Постанова № 26003139, 12.09.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2012 р. Справа № 12/31/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гудак А.В.

суддів Сініцина Л.М.

при секретарі судового засідання Басюку Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційні скарги Прокурора Мурованокуриловецького району Вінницької області в інтересах держави в особі Мурованокуриловецької районної державної адміністрації Вінницької області та Товариства з обмеженою відповідальністю " Агрофірма Рубанський " на рішення господарського суду Вінницької області від 12.06.12 р. у справі № 12/31/2012/5003 (суддя Кожухар М.С. )

позивач Прокурор Мурованокуриловецького району Вінницької області в інтересах держави в особі Мурованокуриловецької районної державної адміністрації

відповідач Товариство з обмеженою відповілальністю "Агрофірма Рубанський"

відповідач Михайловецька сільська рада Мурованокуриловецького району

про визнання договору на управління спадщиною недійсним та повернення земельної ділянки

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача 1- Нагинайло В.В.,представника, довіреність у справі

відповідача 2-не з"явився

прокурора Криворучко А.О.

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 11 вересня 2012 року у зв"язку з перебуванням судді Дужича С.П. у відпустці та відповідно до затверджених складів колегій визначено колегію у складі : головуюча суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Сініцина Л.М.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12 червня 2012 року у справі № 12/31/2012/5003 (суддя Кожухар М.С. ) частково задоволено позов прокурора Мурованокуриловецького району Вінницької області в інтересах держави в особі Мурованокуриловецької районної державної адміністрації Вінницької області та визнано недійсним договір на управління спадщиною, укладений 14.12.2011 року між Михайловецькою сільською радою Мурованокуриловецького району Вінницької області та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рубанський" в частині передачі товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рубанський" в управління земельних ділянок за номерами згідно схеми поділу ділянок при паюванні 11, 25, 47, 115, 131, 567, 613. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рубанський" (23400, Вінницька обл., смт. Муровані Курилівці) і Михайловецької сільської ради Мурованокуриловецького району (23411, Вінницька обл., Мурованокуриловецький р-н., с. Михайлівці) до державного бюджету по 268,25 гривень судового збору. В решті позову відмовлено.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 19 червня 2012 року у даній справі виправлено описку, допущену у другому пункті резолютивної частини рішення господарського суду Вінницької області від 12.06.2012 року у справі № 12/31/2012/5003, виклавши його у наступній редакції: " 2. Визнати недійсним договір на управління спадщиною, укладений 14.12.2011р. між Михайловецькою сільською радою Мурованокуриловецького району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рубанський" в частині передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рубанський" в управління земельних ділянок за номерами згідно схеми поділу ділянок при паюванні 11, 25, 26, 47, 115, 127, 131, 133, 219, 309, 567, 613".

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 02 липня 2012 року у даній справі виправлено описку, допущену в останньому абзаці одинадцятої сторінки повного тексту рішення господарського суду Вінницької області від 12.06.2012 року у справі № 12/31/2012/5003, виклавши його у наступній редакції: "При цьому суд не приймає доводи прокурора стосовно того, що на земельні ділянки за номерами згідно схеми поділу ділянок при паюванні 10 та 554, відповідно до ст. 125 Земельного кодексу (у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 05.03.2009 № 1066-VI) не виникло право приватної власності, тому що державні акти на ці ділянки виготовлені та зареєстровані в книзі записів реєстрації державних актів, але не отримані громадянами, оскільки, відповідно до законодавства (ст. 125 Земельного кодексу, п. 1,21 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Держкомзему України від 04.05.1999 № 43, у редакції, що діяла на час реєстрації державних актів на вказані земельні ділянки) реєстрація прав землеволодіння та землекористування полягає у внесенні до бази даних відомостей про складання та видачу державних актів, що посвідчують право власності, право постійного користування на землю, та з цього моменту (державної реєстрації прав) виникає відповідне право на земельну ділянку." Також, виправлено описку, допущену в останньому реченні мотивувальної частини рішення, виклавши його у такій редакції: " Отже, позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України, виходячи з кількості немайнових позовних вимог (дві), часткового задоволення однієї з них та того, що частки у немайнових позовних вимогах не визначаються і судові витрати за таких обставин покладаються на сторони порівну".

Ухвалюючи рішення та застосовуючи норми ст.14 Конституції України, ст.80,83,84,125,126 Земельного кодексу України, ст. 203, 215, 217, 1220, 1277, 1283, 1285 Цивільного кодексу України, ст.13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», ст. 13,21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність передачі Михайловецькою сільською радою товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рубанський" за договором на управління спадщиною від 14.12.2011 року земельних ділянок, на які державні акти у встановленому порядку не зареєстровані або не виготовлялися взагалі та визнав у цій частині спірний договір недійсним.

Відмовляючи у решті позову, місцевий господарський суд вважав правомірною передачу Михайловецькою сільською радою в управління за спірним договором земельних ділянок щодо яких виникло право приватної власності, однак, їх власники померли - до прийняття спадщини спадкоємцем (спадкоємцями) померлого власника або до набрання законної сили рішення суду про визнання спадщини відумерлою.

На дане судове рішення прокурором Мурованокуриловецького району Вінницької області та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рубанський" подано апеляційні скарги.

Зокрема, у своїй апеляційній скарзі прокурор Мурованокуриловецького району вважає, що використання товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рубанський» переданих на управління 44 земельних ділянок загальною площею 126,49 га. для товарного сільськогосподарського виробництва (обробітку, вирощування на земельних ділянках зернових та технічних культур, отримання врожаю), як то передбачено умовами договору на управління спадщиною від 14.12.2011 року, є порушенням вимог чинного земельного законодавства.

З покликанням на ст.1220,1270,1283,1285 Цивільного кодексу України прокурор зазначає, що охорона спадкового майна та управління спадковим майном є взаємопов'язаними та взаємодоповнюючими, оскільки в Договір на управління спадкового майна включаються умови його охорони, яка відповідно обмежена в часі. Вказує, що у матеріалах справи наявні докази, які вказують на те, що з дати смерті власників земельних ділянок спливло понад шість місяців, на що місцевий господарський суд не звернув уваги.

З огляду на ст.126 Земельного кодексу України вважає неможливим використання земельних ділянок товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рубанський» на підставі Договору на управління спадщиною від 14.12.2011 року та звертає увагу, що відносини, які виникають на підставі даного Договору, фактично є орендними відносинами, однак оформлені всупереч вимог Земельного кодексу України.

Наводить і інші міркування, які на думку апелянта, вказують на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції у даній справі.

Просить рішення господарського суду Вінницької області від 12 червня 2012 року у даній справі скасувати в частині відмови в задоволенні решти позовних вимог прокурора та прийняти у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з апеляційною скаргою, товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рубанський" вважає оскаржуване рішення щодо визнання договору недійсним в частині передачі в управління земельних ділянок за номерами згідно схеми поділу при паюванні: 11, 25, 47, 115, 131, 567, 613, ухваленим з порушенням норм ст. 9, 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Звертає увагу, що земельні ділянки 11, 25, 47, 115, 131, 567, 613 ділянки є розподіленими ( витребуваними), бо кожна з них була розподілена на певну особу і на ім'я цієї певної особи був виготовлений державний акт на право власності на земельну ділянку, копії яких наявні у матеріалах справи.

Однак, власники цих ділянок померли в 2003 - 2004 роках (підтвердженням цього є наявна в матеріалах справи довідка РАГСУ) та державних актів на право власності на земельну ділянку отримати не встигли.

З огляду на дані обставини зауважує про помилковість застосування судом першої інстанції ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», так як немає підстави вважати земельні ділянки за номерами згідно схеми поділу при паюванні: 11, 25, 47,115, 567, 613 нерозподіленими (невитребуваними) .

Також вважає, що судом першої інстанції порушено ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при розподілі судових витрат.

Наводить свої розрахунки розміру судового збору, який, на думку апелянта, підлягає стягненню у разі часткового задоволення позовних вимог.

Просить рішення господарського суду Вінницької області від 12 червня 2012 року у даній справі змінити ,виклавши пункт 2 резолютивної частини в наступній редакції: «Визнати недійсним договір на управління спадщиною, укладений 14.12.2011 року між Михайловецькою сільською радою Мурованокуриловецького району Вінницької області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рубанський» в частині передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рубанський» в управління земельних ділянок за номерами згідно схеми поділу ділянок при паюванні 26, 127, 131, 133, 219, 309» та пункт 4 викласти в наступній редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рубанський» (23400, Вінницька область, смт. Муровані Курилівці, вул. Леніна, 151, код ЄДРПОУ 35353973; р/р 2600701258700001 в ПАТ «КІБ Креді Агріокль» у м.Києві, МФО 300379) до державного бюджету 73 (сімдесят три) гривні 15 (п'ятнадцять) копійок».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рубанський» у відзиві від 30 серпня 2012 року наводить свої міркування в спростування доводів апеляційної скарги прокурора Мурованокуриловецького району та просить залишити цю скаргу без задоволення.

У судовому засіданні прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах Рівненської області апеляційну скаргу прокурора Мурованокуриловецького району підтримав з мотивів, які у ній викладені та просив рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити у повному обсязі.

Під час апеляційного перегляду справи представник ТзОВ «Агрофірма Рубанський» свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, проти апеляційної скарги прокурора заперечував з мотивів, що викладені у письмовому відзиві.

Михайловецька сільська рада Мурованокуриловецького району ,Мурованокуриловецька РДА не скористалися правом участі під час апеляційного перегляду справи, своєї позиції щодо апеляційних скарг не висловили та не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Михайловецька сільська рада та Мурованокуриловецька РДА належним чином та заздалегідь повідомлялись про час та місце апеляційного перегляду справи, про що свідчать повідомлення відділення поштового зв»язку про вручення ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 23.07.2012 року про об»єднання апеляційних скарг та призначення їх судового розгляду на 12.09. 2012 року.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційні скарги прокурора Мурованокуриловецького району та ТзОВ «Агрофірма Рубанський» не підлягають задоволенню , виходячи з наступного.

Відповідно до указу Президента України № 720/95 від 08.08.1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» 21.10.1996 року Мурованокуриловецькою районною державною адміністрацією видано розпорядження № 242 "Про затвердження розрахунків вартості земельної частки (паю) і видачі сертифікатів по КСП "Темп" с. Михайлівці", яким затверджено розрахунки вартості та розміру в умовних кадастрових гектарах земельної частки (паю) в площі сільськогосподарських угідь, що передані у колективну власність КСП "Темп" с. Михайлівці згідно додатку та вирішено видати сертифікати на право на земельну частку (пай) громадянам співвласникам колективної власності на землю в кількості 540 чоловік згідно списку, затвердженого комісією по паюванню земель КСП "Темп" с. Михайлівці 1996р. (а.с. 44, т.3).

У списку наведений перелік громадян членів КСП "Темп" та пенсіонерів, які мають право на земельну частку (пай) с. Михайлівці Мурованокуриловецького району Вінницької області (а.с. 38-43 ,т.3).

27.12.2001 року Михайловецькою сільською радою Мурованокуриловецького району Вінницької області ухвалено рішення "Про приватизацію земель колективної власності колишнього КСП "Темп", відповідно до пункту 1 якого вирішено вважати за можливе передати громадянам співвласникам земель колективної власності колишнього КСП "Темп" земельних часток (паїв) у власність відповідно до сертифікатів на право на земельну частку (пай) (а.с. 47 т.3).

В подальшому, 23.05.2003 року Мурованокуриловецькою районною державною адміністраціє прийнято розпорядження № 120 "Про погодження схеми поділу земель колективної власності колишнього КСП "Темп" с. Михайлівці", яким погоджено схему поділу земель колективної власності колишнього КСП "Темп" з показниками: площа земель, що підлягають поділу на земельні частки (паї) -1763,64 га, в т.ч. ріллі - 1724,14 га, багаторічні насадження -39,5 га; кількість членів господарств -629 осіб; вартість земельної частки (паю) -9 216,54 грн. (а.с. 48, т.3).

У списку та уточненому списку перелічені члени колишнього КСП "Темп" с. Михайлівці Мурованокуриловецького району, на погодження місця розташування земельних часток (паїв) у землях колективної власності. (а.с. 49-66, 67, т.3).

Розпорядженням № 270 від 07.10.2003 року Мурованокуриловецької районної державної адміністрації затверджено технічну документацію по поділу земель колективної власності і виготовлення державних актів на право власності на землю взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай) членам колишнього і КСП "Темп" с. Михайлівні та передано у власність громадянам-власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з видачею державних актів на право власності на землю громадянам згідно з додатками 1,2,3. (а.с. 70, т.3).

У додатку № 1 до означеного розпорядження міститься список членів колишнього КСП "Темп" с. Михайлівці Мурованокуриловецького району, на передачу у власність земельних часток (паїв) і виготовлення державних актів взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай) (а.с. 71-81 ,т.3).

Додатком № 2 до розпорядження встановлено список членів колишнього КСП "Темп" с. Михайлівці Мурованокуриловецького району, які померли і їх земельні частки (паї) передаються у власність спадкоємцям по мірі оформлення права на спадщину (а.с. 82-83 т.3).

Також, 20.09.2005 року Мурованокуриловецька районна державна адміністрація прийняла розпорядження № 271 ,якою внесено часткові зміни до розпорядження від 07.10.2003 р. № 270 "Про передачу у власність земельних часток (паїв) із земель колективної власності КСП "Темп" с. Михайлівці" в частині передачі у власність земельної частки (паю) № 10 згідно затвердженої технічної документації; передано у власність Горбатюк Івану Порфировичу ділянку № 10 загальною площею 2,97 га, в тому числі ріллі 2,90 га, багаторічні насадження 0,07 га та передано у власність громадянці Кулик Ользі Лаврентіївні земельну ділянку № 100 загальною площею 3,25 га, в тому числі ріллі 3,19 га, багаторічні насадження 0,06 га. з видачею чим громадянам державних актів на право власності на земельні ділянки з визначенням цільового призначення -для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. (а.с. 18,19 ,т.3).

14.12.2011 року Михайловецькою сільською радою Мурованокуриловецького району Вінницької області (9 сесія 6 скликання) прийнято рішення № 62, яким : ухвалено земельні ділянки, що входять до складу спадкового майна померлих громадян до часу оформлення прав власності спадкоємцями, взяти під охорону Михайловецькою сільською радою, згідно акту опису, що додається; визначено Установником управління земельних ділянок, які входять до складу спадкового майна Михайловецьку сільську раду; уповноважено сільського голову Лосковського В.Є. від імені Установника на укладання договору на управління спадщиною щодо земельних ділянок, які входять до складу спадкового майна; визначено управителем земельних ділянок, які входять до складу спадкового майна ТОВ "Агрофірма Рубанський", та зобов'язано його здійснювати управління земельними ділянками, які входять до складу спадкового майна, в інтересах спадкоємців.

14.12.2011 року між Михайловецькою сільською радою (Установник управління) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рубанський" (Управитель), на підставі ст. 1285 Цивільного кодексу України, з метою утримання (догляду) та збереження частини спадкового майна, а саме земельних ділянок сільськогосподарського призначення (далі - Майна), які залишилися після смерті громадян, спадкоємці яких не прийняли спадщину, згідно опису майна, що додається, укладено договір на управління спадщиною, відповідно до якого: Установник управління передає, а Управитель приймає в управління земельні ділянки сільськогосподарського призначення, далі - Майно, які потребують утримання (догляду) згідно опису Майна, що додається, та є невід'ємною частиною цього Договору. В опис Майна щорічно вносяться відповідні зміни, які відображають зменшення або збільшення кількості земельних ділянок, які входять до складу Майна (п. 1 договору на управління спадщиною) (а.с. 13, т. 1).

Пунктами 2, 3 даного договору сторони визначили, що Управитель зобов'язаний здійснювати управління Майном наступним чином: не допускати забур'янення земельних ділянок, погіршення їх родючості, для чого - здійснювати обробіток цих земельних ділянок та вирощування на них зернових та технічних культур до настання однієї з таких подій, що зумовлюють припинення дії цього договору відносно певної земельної ділянки: або прийняття спадщини у вигляді земельної ділянки спадкоємцем (спадкоємцями) померлого власника або до набрання законної сили рішення суду про визнання спадщини відумерлою. Про настання відповідної події Установник управління зобов'язаний письмово повідомити Управителя не пізніше 5 календарних днів після її настання, з наданням утверджуючих подію документів.

Передача Майна в управління не тягне за собою переходу права власності на нього до Управителя. Ціна цього договору дорівнює нормативній грошовій оцінці земельних ділянок, відносно яких діє даний Договір (п. 3 договору на управління спадщиною).

Управитель має право здійснювати обробіток цих земельних ділянок та вирощування на них зернових та технічних культур, отримання їх врожаю. Отриманий врожай є власністю Управителя та платою за виконання ним повноважень та дій з управління Майном.

Строк дії цього договору - з моменту підписання і до його припинення відносно певної земельної ділянки, внаслідок настання подій, визначених п.2 цього договору. У випадку, коли відносно останньої з земельних ділянок, визначених в описі - додатку до цього договору настане одна з подій, визначених п.2 цього договору, цей договір вважатиметься припиненим повністю (п. 6 договору на управління спадщиною).

Як вбачається із Додатку до договору на управління спадщиною від 14.12.2011 року в управління ТОВ "Агрофірма Рубанський" передано земельні ділянки за номерами згідно схеми поділу земельних ділянок при паюванні: 10,11,20,22,25,26,41,47,49,91,92,107,115,127,131,133,146,160,173,180,181,219,224,232,241,309,314,441,474,479,484,498,512,513,514,519,554,555,556,567,605,609,613,506 із зазначенням прізвища, ім"я по батькові померлих осіб, площі, номери за схемою поділу ділянок при паюванні та нормативно грошова оцінка. (а.с. 13 зворот т.1).

14.12.2011 року між відповідачами складено акт прийому-передачі земельних ділянок (паїв), що входять до складу спадщини померлих громадян, розташованих на території Михайловецької сільської ради (а.с. 60 т.1).

23.04.2012 року Михайловецькою сільською радою за результатами розгляду протесту прокурора № 68-949 вих12 від 23.03.2012 року прийнято рішення № 100, яким рішення № 62 від 14.12.2011 року "Про укладання договору управління спадщиною" скасовано (а.с. 14 т.2).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1285 ЦК України, якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, в разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управлянні спадщиною з іншою особою. Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з"явлення спадкоємців або до прийняття спадщини. Особа, яка управляє спадщиною, має право на плату за виконання своїх повноважень.

Ч. 1 ст. 126 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору), визначено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Статтею 80 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору) передбачено, що суб'єктами права власності на землю зокрема є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності.

За змістом ст.83,84 Земельного кодексу України комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, а у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності .

Як зазначено статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Разом з тим,до внесення змін до названої норми кодексу Законом України від 05.03.2009 № 1066-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок", статтею 125 Земельного кодексу було передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відподно до 1,21 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землею, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Держкомзему України від 04.05.1999 № 43 - державна реєстрація землеволодінь і користувань полягає у фіксуванні відомостей про складання та видачу державних актів. З моменту реєстрації державного акта у Книзі записів реєстрації державних актів виникає право власності або право користування на земельну ділянку.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, земельні ділянки за номерами згідно схеми поділу ділянок при паюванні №№ 10, 20, 22, 41, 49, 91, 92, 107,146, 160, 173, 180, 181, 224, 232, 241, 314, 441, 474, 479, 484, 498, 512, 513, 514, 519, 554, 555, 556, 605, 609, 506 не відносяться до невитребуваних земельних ділянок, оскільки громадяни отримали державні акти на право власності на земельні ділянки та зареєстрували їх у встановленому Законом порядку (а.с. 52,53,55,56,63-93 т.2).

Частиною 1 статті 1277 Цивільного кодексу України визначено, що в разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Однак, матеріали справи не містять доказів про прийняття цих ділянок у спадщину спадкоємцями після смерті їх власників та визнання спадщини відмерлою.

За таких обставин колегія суддів вважає, що передача органом місцевого самоврядування означених земельних ділянок у управління не суперечить наведеним нормам та погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для визнання недійсним спірного договору у цій частині.

Поряд з тим, у матеріалах справи відсутні докази щодо виникнення права приватної власності на земельні ділянки за номерами згідно схеми поділу ділянок при паюванні 11, 25, 47, 115, 131, 567, 613, оскільки виготовлені державні акти на них у встановленому порядку не зареєстровані (а.с. 54,57-62 т.2). Також, відсутні докази і про виготовлення державних актів та їх державну реєстрацію і на земельні ділянки за номерами згідно схеми поділу земельних ділянок при паюванні 26,127,133,219,309.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст. 215 ЦК України).

З огляду на наведені норми колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Михайловецька сільська рада Мурованокуриловецького району Вінницької області, укладаючи з відповідачем спірний договір на управління спадщиною ,не наділена правом розпоряджатися земельними ділянками 11, 25, 26, 47, 115, 127,131, 133,219,309,567, 613, оскільки спадщина стосовно цих земельних ділянок не відкрита, дані земельні ділянки не віднесені до земель комунальної власності , знаходяться за межами населеного пункту , перебувають у віданні Мурованокуриловецької районної державної адміністрації Вінницької області ,а тому вважає правомірним визнання недійсним договору на управління спадщиною від 14.12.2011 року в частині передачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рубанський" в управління земельних ділянок за номерами згідно схеми поділу ділянок при паюванні 11, 25, 26, 47, 115, 127, 131, 219, 309, 567, 613.

Колегія суддів не може погодитися із доводами прокурора Мурованокуриловецького району Вінницької області про те, що використання земельних ділянок на підставі Договору на управління спадщиною від 14.12.2011 року, укладеного між Михайловецькою сільською радою та ТОВ «Агрофірма Рубанський» є незаконним.

Так, пунктом 2 договору на управління спадщиною відповідачі погодили, що управитель зобов'язаний не допускати забур'янення земельних ділянок та погіршення їх родючості шляхом обробітку цих земельних ділянок та вирощування на них зернових та технічних культур.

Означене положення договору не суперечить умовам ст.1285 ЦК України, якою управителю надано право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини.

Щодо апеляційної скарги відповідача в частині невірного стягнення судового збору,Рівненський апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції,оскільки за приписами ч.1 ст. 49ГПК України судовий збір покладається у спорах,що виникають при укладенні, зміні та розірванні договорів,-на сторону,яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони або на обидві сторони ,якщо господарським судом відхилено частини пропозицій кожної із сторін,у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав,-на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог .

Враховуючи кількість немайнових позовних вимог (дві), часткове задоволення однієї з них та того, що частки у немайнових позовних вимогах не визначаються, суд правомірно поклав судові витрати на сторони порівну, стягнувши їх з кожного по 268,25 грн..

Інші доводи апеляційних скарг та пояснення прокурора та представника ТзОВ «Агрофірма Рубанський» не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржниками зроблено не було.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційних скарг прокурора та ТзОВ «Агрофірма Рубанський» та скасування чи зміни рішення господарського суду господарського суду Вінницької області від 12 червня 2012 року у справі № 12/31/2012/5003 .

Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України в зв»язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта ТзщОВ «Агрофірма Рубанський» .

Крім того,апеляційним судом встановлено, що при подачі апеляційної скарги апелянтом ТзОВ «Агрофірма Рубанський» сплачено судовий збір в розмірі 537 грн.(переплата становить 50 коп. ) В зв"язку з тим, що апелянт не наполягає на поверненні зайво сплаченої суми судового збору в розмірі 50 коп, що стверджується його заявою,питання про його повернення судом не вирішувалось. .

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 12 червня 2012 року у справі № 12/31/2012/5003 залишити без змін,а апеляційні скарги прокурора Мурованокуриловецького району Вінницької області та ТзОВ " Агрофірма Рубанський " області залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.