Постанова № 26019090, 13.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

13 вересня 2012 р. справа № 2а- 4488/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Сагайдак В.В.,

при секретарі судового засідання - Чупіковій О.С.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Лісного В.Л.,

представника відповідача - Гнатченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії та виплати грошового забезпечення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби у Харківській області, в якому просить суд: визнати бездіяльність ДПС у Харківській області щодо нездійснення ОСОБА_1 компенсації суми податку на доходи фізичних осіб, що утримана з одноразової грошової допомоги та компенсації за невикористані дні щорічних чергових відпусток за 2011 рік - 15 діб, та 2012 рік - 30 діб, неправомірною; зобов'язати ДПС у Харківській області здійснити ОСОБА_1 компенсацію суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 21899,10 грн., що утримана з одноразової грошової допомоги, яка виплачується військовослужбовцям при звільненні зі служби; зобов'язати ДПС у Харківській області внести зміни до п.3 наказу Державної податкової адміністрації в Харківській області «Про встановлення вислуги років»від 01.02.2012 р. №32-о, а саме вказати кількість невикористаних діб відпусток за 2011 рік - 15 діб та 2012 рік - 30 діб; зобов'язати ДПС у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічних чергових відпусток за 2011 рік - 15 діб та 2012 рік - 30 діб; зобов'язати ДПС у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за весь час затримки належних до сплати сум при звільненні зі служби по день фактичного розрахунку; стягнути судовий збір з ДПС у Харківській області на користь ОСОБА_1

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що наказом ДПС України «Про звільнення ОСОБА_1»від 27.01.2012 р. №137-о його було звільнено з посади начальника відділу військово-технічного забезпечення УПМ ДПА у Харківській області та з органів податкової міліції з 27.01.2012 р. в запас Збройних Сил України через скорочення штатів. На підставі наказу ДПА у Харківській області «Про обчислення вислуги років»від 01.02.2012 р. №32-о, ОСОБА_1 була нарахована одноразова грошова допомога у розмірі 130080,00 грн., з якої було утримано суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 21899,10 грн. Але компенсація суми податку на доходи фізичних осіб з грошової допомоги у розмірі 21899,10 грн. не була виплачена позивачу. Також, ОСОБА_1 не була виплачена компенсація за невикористані дні відпусток за 2011 рік у кількості 15 діб, та за 2012 рік у кількості 30 діб. Позивач вважає таку бездіяльність ДПС у Харківській області неправомірною, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

В обґрунтування заперечень проти позову, посилаючись на п.168.5 ст168 Податкового кодексу України, відповідач зазначив, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних особами рядового і начальницького складу органів податкової міліції, спрямовуються на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян, за умови виконання обов'язків несення служби. Однак, на думку відповідача, оскільки після звільнення зі служби в податковій міліції фізична особа - платник податку не виконує обов'язки несення служби, то законодавчі підстави для виплати компенсації податку на доходи фізичних осіб, що утримується з доходів таких платників, відсутні. Вказані доходи включаються до його загального місячного оподатковуваного доходу і оподатковуються на загальних підставах. Щодо тверджень позивача про наявність у ДПС у Харківській області обов'язку нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпустки у році звільнення, відповідач зазначив, що особам середнього, старшого та вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, до яких належав позивач, у році звільнення законодавець передбачає надання, за їх бажанням, чергової відпустки. За таких підстав, при звільненні зі служби ОСОБА_1 у 2012 році відповідач не повинен був нараховувити та виплачувати позивачу компнсацію за невикористану у 2012 році відпустку. Таким чином, відповідач вважає, що при звільненні позивача зі служби ДПС у Харківській області діяла виключно на підставі, в межах повноважень та успосіб, передбачені законодавством України. Посилаючись на викладені обставини, відповідач просив суд ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову.

Позивач та представник позивача в судове засідання з'явились, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Представники відповідача в судове засідання з'явились, проти позовних вимог заперечували та просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з травня 1997 року по січень 2012 року ОСОБА_1 перебував на службі в органах податкової міліції України. З квітня 2010 року ОСОБА_1 обіймав посаду начальника відділу військово-технічного забезпечення Управління податкової міліції Державної податкової адміністрації у Харківській області (далі - ДПА у Харківській області) та мав спеціальне звання полковник податкової міліції.

ДПА у Харківській області була реорганізована шляхом перетворення у Державну податкову службу у Харківській області (далі - ДПС у Харківській області), яка є її правонаступником з 08.02.2012 р., на підставі постанови КМУ «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби»від 21.09.2011 р. № 981.

Наказом ДПС України «Про звільнення ОСОБА_1»від 27.01.2012 р. №137-о (далі - наказ ДПС України) ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника відділу військово-технічного забезпечення УПМ ДПА у Харківській області та з органів податкової міліції з 27.01.2012 р. в запас Збройних Сил України через скорочення штатів, на підставі підпункту «г»пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р. №114 (далі - Положення).

На підставі вищевказаного наказу ДПС України, ДПА у Харківській області було видано наказ «Про обчислення вислуги років»від 01.02.2012 р. №32-о, яким була встановлена вислуга років на день звільнення ОСОБА_1, та вислуга років для виплати грошової допомоги, згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», із змінами та доповненнями, від 09.04.1992 р. №2262 (далі - Закон від 09.04.1992 р. № 2262). Також, фінансовому відділу ДПА у Харківській області було наказано виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, передбачену Законом від 09.04.1992 р. № 2262 та було зазначено, що відпустка за 2012 рік використана у кількості 15 днів.

Виплата сум остаточного грошового забезпечення разом з одноразовою грошовою допомогою позивачу здійснювалась ДПС у Харківській області трьома частинами, а саме: 31.01.2012 р. - 2782,73 грн., 15.01.2012 р. - 41300,0 грн., та 29.02.2012 р . - 66468,37 грн. (разом -110551,10 грн.)

Згідно довідки-розрахунку одноразової грошової допомоги, ДПС у Харківській області була нарахована ОСОБА_1 одноразова грошова допомога у розмірі 130080,60 грн., з якої було утримано суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 21899,10 грн. Але, компенсація суми податку на доходи з грошової допомоги у розмірі 21899,10 грн. позивачу не була виплачена.

Також, позивачу не була виплачена компенсація за невикористані дні відпусток за 2011 рік - 15 діб та 2012 рік - 30 діб.

З метою можливості вирішення спірних питань в досудовому порядку та встановлення причини нездійснення компенсації податку та компенсації невикористаних діб відпусток позивач звернувся до ДПС у Харківській області з відповідними заявами від 02.03.2012 р. та 05.03.2012 р. про надання офіційних відповідей щодо законності утримання з позивача податку на доходи фізичних осіб з суми грошової допомоги та причини нездійснення компенсації суми такого податку, а також причини невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані частини чергових відпусток за 2011 та 2012 роки у кількості 45 діб.

За результатами розгляду заяв позивача від 02.03.2012 р. та 05.03.2012 р. ДПС у Харківській області листами від 23.03.2012 р. №271/Б/04-361 та від 30.03.2012 р. №330/Б/05-069 позивачу було відмовлено у здійснені компенсації суми податку на доходи фізичних осіб, що утримана з грошової допомоги, яка виплачується військовослужбовцям при звільненні зі служби, та здійсненні компенсації за невикористані дні чергових відпусток за 2011 та 2012 роки.

Несплата позивачу компенсації суми податку на доходи з грошової допомоги у розмірі 21899,10 грн., та компенсації за невикористані дні відпусток за 2011 рік - 15 діб та 2012 рік - 30 діб стали підставою звернення до суду.

Відповідно до п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України, суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-Х11 (далі - Закон від 09.04.1992 р. № 2262-Х11) та п. 10 Постанови КМУ "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 р. №393 (далі - Постанова №393), особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Виходячи з зазначених положень Закону від 09.04.1992 р. № 2262-Х11 та Постанови №393, вбачається, що одноразова грошова допомога виплачується саме військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, в т.ч. податкової міліції, в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби таких осіб.

Отже, одноразова грошова допомога була призначена позивачу та виплачена саме як особі старшого начальницького складу органу податкової міліції (полковнику податкової міліції), у зв'язку з несенням служби в органах податкової міліції, в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, яка отримана разом з сумою грошового забезпечення при остаточному розрахунку при звільненні з органів податкової міліції.

При цьому відшкодування податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, фінансуються у відповідності до підпункту 1.1.2 пункту 1 розділу 2 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету, затвердженої Наказом Державного казначейства України від 25.11.2008 p. N 495 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2009 р. за N 79/16095, за кодом економічної класифікації видатків бюджету 1112 «Грошове утримання військовослужбовців», тобто за рахунок коштів, які передбачені на грошове утримання (забезпечення) військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, у тому числі основні та додаткові види виплат, до яких належить і одноразова грошова допомога.

Згідно п.1 Порядку виплати щомісячної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового та начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 р. №44 (далі-Порядок №44), даний порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби.

Відповідно до п.2 Порядку №44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця або є особами рядового і начальницького складу, в тому числі, податкової міліції.

Окрім того, пунктом 4 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення (п.5 Порядку №44).

Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

При цьому, до грошового забезпечення відносяться суми одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.

З аналізу норм чинного законодавства та встановлених обставин у справі суд приходить до висновку, що відповідачем не враховано, що виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям при звільненні, до числа яких належав позивач, здійснюється за рахунок фонду грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу податкової міліції, а відтак позивач має право на отримання повної компенсації суми податку на доходи фізичних осіб, що була утримана з одноразової допомоги, у відповідності з п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України.

Оскільки судом встановлено, що на момент звільнення з органів податкової міліції у позивача виникло право на пенсію, а відповідно і на одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний з 27 повних календарних років служби, передбаченої Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», у відповідача не було законних підстав невиплати компенсації утриманої суми податку з доходів фізичних осіб з посиланням на ту обставину, що позивач отримав грошову допомогу як фізична особа, не перебуваючи на цей момент на службі, що є підставою визнання дій в невиплаті компенсації утриманої суми податку з доходів фізичних осіб протиправними та зобов'язання ДПС виплатити позивачу недоплачену частину одноразової грошової допомоги.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач, отримавши одноразову грошову допомогу саме як військовослужбовець при звільненні зі служби, має право на отримання компенсації утриманої суми податку з доходів фізичних осіб.

Щодо вимоги позивача про нарахування та виплату компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2011 рік у кількості 15 діб, суд зазначає наступне.

Згідно наказу ДПА у Харківській області "Про надання відпусток" від 07.07.2011 р. №137-в, ОСОБА_1 було надано частину чергової відпустки за 2011 рік у кількості 30 діб з 18 липня по 18 серпня 2011 року (а.с.88).

Згідно довідки ДПС у Харківській області ОСОБА_1 за 2011 рік має 15 діб невикористаної відпустки (а.с.89).

Відповідно до ст.83 Кодексу законів про працю України та ст.24 Закону України "Про відпустки"від 15.11.1996 р. № 504/96-ВР, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткові відпустки працівникам, які мають дітей.

З метою визначення єдиних підходів до принципу застосування нормативно-правових актів з питань грошового забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції ДПА України було видано Наказ від 12.10.2007 р. №576 "Про затвердження Методичних рекомендацій", які роз'яснюють порядок виплат особам начальницького складу податкової міліції грошового забезпечення за час хвороби, відпустки, при звільненні, а також при виплаті матеріальної допомоги.

Відповідно до п.7 розд.5 Методичних рекомендацій, особам начальницького складу податкової міліції, які звільняються з органів державної податкової служби, за невикористану відпустку виплачується грошова компенсація.

Суд зазначає, що на момент звільнення зі служби позивач мав спеціальне звання - полковник податкової міліції, а отже відповідно до п.2 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМ УРСР від 29.07.1991 р. № 114 , відносився до осіб старшого начальницького складу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має бути нарахована та виплачена компенсація за невикористані дні щорічної відпустки за 2011 рік у кількості 15 діб.

Щодо вимоги позивача про нарахування та виплату компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2012 рік (рік звільнення) у кількості 30 діб, суд вважає, що такі вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно наказу ДПА у Харківській області "Про надання відпусток" від 04.01.2012 р. №4-в, ОСОБА_1 було надано частину чергової відпустки за 2012 рік у кількості 15 діб з 10 по 24 січня 2012 року (а.с.90).

Згідно довідки ДПС у Харківській області ОСОБА_1 у 2012 році використав 15 днів чергової відпустки (а.с.89).

Відповідно до абз.1 п.14 ст.10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються з військової служби, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення.

Згідно абз.2 п.14 ст.10-1 Закону України № 2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

Відповідно до абз.3 п.14 ст.10-1 Закону України № 2011-XII, у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Аналогічний порядок визначений нормами Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 р. №114.

Відповідно до абз. 1 п. 56 Положення № 114, особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Абзацом 2 пункту 56 вказаного Положення передбачено, що особам рядового і начальницького складу (крім осіб, указаних в абзаці першому цього пункту), які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Отже, вказаним пунктом передбачено, що особи начальницького складу при звільненні з урахуванням підстав: за віком, через хворобу, обмежений стан здоров'я чи скорочення штатів, не мають право на грошову компенсацію за невикористану у році звільнення відпустку, а лише за їх бажанням можуть отримати чергову відпустку, відповідно до законодавства.

Враховуючи, що ОСОБА_1 було звільнено з органів податкової міліції через скорочення штатів, на підставі підпункту «г»пункту 64 Положення №114, тобто з підстав, передбачених абзацом 1 пункту 56 Положення №114, на нього не розповсюджується право, передбачене абзацом 2 пункту 56 щодо виплати грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання ДПС у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за весь час затримки, належних до сплати сум при звільненні зі служби, по день фактичного розрахунку, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.117 Кодексу законів про працю України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, на підставі викладеного, за наявності спору між позивачем та відповідачем, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні вказаної вимоги позивача.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає необхідним вказати на те, що відповідачем у наданих до суду запереченнях не надано достатніх доказів обґрунтування заперечень.

Таким чином, в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації суми податку на доходи фізичних осіб, що утримана з одноразової грошової допомоги, та компенсації за невикористані дні щорічної чергової відпустки за 2011 рік у кількості 15 діб є неправомірною.

Згідно ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової служби у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії та виплати грошового забезпечення - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Державної податкової служби у Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації суми податку на доходи фізичних осіб, що утримана з одноразової грошової допомоги та компенсації за невикористані дні щорічної чергової відпустки за 2011 рік у кількості 15 діб неправомірною.

Зобов'язати Державну податкову службу у Харківській області виплатити ОСОБА_1 компенсацію суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 21899,10 грн.(двадцять одна тисяча вісімсот дев'яносто дев'ять гривень десять копійок), що утримана з одноразової грошової допомоги, яка виплачується військовослужбовцям при звільненні зі служби.

Зобов'язати Державну податкову службу у Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні щорічної чергової відпустки за 2011 рік у кількості 15 діб.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 32,19 грн.(тридцять дві гривні дев'ятнадцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 17.09.2012 р.

Суддя Сагайдак В.В.