Рішення № 26021756, 11.09.2012, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 3/69/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.12 Справа № 11/5005/5885/2012-5009/2830/12

За позовом: Державного підприємства “Підприємство Дніпродзержинської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області № 34” (51912, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Димитрова, 214, ідентифікаційний код 08679712)

до відповідача: Державного підприємства “Підприємство Мелітопольської виховної колонії Управління Державної Пенітенціарної служби України в Запорізькій області” (72314, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. О. Невського, 81, ідентифікаційний код 08680129)

про стягнення боргу в сумі 15 680, 56 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Скибі О.Б.

Представники:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

ДП “Підприємство Дніпродзержинської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області № 34” звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача ДП “Підприємство Мелітопольської виховної колонії Управління Державної Пенітенціарної служби України в Запорізькій області” про стягнення боргу за договором купівлі-продажу № 104 від 02.07.2010р. в сумі 15 680, 56 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2012р. по справі № 11/5005/5885/2012 зазначену позовну заяву надіслано за підсудністю до господарського суду Запорізької області.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 26.07.2012р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 1, 2, 54, ГПК України, ст. 526, 530, 612, 625 ЦК України, ч.1, 2 ст. 193 ГК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.07.2011р. справу № 11/5005/5885/2012-5009/2830/12 прийнято до провадження суддею Соловйовим В.М. з привласненням їй номеру провадження – 3/69/12. Справу призначено до судового розгляду в судовому засіданні на 11.09.2012р. об 11 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 11.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 14.09.2012р.

Під час розгляду справи у зв’язку з неявкою у судове засідання всіх учасників судового процесу на підставі ч. 8 ст. 81-1 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

В позовній заяві від 20.06.2012р. № 34/10-4769 позивач, зокрема, зазначив, що 02.07.2010р. між ним та відповідачем укладений договір купівлі - продажу від 02.07.2010р. № 104.

Позивач виконав у повному обсязі умови договору та відвантажив вату тюфячну у загальній кількості 6 129 кг. на загальну суму 16 180, 56 грн., що підтверджується накладними а саме: № 773 від 27.10.2010р., № 871 від 13.11.2010р., № 903 від 26.11.2010р. та № 28 від 13.01.2011р.

Позивач неодноразово направляв відповідачу претензії щодо сплати суми боргу, на які було надано відповідь, що відповідач суму боргу визнає, але у зв’язку із відсутністю коштів борг сплатити не може.

З початку лютого і до 02.04.2012р. із загальної суми заборгованості на рахунок позивача надійшло лише 500,00 грн.

Тому позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь борг за договором купівлі - продажу № 104 від 02.07.2010р. в сумі 15 680, 56 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судове засідання 11.09.2012р. не з’явився.

В абзаці 2 пункту 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012), роз’яснено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

Таким чином, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

Згідно Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом господарського суду Запорізької області від 11.09.2012р. № 14647789, станом на 11.09.2012р. місцезнаходженням Державного підприємства “Підприємство Мелітопольської виховної колонії Управління Державної Пенітенціарної служби України в Запорізькій області” є: 72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Олександра Невського, буд. 81.

Саме на цю адресу направлено судом копію ухвали від 31.07.2012р. про прийняття справи № 11/5005/2012-5009/2830/12 до провадження.

В пункті 3.9.1 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 N 18 також зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Копія ухвали від 31.07.2012р. про прийняття справи № 11/5005/2012-5009/2830/12 до провадження, направлена відповідачу за адресою, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до господарського суду Запорізької області не поверталась.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

Питання про визнання явки представника відповідача у засідання господарського суду обов’язковою, відповідно до п.7 ч.1 ст.65 ГПК України, судом не вирішувалось.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18).

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка сторін не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ДП “Підприємство Мелітопольської виховної колонії Управління Державної Пенітенціарної служби України в Запорізькій області” (Покупець) та ДП “Підприємство Дніпродзержинської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області № 34” (Продавець) укладений договір купівлі - продажу від 02.07.2010р. № 104 (надалі - Договір) за яким Продавець зобов’язується продати і відвантажити товар в обсязі, асортименті і терміни, згідно з умовами даного договору, а Покупець - забезпечити приймання та оплату товару за цінами, згідно рахунку (п. 1.1 Договору).

Сума договору складає 16 180, 56 грн. (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору, грошові зобов’язання Сторін повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях.

Згідно п. 2.3 Договору, розрахунки за продукцію проводяться Замовником на протязі 15 банківських днів після отримання товару.

Пунктом 2.4 Договору, передбачено, що оплата проводиться через банківську установу.

Як зазначено у п. 3.2 Договору, відпуск товару здійснюється на підставі накладної, яка має відповідати замовленню.

Відповідно до п. 3.3 Договору, приймання - здача товару за кількістю та якістю здійснюється за участю представників Продавця та Покупця безпосередньо при передачі товару на складі Продавця.

Позивачем були виконані умови договору у повному обсязі та відповідачу було поставлено товар на загальну суму 16 180, 56 грн., що підтверджується накладною № 773 від 27.10.2010р. на суму 9 504, 00 грн., накладною № 871 від 13.10.2010р. на суму 2 315, 28 грн., накладною № 903 від 26.11.2010р. на суму 2 117, 28 грн., накладною № 28 від 13.01.2011р. на суму 2 244, 00 грн.

17.03.2011р., 11.05.2011р. та 13.12.2011р. відповідачу направлені претензії про сплату боргу в сумі 16 180,56 грн. (а.с.24-26).

Листами № 12/1281 від 06.06.2011р., № 12/15 від 04.01.2012р. відповідач повністю визнав заборгованість перед позивачем у сумі 16 180, 56 грн. та посилаючись на скрутне фінансове становище просив позивача надати розстрочку в оплаті боргу (а.с.27-28).

За твердженням позивача в позовній заяві, заборгованість відповідача перед позивачем за договором купівлі - продажу № 104 від 02.07.2010р. складає 15 680, 56 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Так, господарські зобов'язання можуть виникати:

безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

з акту управління господарською діяльністю;

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір купівлі-продажу № 104 від 02.07.2010р.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У справі, що розглядається, розрахунки за продукцію проводяться Замовником на протязі 15 банківських днів після отримання товару (п.2.3 Договору).

Відпуск товару здійснюється на підставі накладної. Приймання - здача товару за кількістю та якістю здійснюється за участю представників сторін безпосередньо при передачі товару на складі Продавця (п.3.2, 3.3 Договору).

Товар отриманий відповідачем на складі продавця на загальну суму 16 180, 56 грн. за накладними № 773 від 27.10.2010р., № 871 від 13.10.2010р., № 903 від 26.11.2010р., № 28 від 13.01.2011р.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов’язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов’язання; у разі поєднання управненої та зобов’язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Підстави для припинення зобов’язання за договором купівлі-продажу № 104 від 02.07.2010р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Накладні № 773 від 27.10.2010р., № 871 від 13.11.2010р., № 903 від 26.11.2010р., № 28 від 13.01.2011р. підписані обома сторонами, та підтверджують факт отримання товару відповідачем.

Тому вказані накладні є підставою для проведення остаточних розрахунків.

З моменту отримання відповідачем товару за цими накладними пройшло більше 15 банківських днів.

Враховуючи встановлений факт невиконання ДП “Підприємство Мелітопольської виховної колонії Управління Державної Пенітенціарної служби України в Запорізькій області” зобов’язань, вимоги про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 15 680, 56 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, ст. 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства “Підприємство Мелітопольської виховної колонії Управління Державної Пенітенціарної служби України в Запорізькій області” (72314, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. О. Невського, 81, ідентифікаційний код 08680129) на користь Державного підприємства “Підприємство Дніпродзержинської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області № 34” (51912, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Димитрова, 214, ідентифікаційний код 08679712) 15 680 (п'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят) грн. 56 коп. основного боргу та 1 609 (одну тисячу шістсот дев’ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Повне рішення складено 14.09.2012р.

Суддя В.М. Соловйов