Постанова № 26017823, 18.09.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2012 р. Справа № 2а/0470/9174/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Нікопольська ОДПІ Дніпропетпровської області ДПС до ПП "Роман-Сервіс" про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків на суму 18171 грн., -

ВСТАНОВИВ:

08.08.2012 року Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області ДПС звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до приватного підприємства «Роман-Сервіс» про накладення арешту на кошти та інші цінності приватного підприємства «Роман-Сервіс», що знаходиться в банку, на суму податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 18 171,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що приватне підприємство «Роман-Сервіс» має податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 18 171,00 грн., який у встановлені законом строки не сплачений, тому у зв'язку із відсутністю у відповідача майна Нікопольська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області ДПС просить на підставі абз. 2 п.п. 94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України накласти арешт на кошти та інші цінності відповідача з метою погашення заборгованості.

Представник позивача в судове засідання, з'явився, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Заперечень проти адміністративного позову суду не надав.

Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд даної адміністративної справи із його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Отже, враховуючи зазначені вище підстави, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи та письмові докази в ній суд встановив.

Приватне підприємство «Роман-Сервіс» зареєстроване як суб'єкт господарювання виконавчим комітетом Нікопольської міської ради Дніпропетровської області 19.06.2007 року та перебуває на обліку в Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції Дніпропетровській області ДПС.

30.05.2012 року працівниками Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області ДПС була проведена камеральна перевірка даних приватного підприємства «Роман-Сервіс», задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за лютий 2012 року, в ході якої встановлено порушення вимог п.201.ст.2011 Податкового кодексу України.

За результатами перевірки був складений акт №390/152/35004585 від 30.05.2012 року та прийнято податкове повідомлення - рішення від 15.06.2012 року №00010871520 на суму 17 151,00 грн. (11 434,00 грн. - за основним платежем, та 5 717,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Того ж дня працівниками податкового органу була проведена камеральна перевірка ПП «Роман-Сервіс», під час якої встановлено порушення п.п. 49.18.1 п.49.18 ст.49, п.203.1 ст.203 ПК України, а саме: несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2012 року.

За результатами перевірки Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області ДПС був складений акт №391/152/35004585 від 30.05.2012 року та винесено податкове повідомлення - рішення №0001071520 від 15.06.2012 року на суму 1 020,00 грн.

Відповідно до п.п.36.1-36.3 ст.36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п.п. 54.3.5 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку

на доходи фізичних осіб таким податковим агентом, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

У відповідності до п.57.3 ст.57 зазначеного Кодексу, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Податкові повідомлення - рішення від 15.06.2012 року №00010871520 на суму 17 151,00 грн. та №0001071520 від 15.06.2012 року на суму 1 020,00 грн. були направлені відповідачу поштою, проте на адресу суду повернулись поштові відправлення з відміткою поштового відділення про неможливість вручення.

В адміністративному порядку зазначені податкові повідомлення - рішення не оскаржувались відповідачем та у встановлені податковим законодавством України строки, визначене контролюючим органом податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 18 171,00 грн. не сплачене приватним підприємством «Роман-Сервіс».

Відповідно до листа Держтехнагляду (підрозділ №10) від 13.02.2012 року №1862, листа КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 09.02.2012 року №1183 та листа Нікопольського ВРЕР УМВС України у Дніпропетровській області від 03.02.2012 року №250 за ПП «Роман-Сервіс» не зареєстровано нерухоме та рухоме майно.

Підпунктом 20.1.17 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Податковим кодексом України визначено особливий порядок накладення адміністративного арешту на кошти на рахунку платника податків.

Пунктом 94.2 статті 94 ПК України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до п.94.4 ст.94 ПК України арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно п.п.94.6.2 п.94.6 ст.94 ПК України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасового зупинення відчуження його майна; іншим особами, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Враховуючи положення вищезазначених норм ПК України, суд зазначає, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, є загальними як для керівника податкового органу так і для суду.

Так, згідно із п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб'єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010р. № 1042.

З огляду на зазначені норми чинного законодавства України, адміністративний арешт застосовується за наявності однієї із наведених обставин. Із матеріалів справи вбачається, що такі обставини у відповідача відсутні.

Наявність у відповідача податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 18 171,00 грн., невиконання направлених йому податкових повідомлень - рішень не є підставою застосування адміністративного арешту.

Суд звертає увагу позивача на те, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов'язує із обставинами, визначеними п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Суд погоджується з посиланням позивача на те, що умова щодо відсутності майна, за рахунок якого можливо б було погасити податковий борг, встановлена п.п. 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, надає право податковому органу звертатися до суду з вимогою щодо накладенню арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ДПС до приватного підприємства «Роман-Сервіс» про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, який має податковий борг, з розрахункових рахунків у банку - задовольнити повністю.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський