Постанова № 26017788, 09.08.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 серпня 2012 р. (14:17 год.) Справа №2а-6393/12/0170/8

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря Богацької А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Факт-Т»

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (відповідач 1), Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (відповідач 2)

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю представників сторін:

від позивача - Дьяченко Ганна Миколаївна, довіреність б/н від 13.07.12р.; Домарацький Дмитро Ростиславович, довіреність б/н від 13.07.12р.

від відповідача 1: Одабаші Алі Ахтемович, довіреність № 10/9/10-0 від 10.07.12р.

від відповідача 2: не з'явився

Суть спору: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Факт-Т» до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ в Сімферопольському районі від 06.01.2012 року № 000082301 та № 0000062301 повністю як неправомірних, № 0000052301 як неправомірного в частині суми 5308,42 грн. і про визнання неправомірними та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ в м. Сімферополі від 17.01.2012 року № 0013752301 в частині суми 956,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем правомірно сформований склад об'єкту оподаткування за 1 квартал 2011 року з урахуванням від'ємного значення об'єкту оподаткування попереднього податкового року, а відповідачем не був достеменно встановлений факт завищення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Позивач не погоджується з думкою податкового органу про те, що у склад другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування, що отримане суб'єктами господарювання за результатами господарської діяльності за перший квартал 2011 рок без врахування від'ємного значення, що виникло за результатами 2010 року та що включено до витрат першого кварталу 2011 року.

Позивач зазначає, що під час коректування порядку формування розміру валових витрат з урахуванням від'ємного значення у 2010 році шляхом прийняття Закону України від 20.05.2010 року № 2275-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визначено особливий порядок формування об'єкту оподаткування податком на прибуток, а саме, як вважає позивач, тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у 1 кварталі 2011 року сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат 2 кварталу 2011 року. Обмежень витрат, які повинні бути враховані у склад валових витрат 2 кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.

Позивач вказує, що витрати, які не враховуються при визначенні об'єкта оподаткування прибутку підприємств, зазначені у статті 139 Податкового кодексу України, цей перелік є вичерпним та не містить такого поняття як «від'ємне значення об'єкту оподаткування за результатами першого кварталу 2011 року без врахування від'ємного значення, що виникло за результатами 2010 року, яке враховане у складі валових витрат першого кварталу 2011 року».

Також в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ТОВ «Факт-Т» є підприємством роздрібної торгівлі та у періоді, що перевірявся, з 01.07.2010 року по 03.03.2011 року (до передачі в оренду АЗС) проводило розрахункові операції з використанням спеціалізованих РРО, згідно вимогам п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 625-95-ВР, при роботі з якими паливно - роздаточні колонки не відпускають паливо, доки його кількість не проведено через касовий апарат. Тому у щоденних Х-звітах, Z-звітах по РРО та у підсумкових звітах по РРО за кожен звітний місяць були відображені не тільки суми розрахункових операцій (торгова виручка), але й суми за відпущене паливо за безготівковий розрахунок - отоварювання талонів та пластикових карт відповідно до Договорів з Фірмою «ТЕС», а також суми обороту по еквайрінгу (карти VIZA - за Договором з КРУ КБ «Приватбанк»). Відпуск палива за талонами та пластиковими картами Фірми «ТЕС», що відпущене позивачем за вищезазначеними договорами, як вказує позивач в адміністративному позові, це послуги, які надані ним Фірмі «ТЕС» за винагороду в розмірі 5 % від закупочної ціни паливно-мастильних матеріалів. Талони та пластикові карти є власністю контрагента позивача - Фірми «ТЕС», яка раніше провела за ними продаж палива кінцевим споживачам. Для позивача вищезазначені талони і карти на паливо є документом, що підтверджує право пред'явника на отримання вже раніше оплаченого палива на АЗС, тобто виконують функцію довіреностей на конкретній АЗС (мережі АЗС).

Що стосується екологічного податку (збору за забруднення навколишнього природного середовища), позивач зазначає, що він сформований за кожен звітний період у відповідності до чинного законодавства на загальні об'єми викидів забруднюючих речовин для стаціонарних джерел забруднення (вуглеводороди) і пересувних джерел (бензин неетильований), які розраховані у відповідності до рекомендацій Управління екоінспекції Сімферопольського району на загальні об'єми реалізації палива на АЗС та загальний об'єм витрат на автомашину.

Також позивач зазначає, що ним був укладений Договір № 934 від 23.12.2010 року з ТОВ «БРЕНД СТРОЙ» на виконання робочого проекту «Реконструкція будівлі АЗС зі збільшенням площі забудови за адресою: вул. Куйбишева, 227 у м. Сімферополь» на суму 16500,00 грн. (у тому числі ПДВ - 2750,00 грн.). Вищезазначені роботи виконані підрядником у повному обсязі відповідно до підписаного Акту виконаних робіт б/н від 20.01.2011 року, а також виписана податкова накладна № 2591 від 24.12.2010 року. Як зазначає позивач, на підставі перелічених документів, які були надані в ході перевірки, позивачем були віднесені відповідні суми до валових витрат та до податкового кредиту з ПДВ обґрунтовано і згідно з чинним законодавством.

Також позивач зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення податкового органу на підставі «фіктивності» не були враховані рекомендації Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання угод недійсними», яким у п. 24 Постанови Пленуму № 9 від 06.11.2009 року зазначено, що для визнання угоди фіктивною необхідно встановити наявність умислу всіх сторін угоди.

З урахуванням викладеного, позивач вважає, що ДПІ в Сімферопольському районі в акті перевірки не доведено, що контрагент позивача є «сумнівним» підприємством і відповідно, що угоди з ним можуть мати ознаки сумнівності.

На погляд позивача, він не порушував вимог чинного законодавства, так як придбав послуги - проектування реконструкції АЗС, які були використані у господарській діяльності і в оподатковуваних операціях, що відображено у податковому та бухгалтерському звітах підприємства. Податковим органом не встановлено несплати ПДВ позивачем, не спростовані дані про таку сплату ПДВ у вартості придбаного товару, не спростована наявність об'єкту оподаткування, вірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ. Невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету тягне відповідальність і негативні наслідки саме для цього суб'єкта та не може бути підставою для позбавлення платника податків права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав всі передбачені законом умови відносно отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду від 14.06.2012 року позов був залишений без руху з наданням заявнику строку для усунення недоліків.

У строк, встановлений судом, позивач усунув недоліки позовної заяви та надав необхідні для розгляду справи документи.

Після уточнення недоліків позовної заяви позивач подав позову заяву, в якій просить визнати неправомірними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 03.05.2012 р. № 0000832301 та від 02.04.2012 р. № 0000812301; визнати неправомірним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим ДПС від 06.01.2012 р. №0000052301 в частині суми 5308,42 грн., визнати неправомірним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 17.01.2012 року № 0013752301 в частині суми 956,54 грн. (т.1, а.с.80-84).

Позивач, після усунення недоліків позовної заяви, зазначив відповідачами по справі Сімферопольську міжрайонну державну податкову інспекцію АР Крим Державної податкової служби та Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.07.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Відповідач Сімферопольська міжрайонна державна податкова інспекція АР Крим Державної податкової служби проти задоволення адміністративного позову заперечує, про що надав письмові заперечення, відповідно до яких пояснює, що в акті перевірки відображено, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу (доходу, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування) за період з 01.07.10р. по 30.09.11р. встановлено його заниження у сумі 62604 грн.

Перевіркою достовірності відображених показників 01.1 у Декларації «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» за період з 01.07.2010р. по 31.03.2011р. встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.1 Декларації «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» у сумі 9318,94 грн.

Екологічний податок, який стягується до бюджету податковими агентами при реалізації палива, включається до ціни палива. У зв'язку з ненарахуванням екологічного податку ТОВ «Факт-Т» не включено до ціни палива та, відповідно, не включено до доходу від продажу 9318,94 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року. Таким чином, у порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем занижено дохід від продажу товарів (робіт, послуг) за 1 квартал 2011 року у сумі 9318,94 грн.

Крим того, відповідач зазначає, що в акті перевірки відображено, що позивачем укладено договір №11-т (талони) від 01.04.07р., №06 (смарт - карти) від 01.04.07р. За даними договорами Продавець (позивач) зобов'язується відпускати власні нафтопродукти А-98, А-95, А-92, А-80, дизпаливо через власні АЗС за талонами (смарт-картами), які належать Покупцю та дають право на отримання нафтопродуктів, а Покупець у свою чергу зобов'язується сплатити вартість нафтопродуктів, які реалізовані Продавцем за талонами. Даними договорами передбачено, що Продавець зобов'язується здійснювати відпуск нафтопродуктів клієнтам Покупця за роздрібними цінами на АЗС на момент заправки паливом. Покупець відшкодовує Продавцю вартість нафтопродуктів, які відпущені за талонами Покупця на підставі вартості придбаних зазначених нафтопродуктів Продавцем плюс 5 відсотків. Перевіркою контрольно-касових стрічок встановлено, що при отриманні палива за талонами у чеках вказується роздрібна ціна, яка діяла на АЗС на момент заправки паливом. Таким чином, при визначенні валового доходу встановлено відхилення між сплатою фірмою «ТЕС» за паливо, придбане за талонами, яке проведено по розрахунковому рахунку та вартістю палива, відпущеного за талонами, яке відображено у фіскальному чеку.

В порушення п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем занижено валовий дохід на 53285 грн., у тому числі: у 3 кварталі 2010 року - на 46564 грн., у 4 кварталі 2012 р. - на 4117 грн. та у 1 кварталі 2011 року - на 2604 грн. у результаті невідповідності даних з продажу фірми «ТЕС», вказаних у фіскальних чеках при продажу палива за талонами (смарт - картами) та грошовими коштами, які надійшли на розрахунковий рахунок.

Перевіркою повноти визначення валових витрат (витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування) за період з 01.07.10р. по 31.03.11р. встановлено їх завищення у загальній сумі 13750 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 р.

Позивачем укладено договір № 943 від 23.12.2010р. з ТОВ «Бренд Строй» на проведення проектних робіт. Зі сторони ТОВ «Бренд Строй» договір підписано Грушиною А.П., зі сторони позивача - Єріним С.Е. До перевірки надано акт здачі-приймання проектної продукції, відповідно до якої Замовник (позивач) приймає роботи по робочому проекту «Реконструкція АЗС зі збільшення площі забудови за адресою віл Куйбишева, 227 м. Сімферополь», розділи «KM», «КЖ», «ВК», «НКВ», «ГХ», «ОДЦ».

Вартість робіт склала 13750 грн., яка позивачем включена до рядка 01 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11». Дана операція у бухгалтерському (податковому) обліку відображена бухгалтерською проводкою Д-т 92 «адміністративні витрати» -К-т 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»

Відповідно до інформації, наданої ДПІ у м. Сімферополі фахівцями ДПІ у м. Сімферополі проведена позапланова перевірка ТОВ «Бренд Строй» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за грудень 2010., січень 2011 р. (акт перевірки №3374/23-4/36165567 від 28.03.2011 р.)

Перевіркою встановлено, що у ТОВ «Бренд Строй» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності та унеможливлює продаж товарів (надання робіт, послуг) ТОВ «Бренд строй» по ланцюгу постачання. У зв'язку з цим податкові зобов'язання ТОВ «Бренд Строй» по відповідному ланцюгу постачання є нікчемними. ТОВ «Бренд Строй» зайво включено до складу податкового зобов'язання з ПДВ та валового доходу з податку на прибуток, продаж товарів (робіт, послуг) по безтоварних операціях з метою одержання податкової вигоди, і відповідно відсутній факт поставки товарів (робіт, послуг) покупцям, внаслідок чого ДПІ у м. Сімферополі встановлено завищення податкових зобов'язань (валового доходу) ТОВ «Бренд Строй» за грудень 2010 р. та за січень 2011р.

Перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р. встановлено їх завищення у сумі 415582 грн.

Перевіркою відображених у рядку 06.0 Декларації «Від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного періоду» показників за період з 01.04.2011р. по 30.09.2011р. встановлено, що суб'єктом господарювання до даного рядку декларації включено збитки, отримані за 2010 рік у сумі 407694 грн. та у сумі 99290 грн. - збитки 1 кварталу 2011 року.

Таким чином, відповідач вважає, що у результаті порушення ст.36, п.37.1 ст. 37 Податкового кодексу України, п.1, п.3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, п. 150.1 ст.150 Податкового кодексу України позивачем завищено значення рядка 06.6 Декларації «Від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного періоду» показників за 2-3 квартал 2011 року у сумі 407694 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.07.2010р. по 30.09.2011р. встановлено його заниження у сумі 7107 грн. за 2-3 квартали 2011 року та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-3 квартали 2011 року у сумі 460601,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з ПДВ за період з 01.07.2010р. по 30.09.2011р. встановлено їх заниження у сумі 12523 грн., в тому числі: за липень 2010 року у сумі 3792 грн., серпень 2010 року у сумі 6524 грн., листопад 2010 року у сумі 140 грн., грудень 2010 року у сумі 1893 грн., січень 2011 року у сумі 2127 грн., березень 2011 року у сумі 575 грн. Також встановлено їх завищення за вересень 2010 року у сумі 1003 грн., жовтень 2010 рок у сумі 1209 грн., лютий 2011 року у сумі 316 грн.

У зв'язку з ненарахуванням позивачем екологічного податку при оптовому продажу палива, відповідно, він не включений до ціни палива та відповідно не включений до податкових зобов'язань, які підлягають оподаткуванню ПДВ на суму 9318,94 грн. Таким чином, у порушення п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу позивачем занижено базу оподаткування ПДВ на 9318,94 грн.

Крім того, відповідач вказує, що у результаті невідповідності даних з продажу ПММ фірми «ТЕС», вказаних у фіскальних чеках при продажу палива за талонами (смарт - картами) та грошовими коштами, які надійшли на розрахунковий рахунок позивача, у порушення п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України, п. 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено базу оподаткування ПДВ за липень 2010 року у сумі 18958 грн. (ПДВ 3792 грн.), серпень 2010 року у сумі 32622 грн. (ПДВ 6524 грн.), листопад 2010 року у сумі 700 грн. (ПДВ 140 грн.), грудень 2010 року у сумі 9465 грн. (ПДВ 1893 грн.), січень 2011 року у сумі 7448 грн. (ПДВ 1490 грн.) та завищено базу оподаткування ПДВ за вересень 2010 року у сумі 5017 грн. (ПДВ 1003 грн.), жовтень 2010 року у сумі 6047 грн. (ПДВ 1209 грн.), лютий 2011 року у сумі 4844 грн. (ПДВ 967грн.)

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту з ПДВ за період з 01.07.2010р. по 30.09.2011р. встановлено його завищення у сумі 2750 грн. за грудень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй». ТОВ «Бренд Строй» зайво включено до складу податкового зобов'язання з ПДВ та валового доходу з податку на прибуток продаж товарів (робіт, послуг) по безтоварних операціях з метою одержання податкової вигоди, і відповідно відсутній факт поставки товарів (робіт, послуг) покупцям, внаслідок чого ДПІ у м. Сімферополі встановлено завищення податкових зобов'язань (валового доходу) ТОВ «Бренд Строй» за грудень 2010 р. та за січень 2011 р. Таким чином, податковим органом зроблений висновок, що за даними перевірки у результаті порушень, описаних у п. 3.1.2 акту перевірки та в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено податковий кредит, що був сформований його контрагентом ТОВ «Бренд Строй».

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість (визначення суми податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню) за період з 01.07.2010р. по 30.09.2011р. встановлено його заниження у сумі 15273 грн., в тому числі заниження за серпень 2010 року у сумі 10316 грн., березень 2011 року у сумі 3527 грн., квітень 2011 року у сумі 3502 грн. та завищення у сумі 2072 грн., в тому числі у вересні 2012 року у сумі 434 грн., жовтні 2010 року у сумі 1048 грн., листопаді 2010 року у сумі 590 грн.

ДПІ в Сімферопольському районі направила податкові повідомлення-рішення від 06.01.2012 року №00062301, №000082301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на 460601,00 грн. та на 15273,00 грн. ПДВ і 2581,00 грн. штрафної санкції.

Рішенням ДПА в АР Крим, прийнятим за розглядом скарги, скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ в Сімферопольському районі від 06.01.2012 року №0000062301 в частині 1,00 гривні штрафної санкції, та №000082301 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-3 кв. 2011 року в сумі 64431,00 грн. та збільшено суму зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на 64431,00грн., за 1 кв. 2011р. на 76354,00 грн.

На підставі викладеного ДПІ в Сімферопольському районі відносно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.01.2012р. №0000072301 про збільшення грошового зобов'язання на загальну суму 9009,00 грн. (7207,00 грн. - податок на прибуток та 1802,00 грн. - штрафні санкції), №000082301 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-3 квартали 2011 року у сумі 460601,00 грн.

Також, перевіркою позивача (акт від 23.12.2011 №3116/23-01/24030721) встановлено порушення п.п.241.2.1 п.241.2 ст.241 Податкового кодексу України, а саме: заниження грошових зобов'язань з екологічного податку за 1-й квартал 2011 року на загальну суму 9318,94 грн., в т.ч. по ДПІ у Сімферопольському районі - 6278,98 грн., по ДПІ у м. Сімферополі - 3039,96 грн.

За матеріалами перевірки встановлено, що позивачем реалізовано палива фірмі «ТЕС» за талонами та смарт - картами. Відповідно до акта приймання-передачі реалізовано палива б/н, б/д, який видано фірмі «ТЕС», сума заниження грошових зобов'язань складає 9318,94 грн. (9334,36 грн. - 14,04 грн. - 1,38 грн.), в т.ч. за 1 квартал 2011 року у сумі 9318,94 грн.:

Бензин (60,8451 т + 124,8481 т) х 68 грн. х 50% = 6313 грн.,

Дизпалива (27,2949 т + 77,05902 т) х 52 грн. х 50% = 2713,20 грн.,

Газу (2,4877 + 4,211378 т) х 92 грн. х 50% = 308,16 грн.

Тобто, за даними перевірки сума екологічного податку складає 9334,36 грн., а саме: по ДПІ у Сімферопольському районі - 6280,36 грн., ДПІ у м. Сімферополі - 3054,00 грн.

На підставі викладеного ДПІ у Сімферопольському районі відносно позивача прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.01.2012р. №0000052301 про нарахування грошових зобов'язань з екологічного податку на суму 6278,98 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію на 1,00 грн. ДПІ в м. Сімферополі на підставі зазначеного відносно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 17.01.2012р. №0013752301 про збільшення грошового зобов'язання на суму 3039,96 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію 1,00 грн.

На підставі викладеного, відповідач - Сімферопольська МДПІ АРК ДПС просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідач - ДПІ у м.Сімфрополі АРК ДПС проти позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0013752301 від 17.01.12 заперечує, надав письмові заперечення, в яких зазначив, що за період з 01.07.10 по 30.09.11 позивач подавав розрахунки з забруднення навколишнього природного середовища (екологічного податку) до ДПІ у м.Сімферополі за місцем ведення господарської діяльності на АЗС:

- м.Сімферополь, траса Сімферополь-Харків, 9 км;

- м.Сімферополь, вул.Г.Сталінграда, 20;

- м.Сімферополь, вул.Куйбишева, 227.

ДПІ у м.Сімфрополі АРК ДПС вважає, що позивач здійснює оптову торгівлю паливом через вказані АЗС і тому повинний нараховувати та сплачувати екологічний податок за ставкою 50%. При цьому відповідач зазначає, що суб'єкти господарювання, вказані у п.241.2 ст.241 ПК України (оптова торгівля паливом), зобов'язані нараховувати екологічний податок на кожному етапі продажу (перепродажу) палива незалежно від того, чи був нарахований податок контрагентом.

В судовому засіданні 09.08.2012 року представник позивача уточнив позовні вимоги та виклав пункт 1 у наступній редакції:

«1. Прошу визнати неправомірними та скасувати повністю податкові повідомлення - рішення Сімферопольської МДПІ АРК ДПС від 03.05.2012 року № 000832301 і від 02.04.2012 року № 0000812301.»

Представники відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечували з причин, викладених у письмових запереченнях, та просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частинами 1, 3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень.

Таким чином, органи державної податкової служби, в даному випадку Сімферопольська міжрайонна державна податкова інспекція АР Крим Державної податкової служби та Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби є суб'єктами владних повноважень, які у правовідносинах з фізичними та юридичними особами реалізують надані владні управлінські функції, а тому спори за їх участю є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб'єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб'єктами господарювання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Факт-Т» (далі - ТОВ «Факт-Т») зареєстроване у якості юридичної особи 27.01.2005 року Сімферопольською районною державною адміністрацією АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 441320 та довідкою № 56-68/49/290 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (том 1 а.с.19, 20).

Таким чином, ТОВ «Факт-Т» є суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язане виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, у тому числі стосовно належного нарахування та сплати податків.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Факт-Т» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, про що складено Акт від 23.12.2011 року № 3116/23-01/24030721 (том 1 а.с.25-52).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Факт-Т»:

- п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 200, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, що призвело до заниження ПДВ у сумі 15273 грн., в тому числі заниження за серпень 2010 року у сумі 10316 грн., березень 2011 року у сумі 3527 грн., квітень 2011 року у сумі 3502 грн. та завищення у сумі 2072 грн., в тому числі у вересні 2010 року у сумі 434 грн., у жовтні 2010 року у сумі 1048 грн., у листопаді 2010 року у сумі 590 грн.;

- п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст.14, п.п.250.1, п.250.2 ст.250, п.241.2.1 п.241.2, ст.242 Податкового кодексу України занижено екологічний податок у сумі 9318,94 грн. в тому числі за 1 квартал 2011 року у сумі 9318,94 грн., в тому числі ДПІ у Сімферопольському районі 6278,98 грн., ДПІ у м. Сімферополь 3039,96 грн.;

- п.п. 4.3.25 п. 4.3, п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003 року донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 322,50 грн.;

- ст. 3 п. 11 Закону України «Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування й послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР зі змінами та доповненнями - проведення розрахункових операцій із застосуванням реєстратора розрахункових операцій без застосування режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості;

- пп. 2.6 п. 2 Постанови правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» - не повне оприбуткування готівкових коштів в касу підприємства;

- ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Факт-Т» з ПП «Бренд Строй»;

- ст. 36, п. 37.1 ст.37, п. 144.1 ст. 144, п. 146.21 ст. 146, п.п. 241.2.1 п. 241.2 ст. 242 Податкового кодексу України, п. 1, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, п. 150.1 ст. 150 Кодексу, п. 4.1 ст. 4, п. 5.2.1 п.5.2, п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997року, що призвело до завищення збитків на 460601 грн. та заниження податку на прибуток в сумі 7207 грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 7207 грн.

Акт перевірки від 23.12.2011 року № 3116/23-01/24030721 підписаний директором ТОВ «Факт-Т» Єріним С.Є. та головним бухгалтером Дьяченко Г.М. із запереченнями.

За результатами перевірки ДПІ в Сімферопольському районі винесені податкові повідомлення - рішення № 000082301 від 06.01.2012 року, яким відповідачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування на прибуток за 2-3 квартали 2011 року в сумі 460601,00 грн.; № 0000062301 від 06.01.2012 року, яким відповідачу донараховано податку на додану вартість в сумі 15273,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2581,00 грн.; №0000052301 від 06.01.2012 року, яким відповідачу донараховано екологічного податку в сумі 6278,98 грн. та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та ДПІ в м. Сімферополі винесено податкове повідомлення-рішення № 0013752301 від 17.01.2012 року, яким відповідачу донараховано екологічного податку в сумі 3039,96 грн. та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (т.1, а.с.23, 24, 108, 109).

ТОВ «Факт-Т» в адміністративному порядку оскаржені вказані податкові повідомлення - рішення до Державної податкової служби в АР Крим.

Рішенням про результати розгляду первинних скарг № 696/10/10-0223 від 15.03.2012 року Державна податкова служба в АР Крим залишила без змін податкові повідомлення - рішення ДПІ в Сімферопольському районі від 06.01.2012 року № 0000052301 та ДПІ в м. Сімферополі від 17.01.2012 року № 0013752301, а первинну скаргу за вих. № 7 від 27.01.2012 року без задоволення; скасувала податкове повідомлення - рішення ДПІ в Сімферопольському районі від 06.01.2012 року № 0000062301 в частині застосування штрафних санкцій з ПДВ у сумі 1,00 грн.; скасувала податкове повідомлення - рішення ДПІ в Сімферопольському районі від 06.01.2012 року № 0000072301, а первинну скаргу в іншій частині не задовольнила; скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ Сімферопольському районі від 06.01.2012 року № 000082301 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-3 квартали 2011 року в сум 64431,00 грн. та збільшила суму зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визначену у податковому повідомленні - рішенні від 06.01.2012 року № 000082301: за 2010 рік - на 64431,00 грн., за 1 квартал 2011 року - на 76354,00 грн. (том 1 а.с.90-97).

З урахуванням рішення Державної податкової служби в АР Крим № 696/10/10-0223 від 15.03.2012 року Сімферопольською МДПІ АРК ДПС винесені податкове повідомлення - рішення № 0000812301 від 02.04.2012 року, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17853,00 грн., у тому числі 15273 грн. за основним платежем та 2580,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (том 1 а.с.22) та податкове повідомлення - рішення № 000832301 від 03.05.2012 року, яким відповідачу збільшено суму зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на 64431,00 грн., за 1 квартал 2011 року - на 76354,00 грн., зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-3 квартали 2011 року у розмірі 396170,00 грн. (том 1 а.с.21).

Не погодившись з рішенням Державної податкової служби в АР Крим № 696/10/10-0223 від 15.03.2012 року ТОВ «Факт-Т» оскаржило його до Державної податкової служби України.

Державна податкова служба України рішенням про результати розгляду повторної скарги № 9019/6/10-2215 від 28.05.2012 року залишила без змін податкові повідомлення - рішення ДПІ у м. Сімферополь від 17.01.2012 року № 0013752301, податкові повідомлення - рішення ДПІ у Сімферопольському районі від 06.01.2012 року № 0000052301, № 000082301, № 0000062301 з урахуванням рішення ДПС в АР Крим від 15.03.2012 року № 696/10/10-0223, прийнятого за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення (том 1 а.с.97-100).

Не погодившись зі вказаними висновками, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, зазначених в Акті перевірки № 3116/23-01/24030721 від 23.12.2011 року (далі - Акт перевірки) щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при справлянні податку на прибуток підприємств, судом встановлено наступне.

Як вказано у висновках акту перевірки перевіркою встановлено порушення ст. 36, п. 37.1 ст.37, п. 144.1 ст. 144, п. 146.21 ст. 146, п.п. 241.2.1 п. 241.2 ст. 242 Податкового кодексу України, п. 1, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, п. 150.1 ст.150 Кодексу, п. 4.1 ст. 4, п. 5.2.1 п.5.2, п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997року, що призвело до завищення збитків на 460601 грн. та заниження податку на прибуток в сумі 7207 грн., у тому числі за 3 квартал 2011 року в сумі 7207 грн.

Позивач оскаржує податкове повідомлення - рішення ДПІ в Сімферопольському районі № 000832301 від 03.05.2012 року, яким відповідачу збільшено суму зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на 64431,00 грн., за 1 квартал 2011 року - на 76354,00 грн., зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-3 квартали 2011 року у розмірі 396170,00 грн. (том 1 а.с.21).

Згідно розшифровки донарахувань податку на прибуток, наданої відповідачем в судовому засіданні 27.07.12 та складеного головним державним податковим ревізором-інспектором Кірпіченко І.А. за результатами апеляційного розгляду скарги платника податку на підставі оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення ДПІ в Сімферопольському районі № 000832301 від 03.05.2012 року слідує, що заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток мало місце у зв'язку з неправильним визначенням позивачем валових доходів та валових витрат, а саме зменшено збитки за 2010 рік у сумі 64431 грн. (50681 грн.- реалізація палива за талонами та картами, 13750грн. - витрати, сформовані за рахунок ПП «Бренд Строй»), 1 квартал 2011 року зменшено збитки на 76354грн. (64431грн - зменшено збитки 2010 року та 11923грн. - за 1 квартал 2011 року), за 2-3 квартали 2011 року зменшено збитки на 396170грн. (406601грн. збитки, які були задекларовані платником податків у декларації з податку на прибуток за 2-3 квартали 2011 року - 64431грн. (збитки 2010 року, оскільки дані витрати вплинули на формування збитків 2010 року та увійшли у загальну суму збитків 407694грн.) (т.2, а.с. 13). При цьому з даної розшифровки вбачається, що підставою для висновків відповідача про зменшення збитків за 1 квартал 2011 року у сумі 11923грн. є заниження відповідачем валових доходів у зв'язку з відхиленням між сплатою фірмою «ТЕС» за паливо, придбане за талонами та старт-картами, яке проведено по розрахунковому рахунку та вартістю палива, відпущеного за талонами та старт-картами, яке відображене у фіскальних чеках на суму 2604грн. та ненарахуванням екологічного податку на 9319грн.

Щодо епізоду про неправомірне включення до від'ємного значення об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року збитків, отриманих у 2010 році у сумі 407694 грн. та 99290 грн. збитків 1 кварталу 2011 року, суд зазначає наступне.

В підпункті 10 пункту 3.1.2 акту перевірки (том 1 зворотній бік а.с.35) перевіркою відображення у рядку 06.6. Декларацій «Від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного періоду» показників за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року у загальній сумі 506984 грн. встановлено, що суб'єктом господарювання до даного рядку декларації включено збитки, отримані за 2010 рік у сумі 407694 грн. та 99290 грн. - збитки 1 кварталу 2011 року.

Таким чином, як зазначено в акті перевірки податкового органу, у зв'язку із набранням 01.04.2011 року чинності Податкового кодексу України та відсутністю у нього посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкту оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року відповідно до п.22.4 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

З урахуванням викладеного податковим органом зроблений висновок, що у результаті порушення ст. 36, п. 37.1 статті 37 Податкового Кодексу України, п. 1, п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового Кодексу України, п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового Кодексу України, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України ТОВ «Факт-Т» завищено значення рядка 06.6 Декларацій «Від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного періоду» показників за 2-3 квартали 2011 року у сумі 407694 грн.

Перевіряючи правомірність зазначеного висновку, суд встановив наступне.

Згідно з п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Відповідно до підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, застосування Розділу III «Податок на прибуток підприємств» починається з 1 квітня 2011 року.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, що діяв у 1 кварталі 2011 року, об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:

- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У пункті 22.4. Прикінцевих положень Закону передбачалось, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

У статті 6 Закону встановлено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Листом Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики від 10.11.2011 року № 04-39/10-1160 надані роз'яснення щодо права платників податку на перенесення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток (далі - Лист № 04-39/10-1160).

Так, у Листі № 04-39/10-1160 зазначено, що відповідно до п.п. 1 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - Кодекс) норми розділу III Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. До вказаного терміну для цілей визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, у разі, якщо об'єкт оподаткування має від'ємне значення, застосовуються норми пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (абз.3 Листа № 04-39/10-1160).

У 2010 році норми цього пункту діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону (абз.4 Листа № 04-39/10-1160).

Зокрема, було встановлено, що у звітних податкових періодах 2010 року у складі валових витрат платника податку враховувалося 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року (абз.5 Листа № 04-39/10-1160).

У 1 кварталі 2011 року сума збитків з податку на прибуток, які утворилися станом на 01.01.2010 року та не були враховані у складі валових витрат у 2010 році, та збитки, які утворилися у 2011 році, включаються до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 року та, відповідно, стають від'ємним значенням I кварталу 2011 року (абз.6 Листа № 04-39/10-1160) (абз.6 Листа № 04-39/10-1160).

Зазначене відповідає положенням статті 6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до яких сума від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року включається до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року та, відповідно, стає витратами I календарного кварталу (абз.7 Листа № 04-39/10-1160).

Починаючи з II кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України (абз.8 Листа № 04-39/10-1160).

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат календарного кварталу 2011 року (абз.9 Листа № 04-39/10-1160).

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (абз.10 Листа № 04-39/10-1160).

Це застереження базувалося на тому, що розрахунок першого кварталу 2011 року є кінцевим результатом розрахунку об'єкта оподаткування (аналогічно як річний розрахунок) за законом, який втрачав чинність (абз.11 Листа № 04-39/10-1160).

Одночасно, положення пункту 150.1 статті 150 Кодексу передбачають таке:

«Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення» (абз.12 Листа № 04-39/10-1160).

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 року, а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення (абз.13 Листа № 04-39/10-1160).

Таким чином, суд зазначає, що збитки позивача, що виникли у 2010 році, повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів - 2-3 кварталу 2011 року, наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення та Податковий кодекс України не містить заборони включення у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 року.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що посадовими особами ДПІ у Сімферопольському районі неправомірно зроблені висновки під час проведення перевірки ТОВ «Факт-Т» про те, що позивач не мав права під час формування податкової декларації з податку на прибуток за 2, 3 квартали 2011 року включати до рядку 06.6 - «Від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного податкового періоду» загальну суму від'ємного значення 1 кварталу 2011 року - 506984 грн. - збитки, отримані за 2010 рік у сумі 407694 грн. та 99290 грн. - збитки 1 кварталу 2011 року (том 1, а.с. 227-228).

Щодо епізоду про заниження валового доходу на 53285 грн., яке виникло на підставі відхилення між сплатою фірмою «ТЕС» за паливо, придбане за талонами (смарт-картами), яке проведено по розрахунковому рахунку, та вартістю палива, відпущеного за талонами (смарт-картами), яке відображено у фіскальному чеку на загальну, суд зазначає наступне.

У пункті 3.1.1 акту перевірки (том 1 а.с.29) посадовими особами податкового органу зазначено, що ТОВ «Факт-Т» укладено договір № 06 (смарт-карт) від 01.04.07р. та договір № 11-т (талони) від 01.04.07р., за яким продавець (ТОВ «Факт-Т») зобов'язується відпускати власні нафтопродукти А-98, А-95, А-92, А-80, дизпаливо через власні АЗС за смарт-картами та талонами відповідно, які належать Покупцю та що дають право на отримання нафтопродуктів, а Покупець зобов'язується сплатити вартість нафтопродуктів, які відпущені Продавцем за смарт-картами та за талонами. Перевіркою контрольно-касових стрічок встановлено, що при отриманні палива за талонами у чеках вказується роздрібна ціна, яка діяла на АЗС на момент заправки паливом. Таким чином, при визначенні валового доходу встановлено відхилення між сплатою фірмою «ТЕС» за паливо, придбане за талонами (смарт-картами), яке проведено по розрахунковому рахунку, та вартістю палива, відпущеного за талонами (смарт-картами), яке відображено у фіскальному чеку на загальну суму 53285 грн.

З урахуванням викладеного податковим органом зроблено висновок, що ТОВ «Факт-Т» у порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 року у результаті невідповідності даних з продажу фірмі «ТЕС», вказаних у фіскальних чеках при продажу палива за талонами (смарт-картами) та грошовими коштами, які надійшли на розрахунковий рахунок, занижено валовий дохід на 53285 грн., в тому числі у 3 кварталі 2010 року на 46564 грн., 4 квартал 2010 року на 4117 грн., 1 квартал 2011 року на 2604 грн. (пункт 3.1.1 акту перевірки, том 1 а.с.29, зворотній бік а.с.29).

Перевіряючи правомірність зазначених висновків, судом встановлено наступне.

Судом досліджені Договір № 11-Т від 01.04.2007 року та додаткові угоди до нього та Договір № 06 (смарт-карти) від 01.04.2007 року та додаткові угоди до нього (том 1 а.с.129-135) та встановлено наступне.

01.04.2007 року між Фірмою «ТЕС» (Покупець) та ТОВ «Факт-Т» (Продавець) укладений Договір, пунктом 1.1 якого встановлено, що Продавець зобов'язується відпускати власні нафтопродукти - бензин А-98, А-95, А-92, А-80, ДТ (далі - нафтопродукти) через свої АЗС по талонам, що належать Покупцю і що дають право на отримання нафтопродуктів, а Покупець, у свою чергу, зобов'язується оплатити вартість нафтопродуктів, що відпущені Продавцем.

Підпунктом 1.2 Договору визначений обов'язок Продавця приймати талони Покупця у населення (третіх осіб) та проводити відпуск власних нафтопродуктів з власних АЗС за номіналом літрів, вказаних у талонах.

Згідно з пп. 1.3 Договору під талоном у даному Договорі розуміється певний документ, паперовий носій, що випускається безпосередньо самим Покупцем, який є засобом розрахунку за нафтопродукти рівнозначно з грошовими коштами та що дає право на отримання палива у кількості за номіналом літрів, вказаному у талоні.

Пунктом 2 Договору визначені обов'язки сторін, зокрема обов'язок Покупця оплачувати кількість фактично відпущених Продавцем нафтопродуктів та обов'язок Продавця відпускати нафтопродукти через власні АЗС за талонами, що пред'являються Покупцем або його представниками (клієнтами).

Відповідно до пункту 3 Договору оплата за нафтопродукти за даним Договором проводиться на підставі актів прийому - передачі талонів і рахунків, що виставляються Покупцю Продавцем не пізніше трьох робочих днів з моменту виставлення відповідного рахунку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця (п.п.3.1 Договору). Покупець відшкодовує Продавцю вартість нафтопродуктів, що відпущені за талонами Покупця, на підставі вартості придбання даних нафтопродуктів Продавцем плюс націнка 2 % (п.п.3.2 Договору ).

Строк дії Договору визначений Пунктом 6 - набирає законної сили з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2008 року, а в частині взаєморозрахунків Сторін - до їх повного закінчення (п.п.6.1 Договору).

Додатковою угодою № 1 від 31.12.2008 року до Договору № 11-Т від 01.04.2007 року Сторони прийшли до угоди продовжити строк дії Договору № 11-Т від 01.04.2007 року у зв'язку з чим, викладено п. 6.1 Договору у наступній редакції:

«6.1. Даний Договір набирає законної сили з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором».

Додатковою угодою № 2 від 04.05.2009 року до Договору № 11-Т від 01.04.2007 року Сторони прийшли до угоди внести зміни до договору № 11-Т від 01.04.2007 року, у зв'язку з чим, викласти п. 3.2 Договору у наступній редакції:

«3.2. Покупець відшкодовує продавцю вартість нафтопродуктів, що відпущені за талонами Покупця, на підставі вартості придбання даних нафтопродуктів Продавцем плюс націнка 5 %».

Також судом встановлено, що 01.04.2007 року між Фірмою «ТЕС» (Покупець) та ТОВ «Факт-Т» (Продавець) укладений Договір, пунктом 1.1 якого встановлено, що Продавець зобов'язується відпускати власні нафтопродукти - бензин А-98, А-95, А-92, А-80, ДТ (далі - нафтопродукти) через свої АЗС по смарт - картам, що належать Покупцю і що дають право на отримання нафтопродуктів, а Покупець, у свою чергу, зобов'язується оплатити вартість нафтопродуктів, що відпущені Продавцем.

Пунктом 2.1 Договору визначені обов'язки сторін, зокрема обов'язок Покупця встановити за свій рахунок на АЗС Продавця власні термінали для обслуговування смарт - карт та обов'язок Продавця відпускати нафтопродукти через власну АЗС по смарт-картам, що пред'являються Покупцем або його представниками (клієнтами).

Підпунктом 3.1 пункту 3 Договору визначено, що оплата за нафтопродукти проводиться після проведення звірки розрахунків, згідно п.2.3 Договору, на підставі рахунків, що виставляються Покупцю Продавцем, не пізніше трьох календарних днів з моменту виставлення рахунку.

Покупець відшкодовує Продавцю вартість нафтопродуктів, відпущених по смарт - картам Покупця на підставі вартості придбання даних нафтопродуктів Продавцем плюс націнка 2 % (п.п. 3.2 Договору).

Строк дії Договору визначений п. 6 - даний договір набирає законної сили з моменту його підписання Сторонами та діє до 31 грудня 2008 року, а в частині взаєморозрахунків Сторін - до їх повного закінчення (п.п.6.1 Договору).

Додатковою угодою № 1 від 31.12.2008 року до Договору № 06 від 01.04.2007 року Сторони прийшли до угоди продовжити строк дії Договору № 06 від 01.04.2007 року у зв'язку з чим, викладено п. 6.1 Договору у наступній редакції:

«6.1. Даний Договір набирає законної сили з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором».

Додатковою угодою № 2 від 04.05.2009 року до Договору № 06 від 01.04.2007 року Сторони прийшли до угоди внести зміни до договору № 06 від 01.04.2007 року, у зв'язку з чим, викласти п. 3.2 Договору у наступній редакції:

«3.2. Покупець відшкодовує продавцю вартість нафтопродуктів, що відпущені за смарт - картами Покупця, на підставі вартості придбання даних нафтопродуктів Продавцем плюс націнка 5 %».

Виконання вказаних Договорів підтверджується видатковим накладними, податковими накладними, Актами приймання - здачі ПММ за пластиковими картами ТЕС та Актами приймання - передачі талонів ПММ (том 1 а.с.136-189).

Таким чином, з наданих суду договорів від 01.04.2007 року № 06 (смарт-карт) та №11-Т вбачається, що ТОВ «Факт-Т» реалізує паливо, придбане у суб'єкта господарювання, що здійснює оптову торгівлю паливом - фірми «ТЕС» за винагороду - 5 %.

З досліджених судом договорів від 01.04.2007 року № 06 (смарт-карт) та №11-Т та наданих представником позивача пояснень вбачається, що під час реалізації палива за талонами та смарт-картами позивач не отримує готівкових або безготівкових коштів за реалізоване паливо, однак у чеках РРО зазначається вартість відпущеного палива на день реалізації. Відпуск палива за талонами відображається у звітах шляхом зазначення виду оплати - відомість Д, а за смарт - картами шляхом зазначення виду оплати - платіж картками (том 1 а.с.191-236).

Оплата за нафтопродукти, відпущені за талонами та смарт - картами, проводиться фірмою «ТЕС» позивачу на підставі актів приймання - передачі талонів та смарт - карт та виставлення рахунків позивачем. При цьому, у чеках та звітах РРО зазначається вартість проданого палива на день, коли талон або смарт - карта були отоварені, тобто за ними було відпущено паливо. Таким чином, вартість палива, придбаного ТОВ «Факт-Т» у фірми «ТЕС» та вартість палива, відпущеного за талонами та смарт - картами суттєво відрізняється, оскільки відбувається у різні періоди часу, а вартість пального варіюється в залежності від цін на ринку нафтопродуктів, від сезону року та від інших причин.

Суд, аналізуючи укладені угоди та первинні документи, що підтверджують відпуск та оплату нафтопродуктів, зазначає, що доходом позивача є лише 5-відсоткова націнка від закупівельної ціни нафтопродуктів, порядок визначення якої регулюється вказаними договорами. Оплата за нафтопродукти проводиться сторонами після проведення звірки розрахунків на підставі рахунків, що виставляються фірмі «ТЕС» позивачем, не пізніше трьох календарних днів з моменту виставлення рахунку, а фірма «ТЕС» відшкодовує позивачу вартість нафтопродуктів, відпущених по талонам та смарт-картам на підставі вартості придбання даних нафтопродуктів плюс націнка 5%. Отже, розрахунки за даними договорами проводилися на підставі виставлених рахунків після проведення звірки, до валових доходів позивача віднесено лише 5-відсоткову націнку від закупівельної ціни нафтопродуктів, порядок визначення якої регулюється вказаними договорами.

Судом встановлено, що відповідач прийшов до невірних висновків про отримані позивачем доходи від реалізації нафтопродуктів по роздрібним цінам на момент відпуску нафтопродуктів за талонами та смарт-картами на АЗС, оскільки фактично нафтопродукти були вже придбані раніше кінцевими покупцями у фірми «ТЕС», а позивач лише здійснював відпуск нафтопродуктів на день пред'явлення кінцевими покупцями талонів та смарт-карт на АЗС позивача.

Допитана в якості свідка ревізор-інспектор Кірпіченко Іріна Анатоліївна, яка проводила перевірку позивача, в судовому засіданні 23.07.12 пояснила, що висновок про заниження доходів від реалізації нафтопродуктів по договорам з фірмою «ТЕС» зроблено на підставі контрольних стрічок (фіскальних чеків) позивача, в яких зазначено ціну реалізації нафтопродуктів, які відрізняються від інших чеків видом оплати, а саме при реалізації пального по талонам зазначався вид оплати - відомість Д, по смарт-картам - платіжні картки, крім того, ревізором прийнято до уваги відсутність на підприємстві наказів про ціни на нафтопродукти на кожний день реалізації. Суд критично ставиться до таких свідчень, оскільки судом на підставі досліджених договорів, актів приймання-передачі талонів актів приймання-передачі ПММ по пластиковим картам, видаткових та податкових накладних зроблено висновок про те, що доходом позивача від відпуску нафтопродуктів на АЗС позивача була лише 5-відсоткова націнка від закупівельної ціни нафтопродуктів, порядок визначення якої регулюється договорами з фірмою «ТЕС».

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про неправомірність встановлення ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим заниження ТОВ «Факт-Т» валового доходу на 53285 грн., в тому числі у 3 кварталі 2010 року на 46564 грн., 4 квартал 2010 року на 4117 грн., 1 квартал 2011 року на 2604 грн., у результаті невідповідності даних з продажу фірмі «ТЕС», вказаних у фіскальних чеках при продажу палива за талонами (смарт-картами) та грошовими коштами, які надійшли на розрахунковий рахунок по договорам з фірмою «ТЕС».

Щодо епізоду про завищення позивачем валових витрат за 4 квартал 2010 року в сумі 13750 грн. на підставі включення до валових витрат оплати проведених проектних робіт за договором № 943 від 23.12.2010 року, укладеним з ТОВ «Бренд Строй», суд зазначає наступне.

Також під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що перевіркою повноти визначення валових витрат (витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування) за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року встановлено їх завищення всього у сумі 13750,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2010 року в сумі 13750 грн. (пп.1 п.п.3.1.2 акту перевірки «Валові витрати (витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування)»).

Даний висновок зроблений податковим органом з огляду на те, що ТОВ «Факт-Т» укладено договір № 943 від 23.12.2010 року з ТОВ «Бренд Строй» на проведення проектних робіт. Зі сторони ТОВ «Бренд Строй» договір підписано директором Грушиною А.П., з боку ТОВ «Факт-Т» - директором Єріним С.Е. До перевірки надано акт здачі - приймання проектної продукції, відповідно до якого замовник (ТОВ «Факт-Т») приймає роботи по робочому проекту «Реконструкція АЗС зі збільшенням площі забудови за адресою вул. Куйбишева, 227 м. Сімферополь», розділи «КМ», «КЖ», «ВК», «НВК», «ТХ», «ОДД». Вартість робіт склала 13750 грн. та ПДВ 2750 грн. (податкова накладна №2591 від 24.12.10). Вартість виконаних робіт у сумі 13750 грн. включена ТОВ «Факт-Т» до рядка 01 Декларації «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11».

Як зазначено в акті перевірки дана операція у бухгалтерському (податковому) обліку позивача відображена бухгалтерською проводкою Д-т 92 «Адміністративні витрати» К-т 377 «Розрахунки з іншими дебіторами».

Згідно акту перевірки позивача відповідно до інформації, наданої ДПІ у м. Сімферополь (вих. №2904/7/23-4 від 28.03.2011) фахівцями ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС була проведена позапланова перевірка ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567) з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за грудень 2010p., січень 2011р. (акт перевірки №3374/23-4/36165567 від 28.03.2011р).

Перевіркою встановлено, що у ТОВ «Бренд Строй» (ЄДРПОУ 36165567) відсутні основні виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності та унеможливлює продаж товарів (надання робіт, послуг) ТОВ «Бренд Строй» по ланцюгу постачання. У зв'язку з цим податкові зобов'язання ТОВ «Бренд Строй» по відповідному ланцюгу постачання є нікчемним (том 1 а.с.32).

З урахуванням викладеного посадовими особами ДПІ у Сімферопольському районі було зроблено висновок про те, що ТОВ «Факт-Т» у результаті невідповідності даних податкового обліку даним Декларації завищено витрати на придбання по рядку 04.1 Декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 року (3 квартал) у сумі 26585 грн. та занижено рядок 04.1 Декларації з податку на прибуток за 4 квартал 2010 року у сумі 26585 грн. (том 1 абз. 1 зворотній бік а.с.33).

Перевіряючи правомірність зазначеного висновку, судом встановлено наступне.

23.12.2010 року між ТОВ «Бренд Строй» (Виконавець) та ТОВ «Факт-Т» (Замовник) був укладений Договір № 943 на проектні роботи, предметом якого є виконання робочого проекту Виконавцем за дорученням Замовника «Реконструкція будівлі АЗС зі збільшенням площі забудови за адресою: вул. Куйбишева, 227 в м. Сімферополь», розділ: «КМ», «КЖ», «ВК», «НВК», «ТХ», «ОДД» (том 1 а.с.70).

Вартість виконаних робіт складає 13750,00 грн. оплата проводиться на розрахунковий рахунок виконавця шляхом виплати 100 % авансу, що визначено пунктом 2.1 Договору.

Строк дії договору - з дати підписання, до 100 % готовності (п.п. 6.1 Договору).

Додатком №1 до договору є Протокол узгодження про договірну ціну на виконання проектної продукції (том 1 а.с.71).

На підтвердження виконання Договору № 943 від 23.12.2010 року суду надані Акт здачі - приймання проектної документації, підписаний сторонами 20.01.2011 року, відповідно до якого Замовник - в особі директора ТОВ «Факт-Т» Єріна С.Е. та Виконавець в особі директора ТОВ «Бренд Строй» склали даний акт про те, що виконавцем виконані роботи за робочим проектом «Реконструкція будівлі АЗС зі збільшенням площі забудови за адресою: вул. Куйбишева, 227 в м. Сімферополь», розділ: «КМ», «КЖ», «ВК», «НВК», «ТХ», «ОДД» на суму 13750,00 грн., ПДВ 20 %- 2750,00 грн. (том 1 а.с.72).

На підтвердження виконання зазначених робіт суду наданий для огляду оригінал Робочого проекту «Реконструкція будівлі АЗС зі збільшенням площі забудови за адресою: вул. Куйбишева, 227 в м. Сімферополь», розділ: «КМ», «КЖ», «ВК», «НВК», «ТХ», «ОДД». У зв'язку з великим обсягом вказаного проекту (декілька томів) до матеріалів справи долучена копія титульного аркуша Робочого проекту (том 2 а.с.4).

Виконання робіт за Договором № 943 від 23.12.2010 року підтверджується податковою накладною (том 1 а.с.73), платіжним дорученням № 951 від 24.12.2010 року з призначенням платежу: «за реконструкцію АСЗ - вул. Куйбишева, 227 в м. Сімферополь зі збільшенням площі забудови за рахунком № 1935 від 23.12.2010 року (том 1 а.с.74).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Але суд враховує, що таке право органи податкової служби мають реалізовувати виключно при наявності підстав та умов, передбачених законодавством України.

Суд враховує, що частину 1 статті 207 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок встановлені частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), що стосується також правочинів, які порушують публічний порядок. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, органи податкової служби стосовно угод, які вони вважають такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, можуть звертатись до судів із позовами виключно про стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими правочинами, посилаючись на їхню нікчемність.

Як зазначено у частині 2 статті 215 Цивільного Кодексу визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Висновки про наявність або відсутність ознак угоди, які відносять її до такої, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства зазначаються судом у мотивувальній частині рішення по справі за позовом органів податкової служби про застосування наслідків вчинення угод, укладених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Судом встановлено, що висновки позивача про те, що Договір № 943 від 23.12.2010 року, укладений між ТОВ «Факт-Т» та ТОВ «Бренд Строй» є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, є необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства України з наступних підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною 1 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підстави недійсності господарського зобов'язання також встановлені ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України та до них законом віднесено вчинення угод з метою, що суперечить інтересам суспільства та держави.

Судом достеменно встановлено реальне виконання Сторонами за Договором № 493 від 23.12.2010 року умов договору та настання реальних наслідків для обох Сторін: отримання Робочого проекту - для однієї та отримання грошової винагороди за виконану роботу - для іншої.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про неправомірність зробленого податковим органом висновку про нікчемність Договору № 943 від 23.12.2010 року.

Що стосується посилання податкового органу в обґрунтування нікчемності угоди між ТОВ «Факт-Т» та ТОВ «Бренд Строй» на відсутність основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів у ТОВ «Бренд Строй» суд зазначає, що чинним законодавством не передбачений обов'язок суб'єкта господарювання - однієї сторони угоди, у даному випадку ТОВ «Факт-Т», перевіряти наявність основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів другої сторони угоди для укладання господарської угоди. Істотні умови та порядок укладання господарських договорів визначені ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України й не передбачають зазначених податковим органом підстав для укладання господарських договорів. Крім того недоведеним є факт того, що наявність чи відсутність основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів та транспортних засобів може вплинути на виконання зобов'язання ТОВ «Бренд Строй» по виконанню робочого проекту «Реконструкція будівлі АЗС зі збільшенням площі забудови за адресою: вул. Куйбишева, 227 в м. Сімферополь», розділ: «КМ», «КЖ», «ВК», «НВК», «ТХ», «ОДД».

Таким чином, суд приходить до висновку про неправомірність встановлення податковим органом порушення ТОВ «Факт-Т» п. 5.1 та п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у вигляді завищення валових витрат на суму 13750,00 грн. за 4 квартал 2010 року.

Щодо епізоду про не включення позивачем до ціни палива розміру екологічного податку, що призвело до заниження валового доходу в розмірі 9318,94 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року 9318,94 грн., суд зазначає наступне.

В пункті 3.1.1 Акту перевірки «Валовий дохід (доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування)» (том 1 а.с.29) податковим органом зазначено, що ТОВ «Факт-Т» у порушення п.п. 241.2.1 п. 241.2 ст. 241 Податкового кодексу України не включено до бази оподаткування екологічним податком обсяги палива, реалізованого фірмі «ТЕС» за талонами та смарт-картами та за актом приймання - передачі б/н б/д, що призвело до заниження податку у сумі 9318,94 грн., у тому числі за 1 квартал 2011 року у сумі 9318,94 грн. Екологічний податок, який стягується до бюджету податковими агентами при реалізації палива, включається до ціни палива. У зв'язку з ненарахуванням екологічного податку ТОВ «Факт-Т» відповідно не було включено до ціни палива та відповідно не включено до доходу від продажу товарів 9318,94 грн., в тому числі за 1 квартал 2011 року 9318,94 грн. Таким чином у порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №283/97-ВР від 22.05.97р. ТОВ «Факт-Т» занижено доход від продажу товарів (робіт, послуг) за 1 квартал 2011 року у сумі 9318,94 грн.

Перевіряючи обґрунтованість зазначених висновків податкового органу, судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 204.1 ст. 240 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла в 1 кварталі 2011 року) платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються:

- викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення;

- скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

- розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини;

- утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);

- тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк.

Пунктом 240.2 ст. 240 Податкового кодексу України визначено, що платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Статтею 241 Податкового кодексу України встановлено, що екологічний податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива.

До податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які:

- здійснюють оптову торгівлю паливом;

- здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, зазначених у підпункті 241.2.1 пункту 241.2 цієї статті).

Згідно п.п. 241.2.1. п.241.2. ст.241 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла в 1 кварталі 2011 року) до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які здійснюють оптову торгівлю паливом.

Суд зазначає, що узагальнююче визначення поняття «оптова торгівля» чинним законодавством не передбачено.

Визначення поняття «оптова торгівля» міститься в Законі України «Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами» від 19.12.1995 № 481/95-ВР із змінами та доповненнями і визначається як діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб'єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам господарювання. З практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції таке визначення поняття «оптова торгівля» є цілком логічним і для інших сфер діяльності, зокрема оптової торгівлі нафтопродуктами.

Аналіз вищенаведених норм дає можливість суду зробити висновок, що екологічний податок сплачується суб'єктами господарювання - податковими агентами у двох випадках: 1- якщо вони здійснюють оптову торгівлю паливом тобто діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб'єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам господарювання, 2- якщо вони здійснюють роздрібну торгівлю паливом, за виключенням випадків, якщо це паливо придбане у суб'єкта господарювання, що здійснює оптову торгівлю паливом.

Суд зазначає, що відповідно до торгового патенту на право здійснення торгівельної діяльності № 667385 Серії ТПБ на АЗС у Сімферопольському районі, с. Перевальне, вул. Дачна, 115-а, строк дії якого з 01.05.2010 року по 31.05.2011 року, Торгового патенту на право здійснення роздрібної торгівлі ПММ № 012110 Серії ТПВ на АЗС в м. Сімферополь, вул. Куйбишева, 227, строк дії якого з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, Торгового патенту на право здійснення роздрібної торгівлі ПММ № 012111 Серії ТПВ на АЗС в м. Сімферополь, вул. Г. Сталінграда, 20, строк дії якого з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, Торгового патенту на право здійснення роздрібної торгівлі ПММ № 417094 Серії ТПВ на АЗС а/д Сімферополь - Харків, строк дії якого з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року ТОВ «Факт-Т» здійснює роздрібну торгівлю паливно-мастильними матеріалами і не займається оптовим продажем ПММ (том 1 а.с.230-233).

Таким чином, оскільки ТОВ «Факт-Т» не є суб'єктом господарювання, який здійснює оптову торгівлю нафтопродуктами, що підтверджується доданими до матеріалів справи документами, зокрема, торговими патентами, а відтак здійснює роздрібну торгівлю нафтопродуктами кінцевим споживачам, суд вважає, що позивач не є платником екологічного податку, тому не повинен включати екологічний податок до ціни палива.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про неправомірність встановлення посадовими особами податкового органу під час проведення перевірки порушення ТОВ «Факт-Т» п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та заниження доходу від продажу товарів (робіт, послуг) за 1 квартал 2011 року у сумі 9318,94 грн.

Таким чином, з урахуванням встановленої судом неправомірності висновків податкового органу про заниження позивачем валового доходу в періоді, що перевірявся, суд визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення - рішення № 000832301 від 03.05.2012 року, яким відповідачу збільшено суму зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на 64431,00 грн., за 1 квартал 2011 року - на 76354,00 грн., зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2-3 квартали 2011 року у розмірі 396170,00 грн.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, зазначених в Акті перевірки № 3116/23-01/24030721 від 23.12.2011 року (далі - Акт перевірки) щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України та Закону України «Про податок на додану вартість» при справлянні податку на додану вартість, судом встановлено наступне.

Підставою для нарахування грошових зобов'язань та штрафних санкцій з податку на додану вартість згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення ДПІ в Сімферопольському районі № 0000812301 від 02.04.2012 року, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17853,00 грн., у тому числі 15273 грн. за основним платежем та 2580,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій стали вже досліджені судом епізоди щодо:

- ненарахування екологічного податку при оптовому продажу палива та не включення до ціни палива екологічного податку;

- невідповідність даних з продажу фірмі «ТЕС», вказаних у фіскальних чеках при продажу палива за талонами (смарт-картами) та грошовими коштами, які надійшли на розрахунковий рахунок за договорами з фірмою «ТЕС»;

- взаємовідносини з ТОВ «Бренд Строй».

Розрахунок донарахувань з ПДВ долучений до матеріалів справи (т.2, а.с.31).

Як вказано у висновках акту перевірки перевіркою встановлено порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 200, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, що призвело до заниження ПДВ у сумі 15273 грн., в тому числі заниження за серпень 2010 року у сумі 10316 грн., березень 2011 року у сумі 3527 грн., квітень 2011 року у сумі 3502 грн. та завищення у сумі 2072 грн., в тому числі у вересні 2010 року у сумі 434 грн., у жовтні 2010 року у сумі 1048 грн., у листопаді 2010 року у сумі 590 грн.

Висновки суду щодо неправомірності донарахувань з ПДВ позивачу при ненарахуванні екологічного податку при оптовому продажу палива та не включенні до ціни палива екологічного податку; невідповідності даних з продажу фірмі «ТЕС», вказаних у фіскальних чеках при продажу палива за талонами (смарт-картами) та грошовими коштами, які надійшли на розрахунковий рахунок за договорами з фірмою «ТЕС» та по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» вже висвітлені раніше при дослідженні підстав неправомірного на думку відповідача заниження позивачем валового доходу в періоді, що перевірявся, а тому повторного дослідження не потребують.

Враховуючи визнання судом протиправними висновків податкового органу про заниження позивачем валового доходу в періоді, що перевірявся, при ненарахуванні позивачем екологічного податку при оптовому продажу палива та не включенні до ціни палива екологічного податку; невідповідності даних з продажу фірмі «ТЕС», вказаних у фіскальних чеках при продажу палива за талонами (смарт-картами) та грошовими коштами, які надійшли на розрахунковий рахунок за договорами з фірмою «ТЕС» та по взаємовідносинам з ТОВ «Бренд Строй» суд вважає відсутніми підстави для визначення бази оподаткування податком на додану вартість по вказаним епізодам, тому підстав для визначення грошових зобов'язань з ПДВ позивачу у відповідача немає.

Суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо протиправності та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ в Сімферопольському районі № 0000812301 від 02.04.2012 року, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17853,00 грн., у тому числі 15273 грн. за основним платежем та 2580,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Перевіряючи обґрунтованість висновків податкового органу, зазначених в Акті перевірки № 3116/23-01/24030721 від 23.12.2011 року (далі - Акт перевірки) щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України при справлянні екологічного податку, судом встановлено наступне.

За результатами перевірки ДПІ в Сімферопольському районі прийняте податкове повідомлення - рішення №0000052301 від 06.01.2012 року, яким відповідачу донараховано екологічного податку в сумі 6278,98 грн. та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій та ДПІ в м. Сімферополі винесено податкове повідомлення-рішення № 0013752301 від 17.01.2012 року, яким відповідачу донараховано екологічного податку в сумі 3039,96 грн. та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (т.1, а.с.23, 24, 108, 109).

Позивач просить визнати неправомірним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим ДПС від 06.01.2012 р. №0000052301 в частині суми 5308,42 грн., визнати неправомірним та скасувати частково податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Сімферополі АРК ДПС від 17.01.2012 року № 0013752301 в частині суми 956,54 грн. (т.1, а.с.80-84).

Часткове оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень стосується непогодження позивача із визначенням податкового зобов'язання з екологічного податку на підставі висновків про ненарахування позивачем екологічного податку при оптовому продажу палива та не включенні до ціни палива екологічного податку.

Як вказано у висновках акту перевірки перевіркою встановлено порушення п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст.14, п.п.250.1, п.250.2 ст.250, п.241.2.1 п.241.2, ст.242 Податкового кодексу України занижено екологічний податок у сумі 9318,94 грн. в тому числі за 1 квартал 2011 року у сумі 9318,94 грн., в тому числі ДПІ у Сімферопольському районі 6278,98 грн., ДПІ у м. Сімферополь 3039,96 грн.

Судом вже перевірені висновки податкового органу про заниження позивачем екологічного податку у сумі 9318,94 грн. при справлянні податку на прибуток та визнано такі висновки протиправними, оскільки ТОВ «Факт-Т» не є суб'єктом господарювання, який здійснює оптову торгівлю нафтопродуктами, що підтверджується доданими до матеріалів справи документами, зокрема, торговими патентами, а відтак здійснює роздрібну торгівлю нафтопродуктами кінцевим споживачам, тому суд вважає, що позивач не є платником екологічного податку, тому не повинен включати екологічний податок до ціни палива.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про неправомірність встановлення посадовими особами податкового органу під час проведення перевірки порушення ТОВ «Факт-Т» п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст.14, п.п.250.1, п.250.2 ст.250, п.241.2.1 п.241.2, ст.242 Податкового кодексу України та заниження екологічного податку у сумі 9318,94 грн. в тому числі за 1 квартал 2011 року у сумі 9318,94 грн., в тому числі ДПІ у Сімферопольському районі 6278,98 грн., ДПІ у м. Сімферополь 3039,96 грн.

Таким чином, з урахуванням встановленої судом неправомірності висновків податкового органу про заниження позивачем екологічного податку у сумі 9318,94 грн., суд визнає протиправними податкові повідомлення - рішення ДПІ в Сімферопольському районі №0000052301 від 06.01.2012 року в частині суми 5308,42 грн. та № 0013752301 від 17.01.2012 року, в частині суми 956,54 грн.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.05.2012 року № 000832301, від 02.04.2012 року № 0000812301, від 06.01.2012 року № 0000052301 в частині суми 5308,42 грн., від 17.01.2012 року № 0013752301 в частині суми 956,54 грн. обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача про визнання неправомірними податкових повідомлень - рішень від 03.05.2012 року № 000832301, від 02.04.2012 року № 0000812301, від 06.01.2012 року № 0000052301 в частині суми 5308,42 грн., від 17.01.2012 року № 0013752301 в частині суми 956,54 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Вимога про визнання протиправним може стосуватися лише індивідуального акта.

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства має бути визнання такого акта протиправними.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням викладеного, для повного захисту прав позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними податкові повідомлення - рішення від 03.05.2012 року № 000832301, від 02.04.2012 року № 0000812301, від 06.01.2012 року № 0000052301 в частині суми 5308,42 грн., від 17.01.2012 року № 0013752301 в частині суми 956,54 грн.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

У зв'язку зі складністю справи судом 09.08.2012 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 13.08.2012 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 02.04.2012 року № 0000812301.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби від 03.05.2012 року № 000832301.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АРК від 06.01.2012 року № 0000052301 в частині суми 5308,42 грн.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 17.01.2012 року № 0013752301 в частині суми 956,54 грн.

6. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факт-Т» (ЄДРОПУ 24030721) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2126,70 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби.

7. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факт-Т» (ЄДРОПУ 24030721) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 19,30 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кушнова А.О.