Постанова № 26003141, 06.09.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.12 Справа № 5015/1814/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Малех І. Б.

суддів Желіка М. Б.

Якімець Г. Г.

При секретарі М. Кришталь

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 02.07.2012 року

на рішення господарського суду Львівської області від 18.06.2012 року

у справі № 5015/1814/12

за позовом: Комунальної 4-ї міської лікарні м. Львова, м. Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Бібрка

про виселення із нежитлового приміщення

за участю представників:

від скаржника -не з'явився,

від позивача -ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 18.06.2012 р. у справі № 5015/1814/12 позовні вимоги задоволено повністю. Виселено фізичну особу-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з нежитлового приміщення (гаража), загальною площею 49,8 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, стягувач: Комунальна 4-а міська клінічна лікарня м. Львова, м. Львів, вул. Я.Стецька, 3 (ідентифікаційний код 01996651). Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунальної 4-ї міської клінічної лікарні м. Львова, м. Львів, вул. Я.Стецька, 3 (ідентифікаційний код 01996651) 1073 грн. 00 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням фізична особа підприємець ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на дане рішення, в якій вказує, що з даним рішенням не погоджується, оскільки на їх думку, суд, не врахував всіх обставин справи та повністю не дослідив надані йому докази, а тому просить, суд, апеляційну скаргу задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Зокрема відповідач вказав на те, що позовні вимоги ґрунтуються на постанові Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2012 р. та постанові Вищого господарського суду від 15.03.2012 р. у справі № 6/138 (2010), а оскільки відповідачем було подано заяву про перегляд постанови Верховним судом України, на його думку, слід було зупинити провадження в даній справі до вирішення справи по перегляду постанови Вищого господарського суду від 15.03.2012 р. у справі № 6/138 (2010).

Позивачем було направлено відзив на апеляційну скаргу. В своєму відзиві позивач заперечує доводи апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання апелянт повторно не з'явився, проте направив клопотання про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з перебування його представника у відпустці, однак при цьому відповідачем не було долучено жодних доказів, які б це підтверджували. Оскільки колегією суддів Львівського апеляційного господарського суду 26.07.12 року відкладалась дана справа саме з ініціативи апелянта, дане клопотання було відхилене за безпідставністю. В свою чергу представник позивача навів, аналогічні, викладеним у відзиві доводи, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Колегією судів Львівського апеляційного господарського суду встановлено, що 30 липня 2007 р. між Комунальною 4-ю міською клінічною лікарнею м. Львова (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) №Б-0525, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі комунальної 4 МКЛ, а саме нежитлове приміщення (гараж) за індексом 1, загальною площею 49,8 кв.м., відповідно до даних технічного паспорта БТІ від 29.11.2005 р., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.

При передачі об'єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується орендарем та балансоутримувачем. Об'єкт оренди вважається переданим в оренду, з моменту підписання акту здачі-приймання (п.п. 3.4., 3.5. договору).

Термін договору оренди визначений з 30.07.2007 р. до 30.07.2008 р. включно (п. 4.1. договору).

На виконання умов договору між позивачем та відповідачем складено акт приймання-передачі від 30.07.2007 р. вказаним актом підтверджено факт вступу орендаря в користування об'єктом оренди.

Відповідно до п. 4.3. вказаного договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди, протягом одного місяця, після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно п. 9.2. договору сторони повинні приступити до передачі об'єкта оренди, протягом 60 днів, з моменту закінчення терміну оренди.

Пунктом 9.3 договору передбачено, що об'єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем протягом 60 днів, з моменту його припинення чи розірвання.

Об'єкт оренди вважається переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання (п. 9.5. договору).

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.10.2011 р. у справі №6/138 (2010) позов задоволено повністю: визнано продовженою дію договору оренди №Б-0525 від 30.07.2007 р. нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) загальною площею 49,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_2, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та Комунальною 4-ої міською клінічною лікарнею, до 30.07.2012 року на тих самих умовах.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2012 р. у справі №6/138 (2010) рішення господарського суду Львівської області від 12.10.2011 року у справі №6/138 (2010) скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. Вказаною постановою встановлено, що договір оренди від 30.07.2007 р. №Б-0525 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), укладений між Комунальною 4-ою міською клінічною лікарнею та ФОП ОСОБА_2 припинив свою дію 30.07.2011 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.03.2012 р. у справі №6/138 (2010) постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2012 р. у справі №6/138 (2010) залишено без змін.

Листом від 27.03.2012 р. за вих. №318 позивач попередив відповідача про необхідність звільнення в термін до 28.03.2012 р. орендованого приміщення.

Листом від 20.04.2012 р. за вих. №4477 позивач повторно попередив відповідача про необхідність звільнення в термін до 24.04.2012 р. орендованого приміщення.

Як вбачається із матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідача, нежитлове приміщення (гараж), загальною площею 49,8 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 станом на дату судового розгляду відповідачем не звільнено.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України). Аналогічні положення закріплені у ч. 1 ст. 283 ГК України, ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

За приписами пункту 1 статті 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 764 ЦК України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця, протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно ч.2 ст.17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Стаття 291 ГК України вказує, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні положення містяться також у ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Пунктом 4 статті 291 ГК України встановлено, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються, відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно пункту 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про порушення відповідачем договірного зобов'язання, передбаченого п. 9.3. договору оренди від 30.07.2007 р. №Б-0525 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), щодо своєчасного повернення об'єкта оренди в разі припинення договору оренди, що в свою чергу є підставою для примусового виселення відповідача із займаного приміщення, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України та ч. 1 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Частиною 2 ст. 35 ГПК встановлено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Щодо посилання відповідача в своїй апеляційній скарзі на необхідність зупинити провадження в даній справі до вирішення справи по перегляду постанови Вищого господарського суду від 15.03.2012 р. у справі № 6/138 (2010р.), як судом першої інстанції, так і апеляційної з'ясовано (КП "Діловодство спеціалізованого суду"), що ухвалою Вищого господарського суду України від 28.05.2012 р. у справі №6/138 (2010) відмовлено ФОП ОСОБА_2 в допуску справи №6/138 (2010) до провадження Верховного Суду України.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволені апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 -відмовити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 18.06.2012 року у справі № 5015/1814/12 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 11.09.2012 р.

Головуючий суддя Малех І. Б.

Суддя Желік М. Б.

Суддя Якімець Г. Г.