Постанова № 26018495, 14.09.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/4528/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Островської О.П.,

при секретарі - Тельдековій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Прокурора Старобільського району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,-

ВСТАНОВИВ:

12 червня 2012 року прокурор Старобільського району Луганської області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що відповідач зареєстрований в УПФУ в Старобільському районі Луганської області як платник страхових внесків до Пенсійного фонду України. Згідно п.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до Пенсійного фонду України. 17.02.2012 року відповідачем подано звіт щодо нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за даними якого сума нарахованого єдиного внеску за 2011 рік становить 4010,30 грн. Станом на 01.04.2012 року відповідач має заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 4010,30 грн. Відповідно до положень ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» управлінням ПФУ в Старобільському районі відповідачу була виставлена вимога про сплату боргу, яку було отримано відповідачем 21.04.2012 року, про що свідчить повідомленням про отримання та особистий підпис відповідача. Станом на 25.05.2012 року ФОП ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 4010,30 грн. На підставі викладеного прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 4010,30 грн.

Прокурор в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу без його участі, а також додатково уточнив позовні вимоги, зазначивши, що відповідач частково сплатив заборгованість у сумі 2300,00 грн. та залишок заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед управлінням складає 1710,30 грн. Просив суд уточнені позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача залишок заборгованості у сумі 1710,30 грн.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, у раніше наданих суду запереченнях послався на наступне. Відповідач є приватним підприємцем відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію, згідно ЄДР №23770170000002431, Серія НОМЕР_2 від 04.11.1994 року та платником єдиного податку у відповідності до Свідоцтва про сплату єдиного податку на 2012 р., Серія НОМЕР_3 від 01.01.2012 року та платник фіксованого податку сплачує збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України у складі фіксованого податку згідно з пп.5, 6, 7 п.2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Відповідачем, як платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у складі фіксованого податку було подано заяву до позивача про реєстрацію його, як платника збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування», але документ про його реєстрацію платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування видано йому не було. З дня отримання вимоги №4997/03 від 11.04.12р. відповідачу стало відомо, що позивачем його з 10.06.2004 року було взято на облік та надано статус платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а потім позивач відповідно до п.3 Розділу VІІІ. Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вважає відповідача платником єдиного внеску з 01.01.2011 року, з дня набрання чинності цим законом. Отже, на думку відповідача у позивача немає підстав вважати його платником єдиного внеску та у зв'язку з цим просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ) визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Посилання відповідача на те, що у позивача немає підстав вважати його платником єдиного внеску та у зв'язку з цим у задоволенні позову слід відмовити, суд не приймає до уваги з огляду на наступне.

Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - орган, уповноважений відповідно до Закону №2464-VІ вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту);

Згідно з п.4 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» облік осіб, зазначених у частині першій статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом другим розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення «Закону № 2464, з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Взяття на облік осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється (пункт третій розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 від 08.07.2010).

Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.

Згідно з положеннями ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Пунктом 2.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за № 1014/18309 (далі-Порядок № 22-2), встановлено, що звіт до органів Пенсійного фонду подається особисто фізичною особою, страхувальником або відповідальною особою фізичної особи або страхувальника за місцем взяття на облік в органах Пенсійного фонду.

Пунктом 2.2 Порядку № 22-2 визначено, що звіт подається одним із способів:

- в електронній формі з використанням ЕЦП через центр обробки електронних звітів згідно з Порядком подання звітів до Пенсійного фонду України в електронній формі;

- на паперових носіях, завірених підписом керівника страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації;

- на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не більше п'яти. На паперових носіях звіт формується у двох примірниках та подається страхувальником до органу Пенсійного фонду за місцем взяття його на облік. Один примірник звіту з відміткою органу Пенсійного фонду про його прийняття зберігається у страхувальника.

Згідно з п.п. 3.1 Порядку № 22-2 страхувальники, крім зазначених у пунктах 3.3-3.4 цього розділу, а також страхувальники, зазначені в пункті 3.2, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію його, як підприємця), у частині подання звіту за таких осіб зобов'язані формувати та подавати до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для них є календарний місяць. Звіт подається за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Відповідно до п.3.2 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та зареєстрованому в Міністерстві юстиції 01.11.2010 року за №1014/18309 фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, самі за себе і за членів сім'ї, які беруть участь у провадженні підприємницької діяльності; особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 квітня року, наступного за базовим звітним періодом.

Базовим звітним періодом для них є календарний рік.

Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 04.11.1994 року Старобільським районним виконавчим комітетом Луганської області, відповідачу було видане Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності НОМЕР_4 (а.с.15) та з огляду на положення Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є платником єдиного внеску.

На підставі наведених норм суд вважає доведеним, що відповідач є платником єдиного внеску та як платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду України у строки, в порядку та за встановленою формою.

Частиною 11 статті 9 Закону у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

На підставі пункту 7 частини 1 статті 13 Закону № 2464 Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що відповідачем за 2011 рік до УПФУ в Старобільському районі Луганської області було подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Згідно із зазначеним звітом відповідачем була нарахована до сплати за 2011 рік сума єдиного внеску - 4010,30 грн. (а.с.11-12)

У зв'язку з несплатою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік у повному обсязі за ним виникла заборгованість, яка станом на 25.05.2012 складала 4010,30 грн., що підтверджується довідкою про структуру боргу. (а.с.10)

У зв'язку з тим, що заборгованість з єдиного внеску добровільно відповідачем у повному обсязі сплачена не була, згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України №2464 УПФУ в Старобільському районі Луганської області на адресу відповідача була направлена вимога про сплату боргу від 05.04.2012 року № - 111, відповідно до якої загальна сума боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що рахувалася за відповідачем станом на 05.04.2012 склала 4010,30 грн. (а.с.13).

Вимога про сплату боргу була отримана відповідачем 21.04.2012 року, що підтверджується його підписом на поштовому повідомленні про вручення рекомендованого відправлення (а.с.14), однак ані узгоджена з органом Пенсійного фонду, ані оскаржена у встановленому порядку відповідачем не була. Відповідач мав сплатити заборгованість у 10-денний термін, але борг у повному обсязі не сплатив.

Заперечення відповідача ґрунтуються на хибному тлумаченні чинного законодавства та не спростовують фактів та обставин викладених позивачем у позовній заяві, докази на підтвердження яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, після звернення прокурора в інтересах держави в особі УПФУ в Старобільському районі Луганської області до суду з даним позовом відповідачем у добровільному порядку була частково сплачена сума нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік, а саме у розмірі 2300,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №362 від 17.08.12 та №469 від 27.08.12.

На час розгляду справи, відповідач залишок заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1710,30 грн. не сплатив.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити уточнені позовні вимоги прокурора Старобільського району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області у повному обсязі та стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1710,30 грн.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 вересня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 18 вересня 2012 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Уточнені позовні вимоги Прокурора Старобільського району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (92700, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Старобільському районі Луганської області (92700, Луганська область, м. Старобільськ, пл. Гоголя, 5, код ЄДРПОУ 21792643, р/р 37197076001233, відділ Державного казначейства ГУДКСУ, МФО 804013) заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 1710 грн. 30 коп. (одна тисяча сімсот десять грн. 30 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 18 вересня 2012 року.

СуддяО.П. Островська