Постанова № 26005960, 13.08.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2012 р. Справа № 2а-1670/11419/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Деко Холдинг" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2012р. по справі № 2а-1670/11419/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деко Холдинг"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Деко Холдинг» (далі -позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтави (далі - відповідач), в якому просив суд, скасувати податкове повідомлення-рішення №0002162305 від 14.12.2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 року у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції від 1 березня 2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, приписи Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками відповідача була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Екобудсервіс - Плюс» за період жовтень-грудень 2010 року, про що був складений акт від 17.11.2011 року №8824/23-6/35439809.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.1.3ст.1,п.3.1ст.3,п.6.4ст.6,пп7.2.1.пп.7.2.3,пп.7.2.4,п.7.2.п.7.3.п.п.7.4.4..пп.7.4.5 п.7.4.пп.7.5.1.п.7.5, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: занижено суму, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2010 року в розмірі 24 856 грн.

За результатами перевірки було ухвалені податкові повідомлення-рішення від 14.12.2011 року № 0002162305, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 31 070 грн., з яких 24 856 грн. - за основним платежем, 6 214 грн. - штрафні санкції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону „Про податок на додану вартість ", податковий кредит - це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Згідно до п.п.7.2.3 п.7. 2.6 п.7.2 ст.7 вказаного вище закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пп.7.4.5п.7.4 ст.7 названого Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з викосританням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер господарської операції між позивачем та ПП "Екобудсервіс-Плюс" та правильність формування позивачем податкового кредиту за даною господарською операцією в сумі 24 856 грн.

Матеріали справи свідчать, про те, що позивач за умовами договору з ТОВ "Луганськдатаінвест" є субпідрядником по виконанню робіт по реконструкції пташників №1,2, 3, 4, 5, 6 на території птахофабрики "Донецька" с.Рівнопіль.

Крім цього, в своїй господарській діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "КЕС-УА" з яким був укладений договір субпідряду №26.К від 02.08.2010 року про виконання земляних робіт на об'єкті будівництва корпусу з виробництва печива, що знаходиться за адресою: Сумська область, м. Тростянець, вул. Набережна, 28-а, відповідно до умов цього договору, додатків та додаткових угод до нього, котрі є невід"ємною частиною договору та № 45.К від 03.11.2010 року про виконання комплексу робіт по влаштуванню щебеневої основи промислової підлоги та тимчасових доріг на об'єктів будівництва "Реконструкція молочно - товарного комплексу на 2500 голів ВРХ в с. Громадське, Літинського району, Вінницької області".

Укладання договорів №6 та №7 про виконання робіт між ПП "Екобудсервіс-Плюс" та позивачем було обумовлено виконанням вищезгаданих робіт.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те,що надані до суду документи первинного бухгалтерського обліку не підтверджують фактичний характер господарських операцій з ПП "Екобудсервіс-Плюс".

Так, позивачем до матеріалів справи були надані копії наступних документів, а саме: довідку про вартість виконаних будівельних робіт (та витрати) за серпень 2010 року; актами здачи-приймання виконаних робіт за листопад, грудень 2010 року між позивачем та ПП "Екобудсервіс"; довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за листопад, грудень 2010 року між позивачем та ПП "Екобудсервіс"; ліцензією ПП "Екобудсервіс" серії АВ №391491; актом №1 приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2010 року між позивачем та ПП "Екобудсервіс"; довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2010 року між позивачем та ПП "Екобудсервіс"; копіями платіжних доручень про сплату послуг ПП "Екобудсервіс" та документами фактичного виконання наданих послуг позивачем перед ТОВ "Луганськдатаінвест" та та ТОВ "КЕС-УА Дженерал" .

Наведені вище документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року №554 "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" ; Правилам визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-200; наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2001 року "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 "Будівельні контракти"; наказу Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати".

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім цього, відповідно до статті 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, у межах своєї компетенції, відповідно до галузевих особливостей розробляють на базі національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку методичні рекомендації щодо їх застосування.

Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів, погоджується з позицією позивача про обґрунтованість позову та правильність формування податкового кредиту за результатами даних господарських операцій позивачем.

Стосовно посилань суду першої інстанції про формальний характер наданих первинних документів бухгалтерського обліку, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв»язку з його господарською діяльністю мали місце.

Податковим органом не спростовується фактичне виконання позивачем своїх зобов'язань перед генпідрядником "Луганськдатаінвест" та ТОВ "КЕС-УА", та отримання позивачем вигоди від здійснення даних господарських операцій.

Стосовно посилань податкового органу на акт камеральної перевірки ПП "Екобудсервіс" від 29.04.2011 року № 3758/15-2/35439746 , то дана перевірка стосувалась питань взаємодії з ПП "Нафта-Капітал", а не позивача.

Окрім цього, колегія суддів зауважує про те, що предметом укладеної між позивачем та ПП "Екобудсервіс" договорів стали роботи з демонтажу фун-тів та інших з/б конструкцій; зворотня засипка з відсіву, які не потребують від підприємства наявність земельних ділянок або складських приміщень тощо.

За наведених підстав колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції повно дослідив обставини справи, але неправильно застосував норми матеріального права, та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, тому судове рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції скасуванню не підлягає, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Деко Холдинг" задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.03.2012р. по справі № 2а-1670/11419/11 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002162305 від 14.12.2011 року Державної податкової інспекції у м. Полтаві .

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст постанови виготовлений 17.08.2012 р.