Рішення № 26012538, 10.09.2012, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 712/14575/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2012 року м.Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді -Зарева Н.І.

секретарі судового засідання -Голод С.О.

за участю:

заявника -ОСОБА_1,

заінтересованої особи -ОСОБА_2, представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгород цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту початку перебування на військовій службі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт перебування на військовій службі у період навчання в Львіській республіканській спецшколі-інтернаті, у подальшому перейменованій у Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут, з 15 липня 1991 року по 22 червня 1994 року. Свої вимоги мотивує тим, що згідно Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу»в редакції від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ, яка була чинною до 18 червня 1999 року, початком перебування на військовій службі вважався день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом. У новій редакції зазначеного Закону норму щодо ліцеїстів, а саме встановлення початком перебування на військовій службі дня прибуття на навчання до військового ліцею, виключено. А оскільки згідно з ч. 3 статті 22 Конституції України, а також рішення Конституційного суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, просить встановити той факт, що в період навчання в Львівському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут з 15.07.1991 р. по 22.06.1994 року перебував на військовій службі.

Заінтересована особа -Закарпатський обласний військовий комісаріат подала суду письмові пояснення, в яких зазначено, що ОСОБА_1 має право на встановлення факту початку перебування на військовій службі у Збройних силах України з моменту дії Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу»в редакції Закону від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ, тобто з 25 березня 1992 року.

У судовому засіданні заявник підтвердив заявлені вимоги, посилаючись на викладені в заяві мотиви.

Представник заінтересованої особи у судовому засіданні підтримав позицію, викладену у письмовому поясненні на заяву ОСОБА_1

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення заявника та заінтересованої особи, оцінивши докази, які є у справі в їх сукупності, суд вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод -це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини -це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена. (Рішення Конституційного суду України від 22 вересні 2005 року № 5-рп/2005, пункт 5, підпункт 5.2, абзац 4).

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Статтею 5 Цивільного Кодексу України передбачено також, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Закріплення зазначеного принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. (Рішення Конституційного суду України від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001.)

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 згідно наказу від 15 липня 1991 року № 56 був зарахований до Львівської республіканської спецшколи-інтернату, на базі якої постановою Кабінету міністрів України № 490 від 19.08.1992 року був створений Львівський військовий ліцей імені Героїв Крут, який закінчив 22 червня 1994 року, що підтверджується наказом від 22.06.1994 р. № 67. У подальшому Львівський військовий ліцей імені Героїв Крут постановою Кабінету Міністрів № 643 від 13.06.1996 р. був перейменований в Львівський державний ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут. Після закінчення ліцею ОСОБА_1 поступив у Військовий інститут при Державному університеті «Львівська політехніка», який закінчив 10 липня 1997 року, і в подальшому проходив військову службу в Збройних силах України на офіцерських посадах, а з 2003 року перебуває на службі у військовій прокуратурі Ужгородського гарнізону Західного регіону, що підтверджується копією послужного списку ОСОБА_1, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 24 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», в редакції Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ, яка була чинною з 12 травня 1992 року до 31 липня 1999 року, початком перебування на військовій службі вважався день прибуття на навчання до військово-навчального закладу (військового ліцею), вказаний у приписі, виданому військовим комісаріатом, - для допризовників, призовників і військовозобов'язаних.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу»час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, час навчання у військовому ліцеї відповідно Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», в редакції Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ зараховувався у військову службу та включався до страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Виключення із періоду перебування ОСОБА_1 на військовій службі часу навчання з 15.07.1991 року по 22.06.1994 року означало б звуження та обмеження прав заявника, які йому були надані Законом України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», в редакції Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ, і якими він користувався до 31 липня 1999 року та суперечило б Конституції України.

За таких обставин, оцінивши в сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що вимоги заявника обґрунтовані і підлягають задоволенню.

У судовому засіданні проголошено тільки вступну та резолютивну частини судового рішення.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 209, 212-215, 218, 256, 259 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту початку перебування на військовій службі у Збройних Силах України задоволити.

Встановити факт початку перебування ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на військовій службі в Збройних Силах України з 15 липня 1991 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.І.Зарева