Рішення № 26021348, 05.09.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.09.12 р. Справа № 5006/22/116/2012

За позовом державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»

(83001, м. Донецьк, вул. Артема, 63)

до державного підприємства «Підприємство Селидівської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№82)»

(85493, Донецька область, м. Селидове, селище міського типу Гостре, вул. Прикордонна, 1)

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 7501,46 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - Герасимова Н.О., довіреність від 07.02.2012;

від відповідача - не з'явився.

Державне підприємство «Донецька вугільна енергетична компанія» (Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до державного підприємства «Підприємство Селидівської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№82)» (Відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 7501,46 грн, з яких: 7440,00 грн - сума боргу за поставлену продукцію; 39,14 грн -нараховані за прострочення виконання грошового зобов'язання 3% річних; 22,32 грн - інфляційні втрати.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 509, 525, 625, 629 Цивільного кодексу України, статті 173, 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням Відповідачем умов Договору поставки від 19.09.2011 №118/1645 щодо здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.08.2012 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою суду від 21.08.2012 розгляд справи було відкладено на 05.09.2012.

Ухвалою господарського суду від 05.09.2012 виправлено найменування відповідача в даній справі: замість з вказаного у процесуальних документах «державне підприємство «Селидівська виправна колонія №82» зазначено як вірне «державне підприємство «Підприємство Селидівської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№82)».

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 ГПК України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Явку представника у судові засідання не забезпечив.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

19.09.2011 між державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» (Постачальник) та державним підприємством «Підприємство Селидівської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№82)» (Покупець) було укладено договір поставки №118/1645 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця канат б/у (далі - Продукція), а Покупець зобов'язався прийняти поставлену у його власність Продукцію та своєчасно оплатити її вартість, відповідно до умов цього Договору.

Номенклатура, кількість та ціна Продукції встановлюються у Специфікаціях/Додатках, які є невід'ємною частиною Договору (пункт 1.2 Договору).

Згідно з пунктом 3.3 Договору датою поставки вважається дата, вказана в товарно-транспортній накладній.

Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що розрахунки за поставлену Постачальником Продукцію по цьому Договору здійснюються Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника у вигляді 100% попередньої оплати вартості Продукції.

Цій Договір вступає в силу з моменту (дати) його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2011, а в частині виконання зобов'язань - до повного їх виконання (пункт 8.1 Договору).

Специфікацією від 19.09.2011 №1 до Договору сторони погодили наступний асортимент, ціну та кількість товару: найменування - канат б/у, кількість - 6200 кг, вартість з ПДВ - 7440,00 грн.

Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином: на виконання умов Договору Відповідачу був поставлений товар на загальну суму 7440,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 30.12.2011 №1850 (арк.с. 11) та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей від 30.12.2011 №279 (арк.с. 27).

05.03.2012 Позивачем на адресу Відповідача була направлена претензія від 01.03.2012 №9/72 про виконання обов'язку по сплаті поставленого за видатковою накладною від 30.12.2011 №1850 товару.

Відповідачем відповіді на вказану вимогу не надано, суму заборгованості за одержаний товар не сплачено, у зв'язку з чим борг Відповідача склав 7440,00 грн, що і стало підставою для звернення Позивача до господарського суду із даним позовом.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з положеннями статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як раніш встановлено судом, в Договорі сторони встановили обов'язок Відповідача повністю оплатити товар до його передання Позивачем. При цьому, порядок остаточних розрахунків за отриманий за Договором товар, у разі не сплати попередньо Відповідачем його вартості, Договором не встановлений.

Таким чином, визначити відповідно до умов Договору момент виникнення зобов'язання Відповідача по здійсненню оплати товару вже після його поставки, не вбачається за можливе.

Частиною другою статті 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Така вимога про оплату товару на суму 7440,00 грн, поставленого за видатковою накладною від 30.12.2011 №1850, була направлена Позивачем на адресу Відповідача 05.03.2012, що підтверджується реєстром поштових відправлень з поштовим штемпелем на ньому.

Виходячи з викладеного, строк оплати Відповідачем товару, отриманого від Позивача на підставі видаткової накладної від 30.12.2011 №1850, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 р.

N 1149 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2007 р. за N 1383/14650, наступив 10.03.2012, а з 17.03.2012 почалося прострочення виконання відповідного грошового зобов'язання.

За приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості за видатковою накладною від 30.12.2011 №1850, тоді як відповідно до статей 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що станом на день звернення Позивача з позовом до суду та на час вирішення спору заборгованість Відповідача складає 7440,00 грн.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості з оплати поставленої продукції в сумі 7440,00 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню.

За період прострочення оплати за поставлену продукцію (з 08.03.2012 по 10.05.2012) Позивач просить стягнути з Відповідача 3% річних у розмірі 39,14 грн та інфляційні втрати у розмірі 22,32 грн.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов до висновку про його невірність, у зв'язку з тим, що Позивачем невірно визначена дата початку періоду прострочення грошового зобов'язання.

Так, як раніш встановлено судом, період прострочення Відповідачем зобов'язання по оплаті отриманого від Позивача товару на суму 7440,00 грн почався не 08.03.2012, а -17.03.2012.

За власним розрахунком суду, здійсненим за допомогою системи інформаційно-правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, 3% річних за період прострочення оплати товару з 17.03.2012 по 10.05.2012 складає 33,63 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 39,14 грн підлягають задоволенню частково в сумі 33,63 грн.

Щодо стягнення з Відповідача інфляційних втрат суд зазначає наступне.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індексу інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо

погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням цього місяця.

За період з 17.03.2012 по 10.05.2012 враховується індекс інфляції тільки за квітень 2012 року, який склав 1,000.

З урахуванням вищевикладеного, Позивач не зазнав інфляційних втрат за квітень 2012 року, у зв'язку із чим позовні вимоги про стягнення суми інфляційного відшкодування у розмірі 22,32 грн задоволенню не підлягають.

Таким чином, позов державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» підлягає задоволенню частково: з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню сума боргу за поставлену продукцію у розмірі 7440,00 грн та 3% річних у розмірі 33,63 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» до державного підприємства «Підприємство Селидівської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№82)» про стягнення заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 7440,00 грн, 3% річних у розмірі 39,14 грн та інфляційних втрат у розмірі 22,32 грн, - задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства «Підприємство Селидівської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в Донецькій області (№82)» (85493, Донецька область, м. Селидове, селище міського типу Гостре, вул. Прикордонна, 1, ідентифікаційний код 08679899) на користь державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 63, ідентифікаційний код 33161769) суму боргу за поставлену продукцію у розмірі 7440,00 грн (сім тисяч чотириста сорок грн 00 коп.), 3% річних у розмірі 33,63 грн (тридцять три грн 63 коп.), а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1603,53 грн (одна тисяча шістсот три грн 53 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 10.09.2012.

Суддя Архипенко О.М.