Постанова № 26018968, 14.08.2012, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2012 р. Справа № 2a-1870/5216/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Дикач О.О.,

представника позивача - Скубири О.М.,

представника відповідача - Шаповаленка Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" до Державної податкової інспекції у м. Сумах, головного управління державного казначейства України в Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетного відшкодування,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, публічне акціонерне товариство «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах, головного управління державного казначейства України в Сумській області в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення від 29.03.2012р. № 0000011505/314 та № 0000021505/311, стягнути з державного бюджету на користь Публічного акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» 48 985,57 гривень бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачем був отриманий акт ДПІ в м. Суми від 12.03.2012р. № 1421/23-620/05785448 на підставі якого, 29.03.2012р. відповідачем були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

Позивач вважає, що рішення у частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 48 985,57грн., нарахування штрафних санкцій у розмірі 1,00грн. та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 48 985,57 гривень не відповідають вимогам діючого законодавства та повинні бути скасовані з наступних підстав:

Позивач зазначає, що з п.п 7.7.2. п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» вбачається, що питання щодо встановлення від'ємного значення суми з податку на додану вартість поширюється тільки на окремо взятого платника податків (заявника бюджетного відшкодування), і цей факт законом не ставився у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, бюджетному відшкодуванню підлягає сума податку фактично сплаченого отримувачем товарів та послуг (тобто Позивачем) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (тобто контрагентам Позивача) за умови виникнення у такого платника права на податковий кредит.

Податковий кредит грудня 2010р. та право на заявлене у січні 2011р. бюджетне відшкодування у розмірі 43 784,00грн. виникло у Позивача у зв'язку з передплатою на користь:

ПКП «Любарт+» вартості товару у грудні 2010р. на суму 262 704,00грн., що підтверджується платіжним дорученням від 10.12.2010р. № 40421 відповідно до укладеного між AT «Сумський завод «Насосенергомаш» та ПКП «Любарт+» договору.

В зв'язку із сплатою Позивачем грошових коштів, ПКП «Любарт+» була видана податкова накладна.

Також, позивач зазначає, що факт здійснення господарської операції підтверджується первинними документами.

Крім того, позивач не погоджується з висновком відповідача про нікчемність правочинів, вчинених TOB «Луганськ - Інструмент» та зазначає, що станом на дату винесення акту та рішень, відповідачем безпідставно визнаний договір від 30.12.2010р. № 11/347 нікчемним, оскільки відповідачем не надано доказів того, що в момент укладення договору сторони мали намір порушити публічний порядок, а при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України належить враховувати вину, яка б виражалась у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, які не надані відповідачем.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача 1 проти позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити виходячи з наступного.

Відповідач 1 зазначає, що в результаті перевірки встановлено завищення задекларованих Позивачем показників в рядку 10.1 Декларації за грудень 2010р. в сумі 43784,00 грн. по контрагенту ПВКП „Любарт+". До ДПІ в м.Суми надійшов акт про неможливість проведення зустрічної звірки від 15.09.2011р. №468/23-5/31798033 від ДПІ у Київському р-ні м.Харкова, у ПВКП «Любарт+» основні фонди відсутні, розрахунок збору з власників транспортних засобів підприємством не подавався, що свідчить про відсутність транспортних засобів у власності ПВКП «Любарт+», середня чисельність працівників відповідно до розрахунку комунального податку - 3 особи. До перевірки не були надані фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів, виконання робіт за вчиненим правочином - товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, видаткові накладні, господарські договори, укладені ПAT «Сумський завод «Насосенергомаш» з ПВКП «Любарт+».

До ДПІ в м.Суми надійшов акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «Луганськ-Інструмент» від ДПІ у Жовтневому р-ні м.Луганська, згідно якого податкове зобов'язання TOB «Луганськ-Інструмент» не було підтверджено у лютому 2011 року у сумі 91804,91 грн., в тому числі по AT "Сумський завод «Насосенергомаш" в сумі 5201,57 грн.

До перевірки не були надані фінансово-господарські документи, що підтверджують передачу товарів за вчиненим правочином - товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від TOB «Луганськ-Інструмент» до ПAT «Сумський завод «Насосенергомаш».

Відповідач зазначає, що як продавець товару - ПВКП «Любарт+», ТОВ «Луганськ - Інструмент» так і отримувач товару - ПАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» зобов'язані належним чином вести податкову звітність з відповідним її підтвердженням первинними бухгалтерськими документами, проте дані документи під час перевірки не були надані, що свідчить про їх відсутність, а відповідно про неможливість реального виконання договору. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують зберігання товарів.

Таким чином, відсутність у ПАТ «Сумський завод «Насосенергомаш» документів первинного бухгалтерського обліку, як того вимагає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16.07.1999р.. із змінами та доповненнями, свідчить про безпідставність віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту підприємством.

Щодо заявленої вимоги про стягнення суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 5201,57 грн., відповідач 1 вважає, що дана вимога взагалі є безпідставною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки за березень 2011р. позивачу було повністю відшкодовано всю суму.

Відповідач 2 надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно із пунктом 23 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого Кабінетом Мінстрів України від 03.08.2011 № 845 здійснення відшкодування податку на додану вартість за рішенням суду відноситься до виключної компетенції Державної казначейської служби України, яка згідно із пунктом 16 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 № 460/2011 є самостійною юридичною особою.

Суд, заслухавши, представника позивача, представника відповідача 1, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ДПІ в м. Сумах проведено документальну невиїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування «Насосенергомаш» щодо достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень, березень 2011р., за результатами якої складено акт від 12.03.2012 року №1421/23-620/05785448 (а.с. 15-29).

На підставі акту перевірки, 29.03.2012р. відповідачем були винесені податкові повідомлення -рішення № 0000021505/311, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 48 985,57грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1,00грн. та № 0000011505/314, відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 48 985,57грн. (а.с. 11, 13).

В акті перевірки відповідач зазначив, про завищення задекларованих позивачем показників в рядку 10.1 Декларації з податку на додану вартість за грудень 2010р. в сумі 43784.00 грн. в зв»язку з безпідставним включенням до складу податкового кредиту грудня 2010р. суми ПДВ по господарським операціям з контрагентом ПВКП „Любарт+", а також зазначив про завищення задекларованих показників в рядку 10.1 Декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 в сумі 5201,57 грн. в зв»язку з безпідставним включенням до складу податкового кредиту лютого 2011р. суми ПДВ по господарським операціям з TOB "Луганськ-Інструмент".

Суд погоджується з такими висновками податкового органу та вважає їх такими що підтверджуються матеріалами справи.

Так, з матеріалів справи суд вбачає, що між ПAT «Сумський завод «Насосенергомаш» та ПКП «Любарт+» було укладено договір від 31.08.2009р. № 28-4/122, відповідно до якого «постачальник» - ПКП «Любарт+» зобов»язується виготовити та передати у власність «покупцю» - ПAT «Сумський завод «Насосенергомаш», а покупець зобов»язується прийняти та сплатити на умовах договору продукцію, що визначається згідно специфікацій (а.с. 44-47). Відповідно до п.2 договору постачальник поставляє товар автомобільним транспортом покупця на умовах FCA м. Харків, датою поставки товару вважається дата передачі товару, зазначена в товарно - транспортній накладній. Оскаржувані господарські операції позивача з ПКП «Люмбарт +» відбувалися в грудні 2010 р.- січні 2011 р. , і вже після здійснення вказаних операцій контрагентами 25.03.2011 року було укладено додаткову угоду до договору від 31.08.2009р. № 28-4/122, якою визначено, що вартість договору включає в себе вартість товару та витрат на умовах поставки FCA - Харьків. (а.с.56)

Крім того, судом було встановлено, між позивачем (покупець) та TOB «Луганськ -Інструмент» (постачальник) було укладено договір №11/347 від 30.12.2010, відповідно до п. 3.2. якого поставка товару здійснюється на умовах DDU м. Суми, згідно ІНКТОТЕРМС в редакції 2000року. Також, договором визначено, що датою поставки вважається дата, зазначена в товарно - транспортній накладній. (а.с. 69-71)

Згідно з п. 11.1., 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. за № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, суд вважає, що товарно - транспортна накладна є первинним документом що підтверджує факт транспортування (перевезення) товару, а відтак і його фактичне отримання. Відповідно до договору від 31.08.2009р. № 28-4/122, товар поставляється автотранспортом Покупця, а відповідно до договору №11/347 від 30.12.2010, датою поставки товару вважається дата зазначена в товарно - транспортній накладній.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази транспортування товару, відповідно до зазначених договорів, а саме: товарно-транспортні накладні, що вказує на відсутність реального виконання договорів купівлі-продажу. При цьому, посилання позивача як на доказ транспортування товару на накладні на вантаж (а.с. 63, 80) суд вважає безпідставним, оскільки з даних документів взагалі не можливо встановити, ким саме здійснювалось вказане перевезення, який товар перевозився, а в накладній на яку посилається позивач як на підтвердження отримання товару від ПКП «Люмбарт+», останнє не значиться як відправник товару. Відтак, суд не вважає зазначені документи належним доказом факту перевезення товару придбаного позивачем згідно з договором від 31.08.2009р. № 28-4/122 та договором №11/347 від 30.12.2010.

Також, при огляді договору від 31.08.2009р. № 28-4/122, специфікацій та додаткових угод до нього, видаткової та податкової накладної, рахунку - фактури, суд вбачає очевидні візуальні відмінності між зразками підпису директора ПКП «Люмбарт+» ОСОБА_3

Отже, суд вважає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Так, згідно п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинним на момент виникнення правовідносин з ПКП "Люмбарт+"), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні норми містить Податковий кодекс України (що діяв на час здійснення правовідносин з ТОВ "Луганськ-Інструмент").

Так, відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи, викладене вище, з матеріалів справи суд не вбачає реальності господарських операцій між позивачем та ПКП «Люмбарт+», ТОВ «Луганськ - Інструмент», видаткові накладні, накладні на товар самі по собі не можуть підтверджувати придбання позивачем товарів у зазначених контрагентів та бути підставою для отримання податкових накладних.

За таких обставин, суд доходить висновку, що позивач не мав права відносити до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по зазначеним господарським операціям з ПКП «Люмбарт+» та ТОВ «Луганськ - Інструмент», відтак позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" до Державної податкової інспекції у м. Сумах, головного управління державного казначейства України в Сумській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000011505/314 від 29.03.2012 та № 0000021505/311 від 29.03.2012; стягнення з державного бюджету бюджетної заборгованості з податку на додану вартість - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 20 серпня 2012 року.

Суддя (підпис) В.О. Павлічек

З оригіналом згідно

Суддя В.О. Павлічек