Постанова № 26018171, 18.09.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/6811/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бондар М.В.,

при секретарі судового засідання Салюк Л.Ю.,

за участю:

представників позивача Рудєва В.М., Снітько Є.В.,

представників відповідача Ольховика Д.О., Волошина А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротранснафта»до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, встановлення відсутності компетенції, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпротранснафта» (далі - ТОВ «Дніпротранснафта», позивач) звернулось до адміністративного суду з позовною заявою до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області Державної податкової служби (далі - Дніпродзержинська ОДПІ, відповідач), в якій, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, поданої до суду 23.07.2012 р. (а.с.1-2 т.2), просить:

- скасувати видані Дніпродзержинською ОДПІ податкове повідомлення-рішення від 13.06.2012 р. №0000170220 та податкове повідомлення-рішення від 13.06.2012 р. №0000160220;

- встановити відсутність компетенції Дніпродзержинської ОДПІ з тлумачення змісту правочинів і визнання їх недійсними і нікчемними;

- зобов'язати Дніпродзержинську ОДПІ утриматись від вчинення нижченаведених дій: направлення до основного місця обліку підприємств-контрагентів ТОВ «Дніпротранснафта», зазначених в Акті від 28.05.2012р № 1295/55//22-507/34827716 «Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпротранснафта», код ЄДРПОУ 34827716 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податок на додану вартість за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р.»; вчинення будь-яких юридично-значимих дій за наслідками складання зазначеного Акту від 28.05.2012р № 1295/55//22-507/34827716; використання будь-яким чином даних оскаржуваного Акту перевірки від 28.05.2012р № 1295/55//22-507/34827716.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за результатами перевірки позивача фахівцями відповідача складено акт № 1295/55/22-507/34827716 від 28.05.2012, в якому вказано на деякі порушення чинного законодавства. В акті постійно наголошується, що товар по операціям з ТОВ «Байкара» не був переданий до ТОВ «Дніпротранснафта». Цей факт не є дійсним, адже ТОВ «Дніпротранснафта» здійснювало реальні товарні операції та отримувало товар від постачальника. Доказом передачі товару є товарно-транспортні накладні, дорожні листи на товар. Позивачу не зрозуміло, чому на сторінці 6 акту зазначається, що «ТОВ «Байкара» здійснювало нібито придбання нафтопродуктів від суб'єктів господарювання». Адже ті нафтопродукти, що ТОВ «Дніпротранснафта» купувало у ТОВ «Байкара» були придбані останнім у виробника - компанії «ТНК», та отримані позивачем у повному обсязі. На сторінці 6 акту вказано: «що ТОВ «Байкара» придбало нафтопродукти для подальшої реалізації, а саме...» і наведений перелік контрагентів. Проте, вказані контрагенти придбали нафтопродукт не у ТОВ «Байкара», а у ТОВ «Дніпротранснафта», що є помилкою в акті. Помилково встановлено в п. 3.1.2 акту завищення задекларованих валових витрат позивача в розмірі 21550055 грн.; не визнання їх тільки на тих підставах, що витрати виникли по взаємовідносинам з ТОВ «Байкара» є необгрунтованими, адже позивач по даним операціям отримав товар, сплатив за нього вартість та отримав всі необхідні документи, що підтверджують виникнення та облік валових витрат. Більш того, перевіряючі цілком невірно вказують на стор. 11 акту, що в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів від ТОВ «Байкара» до ТОВ «Дніпротранснафта». Проте, самі ж на стор. 99 акту зазначають, що ТОВ «Дніпротранснафта» отримано від ТОВ «Байкара» товару (бітум) у кількості 3853,5 т. на загальну суму 25872064,26 грн., що є повним спростуванням вищевказаного ствердження. Невірно вказані в п. 3.2.1 акту завищення задекларованих податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 4310012 грн. Адже відповідно до п. 187.1.ст. 187 Податкового кодексу України (далі - ПК України) датою виникнення податкових зобов'язань вважається дата відвантаження товарів, а з огляду на те, що перевізник надав ТОВ «Дніпротранснафта» товар та відповідні супутні документи на нього, отже позивач безумовно мав право задекларувати вищевказані податкові зобов'язання. ТОВ «Дніпротранснафта» цілком правомірно формувало суму податкового кредиту, адже позивачем відповідно до ст. 198 ПК України було враховано всі підстави та вимоги для формування податкового кредиту, тому наявність товарної операції, сплата вартості товару та наявність податкових накладних є дійсними умовами для формування податкового кредиту, тому його невизнання є безпідставним, адже самі перевіряючі зазначили на стор. 24 акту, що позивач має документальну базу під формування податкового кредиту. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, просили відмовити в його задоволенні. Представники відповідача зазначили, що контрагент позивача - ТОВ «Байкара» здійснювало господарські операції, які укладені в порушення ч. 1 ст. 203 ЦК України, їх зміст суперечить інтересам держави і суспільства.. Зазначені правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України). Товар (роботи, послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України. ТОВ «Байкара» є посередником ("транзитером") придбаних та реалізованих товарів. За наслідками перевірок ТОВ „Байкара" (акт від 04.01.2012 року №20/23-209/37154069 та акт від 01.03.2012року №8/23-209/37154069) встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг) та укладення угод без мети настання реальних наслідків. ТОВ «Байкара» здійснювало нібито придбання нафтопродуктів від суб'єктів господарювання, які в дійсності ним не реалізовувалися, а лише полягали в документальному оформленні первинних документів з метою ухилення від сплати податків. Таким чином, діяльність ТОВ «Байкара» була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. Його контрагенти, що направляли фінансово-грошові потоки, працювали в одному сегменті ринку. Фактично ж, враховуючи відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, трудових ресурсів, ТОВ „Байкара" фінансово-господарською діяльністю в розумінні ст.3 ГК України не займалося. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на прибуток та ПДВ. Внаслідок включення до податкової звітності даних за операціями з ТОВ «Байкара» без фактичного здійснення господарської діяльності, позивачем занижено податок на прибуток на 153965 грн. та ПДВ на 369552 грн.

В судовому засіданні допитано в якості свідка ОСОБА_5, який був засновником та директором ТОВ «Байкара». ОСОБА_5 пояснив суду, що уклав угоду з ТОВ „Дніпротранснафта" на поставку бітуму. До обов'язків ТОВ „Байкара" входило отримання від ТОВ „Дніпротранснафта" заявки на бітум і передача цієї заявки до постачальника бітуму - компанії „ТНК". Яким чином поставлявся бітум до ТОВ „Дніпротранснафта" ОСОБА_5 невідомо, оскільки умови поставки обговорювались між постачальником нафтопродуктів та ТОВ „Дніпротранснафта". В ТОВ „Байкара", крім ОСОБА_5 ще працювала ОСОБА_6 на посаді менеджера. У ТОВ „Байкара" відсутні транспортні засоби, основні фонди, діяльність ТОВ „Байкара" здійснювалась в орендованому офісі в м. Кременчуці. ОСОБА_5 або ОСОБА_6 готували для ТОВ „Дніпротранснафта" необхідні первинні документи на підтвердження господарської діяльності з поставки бітуму. Також, ОСОБА_5 в судовому засіданні відмовився від власних пояснень, викладених в протоколі допиту свідка від 24.10.2011 р. та зазначив, що пояснення від 24.10.2011 р. його змусили дати працівники правоохоронних органів та насправді конвертацією грошових коштів, перебуваючи на посаді директора ТОВ „Байкара", він не займався. Восени 2011 р. ОСОБА_5 звільнився з посади директора ТОВ „Байкара" та вийшов зі складу засновників.

Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін і свідка, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ТОВ „Дніпротранснафта" зареєстровано виконкомом Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області 14.02.2007 р., перебуває на обліку платників податків у Дніпродзержинській ОДПІ.

28.05.2012 р. за наслідком перевірки позивача фахівцями Дніпродзержинської ОДПІ складено акт №1295/55/22-507/34827716 „Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ „Дніпротранснафта" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податок на додану вартість за період з 01.04.2011 р. по 30.09.2011 року (а.с.6-167 т.1), в якому, крім іншого, встановлене порушення позивачем:

- п.п.14.1.36, п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.2, п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1 ст.137, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6, п.п.138.8.1 п.138.8 ст. 138 ПК України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 153965 грн., в тому числі: II квартал 2011 року - 100405 грн.; III квартал 2011 року - 53560 грн.;

- п.44.1, п.44.3, п.44,5 п.44.6 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.4, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.10, п.201.11 ст.201 ПК України, за результатами чого донараховано податку на додану вартість на загальну суму 369 552 грн., в тому числі: квітень 2011 року - 221905 грн., травень 2011 року - 40853 грн., червень 2011 року - 31329 грн., липень 2011 року - 17571 грн., серпень 2011 року - 51129 грн., вересень 2011 року - 6765 грн.

13.06.2012 р. Дніпродзержинською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000170220 (а.с.184 т.1), яким ТОВ „Дніпротранснафта" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 388419 грн., в т.ч.: за основним платежем - на 369552 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18867 грн.

- № 0000160220 (а.с.185 т.1), яким ТОВ „Дніпротранснафта" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 153966 грн., в т.ч.: за основним платежем - на 153965 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

Як зазначено в листі Вищого адміністративного суду України "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" № 742/11/13-11 від 02.06.2011р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

В судовому засіданні досліджені надані представниками позивача копії первинних документів по спірним взаємовідносинам (а.с.15-241 т.2, 1-246 т.3): рахунки-фактур, виписаних ТОВ „Байкара"; видаткові накладні на поставку бітуму, підписані представниками ТОВ „Байкара" та ТОВ „Дніпротранснафта"; податкові накладні, виписані ТОВ „Байкара"; товарно-транспортні накладні про перевезення бітуму автомобільним транспортом ТОВ „ТК „Дніпротранснафта" в переважній більшості випадків з м. Лисичанська до м. Дніпродзержинська, в яких замовником, вантажовідправником та вантажоодержувачем зазначено ТОВ „Дніпротранснафта"; виписок по рахунку про здійснення безготівкових переказів; договори оренди ємностей для приймання, зберігання та відпуску нафтопродуктів; сертифікатів відповідностей на продукцію „Бітум БНД 60/90", виданих ПРАТ „Линік"; договір транспортного експедирування, укладений між ТОВ „ТК Дніпротранснафта" та ТОВ „Дніпротранснафта" з актами здачі-прийняття робіт (надання послуг); договори оренди транспортних засобів, укладених між фізичними особами та ТОВ „ТК „Дніпротранснафта"; письмові пояснення водіїв ТОВ „ТК „Дніпротранснафта"; додатки до договору поставки нафтопродуктів, укладеного між ТОВ „ТНК-ВР Коммерс" та ТОВ „Байкара", товарно-транспортні накладні, виписані ПАТ „Лисичанська нафтова інвестиційна компанія".

Дослідивши надані первинні документи суд приходить до висновку, що ТОВ „Дніпротранснафта" фактично отримувало бітум з м. Лисичанська, транспортування бітуму здійснювалось автомобільним транспортом ТОВ „ТК Дніпротранснафта" на підставі договору транспортного експедирування.

Проте, досліджені докази не доводять факту отримання позивачем бітуму саме від ТОВ „Байкара": рахунки-фактур, видаткові та податкові накладні складені формально та безпосередньо не підтверджують фактичну поставку товару; в жодній товарно-транспортній накладній на перевезення бітуму не зазначено, що вантажовідправником є ТОВ „Байкара". Наявність додатковий угод до договору поставки нафтопродуктів, укладеного між ТОВ „ТНК-ВР Коммерс" та ТОВ „Байкара" (а.с.133-140 т.3) не свідчить про отримання позивачем бітуму від ТОВ „Байкара" внаслідок виконання зазначеного договору, а товарно-транспортні накладні (а.с.147-160 т.3) складені ПАТ „Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" з 01.09.2011 р. по 22.09.2011 р. вказують на перевезення автомобільним транспортом (без зазначення автопідприємства) бітуму з пункту навантаження ЧАО „Ліник" м. Лисичанськ до вантажоодержувача - ТОВ „Байкара" (без зазначення пункту розвантаження) та без жодних відміток про прийняття вантажу. Таким чином, зазначені документи не підтверджують фактичного руху бітуму в межах господарської діяльності між ТОВ „Байкара" та ТОВ „Дніпротранснафта".

На підставі ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В судовому засіданні досліджено надані відповідачу Кременчуцькою ОДПІ витяги з: акту позапланової невиїзної перевірки ТОВ „Байкара" щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за серпень, вересень 2011 року №20/23-209/37154069 від 04.01.2011 р., акту перевірки ТОВ „Байкара" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2011 р. №8/23-209/37154069 від 01.03.2011 р. (а.с.63-119 т.4), в яких зроблено висновки, що ТОВ „Байкара" здійснювало придбання нафтопродуктів від контрагентів, які в дійсності не реалізовувались, а лише полягали в документальному оформленні первинних документів з метою ухилення від сплати податків; встановлено відсутність руху товару по ланцюгу постачання від постачальників на ТОВ „Байкара" та від ТОВ „Байкара" на покупців. Також, в акті перевірки ТОВ „Байкара" зроблено посилання на протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 24.10.2011 року, наданого старшим слідчим в ОВС СУ УМВС України в Полтавській області, в якому ОСОБА_5 зазначив, що створив ТОВ «Байкара», яке пропрацювало до 27.09.2011 року, оскільки було анульоване свідоцтво платника ПДВ податковою інспекцією; бухгалтерський облік ТОВ „Байкара" фактично вела менеджер ОСОБА_6; ТОВ «Байкара» займалося конвертуванням грошових коштів у готівку по безтоварних операціях з іншими підприємствами, які також займаються торгівлею бітумом; зняті готівкові кошти з розрахункового рахунку ТОВ «Байкара» ОСОБА_5 повертав підприємствам, які їх перераховували; при цьому, для підприємств, яким було необхідно конвертувати безготівкові кошти в готівку, ОСОБА_6 за вказівкою ОСОБА_5 виготовляла договори, рахунки, накладні та податкові накладні на фіктивний продаж ТОВ «Байкара» важких нафтопродуктів на суму, яку підприємству-замовнику необхідно було отримати готівкою.

На підставі п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 987, результати документальних перевірок оформлюються у формі акту або довідки; у разі встановлення під час перевірки складається акт; акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Таким чином, акти перевірки є належними доказами по справі та оцінується судом нарівні з іншими доказами в порядку, визначеному ст.86 КАС України.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як зазначено в ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів (послуг) із метою їх використання в господарській діяльності. За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, діяльність якої, безумовно, здійснюється в межах правової відповідальності, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції та під час здійснення господарської операції.

Таким чином, досліджені в судовому засіданні докази не свідчать про реальність господарських операцій ТОВ „Дніпротранснафта" з ТОВ „Байкара", на виконання яких вони складені, є такими, що не відповідають сутності та не несуть доказовості відносно змісту здійснених операцій. Результати, відображені у податковому обліку ТОВ „Дніпротранснафта" по взаємовідносинам з ТОВ „Байкара" фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій учасників взаємовідносин.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

На підставі п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В ході розгляду справи фахівцями відповідача доведене безпідставне віднесення позивачем до складу витрат витрати на підставі документів, складених ТОВ „Дніпротранснафта" з ТОВ „Байкара" та заниження позивачем податку на прибуток і податку на додану вартість.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 ПК України у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

На підставі п.123.1 ст.123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, податковий орган накладає на платника податків штраф в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає правомірним винесення Дніпродзержинською ОДПІ оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В позовній заяві позивач просить встановити відсутність компетенції Дніпродзержинської ОДПІ з тлумачення змісту правочинів і визнання їх недійсними і нікчемними.

В судовому засіданні з'ясовано, що висновки акту перевірки ТОВ „Дніпротранснафта" зроблені фахівцями Дніпродзержинської ОДПІ на підставі досліджених первинних документів, актів перевірок контрагента позивача - ТОВ „Байкара", складених Кременчуцькою ОДПІ. Фактично відповідачем не здійснювалось тлумачення змісту правочинів, визнання їх недійсними і нікчемними, а зроблені висновки про завищення доходів, витрат, податкових зобов'язань та податкового кредиту позивачем, внаслідок чого позивачем були порушені норми податкового законодавства та занижено податок на прибуток та ПДВ.

Також, позивач просить зобов'язати Дніпродзержинську ОДПІ утриматись від вчинення певних дій щодо направлення акту перевірки.

Враховуючи, що акт перевірки є носієм доказової інформації, а позивачем порушені норми податкового законодавства України, суд вважає такі вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими.

З огляду на зазначене, підстави для задоволення позовних вимог відсутні, внаслідок чого згідно ст.94 КАС України не підлягають відшкодуванню позивачу і понесені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.

Постанова в повному обсязі виготовлена 27 серпня 2012 року.

Суддя М.В. Бондар