Постанова № 26019184, 12.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 вересня 2012 р. № 2-а- 5867/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - Храновського А.І.,

представника відповідача - Кірсанова Д.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дагаз - 2009 ЛТД" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування наказу, визнання протиправними дії та скасуванню податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дагаз - 2009 ЛТД" (надалі - ТОВ "Дагаз - 2009 ЛТД"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ начальника ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 07 жовтня 2011 року №2082 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Дагаз - 2009 ЛТД"; визнати протиправними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Дагаз - 2009 ЛТД", за результатами якої було складено акт перевірки №4971/2305/36225725 від 24.10.2011 року; скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.11.2011 року №0005152305 про донарахування податкового зобов'язання ТОВ "Дагаз - 2009 ЛТД" з податку на додану вартість у розмірі 57700,00 грн., у т.ч. основного платежу 46160,00 грн., фінансова санкція 11540,00 грн. та податкове повідомлення - рішення від 03.11.2011 року №0005142305 про збільшення суми зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 62968,75 грн., у т.ч. основного платежу 50375,00 грн., фінансова санкція 12593,75 грн. у повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що не погоджується з незаконними висновками акту перевірки №4971/2305/36225725 від 24.10.2011 року та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями - рішеннями від 03.11.2011 року №0005152305, №0005142305, та вважає що вказані рішення підлягають скасуванню на підставі того, що носять незаконний характер, порушують законні права позивача на вільне здійснення підприємницької діяльності та винесені неправомірно, оскільки при проведенні перевірки та прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідачем були неправомірно застосовані норми діючого законодавства. Позивач вважає, що підстави для проведення перевірки є не обґрунтованими та відповідачем порушенні строки прийняття спірних податкових повідомлень - рішень. Позивач також не погоджується з висновками акту перевірки про неправомірне включення до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ витрати та ПДВ оплачені на користь контрагентів - ТОВ «Грандторг», ТОВ «СЛУА», ТОВ «Рос-Інвест-Ресурс», оскільки господарські відносини з вказаними контрагентами підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що надавались під час проведення перевірки. При цьому, позивач зазначив, що підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у нього не було. Посилаючись на доводи викладені в позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Ухвалою суду від 20.06.2012 року відповідача - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі міста Харкова, по справі замінено його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

У судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечував у повному обсязі, та просив суд відмовити в їх задоволенні. При цьому посилався на те, що висновками акту перевірки позивача встановлено заниження ним податку на прибуток на загальну суму 50375 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 46160 грн. по взаємовідносинами з ТОВ «Грандторг», ТОВ «СЛУА», ТОВ «Рос-Інвест-Ресурс». Представник відповідача зазначив, що під час проведення перевірки, позивачем до перевірки не надано підтверджуючих документів щодо розповсюдження поліграфічної продукції, щодо проведених рекламних акцій, пов'язаних з власною фінансово-господарською діяльністю та доказів щодо проведення рекламних акцій позивачем. Відповідно до аналізу кола покупців товарів позивача встановлено, що до моменту укладення та після укладення договорів з зазначеним контрагентами основні покупці не змінювались. Також, до перевірки не надано первинних документів щодо передачі самої поліграфічної продукції як замовнику так і виконавцю послуг по розповсюдженню поліграфічної продукції. Отже, на думку податкового органу, у позивача відсутня підстава для включення до складу валових витрат та податкового кредиту витрати та ПДВ оплачені на користь контрагентів - ТОВ «Грандторг», ТОВ «СЛУА», ТОВ «Рос-Інвест-Ресурс». Також зазначив, що перевірка позивача проводилась на підставі постанови слідчого з ОВС СВ Прокуратури Харківської області від 09.09.2011 року.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу начальника ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 07 жовтня 2011 року №20822 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Дагаз - 2009 ЛТД"; визнання протиправними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Дагаз - 2009 ЛТД", за результатами якої було складено акт перевірки №4971/2305/36225725 від 24.10.2011 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 20.1.4. ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Підпункт 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначає, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Особливості проведення документальної позапланової перевірки передбачені ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до якої однією з підстав для проведення документальної позапланової перевірки є отримання податковим органом постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні (п. 78.1.11).

Відповідно до п. 78.2 ст. 78 Податкового кодексу України обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах порушеної кримінальної справи.

Відповідно до п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу (крім перевірок, що проводяться за наявності обставин, визначених у підпункті 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, тривалість яких встановлена у статті 200 цього Кодексу), не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, інших платників податків - 10 робочих днів. Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Згідно з п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до статті 81 Податкового кодексу України запроваджено єдиний порядок оформлення направлень на проведення документальних виїзних та фактичних перевірок та їх реєстрацію у єдиному журналі обліку видачі направлень на перевірку посадовим особам органу ДПС.

Направлення на проведення перевірки виписуються окремо на кожну посадову особу, що направляється на перевірку та при виході на перевірку не вручаються, а пред'являються під розписку платнику податків.

Пунктом 78.5 ст. 78 Податкового кодексу України передбачено, що допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин) посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

З матеріалів справи вбачається, що головними державними податковими ревізорами - інспекторами відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Ковальовою І.В., Клімовою І.О., інспекторами податкової служби 1 рангу, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Дагаз - 2009 ЛТД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.01.2009 року по 30.06.2011 року, за результатами якої складено акт №4971/2305/36225725 від 24.10.2011 року (а.с. 3-90).

Фактичною підставою для проведення перевірки позивача була постанова слідчого ОВС СВ прокуратури Харківської області молодшого радника юстиції Оганісяна А.А. від 09.09.2011 року про проведення позапланової документальної перевірки ТОВ "Дагаз - 2009 ЛТД" по кримінальній справі №18110072 по факту умисного ухилення посадовими особами ТОВ «Салтовський - 1» від уплати податків в особливо великому розмірі за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, яке мало господарські взаємовідносини з контрагентами позивача, що підтверджено представником відповідача у судовому засіданні (а.с. 177).

Зазначену перевірку було проведено на підставі направлень від 07.10.2011 року №1801, №1802 (а.с. 169, 172) та наказів №2082 від 07.10.2011 року (про проведення позапланової перевірки ТОВ "Дагаз - 2009 ЛТД") та №2119 від 14.10.2011 року (про продовження проведення позапланової перевірки ТОВ "Дагаз - 2009 ЛТД") (а.с. 13-14).

Направлення на перевірку було пред'явлено під розписку директору ТОВ "Дагаз - 2009 ЛТД" Щепаку О.І. 10.10.2011 року.

З наказами №2082 від 07.10.2011 року та №2119 від 14.10.2011 року було ознайомлено директора ТОВ "Дагаз - 2009 ЛТД" Щепака О.І. та копії наказів вручено йому 10.10.2011 року та 17.10.2011 року, що підтверджено матеріалами справи та не заперечується позивачем.

Отже, податкові ревізори-інспектора були допущені до проведення перевірки позивача, перевірка проводилась з відома та в присутності директора ТОВ "Дагаз - 2009 ЛТД" Щепака О.І., що також не заперечується позивачем.

Перевірка проводилась з 10.10.2011 року по 18.10.2011 року, строк проведення якої продовжувався на 2 робочих дні.

Відповідно приписів ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, органи податкової служби зобов'язані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок суб'єктів господарювання, виключно на підставі, у спосіб та в межах повноважень, визначених законом.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що зазначені норми щодо призначення перевірки, визначення строку проведення перевірки, порядку виходу на перевірку, додержані відповідачем. Позивачем на момент вчинення дій по перевірці не заперечувалося право податкового органу на вчинення відповідних дій, оскільки податкові ревізори-інспектора були допущені до проведення перевірки та перевірка відбулася з відома та в присутності директора ТОВ "Дагаз - 2009 ЛТД".

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснюючи оцінку дій відповідача, пов'язані з призначенням та проведенням документальної позапланової виїзної перевірки позивача, суд дійшов висновку про їх відповідність наведеній нормі КАС України, та про необґрунтованість позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу начальника ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 07 жовтня 2011 року №20822 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Дагаз - 2009 ЛТД"; визнання протиправними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Дагаз - 2009 ЛТД", за результатами якої було складено акт перевірки №4971/2305/36225725 від 24.10.2011 року, з огляду на що такі позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про скасування податкових повідомлень - рішень від 03.11.2011 року №0005152305 про донарахування податкового зобов'язання ТОВ "Дагаз - 2009 ЛТД" з податку на додану вартість у розмірі 57700,00 грн., у т.ч. основного платежу 46160,00 грн., фінансова санкція 11540,00 грн. та від 03.11.2011 року №0005142305 про збільшення суми зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 62968,75 грн., у т.ч. основного платежу 50375,00 грн., фінансова санкція 12593,75 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до висновків акту перевірки №4971/2305/36225725 від 24.10.2011 року було встановлено порушення позивачем п. 5.1., пп. 5.2.1. п.5.2., пп. 5.3.9. пп. 5.3. ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року за №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 50375 грн., в тому числі у ІІ кварталі 2010 року на суму 23500 грн., у ІV кварталі 2010 року на суму 26875 грн.; пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7, пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України від 28.12.1994 року за №334/94-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 46160 грн., у тому числі у квітні 2010 року на суму 7697 грн., у червні 2010 року на суму 10833 грн., у жовтні 2010 року на суму 11960 грн., у грудні 2010 року на суму 15400 грн.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних відносин) податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як вбачається з матеріалів справи, акт перевірки №4971/2305/36225725 від 24.10.2011 року був направлений позивачу листом від 24.10.2011 року №23243/10/23-521 (а.с. 91-92) та отриманий ним 26.10.2011 року, що не заперечується позивачем. Доказів надання позивачем заперечень до вказаного акту перевірки матеріали справи не містять.

На підставі зазначених висновків акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 03.11.2011 року №0005152305 про донарахування податкового зобов'язання ТОВ "Дагаз - 2009 ЛТД" з податку на додану вартість у розмірі 57700,00 грн., у т.ч. основного платежу 46160,00 грн., фінансова санкція 11540,00 грн. та від 03.11.2011 року №0005142305 про збільшення суми зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 62968,75 грн., у т.ч. основного платежу 50375,00 грн., фінансова санкція 12593,75 грн. (а.с. 94-95).

Отже, податкові повідомлення - рішення були прийняті в межах строку, передбаченого п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, що спростовує твердження позивача про порушення строків прийняття спірних податкових повідомлень - рішень.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнями - рішеннями позивач оскаржив їх до Державної податкової адміністрації у Харківській області та Державної податкової служби України, за результатами розгляду яких рішенням про результати розгляду скарги від 07.02.2012 року №605/10/25-103 (вх. №6665/10 від 22.12.2011 року) (а.с. 97-100) та рішенням про результати розгляду повторної скарги від 24.04.2012 року №7296/6/10-2115 (а.с. 101-104) зазначені податкові повідомлення - рішення залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Як вбачається з акту перевірки №4971/2305/36225725 від 24.10.2011 року, підставою для прийняття відповідачем висновків про заниження податку на прибуток на загальну суму 50375 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 46160 грн. стали встановлені в ході перевірки обставини віднесення позивачем до складу валових витрат сум витрат з придбання поліграфічних послуг ТОВ «СЛУА», з придбання комп'ютерної техніки, робіт щодо обслуговування комп'ютерної техніки та бухгалтерських послуг у ТОВ «Грандторг», з розповсюдження поліграфічних послуг ТОВ «Рос-Інвест-Ресурс», а також формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «СЛУА», ТОВ «Грандторг», ТОВ «Рос-Інвест-Ресурс», по взаємовідносинами з якими неможливо довести дійсне використання придбаних ТМЦ та послуг у господарській діяльності позивача.

Щодо формування позивачем складу валових витрат по взаємовідносинам з ТОВ «СЛУА», ТОВ «Грандторг», ТОВ «Рос-Інвест-Ресурс», суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачем у ІІ кварталі 2010 року до складу валових витрат віднесено вартість поліграфічних послуг, отриманих від ТОВ «СЛУА» на загальну суму 94000,00 грн. та вартість витрат на розповсюдження поліграфічних послуг, отриманих від ТОВ «Рос-Інвест-Ресурс» на загальну суму 54167,00 грн.; у ІV кварталі 2010 року - вартість придбаної у ТОВ «Грандторг» комп'ютерної техніки робіт, робіт щодо обслуговування комп'ютерної техніки та бухгалтерських послуг на загальну суму 107500,00 грн.

Відповідно до п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу пп. 5.3.9 пункту 5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, що повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88,в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Зазначені норми свідчать про те, що підставою для включення витрат до складу валових, є безпосередній зв'язок їх з господарською діяльністю та належне документальне оформлення відповідно до правил ведення податкового обліку.

Отже, правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) та ТОВ «СЛУА» (виконавець) було укладено договір підряду від 01.04.2010 року, відповідно до якого виконавець зобов'язується виконати наступні поліграфічні послуги: розробка оригіналу макету рекламного плакату; виконання комп'ютерної верстки та друкування плакатів у кількості 25000 екземплярів (а.с. 122). На виконання умов договору від 01.04.2010 року ТОВ «СЛУА» виписано на користь ТОВ «Дагаз -2009 ЛТД» податкову накладну від 30.04.2010 року №30/04-3 та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.04.2010 № б/н на загальну суму 47800,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7966,67 грн.) (а.с. 123-124).

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ «Рос - Інвест - Ресурс» (виконавець) укладено угоду від 01.06.2010 року на розповсюдження поліграфічних послуг та розповсюдження поліграфічної продукції у кількості 25000 екземплярів на загальну суму 65000,00 грн. (а.с. 119). На виконання умов договору від 01.06.2010 року ТОВ «Рос - Інвест - Ресурс» виписано на користь ТОВ «Дагаз -2009 ЛТД» податкову накладну від 30.06.2010 № 630016 та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2010 на загальну суму 65000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 10833,33 грн.) (а.с. 120-121).

Проте, доказів передачі виконавцем замовнику виготовленої продукції та іншої документації, що передбачено п. 6.2 договору підряду від 01.04.2010 року, та доказів передачі поліграфічної продукції ТОВ «Рос - Інвест - Ресурс» для подальшої її реалізації за договором від 01.06.2010 року, позивачем ані під час проведення перевірки, ані під час судового розгляду справи надано не було.

Щодо наданої позивачем до суду копії листа №04.06/10 від 04.06.2010 року (а.с. 123), в якості доказу передачі поліграфічної продукції ТОВ «Рос - Інвест - Ресурс» з метою її розповсюдження, суд зазначає, що зазначений лист не є належним доказом передачі поліграфічної продукції ТОВ «Рос - Інвест - Ресурс», оскільки не підтверджує факт передачі замовником та прийняття цієї продукції розповсюджувачем.

Крім того, з вказаного акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) не можливо встановити, яким чином визначено вартість наданих послуг, не визначено одиницю виміру таких послуг для розрахунку їх вартості. Письмових звітів по вказаним послугам суду не надано.

Також, до суду не надано доказів фактичного розповсюдження поліграфічної продукції, а саме якому колу суб'єктів фактично було розповсюджено рекламних плакатів, в якому місці та протягом якого часу відбувалось розповсюдження плакатів.

Відповідно до наданої позивачем до суду копії наказу №2-П від 10.03.2010 року (а.с. 126) позивачем було прийнято рішення щодо укладення договорів на виготовлення та розповсюдження рекламної продукції, проте зазначений наказ не є належним доказом фактичного надання послуг виконавцями вищезазначених послуг.

Також в матеріалах справи відсутні докази щодо проведених рекламних акцій, пов'язаних з власною фінансово-господарською діяльністю, та докази проведення рекламних акцій позивачем.

При цьому, як вбачається з оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361 за період з 01.01.2009 року по 30.04.2010 року, з 01.05.2010 року по 31.12.2011 року, з 01.05.2010 року по 31.03.2012 року (а.с. 130-132), до моменту укладення та після укладення договорів з зазначеними контрагентами основні покупці позивача не змінювались.

Щодо наданої позивачем декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 року (а.с. 186-188) в якості доказу отримання валового прибутку від господарської діяльності з ТОВ «СЛУА» та ТОВ «Рос - Інвест - Ресурс», суд зазначає, що з вказаної декларації не вбачається, що саме від господарської діяльності з ТОВ «СЛУА» та ТОВ «Рос - Інвест - Ресурс» у позивача відбулись зміни у власному капіталі, отримано прибуток (дохід), оскільки підприємством отримано прибуток від всієї його господарської діяльності.

З матеріалів справи також вбачається, що ТОВ «Дагаз - 2009 ЛТД» (покупець) було укладено з ТОВ «Грандторг» (постачальник) договір поставки від 01.10.2010 року щодо придбання непродовольчих товарів (а.с. 105-106). На виконання умов договору поставки від 01.10.2010 року, покупцем придбано комп'ютерну техніку, а саме картридж та принтер, про що складено та підписано видаткову накладну №2811 від 19.10.2010 року та податкову накладну №2811 від 19.10.2010 року (а.с. 107-108).

Також між позивачем (замовник) та ТОВ «Грандторг» (виконавець) було укладено договір від 12.01.2010 року №12-01/10, згідно якої замовник доручає виконавцю та виконавець приймає на себе зобов'язання щодо обслуговування комп'ютерної техніки, програмного забезпечення та технічної підтримки інформаційних систем, зі специфікацією до нього (а.с. 113-115). Відповідно до акту прийому-передачі №3032 від 29.10.2010 року ТОВ «Грандторг» виконано робіт на загальну суму 36600,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 6100,00 грн. (а.с. 116), перелік яких зазначено в додатку №2 до вказаного договору (а.с. 117). Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «Грандторг» виписано податкову накладну від 29.10.2011 №3032 на загальну суму 36600,00 грн., в тому числі ПДВ 6100,00 грн. (а.с. 118).

З наданих пояснень представником позивача в судовому засіданні комп'ютерна техніка та послуги по її обслуговуванню позивачем були придбані у зв'язку з ефективністю розповсюдження рекламної продукції.

Проте, з наданих позивачем документів не вбачається доцільності придбання ним вищезазначеної комп'ютерної техніки та подальшого її обслуговування, а саме наявності реальної та обґрунтованої потреби позивача в придбанні цієї техніки, та її використання у власній господарській діяльності позивача.

Крім того, матеріали справи не містять докази фактичного перевезення (транспортування) отриманої від ТОВ «Грандторг» комп'ютерної техніки, та докази її оприбуткування.

Також, як вбачається з матеріалів справи, згідно договору від 05.01.2010 року №0501/10 з ТОВ «Грандторг» (виконавець) ТОВ «Дагаз - 2009 ЛТД» (замовник) доручає виконавцю, а виконавець приймає на себе зобов'язання щодо ведення бухгалтерського обліку (а.с. 109-110). Відповідно до акту прийому передачі від 30.11.2010 року ТОВ «Грандторг» виконано роботи на загальну суму 92400,00 грн., в тому числі на суму 15400,00 грн. (а.с. 111). Відповідно до умов вказаної угоди ТОВ «Грандторг» виписано податкову накладну від 30.11.2011 року №3912 на загальну суму 92400,00 грн., в тому числі ПДВ - 15400,00 грн. (а.с. 112).

Проте, суд зазначає, що з акту прийому передачі робіт за вищезазначеним договором не можливо встановити, в якому обсязі були надані послуги, яким чином визначено вартість наданих послуг, не визначено одиницю виміру таких послуг для розрахунку їх вартості. Письмових звітів по вказаним послугам суду не надано.

Доказів збільшення бухгалтерського документообігу позивача та використання у власній господарській діяльності результатів таких послуг до суду також не надано.

Щодо наданих позивачем до суду копій наказів №5 від 03.02.2009 року, №1 від 01.01.2010 року, №1 від 01.01.2011 року «Про бухгалтерський облік та формування облікової політики на підприємстві» (127-129), суд зазначає, що вказані накази встановлюють порядок бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства та не є належним доказом використання у власній господарській діяльності результатів отриманих від ТОВ «Грандторг» бухгалтерських послуг.

Отже, матеріалами справи не підтверджено дійсне використання придбаних у ТОВ «СЛУА», ТОВ «Грандторг», ТОВ «Рос-Інвест-Ресурс» ТМЦ та послуг у господарській діяльності позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно віднесено у ІІ кварталі 2010 року до складу валових витрат вартість поліграфічних послуг, отриманих від ТОВ «СЛУА» на загальну суму 94000,00 грн. та вартість витрат на розповсюдження поліграфічних послуг, отриманих від ТОВ «Рос-Інвест-Ресурс» на загальну суму 54167,00 грн.; у ІV кварталі 2010 року - вартість придбаної у ТОВ «Грандторг» комп'ютерної техніки робіт, робіт щодо обслуговування комп'ютерної техніки та бухгалтерських послуг на загальну суму 107500,00 грн.

Щодо формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «СЛУА», ТОВ «Грандторг», ТОВ «Рос-Інвест-Ресурс», суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ «СЛУА», ТОВ «Грандторг», ТОВ «Рос-Інвест-Ресурс» на загальну суму ПДВ 46160,00 грн., у тому числі у квітні 2010 року на суму 7697 грн., у червні 2010 року на суму 10833 грн., у жовтні 2010 року на суму 11960 грн., у грудні 2010 року на суму 15400 грн.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки судом було встановлено, що позивач безпідставно відніс до складу валових витрат вартість придбаних у ТОВ «СЛУА», ТОВ «Грандторг», ТОВ «Рос-Інвест-Ресурс» ТМЦ та послуг, тому позивач неправомірно включив сплачені суми податку на додану вартість в ціні таких товарів (послуг, робіт) до складу податкового кредиту.

Таким чином, суд погоджується з висновком відповідача про відсутність підстав для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ «СЛУА», ТОВ «Грандторг», ТОВ «Рос-Інвест-Ресурс».

З урахуванням викладеного, суд погоджується з висновками відповідача про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 50375 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 46160 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 57700,00 грн., у т.ч. основного платежу 46160,00 грн., фінансова санкція 11540,00 грн., та збільшення позивачу суми зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 62968,75 грн., у т.ч. основного платежу 50375,00 грн., фінансова санкція 12593,75 грн. є обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем не було надано належних та достатніх доказів щодо неправомірності та необґрунтованості прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Проте, відповідачем було доведено правомірність, законність та обґрунтованість прийнятих податкових повідомлень - рішень від 03.11.2011 року №0005152305, №0005142305.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про скасування податкових повідомлень - рішень від 03.11.2011 року №0005152305, №0005142305 є необґрунтованими, а отже не підлягають задоволенню.

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дагаз - 2009 ЛТД" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування наказу, визнання протиправними дії та скасуванню податкових повідомлень - рішень - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 17.09.2012 року.

Суддя Піскун В.О.