Постанова № 26018268, 11.09.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2012 року 19/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н. Д., при секретарі судового засідання Корецькому І.О., за участю:

прокурора: Безрука А.С.,

представника позивача: Чекомасової Н.Б.,

представника відповідача : Шабанової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Міжрайонного природоохоронного прокурора Київської області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Київської областідоПублічного акціонерного товариства "Промислово-будівельна група "Антарес"простягнення штрафних санкцій, ВСТАНОВИВ:

Міжрайонний природоохоронний прокурор Київської області звернувся до Київського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Київської області з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Промислово-будівельна група "Антарес" про стягнення з рахунку відповідача суми штрафу у розмірі 7 124 066,05 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплатив у встановлені законодавством строки суму штрафу у розмірі 7 124 066,05 грн. за порушення законодавства, що регулює і встановлює правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій, яке спрямоване на забезпечення сталого розвитку населених пунктів з урахуванням громадських правил і приватних інтересів, відповідно до Постанови «Про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування»від 04.09.2008 № 75.

Право звертатись до суду із заявами про захист прав і законних інтересів держави надано законом прокурору. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Виявивши порушення інтересів держави, прокурор звернувся до суду з позовом про стягнення з рахунку відповідача вказаної суми штрафу.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні 11.09.2012 позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд закрити провадження у справі. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначив, що 17 січня 2011 року Ухвалою Господарського суду Київської області відносно відповідача порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992 № 2343-ХІІ. Оскільки Інспекція державного архітектурного - будівельного контролю Київської області по відношенню до відповідача є конкурсним кредитором то питання щодо стягнення з рахунків відповідача штрафу у розмірі 7 124 066,05 грн., згідно Постанови «Про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування»від 04.09.2008 № 75 відповідно до вимог зазначеного закону підлягає розгляду в межах господарського судочинства. Враховуючи те, що позивач у межах строку визначеного законодавством, до Господарського суду Київської області із заявою про визнання кредиторських вимог до Відкритого акціонерного товариства "Промислово-будівельна група "Антарес" не звертався, згідно пункту 4 Ухвали Господарського суду Київської області від 04.07.2012 у справі № Б22/003-11/13/24/3 вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі -не розглядаються і вважаються погашеними. А відтак, на думку відповідача, провадження у даній справі підлягає закриттю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 вересня 2008 року на підставі направлення № 14 від 26.08.2008, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Київської області, посадовими особами позивача проведено позапланову перевірку відповідача з питань дотримання вимог містобудівельного законодавства під час будівництва 16-ти поверхового житлового будинку по вул. Калініна, м. Васильків, Київської області, забудовником якого є Публічне акціонерне товариство «Промислово-будівельна група «Антарес».

За результатами перевірки складений акт від 03.09.2008, в якому зафіксовані порушення позивачем вимог статті 29 Закону України «Про планування і забудову територій»від 20.04.2000 № 1699-ІІІ, що виявилось у виконанні будівельних робіт з будівництва 16-ти поверхового житлового будинку за адресою: вул. Калініна, м. Васильків, Київська область без відповідного дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на їх виконання.

03 вересня 2008 року першим заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Київської області винесено припис № 48, яким запропоновано припинити будівельні роботи.

03 вересня 2008 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Київської області складено протокол про правопорушення у сфері містобудування № 1, в якому зафіксовано факт порушення відповідачем вимог статті 29 Закону України «Про планування і забудову територій»від 20.04.2000 № 1699-ІІІ.

04 вересня 2008 року на виконання вимог Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань та організацій за правопорушення у сфері містобудування" та відповідно до Положення про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244, першим заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Київської області прийнято постанову № 75 про застосування до відповідача штрафу за правопорушення у сфері містобудування у сумі 7124066, 50 грн. (50 % від загальної суми виконаних будівельних робіт).

Не погоджуючись із зазначеною постановою ПАТ "Промислово-будівельна група "Антарес" звернулось до господарського суду про її скасування.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2012 № 35/541-17/341-18/290 рішення Господарського суду міста Києва від 23.02.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2012 у даній справі скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Промислово-будівельна група "Антарес" про визнання недійсною постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Київської області № 75 від 04.09.2008 про накладення штрафу у розмірі 7124066, 05 грн.

Тобто рішення, яке слугувало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з рахунку відповідача штрафу у розмірі 7 124 066,05 грн. визнано правомірним, а отже, з урахування приписів пункту 10 Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1995 р. N 244, у відповідача виникли зобов'язання щодо сплати даного штрафу у 15-денний термін.

В силу приписів частини першої статті 72 та частини другої статі 255 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, набирають законної сили з моменту проголошення.

Доказів зупинення виконання зазначеного рішення суду не надано, а відтак, враховуючи приписи статті 124 Конституції України, статті 14, частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова Вищого господарського суду України від 07.08.2012 у справі № 35/541-17/341-18/290 є обов'язковою до виконання для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Щодо твердження відповідача про те, що розгляд даної справи не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992 № 2343-ХІІ (надалі - Закон України № 2343), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною четвертою статті 12 Закону України № 2343 встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Тобто, з дня введення мораторію на задоволення вимог кредиторів зупиняється виконання боржником усіх вимог кредиторів за зобов'язаннями, строк виконання яких настав до дня введення мораторію.

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію або які були застосовані до введення мораторію, але набули обов'язковості до виконання банкрутом під час його дії і є поточними зобов'язаннями боржника.

Разом з цим, законодавцем встановлено обмеження (заборону) на застосування заходів спрямованих на забезпечення виконання грошових зобов'язань, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію, шляхом їх припинення.

Види забезпечення виконання грошових зобов'язань передбачено положеннями статті 546 Цивільного кодексу України, якими є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток.

Враховуючи ті обставини, що: зазначений штраф застосований до прийняття рішення про введення мораторію, але грошове зобов'язання щодо його сплати та, відповідно, право вимоги на його стягнення виникло у позивача після дати введення мораторію на задоволення вимог кредиторів; даний вид стягнення не є заходом спрямованим на забезпечення виконання грошових зобов'язань; спір між сторонами пов'язаний із виконанням повноважень у публічно-правових відносинах, суд дійшов висновку, що зазначений спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Разом з цим, відповідачем не надано суду, як доказів, що спростовують твердження позивача, так і доказів сплати наявної у нього заборгованості у розмірі 7 124 066,05 грн. відповідно до рішення позивача від 04.09.2008 № 75. Відповідачем не наведено жодних обставин, що на законодавчому рівні звільняють його від сплати грошових зобов'язань.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, беручи до уваги те, що заборгованість зі сплати штрафу у розмірі 7 124 066,05 грн. відповідачем у самостійному порядку не погашена, її наявність підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки, спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70 - 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Промислово-будівельна група "Антарес" (код ЄДРПОУ 14314274) до бюджету заборгованість зі сплати штрафу у розмірі 7 124 066 (сім мільйонів сто двадцять чотири тисячі шістдесят шість) грн. 05 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 17.09.2012