ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 серпня 2012 р. Справа № 2а/0470/7403/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бондар М.В.,
при секретарі Салюк Л.Ю.,
за участі:
представника позивача Ісаєва В.Ю.,
представника відповідача Самсоненка Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Дочірнього підприємства фірми торгівельний дом „Маркет-Груп" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Дочірнє підприємство фірма торгівельний дом „Маркет-Груп" (далі - ДПФТД „Маркет-Груп", позивач) звернулось до адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Бабушкінському районі, відповідач), в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському районі від 21.05.2012 р. №0000122301 про збільшення суми грошового зобов'язання ДПФТД „Маркет-Груп" з ПДВ на 665525,75 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним: в акті перевірки позивача від 01.03.2012 р. №668/231/24444204 зазначено про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Сервіс-Торг». Наведені в акті твердження про відсутність документів не є достовірними, оскільки при перевірці працівникам ДПІ у Бабушкінському районі були надані документи стосовно отриманих послуг. Мотивуючи відсутність права підприємства на віднесення вартості послуг, отриманих від ТОВ «Сервіс-Торг», до складу податкового кредиту ДПІ у Бабушкінському районі наводить аргументи, з яких вбачаться, що вони стосуються зовсім іншої перевірки та інших обставин, оскільки, незважаючи на те, що підприємство замовляло у ТОВ «Сервіс-Торг» послуги, в акті зазначено продаж товарів, а також виробничі приміщення, земельні ділянки, які ТОВ «Сервіс-Торг» повинно мати, щоб здійснювати, наприклад, дослідження ринку. Також ДПІ у Бабушкінському районі безпідставно зроблено висновки щодо доцільності зазначених витрат, що є втручанням у господарську діяльність підприємства. Підприємство не має повноважень та ресурсів з'ясовувати нюанси взаємовідносин всередині іншого підприємства а також контролювати виконання ним всіх норм чинного законодавства. Отримані послуги були використані для отримання доходів від реалізації тютюнових виробів та надання послуг охорони. Стосовно оформлення податкових накладних, в акті перевірки відсутня інформація щодо їх неправильного оформлення, що свідчить про відповідність таких документів вимогам законодавства. В акті перевірки вказано, що надані в ході перевірки документи (акти виконаних робіт, послуги, товарно-транспорті накладні) не дають змоги кваліфікувати придбані роботи (послуги), як такі, що пов'язані з веденням господарської діяльності (через відсутність обов'язкових реквізитів - змісту, обсягу та одиниці виміру господарської операції), не підтверджено використання отриманих послуг у господарській діяльності (послуги не продавалися іншим покупцям та не включені до продажної вартості послуг кінцевим споживачам). Стосовно відсутності обов'язкових реквізитів позивач зазнав, що в акті не вказано, який саме зміст та одиниця виміру послуг має бути застосовано до таких послуг (при цьому зміст послуг працівниками відповідача вказано в акті перевірки на підставі пред'явлених при перевірці документів). Відносно послуг сортування товару у додатках до актів виконаних послуг вказано кількість одиниць відсортованого товару, на підставі якої розрахована вартість, відносно консультаційного обслуговування персоналу з елементів мерчандайзингу у звіті до кожного акту є повний перелік всіх торгових точок і найменувань товару, стосовно яких надавались послуги мерчандайзингу. Стосовно використання послуг у господарській діяльності позивач зазначив, що підприємством регулярно надавались зазначені послуги мерчандайзингу виробникам тютюнової продукції та своїм постачальникам. Таким чином, підприємство отримувало доходи від використання придбаних послуг. Стосовно включення до продажної вартості послуг позивач зазначив, що навантажувально-розвантажувальні та сортувальні роботи при перевезенні між власними складами підприємства не можливо пов'язати з окремим чеком при реалізації товарів. В акті наведені дані про взаємовідносини підприємства з ТОВ «Борнео Плюс» і ТОВ «Ріа-Груп» в частині придбання транспортно-експедиційних послуг. Перевіркою наявних документів ДПФТД «Маркет-Груп» перевізні документи, які підтверджують факт відправлення (отримання) товарів та в свою чергу надання послуг транспортування товару ТОВ «Борнео Плюс» і ТОВ «Ріа-Груп», не виявлено, що на думку відповідача свідчить про неправомірність нарахування податкового кредиту. З цього приводу з посиланням на судову практику, позивач зазначив, що обов'язковість складання товарно-транспортної накладної не передбачена правилами ведення податкового обліку. Всі наведені в акті операції відносяться до господарської діяльності підприємства та оформлені відповідно до чинного законодавства. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову. Представник відповідача надав письмові заперечення, в яких зазначив, що на підставі відповідних договорів, актів виконаних робіт та податкових накладних ДПФТД «Маркет-Груп» у липні, серпні та вересні 2010 року включило до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ вартість маркетингових та інших послуг від ТОВ «Сервіс Торг». Відповідачем зроблено висновок про відсутність у вказаних правочинах реальних наслідків та, відповідно, їх нікчемність. Підставою для такого висновку була інформація, наведена ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя у акті №204/23- 252/32653179, складеному 07.06.2011 р. за результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Сервіс-Торг». Також, відповідачем зроблено висновок про нікчемність правочинів, вчинених позивачем з 16-ти контрагентами, які мають по 1 працівнику, основними видами діяльності яких не є послуги, що надавались позивачу. За висновком ДПІ у Бабушкінському районі акти виконаних робіт, якими оформлено надання спірних послуг, не містять основних реквізитів: змісту (окрім загального опису детально не вказано які саме послуги надані), обсягу та одиниці виміру господарської операції і фактично не являються первинними документами. Вищезазначені послуги ДПФТД «Маркет-Груп» не продавало іншим покупцям (замовникам), не включало до продажної вартості послуг, що надаються кінцевим споживачам, тобто не підтвердило використання цих послуг (робіт) в господарській діяльності (для отримання доходу) підприємства. Протягом перевіреного періоду ДПФТД «Маркет-Груп» придбавало транспортно-експедиційні послуги у ТОВ БК "Сіті Інвест Груп", ПП "Монотекс", ТОВ "Пром Груп", ТОВ "Борнео Плюс", ТОВ "Проф-Строй" та ТОВ "Ріа-Груп". В підтвердження фактів надання (отримання) послуг ТОВ БК "Сіті Інвест Груп", ПП "Монотекс", ТОВ "Пром Груп" та ТОВ "Проф-Строй" з перевезення товару позивачем надані для перевірки товарно-транспортні накладні. На послуги ТОВ «Борнео Плюс» та ТОВ «Ріа-Груп» ТТН не надані. За висновком Акту надані для перевірки ТТН не відповідають вимогам чинного законодавства. Застосування ТТН, як однієї з форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.
Дослідивши письмові докази по справі та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ДПФТД „Маркет-Груп" зареєстровано виконкомом Бабушкінської райради 12.12.1996 р., перебуває на обліку платників податків в ДПІ у Бабушкінському районі, зареєстровано платником ПДВ.
ДПІ у Бабушкінському районі проведено планову документальну виїзну перевірку ДПФТД „Маркет-Груп" з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2011 р. За наслідком перевірки відповідачем 11.03.2012 р. складено акт №668/231/24444204 (а.с.15-150 т.6), в якому, крім інших порушень, встановлено порушення ДПФТД „Маркет-Груп" п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (далі - Закон №168) та п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено ПДВ всього на суму 756501 грн., у т.ч.: вересень 2009 р. - 28667 грн., жовтень 2009 р. - 53285 грн., листопад 2009 р. - 50860 грн., березень 2010 р. - 178105 грн., квітень 2010 р. - 41413 грн., травень 2010 р. - 14348 грн., червень 2010 р. - 40201 грн., липень 2010 р. - 37565 грн., серпень 2010 р. - 73892 грн., вересень 2010 р. - 157150 грн., жовтень 2010 р. - 15197 грн., листопад 2010 р. - 23136 грн., грудень 2010 р. - 24316 грн., лютий 2011 р. - 18366 грн.
16.03.2012 р. ДПІ у Бабушкінському районі на підставі акту №668/231/24444204 від 11.03.2012 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0000052301 (а.с.55 т.1), яким згідно п.п.54.3.1 п.54.3 ст.54 ПК України та відповідно до п.120, п.123.1 ст.123, п.7 р.10 ХХ ПК України за порушення п.3.1. ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4., п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - ПДВ: за основним платежем на 756501 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 184534,75 грн.
Позивачем в порядку апеляційного узгодження оскаржено податкове повідомлення-рішення шляхом подання до ДПС у Дніпропетровській області первинної скарги.
21.05.2012 р. за наслідком розгляду скарги позивача ДПС у Дніпропетровській області винесено рішення №10906/10/10-014 (а.с.57-64 т.1), яким скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському районі від 16.03.2012 р. № 0000052301 в частині донарахувань, проведених за операціями надання ТОВ БК "Сіті Інвест Груп", ПП "Монотекс", ТОВ "Пром Груп", ТОВ "Проф-Строй" транспортно-експедиційних послуг, а в іншій частині залишено податкове повідомлення-рішення без змін, а скаргу позивача задоволено частково.
21.05.2012 р. ДПІ у Бабушкінському районі винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000122301 (а.с.56 т.1), яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем - ПДВ: за основним платежем на 536093 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 129432,75 грн.
Судом досліджено надані представником позивача та долучені до матеріалів справи копії первинних документів по взаємовідносинам між ДПФТД „Маркет-Груп" та його контрагентами (а.с.112-204 т.1, а.с.1-227 т.2, а.с.1-233 т.3, а.с.1-190 т.4, а.с.125-166 т.5): ТОВ «Сервіс-Торг», ТОВ "Іділія", ПП"Акта Віта", ТОВ "Юкон Майстер", ТОВ "Солната", ТОВ ВП "Фактор", ТОВ «Соулік», ТОВ "Схід-Будпроект", ТОВ ВП "Резидент", ТОВ "Антраль", ТОВ «Мега Постач», ТОВ "Международний труд", ТОВ "Пром Груп", ТОВ "Анвіра", ТОВ "Кліматконтроль", ПП «Наталюкс», ПП "Скіф", ТОВ «Борнео Ілюс» та ТОВ «Ріа-Груп».
В судовому засіданні встановлено, що основними видами діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля тютюновими виробами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; ДПФТД „Маркет-Груп" здійснює роздрібну торгівельну діяльність через мережу кіосків, відділів у магазинах.
На підставі відповідних договорів, актів виконаних робіт та податкових накладних ДПФТД „Маркет-Груп" у липні, серпні та вересні 2010 року включило до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ вартість наступних послуг наданих ТОВ «Сервіс-Торг»: послуг зі здійснення перевірки порядку та умов надання послуг працівниками замовника на об'єктах несення варти; маркетингових послуг з дотримання розміщення продукції компаній-виробників відповідно до програм на торгівельних точках; маркетингових послуг за напрямками: можливості та перспективи ведення комерційних операцій щодо об'єкта маркетингових досліджень на території, відносно якої проводяться маркетингові дослідження; вивчення попиту на послуги та надання відомостей про потенційних споживачів, постачальників та підрядників, що надають послуги з монтажу та налагодження обладнання; допомога в пошуку клієнтів; маркетингових послуг на тему: "Регіональний аналіз ринку збуту тютюнової продукції"; послуг з сортування, очищення, надання товарного вигляду, а також навантаження та розвантаження товарів: сигарет, запальничок, сірників, серветок, презервативів, продуктів харчування та інше.
В акті перевірки ДПІ у Бабушкінському районі №668/231/24444204 від 11.03.2012 р. зроблено висновок про відсутність у вказаних правочинів реальних наслідків та, відповідно, їх нікчемність, зменшено податковий кредит з ПДВ на 108990 грн. Підставою для такого висновку була інформація, наведена ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя у акті №204/23-252/32653179 від 07.06.2011 року за результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Сервіс-Торг» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства, оподаткування податком на додану вартість за період з січня 2009 року по грудень 2010 року.
Відповідно до частин 1 та 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як зазначено в ч.2 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно частин 1 та 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
На підставі ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Пленум Верховного Суду України в постанові „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009, зокрема, визначив перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:
1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;
2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави та суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в ст. 67 Конституції України та законах України про оподаткування.
Отже, суб'єктний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними належними засобами доказування.
З огляду на встановлені обставини у справі та наведені норми законодавства, спірний правочин, укладений між ДПФТД „Маркет-Груп" та ТОВ «Сервіс-Торг», не визнано судом недійсними та його недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності правочину. Зобов'язання за правочином ТОВ «Сервіс-Торг» виконано, факт надання послуг підтвержується складеними первинними документами. Позивачем отримувались у ТОВ «Сервіс-Торг» послуги, в акті перевірки позивача зазначено про продаж товарів. Висновки відповідача щодо доцільності зазначених витрат є втручанням у господарську діяльність підприємства та для надання вище перелічених послуг ТОВ «Сервіс-Торг» не потрібні виробничі приміщення та земельні ділянки.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником відповідача в судовому засіданні не доведено факт ненадання послуг ДПФТД „Маркет-Груп" та ТОВ «Сервіс-Торг», не доведено, що вчинений правочин є нікчемним, порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства.
Суд критично оцінює посилання представника відповідача на акт ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя у №204/23-252/32653179 від 07.06.2011 року, який не містить висновків щодо нікчемності правочину між ДПФТД „Маркет-Груп" та ТОВ «Сервіс-Торг».
Крім того, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.08.2011 р. по справі №2а-0870/5982/11 (а.с.89-98 т.1), залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 р. (а.с.99-102 т.1), визнано протиправними дії ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Сервіс-Торг», за наслідком якої складено акт №204/23-252/32653179 від 07.06.2011 року.
В судовому засіданні встановлено, що позивач здійснював господарську діяльність з 16-ти контрагентами, які надавали ДПФТД „Маркет-Груп" наступні послуги: маркетингові послуги з дотримання розміщення продукції компаній-виробників відповідно до адресних програм в торгівельних точках, дотримання наявності мінімуму місць та артикулів цигарок Імперіал Тобако Груп, Джей Ті Інтернешил Компанії Україна на торгівельних точках та інше (виконавці - ТОВ "Іділія", ПП "Акта Віта", ТОВ "Юкон Майстер"); інформаційно-консультаційні послуги для персоналу замовника із елементів мерчандайзингу (виконавці - ТОВ "Іділія", ТОВ "Солната"); послуг сортування, очищення, надання товарного вигляду товару (сигарет, запальничок, сірників, серветок, презервативів, продуктів харчування та інш. (виконавці - ТОВ ВП "Фактор", ТОВ «Соунік», ТОВ "Схід-Будпроект"); завантаження та розвантаження товарів (сигарет, запальничок, сірників, серветок, презервативів, продуктів харчування та інш. (виконавці - ТОВ ВП "Резидент", ТОВ "Антраль", ТОВ «Мега Постач», ТОВ "Международний труд", ТОВ "Пром Груп", ТОВ "Солната", ТОВ "Соулік", ТОВ "Схід-Будпроект"); послуг зі здійснення перевірки порядку та умов надання послуг працівниками замовника на об'єктах несення варти (виконавець - ТОВ "Анвіра"); маркетингові послуги за напрямками: характеристика об'єкту маркетингових досліджень, можливості та перспективи ведення комерційних операцій щодо об'єкту маркетингових досліджень на території відносно якої проводяться маркетингові дослідження, попит на послуги, відомості про потенційних споживачів, відомості про постачальників, підрядників та виробників об'єкту дослідження, допомога в пошуку клієнтів, а також за напрямками, визначеними у відповідному договорі (виконавці - ТОВ "Анвіра", ТОВ «Антраль», ТОВ "Кліматконтроль"); послуги з пошуку спеціалістів в компанію замовника та інші додаткові послуги (виконавець ТОВ "Анвіра"); маркетингові послуги з пошуку потенційних замовників по наданню послуг з охорони майна та об'єктів (виконавці: ПП «Наталюкс», ПП "Скіф").
Як зазначено у акті перевірки позивача, усі вказані контрагенти мають по 1 працівнику, основними видами діяльності зазначених контрагентів не є діяльність з надання вище перелічених послуг. За висновком ДПІ у Бабушкінському районі акти виконаних робіт, якими оформлено надання спірних послуг, не містять основних реквізитів: змісту (окрім загального опису детально не вказано які саме послуги надані), обсягу та одиниці виміру господарської операції і фактично не являються первинними документами. Вищезазначені послуги ДПФТД „Маркет-Груп" не продавало іншим покупцям (замовникам), не включало до продажної вартості послуг, що надаються кінцевим споживачам, тобто не підтвердило використання цих послуг (робіт) в господарській діяльності (для отримання доходу) підприємства.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (далі Закон №996) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ч.2 ст.3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством; фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Як зазначено в ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Досліджені в судовому засіданні копії первинних документів, в тому числі акти виконаних робіт (наданих послуг) з додатками, звіти про надання послуг, завдання на проведення певних робіт, мають обов'язкові реквізити, які дозволяють ідентифікувати хто надавав спірні послуги та в чому вони полягають і їх обсяг, зокрема, щодо послуг сортування товару у додатках до актів виконаних послуг вказано кількість одиниць відсортованого товару, на підставі якої розрахована вартість, щодо консультаційного обслуговування персоналу з елементів мерчандайзингу у звіті до кожного акту є повний перелік всіх торгових точок і найменувань товару, стосовно яких надавались послуги мерчандайзингу.
Суд погоджується з доводами представниками позивача, що навантажувально-розвантажувальні та сортувальні роботи при перевезенні між власними складами підприємства не можливо пов'язати з окремим чеком при реалізації товарів, ці послуги є витратами на збут згідно з абз.2 п.7 П(С)БО 16 «Витрати», які неможливо прямо пов'язати з доходом окремого періоду, вони відображаються у складі витрат того періоду, в якому були здійснені. Зазначені роботи є звичайними у діяльності підприємств роздрібної торгівлі через розгалужену мережу торгівельних точок.
Отже, висновки відповідача щодо неналежного оформлення первинних документів позивача з 16-ти контрагентами, відсутність підтвердження використання наданих послуг у власній господарській діяльності ДПФТД „Маркет-Груп", суд вважає безпідставними та неправомірними.
Протягом перевіреного періоду ДПФТД „Маркет-Груп" придбавало транспортно-експедиційні послуги у ТОВ БК "Сіті Іпвест Груп", ПП "Монотекс", ТОВ "Пром Груп", ТОВ "Борнео Плюс", ТОВ "Проф-Строй" та ТОВ "Ріа-Груп".
Рішенням ДПС у Дніпропетровській області №10906/10/10-014 від 21.05.2012 р. за наслідком розгляду скарги позивача скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Бабушкінському районі від 16.03.2012 р. № 0000052301 в частині донарахувань, проведених за операціями надання ТОВ БК "Сіті Інвест Груп", ПП "Монотекс", ТОВ "Пром Груп", ТОВ "Проф-Строй" транспортно-експедиційних послуг.
Умовами договорів про надання транспортно-експедиційних послуг визначено, що виконавці забезпечують перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом в міському та міжміському сполученнях, на умовах визначених даними договорами; підставою для проведення розрахунків з виконавцем є акт прийому-передачі виконаних робіт; в актах виконаних робіт обов'язково зазначаються номера товарно-транспортних накладних, дати, кількість відпрацьованих годин та загальна вартість послуг (робіт).
За висновком акту перевірки, надані для перевірки ТТН не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки в них відсутні печатки перевізника та відмітки у рядках «Пункт навантаження» та «Пункт розвантаження», внаслідок чого неможливо встановити з якого складу (місця) та на який склад (місце) дійсно було відвантажено товар, по деяким операціям не надано ТТН.
З цього приводу суд зазначає, що обов'язковість складання товарно-транспортної накладної не передбачена правилами ведення податкового обліку, наявність товарно-транспортних накладних, складених з порушенням чинного законодавства чи їх відсутність взагалі є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом безпосередньо самим перевізником, а тому вантажоотримувач не може нести відповідальність чи будь-які негативні наслідки за неправильне оформлення таких документів.
Суму податку на додану вартість, сплачену ДПФТД „Маркет-Груп" в ціні наданих послуг відображено позивачем у складі податкового кредиту в податкових деклараціях на підставі податкових накладних, виписаних контрагентами позивача.
В судовому засіданні не було спростовано факту, що на час виписки податкових накладних, всі контрагенти позивача за спірними операціями були зареєстровані платниками ПДВ. Відповідачем не заперечується той факт, що отримані позивачем податкові накладні заповнені належним чином.
Згідно п.1.3 ст.1 Закону №168 платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Пунктом 1.4 ст.1 Закону №168 визначено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.
Як зазначено в п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
На підставі п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках; оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг); податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду.
Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168 визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Аналогічний порядок визначено і чинним з 01.01.2011 р. ПК України, зокрема, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6, ст. 198 ПК України передбачено, що:
198.1. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
198.2. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
198.3. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
198.6. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Отже, Закон №168 (до 01.01.2011 р.) та ПК України (з 01.01.2011 р.) виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення пункту 1.8 статті 1 Закону №168 щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту. Така правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 22.10.2010 р., від 31.01.2011 р.
Зазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі „БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.
Таким чином, за наслідком розгляду справи не знайшло підтвердження завищення податкового кредиту ДПФТД „Маркет-Груп" по господарським операціям з ТОВ «Сервіс-Торг», ТОВ "Іділія", ПП"Акта Віта", ТОВ "Юкон Майстер", ТОВ "Солната", ТОВ ВП "Фактор", ТОВ «Соулік», ТОВ "Схід-Будпроект", ТОВ ВП "Резидент", ТОВ "Антраль", ТОВ «Мега Постач», ТОВ "Международний труд", ТОВ "Пром Груп", ТОВ "Анвіра", ТОВ "Кліматконтроль", ПП «Наталюкс», ПП "Скіф", ТОВ «Борнео Ілюс» та ТОВ «Ріа-Груп», та, відповідно, заниження ПДВ в спірних періодах.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на зазначене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено та нерозсудливо.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Отже, документально підтверджені позивачем судові витрати - судовий збір сплачений згідно платіжного доручення №415 від 03.07.2012 р. в сумі 2146,00 грн. підлягає стягненню з Державного бюжету України на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 21.05.2012 р. №0000122301.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства фірми торгівельний дом „Маркет-Груп" судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова в повному обсязі виготовлена 14 серпня 2012 року.
Суддя М.В. Бондар
Судове рішення № 26017687, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 06.09.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 2а/0470/7403/12. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: