Ухвала суду № 26001324, 13.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2012 року м. Київ К-39911/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Бившева Л.І., Шипуліна Т.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі -ДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010

у справі № 2а-10170/10/2670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-Ізраїльська фірма "Он Лайн Комплект" (далі -Товариство)

до ДПІ

про скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.04.2010 № 0000502330/0 з тих мотивів, що право платника на формування податкового кредиту не обмежено у часі податковим періодом, в якому сталася «перша подія»згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення попередніх інстанцій та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про незаконне відображення позивачем у складі податкового кредиту вересня 2009 року сум ПДВ за господарськими операціями, здійсненими у попередні звітні періоди.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що підставою для донарахування позивачеві податкового зобов'язання з ПДВ у сумі 241 725 грн. (у тому числі 161 150 грн. за основним платежем та 80575 грн. за штрафними санкціями) за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням слугував висновок податкового органу, викладений в акті від 15.04.2010 № 179/1-23-30-32042895) про результати планової перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2006 по 30.09.2009, про безпідставне віднесення позивачем до податкового кредиту вересня 2009 року сум ПДВ за податковими накладними, складеними постачальниками у попередні звітні періоди.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 названого Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених положень Закону випливає, що законодавчо установлений порядок формування податкового кредиту не передбачає його автоматичне виникнення за наслідками здійснення першої події у розумінні підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 названого Закону. Така перша подія лише визначає виникнення об'єктивного права платника на формування податкового кредиту, реалізація якого є можливою у разі виконання певних умов. Відповідно ж до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»саме податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

А відтак слід погодитися з висновками попередніх інстанцій стосовно того, що у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

До того ж, за змістом абзацу другого підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону відповідальність платника податку настає у випадку непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника.

Оскільки у розглядуваній справі норми матеріального права було правильно застосовано судами, а висновки попередніх інстанцій відповідають установленим у справі обставинам та наявним у ній доказам, то підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відхилити.

2. Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2010 у справі № 2а-10170/10/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Л.І. Бившева Т.М. Шипуліна