Ухвала суду № 26001653, 10.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" вересня 2012 р. м. Київ К-58088/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області

на постанову Господарського суду Черкаської області від 07.10.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2009

у справі № 01/2911а

за позовом ВАТ "Монастирищенський ордена Трудового Червоного Прапора машинобудівний завод"

до 1. Головного управління Державного казначейства України у Черкаській області

2. Державної податкової інспекції у Монастирищенському районі

про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Монастирищенський ордена Трудового Червоно Прапора машинобудівний завод», (далі -позивач) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Головного управління державного казначейства України у Черкаській області (далі -відповідач 1), Державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області (далі -відповідач 2) про стягнення з Державного бюджету України на його користь коштів бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2007 року - 95830,00 грн., за березень 2007 року -98441,00 грн.

Постановою Господарського суду Черкаської області від 07.10.2008, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2009, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач-2 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування ним суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий, березень 2007 року, відповідачем складений акт від 13.06.2007 №49/23-009/00255289, в якому зазначено, що позивачем було завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень на 599,00 грн.

Зазначеною перевіркою було зроблено висновок про неможливість підтвердження заявлених позивачем за лютий і березень 2007 року сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірах 126087,00 грн. та 98441,00 грн., у зв'язку з неотриманням усіх інформаційних довідок та проведенням зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника щодо основних постачальників продукції позивачу.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем-2 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000312301/0 від 22.06.2007, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2007 року на 599,00 грн.

Матеріали справи свідчать, що відповідач-2, в рахунок бюджетного відшкодування позивачу податку на додану вартість за лютий 2007 року, погасив його податковий вексель від 28.09.2007 серія АА №0000286 на суму 29365,80 грн.

Також, позивачу було перераховано із бюджету 891,20 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, у зв'язку з чим невідшкодована позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2007 року становить 95830,00 грн., а за березень 2007 року -98441,00 грн.

В матеріалах справи відсутні докази відшкодування позивачу вказаних сум.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п.1.8 ст.1 ЗУ «Про податок на додану вартість»(далі -«Закон») (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин),бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

В п.п. 7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону зазначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 7.7.2 п.7.7ст.7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Підпунктом 7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну (камеральну) перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Отже, акт перевірки від 13.06.2007 та неотримання відповідачем відомостей про постачальників позивача не є законною підставою для ненадання позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачами не доведено правомірність своєї бездіяльності щодо невідшкодування позивачу податку на додану вартість за лютий 2007 року в сумі 95830,00 грн. та за березень 2007 року в сумі 98441,00 грн.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Монастирищенському районі Черкаської області - відхилити.

Постанову Господарського суду Черкаської області від 07.10.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.А. МоторнийСудді І.В. Борисенко В.В. Кошіль