Ухвала суду № 260078, 04.07.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

“04” липня 2006 р. Справа №36/165

к/с № 12360-06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Нечитайла О.М.

Суддів Конюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Буряк І.В.

за участю представників:

позивача: Биструшкін В.Ю. (дов. б/д б/н);

відповідача: Прошакова М.В. (дов. від 27.12.2005 р. №35845/9/10/023)

розглянувши касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Авіас Плюс”

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2005 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2005 р.

у справі №36/165

за позовом Закритого акціонерного товариства “Авіас Плюс”

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство “Авіас Плюс” (далі по тексту позивач, ЗАТ “Авіас Плюс”) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська (далі по тексту відповідач, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 17.06.2005 р. №0000112305/0 та №0000102305/0.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2005 р. у справі №36/165 (суддя Кожан М.П.), яке залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2005 р. (головуючий суддя Кузнєцова Л.І., судді Швець В.В., Чимбар Л.О.) в позові ЗАТ “Авіас Плюс” відмовлено.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано: 1) відсутністю у контрагентів позивача права на видачу податкових накладних внаслідок відсутності фактичної поставки товарів; 2) не наданням позивачем доказів сплати спірних сум податку на додану вартість до Державного бюджету України; 3) необґрунтованістю посилань позивача на уточнюючий розрахунок за червень 2005 р., яким виправлено помилки за березень 2005 р., оскільки податкові накладні видані в інші податкові періоди.

ЗАТ “Авіас Плюс” не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2005 р. та ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2005 р. у справі №36/165 подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права; прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог ЗАТ “Авіас Плюс” в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга ЗАТ “Авіас Плюс” підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 17.06.2005 р. ДПІ у Бабушкінському районі м. Києва прийнято податкові повідомлення-рішення: 1) №0000112305/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1283049,90 грн., в т.ч. 1166409,00 грн. основного платежу та 116640,90 грн. штрафних (фінансових) санкцій; 2) №0000102305/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2005 р. на 1 249698, 00 грн.

Податкові повідомлення-рішення від 17.06.2005 р. №0000112305/0 та №0000102305/0 прийнято на підставі акту “Про результати позапланової виїзної перевірки з питань достовірності визначення сум податку на додану вартість до відшкодування Закритого акціонерного товариства “Авіас Плюс” (код ЄДРПОУ 25010005) за березень 2005 р.” від 17.06.2005 р. №005063 (далі по тексту Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення ЗАТ “Авіас Плюс”:

1) п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що полягає у включені позивачем до складу податкового кредиту звітних періодів (березень 2005 р.) сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) платником податку не у звітних періодах (липень 2003 р., травень 2004 р., серпень 2004 р., вересень 2004 р., грудень 2004 р., січень 2005 р., лютий 2005 р.) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг) на суму 466107,05 грн.;

2) п.п. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що полягає у включенні до складу податкового кредиту податкових накладних без повного або часткового отримання товарів;

3) п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, що полягає у віднесенні до складу податкового кредиту в листопаді 2004 р. сум податку на додану вартість у розмірі 9 742 320,00 грн. без фактичного придбання товарів (робіт, послуг).

Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне зазначити, що згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2.6 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.6, п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом, а податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Абзацом 1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому, абз. 2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами лише у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Законом України “Про податок на додану вартість” передбачено лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даний Закон не передбачає.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Вищий адміністративний суд України звертає увагу на те, що Закон України “Про податок на додану вартість” не містить прямої заборони на включення сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) платником податку в минулих звітних періодах, до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника належним чином оформленої податкової накладної.

Посилання судів першої та апеляційної інстанцій на ч. 2 п.п. 7.2.6 п. 7.2.6 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, як на підставу неправомірності включення ЗАТ “Авіас Плюс” в березні 2005 р. до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які мали бути нараховані не у даному звітному періоді, а у липні 2003 р., травні 2004 р., серпні 2004 р., вересні 2004 р., грудні 2004 р., січні 2005 р., лютому 2005 р., не приймаються Вищим адміністративним судом України до уваги, оскільки звернення зі скаргою на постачальника, який відмовився видати податкову накладну, або при порушенні постачальником порядку заповнення податкової накладної є саме правом отримувача товарів (послуг).

Судами першої та апеляційної інстанцій вищевказані положення Закону України “Про податок на додану вартість” при вирішенні спірних правовідносин не враховано.

При цьому, на думку Вищого адміністративного суду України, судами попередніх інстанцій не здійснено належної перевірки факту віднесення контрагентами позивача , які виписували податкові накладні за спірними епізодами, суми ПДВ до податкового зобов'язання у відповідних податкових періодах , та не досліджено яким саме чином вказані відповідачем в Акті перевірки порушення вплинули на виконання ЗАТ “Авіас Плюс” та його контрагентами зобовязань по сплаті податку на додану вартість до Державного бюджету України.

Крім того, суд апеляційної інстанції при перегляді рішення суду першої інстанції не звернув уваги на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, а саме на те, що Господарський суд Дніпропетровської області дійшов висновку про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту у 2004 р. сум податку на додану вартість внаслідок перерахування ЗАТ “Авіас Плюс” грошових коштів у розмірі 48711600,00 грн., в т. ч. податку на додану вартість у розмірі 9742320,00 грн., ТОВ “Ресурс”, хоча ні Актом перевірки, ні матеріалами справи факт перерахування ТОВ “Ресурс” будь-яких коштів не встановлено.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні спору.

Відповідно до вимог Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення” рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні

Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Вищий адміністративний суд України зазначає, що оскільки допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення спору та не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, то всі винесені судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Авіас Плюс” на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2005 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2005 р. у справі №36/165 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2005 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.12.2005 р. у справі №36/165 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.М. НечитайлоСудді(підпис)К.В. Конюшко(підпис)Л.В. Ланченко(підпис)Н.Г. Пилипчук(підпис)О.І. СтепашкоЗ оригіналом згідно

С

З уддя О.М. Нечитайло

З оригіналом вірно

Суддя О.М. Нечитайло