Ухвала суду № 26021646, 22.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

22.08.12 р. № 5006/22/143-63/2012

Суддя господарського суду Донецької області Архипенко О.М., розглянувши матеріали позовної заяви

товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг»

(87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Шепотинника, 1, кв.10)

до приватного підприємства «Інтерметал-СП»

(73020, м. Херсон, вул. Лавренева, 16, кв.136)

про розірвання договорів поставки та застосування двосторонньої реституції,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг» звернулося до господарського суду з позовом до приватного підприємства «Інтерметал-СП» про розірвання договорів поставки від 23.03.2012 №230312 та від 24.04.2012 №240412, і застосування двосторонньої реституції за цими договорами.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі.

Справляння судового збору в Україні регулюється Законом України «Про судовий збір» (далі - Закон), із відповідними змінами і доповненнями.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати (частина друга

статті 4 Закону).

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Разом з вимогами про розірвання спірних договорів, за які позивачем правильно сплачений судовий збір як за вимоги немайнового характеру, останнім також заявлено вимоги про застосування двостороньої реституції, тобто про зобов'язання кожної із сторін повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання спірних договорів, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що вимоги про застосування реституції є вимогами майнового характеру, тобто підлягають вартісній оцінці, і, як наслідок, повинні сплачуватися за відповідною ставкою судового збору.

Вказаний висновок також випливає зі змісту пункту 31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», згідно з яким у справах про визнання правочину недійсним без застосування наслідків недійсності судовий збір сплачується як із немайнового спору. У справах про застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину судовий збір сплачується залежно від вартості відшукуваного майна, щодо якого заявляються вимоги. У справах про визнання правочину недійсним із застосуванням наслідків недійсності судовий збір сплачується за загальною сумою всіх вимог.

Зі матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідач поставив, а позивач оплатив товар:

- за договором від 23.03.2012 №230312 на загальну суму 2504132,27 грн;

- за договором від 24.04.2012 №240412 на загальну суму 5008746,96 грн.

Таким чином, за звернення до господарського суду з позовними вимогами про застосування реституції за спірними договорами позивач додатково повинен був сплатити судовий збір у розмірі 64380,00 грн (60 розмірів мінімальних заробітних плат, 60*1073 грн).

Проте, при зверненні до господарського суду позивачем не надано доказів сплати судового збору за вказану частину позовних вимог, що є порушенням вимог пункту 3 частини першої статті 57 ГПК України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Крім того, у відповідності до частини першої статті 58 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.

Доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, об'єднання позовних вимог можливе, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються не подібними, а тими самими доказами.

Обставини, викладені у позовній заяві, та додані до позову докази свідчать про те, що товариство з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг» всупереч вимогам ГПК України об'єднало в одній позовній заяві вимоги про розірвання двох окремих договорів, які, у свою чергу, безпідставно об'єднала з вимогами про застосування двосторонньої реституції.

При цьому, суд зазначає, що Акт від 20.07.2012 №203/22-2/31577486, складений Маріупольською об'єднаною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби за результатами документальної позапланової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з приватним підприємством «Інтерметал-СП», не є підставою для об'єднання заявлених позовних вимог, оскільки не зв'язує їх між собою ані як підстава виникнення, ані як доказ. До того ж, висновки цього Акту стосуються саме обставин нікчемності (недійсності) спірних договорів, а не підстав їх розірвання.

Таким чином, позовна заява подана без додержання вимог частини першої статті 58 ГПК України, оскільки заявлені позовні вимоги виникли з різних підстав і не пов'язані між собою одними доказами.

Крім того, сумісний розгляд заявлених позовних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін і суттєво утруднить вирішення спору, оскільки, зокрема, вимагає від суду проведення по кожній із заявлених позовних вимог окремої процесуальної процедури із визначенням й дослідженням різного кола доказів щодо встановлення обставин, пов'язаних з укладанням і виконанням спірних договорів, та наявності підстав для їх розірвання, передбачених договором або законом.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Таким чином, позовна заява подана без додержання вимог пункту 3 частини першої статі 57, частини першої статті 58 ГПК України та відповідно до приписів пунктів 4, 5 частини першої статті 63 ГПК України підлягає поверненню позивачу без розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.

На підставі викладеного, керуючись пунктами 4, 5 частини першої статті 63, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Повернути позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтрейдінжінірінг» до приватного підприємства «Інтерметал-СП» про розірвання договорів поставки від 23.03.2012 №230312 та від 24.04.2012 №240412, і застосування двосторонньої реституції за цими договорами без розгляду.

Суддя Архипенко О.М.