Постанова № 26019112, 13.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 6610/12/2070

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2012 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В,

при секретарі судового засідання Загребельному В.І.

за участю:

представника позивача Жданової О.М.

представника відповідача Зорій І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Євроцемент-Україна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення -,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «ЄВРОЦЕМЕНТ -УКРАЇНА», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податками у м. Харкові, в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення -рішення від 22.02.12р. форми «В4»за № 0000030845, згідно якого АТ «ЄВРОЦЕМЕНТ -УКРАЇНА»зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2011р. на 150 739,0 грн. та податкове повідомлення -рішення від 22.02.2012р. форми «В2»№ 0000040845, згідно якого АТ «ЄВРОЦЕМЕНТ -УКРАЇНА»збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2011р. на 150 739,0 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акту № 75/45-011/00293060 від 03.02.2012р. «Про результати камеральної перевірки з питань достовірності декларування від'ємного значення по декларації з ПДВ за грудень 2011р.», суперечать діючому законодавству з питань оподаткування.

Позивач вважає, що мотиви, а також висновки Акту перевірки є незаконними, помилковими та необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать компетенції податкового органу та приписам чинного законодавства.

Зазначив, що згідно акту камеральної перевірки висновки СДПІ ВПП про заниження бюджетного відшкодування ґрунтуються виключно на підставі показників сплати ПДВ підприємством митним органам у сумі 7 978 805,0 грн. та суми, сплачені за послуги нерезидентів у розмірі 8 236,0 грн., яких, на думку фахівців СДПІ ВПП, достатньо для декларування бюджетного відшкодування

Відповідач проти позову заперечував. Зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22.02.2012 року № 0000030845, № 0000040845, винесені на законних підставах, а отже підстав для їх скасування немає.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, заслухавши представника відповідача, проаналізувавши докази в їх сукупності, встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «ЄВРОЦЕМЕНТ -УКРАЇНА»зареєстровано Балаклійською районною державною адміністрацією Харківської області 16.03.1994 року №398002, що засвідчується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.

Згідно копії довідки з ЄДРПОУ, АТ «ЄВРОЦЕМЕНТ -УКРАЇНА»має код 00293060. Видами діяльності за КВЕД-2010 є: 23.51 виробництво цементу, 08.11 добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю, 09.90 надання допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин та розроблення кар'єрів, 41.20 будівництво житлових і нежитлових будівель, 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, 35.13 розподілення електроенергії.

Позивача взято на облік як платника податків 30.07.1996 за № 478, про що свідчить довідка, знаходиться на податковому обліку в СДПІ ВПП у м. Харкові ДПС, є платником ПДВ згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №002930620019 від 09.07.1997 року.

Статтями 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Пунктом 75.1.1 статті 75 Податкового кодексу України встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Статтею 76 Податкового кодексу України встановлено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Матеріали справи свідчать, що фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС була проведена камеральна перевірка з питань достовірності декларування від'ємного значення по декларації з ПДВ за грудень 2011р.

За результатами перевірки був складений акт № 75/45-011/00293060 від 03.02.2012 року.

22.02.2012 року, з посиланням на даний акт, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС, було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000030845, яким АТ «ЄВРОЦЕМЕНТ -УКРАЇНА»зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за грудень 2011р. на 150739,0 грн. та № 0000040845, яким АТ «ЄВРОЦЕМЕНТ -УКРАЇНА»збільшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2011р. на 150739,0 грн.

Як свідчать матеріали справи, фактично підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень відображений в акті перевірки висновок СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС про порушення позивачем вимог п.200.4 Податкового кодексу України та розділу ІІІ «Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого Мінфіном України від 25.11.2011р. № 1492, в результаті чого занижено бюджетне відшкодування у розмірі 150 739,0 грн. та завищено від'ємне значення у розмірі 150739,0 грн.

В основу вищевказаного висновку СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС було покладено аналіз показників податкової декларації за грудень 2011 року, в результаті якого фахівцями податкового органу встановлено, що ПДВ, сплачений митним органам у листопаді 2011р. складає 7978805,0 грн., сума податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період (листопад 2011р.) за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг складає 295696,0 грн.

Враховуючи наведене, податковим органом зроблено висновок, що сума фактичної сплати ПДВ позивачем у листопаді 2011 року достатня для декларування бюджетного відшкодування у сумі 150739,0 грн. за грудень 2011р.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача, винесеного на підставі таких висновків правового акту індивідуальної дії і винесених податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

На підставі матеріалів даної справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Оксавит Укрпоставка»було укладено договір №95/15-10 від 01.07.2011 року. Предметом даного договору є поставки шлака гранульованого.

На виконання вищеозначеного договору позивачу шлак гранульований був поставлений у листопаді 2011 року, на що були виписані наступні податкові накладні: №13 від 21.11.2011р., виписана постачальником ТОВ «Оксавит Укрпоставка»на суму поставки 253 494,50грн., в т.ч. ПДВ 42 249,08грн.; № 3 від 05.11.2011р., виписана постачальником ТОВ «Оксавит Укрпоставка»на суму поставки 231 996,42грн., в т.ч. ПДВ 38 666,07грн.; № 7 від 11.11.2011р., виписана постачальником ТОВ «Оксавит Укрпоставка»на суму поставки 259 441,64грн., в т.ч. ПДВ 43 240,27грн.

Матеріали справи містять видаткові накладні, які були виписані на поставлений товар а також прибуткові ордери, які були складені при оприбуткуванні поставленого товару на складі позивача, а саме видаткова накладна № 511115 від 05.11.2011 року, видаткова накладна № 1111115 від 11.11.2011 року, видаткова накладна №2111115 від 21.11.2011 року; прибуткові ордери №3744, прибуткові ордери №3815.

Слід зазначити, що розрахунок з контрагентом ТОВ «Оксавит Укрпоставка»за поставлений у листопаді 2011 року товар був здійснений у грудні 2011 року, про що свідчать платіжне доручення №4625 від 01.12.2011р. на суму 500 000,00 грн., платіжне доручення №4654 від 06.12.2011р. на суму 200 000,00 грн. платіжне доручення №4685 від 08.12.2011р. на суму 200 000, 00 грн.

Між позивачем та ТОВ «Галіон»було укладено договір №130/12-10 від 19.12.2010р., предметом якого було надання транспортних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що транспортні послуги ТОВ «Галіон»були надані у листопаді 2011 року, на що була виписана податкова накладна № 214 від 30.11.2011р.

При цьому, слід зазначити, що розрахунок з контрагентом за надані у листопаді 2011 року послуги був здійснений у грудні 2011 року, про що свідчить платіжне доручення №2381 від 07.12.2011р. на сумму 131904,00 грн.

Матеріали справи містять копію акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №00000365 від 30.11.2011 року, що вказує на виконання транспортних послуг.

Також, між позивачем та ТОВ «Галіон»було укладено договір підряду №28/04-10 від 25.11.2010р., предметом якого є виконання будівельних робіт.

Матеріали справи вказують, що послуги були надані у листопаді 2011 року, на що ТОВ «Галіон»була виписана податкова накладна № 237 від 30.11.2011р. на суму поставки 37 418,10грн., в т.ч. НДС 6236,35грн.

Суд зазначає, що розрахунок за отримані у листопаді 2011 року послуги по виконанню будівельних робіт був здійснений у грудні 2011 року, про що свідчить платіжне доручення №2458 від 28.12.2011р. на сумму 37 418,10грн.

Також матеріали справи містять копії акту приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2011 року №60, локального кошторису №60, відомості ресурсів до локального кошторису № 60, які свідчать про факт виконання будівельних робіт.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

З огляду на положення вищезазначених норм податкового законодавства, право сформувати податковий кредит у платника податку виникає у разі наявності або податкової накладної на реально отриманий товар (послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності або здійснення оплати за такий товар/послуги.

Судом в ході судового розгляду справи було встановлено, що позивач сформував податковий кредит листопада 2011 року та задекларував у декларації з податку на додану вартість за листопад 2011 року у відповідності до приписів п. 198.2 п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України на підставі отриманих у листопаді 2011 року податкових накладних на фактично отриманий товар та послуги.

При цьому, дослідивши акт перевірки, заслухавши відповідача, суд встановив, що податковий орган проти правомірності формування позивачем податкового кредиту листопада 2011 року не заперечує.

Матеріали справи також містять декларацію з податку на додану вартість № 9006332519 від 17.02.2012 року за січень 2012 року. Відповідно до даних зазначеної декларації сума 150739,0 грн. задекларована у рядку 21.2, як значення рядка 24 декларації попереднього звітного (податкового) періоду та увійшла до рядку 21 як залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та до рядку 23 як сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у складі загальної суми 13275516 грн.

Пунктом 200.4 (абз. «а») ст.200 Податкового кодексу України визначено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Тобто, згідно приписів вищезазначеної норми, платник податків має право декларувати таку частину від'ємного значення, яка відповідає сумі податку, що була фактично сплачена отримувачем товару або послуг у попередньому податковому періоді постачальнику товару або послуг.

Що стосується твердження податкового органу щодо обов'язку позивача декларувати сформований у листопаді 2011 року податковий кредит та як наслідок від'ємне значення у сумі 150 739,0 грн. у податковій декларації грудня 2011 року як суму бюджетного відшкодування, суд зазначає наступне:

Позивач мав право задекларувати у грудні 2011 року бюджетне відшкодування у розмірі 150739,0 грн. лише у разі здійснення фактичної сплати такого від'ємного значення у податковому періоді, що передував грудню 2011 року, тобто у листопаді 2011 року.

Та оскільки, відповідно до платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи, фактична сплата за отриманий товар та послуги була здійснена у грудні 2011 року, то позивач мав право задекларувати бюджетне відшкодування у розмірі 150 739,0 грн. лише у січні 2012 року.

Таким чином, суд встановив, що позивач діяв у відповідності до вимог п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Із врахуванням встановлених обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС № 0000030845 та №0000040845 від 22.02.2012 року не відповідають вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги позивача щодо скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Євроцемент-Україна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові №0000030845 форми "В4" від 22.02.12р. та №0000040845 форми "В2" від 22.02.12р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Євроцемент-Україна" судові витрати у розмірі 2 146,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови складено 18.09.12р.