Рішення № 26021518, 21.08.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21.08.12 р. Справа № 5006/22/122/2012

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вікант»

(50015, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, 13)

до державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»

(83001, м. Донецьк, вул. Артема, 63)

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 54097,82 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Коваленко С.В., довіреність від 17.08.2011 №40/12;

Масальська Ю.О., довіреність від 18.07.2012 №33/12;

від відповідача - Герасимова Н.О., довіреність від 07.02.2012 №9-3.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікант» (Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (Відповідач) про стягнення 54097,82 грн, з яких: сума боргу за поставлену продукцію у розмірі 46552,80 грн; пеня в сумі 2758,64 грн; штраф у розмірі 7% за прострочення оплати понад 30 днів - 3958,69 грн; інфляційні втрати в сумі 283,10 грн та

3% річних у розмірі 544,59 грн.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 526, 527, 530, 536, 629 Цивільного кодексу України, статті 193, 202, 231 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням Відповідачем умов пункту 4.2 Договору поставки від 23.12.2011 №342/1944 щодо здійснення своєчасної і повної оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.08.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.08.2012.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні, в порядку статті 59 ГПК України надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого визнав наявну заборгованість у сумі 46552,80 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

23.12.2011 між державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» (Покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вікант» (Постачальник) було укладено договір поставки №342/1944 (далі - Договір) (арк. с. 13-14).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця круг (далі - Продукція), а Покупець зобов'язався прийняти поставлену Продукцію та своєчасно сплатити її вартість, відповідно до умов цього Договору.

Номенклатура, кількість та ціна Продукції узгоджується у Специфікаціях/Додатках, які є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 1.2. Договору).

В пункті 3.3 Договору сторони погодили, що датою поставки вважається дата, зазначена у товарно-транспортній накладній.

Розрахунки за продукцію, яка поставляється Постачальником по цьому Договору здійснюються Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника з відстрочкою платежу 30 календарних днів з моменту поставки Продукції (пункт 4.2 Договору).

Згідно з пунктом 8.1 Договору він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2012, а в частині виконання зобов'язань сторонами - до повного та належного їх виконання.

Специфікацією від 23.12.2011 до Договору сторони погодили наступний асортимент, ціну та кількість товару: найменування - круг Ш24 ст.3, кількість - 12 од.,

вартість з ПДВ - 95100,05 грн.

Судом встановлено, що Позивач свої зобов'язання за Договором виконував належним чином: на виконання умов Договору Відповідачу був поставлений товар на загальну суму 56552,80 грн, що підтверджується видатковою накладною від 04.01.2012 №50. Факт отримання від Позивача продукції на зазначену суму також підтверджений представником Відповідача у судовому засіданні.

У свою чергу, відповідно до умов Договору, Відповідач повинен був сплатити отриманий товар протягом 30 календарних днів з моменту здійснення поставки, тобто - до 06.02.2012 включно.

Невиконання Відповідачем своїх зобов'язань в частині здійснення своєчасної та повної оплати отриманої продукції і стало підставою звернення Позивача до господарського суду з даним позовом.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з положеннями статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 цього Кодексу договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до банківської виписки по рахунку Позивача 22.03.2012 Відповідач частково оплатив отриманий за видатковою накладною від 04.01.2012 №50 товар, на суму 10000,00 грн.

Згідно з актом звірки взаєморозрахунків, підписаного сторонами та скріпленого їх печатками, станом на 01.05.2012 Відповідач визнав у повному обсязі наявність заборгованості за отриману на підставі видаткової накладної від 04.01.2012 №50 продукцію у розмірі 46552,80 грн (арк.с. 38).

За таких обставин, з урахуванням наданого Відповідачем відзиву на позов, позовні вимоги про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 46552,80 грн суд визнає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочення оплати за поставлений товар (07.02.2012-18.06.2012) Позивач просить стягнути з Відповідача пеню в сумі 2758,64 грн, інфляційні втрати в сумі 283,10 грн, 3% річних у розмірі 544,59 грн та штраф у розмірі 7% за прострочення оплати понад 30 днів - 3958,69 грн.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

При цьому, згідно зі статтею 611 вказаного Кодексу, у разі порушення зобов'язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.4 Договору сторони погодили, що сторона, яка прострочила виконання грошового зобов'язання по цьому Договору, сплачує іншій стороні пеню у розмірі 0,1% від вартості поставленої продукції за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Частиною шостою статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про те, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим суд визнає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 2758,64 грн такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені Позивачем розрахунки 3% річних та інфляційного відшкодування, суд дійшов висновку про те, що вони відповідають вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 544,69 грн та інфляційних втрат в сумі 283,10 грн також підлягають задоволенню.

Щодо вимоги Позивача про стягнення штрафу у розмірі 3958,69 грн, що дорівнює 7% за прострочення оплати поставленої продукції понад 30 днів, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини другої статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафної санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо, між іншим, порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу (постанови Верховного Суду України від 06.12.2010 N 42/563; від 20.12.2010 N 06/113-38).

Вказана правова позиція також фактично втілена сторонами в положеннях Договору. Так, відповідно до пункту 5.2 Договору вимагання сплати штрафу у розмірі 7%, передбаченого статтею 231 ГК України, має право лише Покупець (Відповідач в даній справі) у разі прострочення Постачальником (Позивачем в даній справі) поставки товару понад 30 днів.

За таких обставин, позовні вимоги Позивача про стягнення штрафу у розмірі 3958,69 грн, що дорівнює 7% за прострочення оплати отриманого товару понад 30 днів, безпідставні, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Таким чином, позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вікант» підлягає задоволенню частково: з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума боргу за поставлену продукцію у розмірі 46552,80 грн, пеня в сумі 2758,64 грн, інфляційні втрати в сумі 283,10 грн, 3% річних у розмірі 544,59 грн, всього - 50139,13 грн.

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Справляння судового збору в Україні регулюється Законом України «Про судовий збір» (далі - Закон), із відповідними змінами і доповненнями.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати (частина друга

статті 4 Закону).

Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» розмір мінімальної заробітної плати з 01.01.2012 становить 1073,00 грн.

Таким чином, при зверненні до господарського суду з даним позовом Позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

При цьому, як вбачається з платіжних доручень від 26.06.2012 №12336 та від 18.07.2012 №12537, наданих Позивачем в якості доказу сплати ним судового збору за подання до суду позову, фактично Позивачем було сплачено 1653,00 грн, тобто судовий збір було внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Розмір переплати становить 43,50 грн.

На підставі того, що за приписами пункту 1 частини першої статті 7 Закону сплачена сума судового збору повертається у разі внесення її в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сума судового збору у розмірі 43,50 грн, перерахована згідно з платіжних дорученням від 26.06.2012 №12336 на суму 1641,00 грн, підлягає поверненню Позивачу з Державного бюджету України.

Решта витрат по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Вікант» до державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення суми боргу за поставлену продукцію у розмірі 46552,80 грн, пені в сумі 2758,64 грн, штрафу у розмірі 7% за прострочення оплати понад 30 днів - 3958,69 грн, інфляційних втрат в сумі 283,10 грн та 3% річних у розмірі 544,59 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 63, ідентифікаційний код 33161769) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Вікант» (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Отто Брозовського, 48, кім.77, ідентифікаційний код 32633572) суму боргу за поставлену продукцію у розмірі 46552,80 грн (сорок шість тисяч п'ятсот п'ятдесят дві грн 80 коп.), пеню у розмірі 2758,64 грн (дві тисячі сімсот п'ятдесят вісім грн 64 коп.), 3% річних у розмірі 544,59 грн (п'ятсот сорок чотири грн 59 коп.), інфляційні втрати у розмірі 283,10 грн (двісті вісімдесят три грн 10 коп.), а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1491,72 грн (одна тисяча чотириста дев'яносто одна грн 72 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Вікант» (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Отто Брозовського, 48, кім.77, ідентифікаційний код 32633572) з Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 43,50 грн, сплаченого на підставі платіжного доручення від 26.06.2012 №12336 на суму 1641,00 грн

Повне рішення складено 23.08.2012.

Суддя Архипенко О.М.