Постанова № 26000730, 12.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12 липня 2012 року 12 год. 16 хв. № 2а-7565/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представника позивача Гаврилюка А.В., представника відповідача Колодяжної Л.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжинський консервний завод" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 12 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 01 червня 2012 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжинський консервний завод" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі за текстом - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 17 квітня 2012 року № 0000982305 (також далі за текстом - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуваним рішенням відповідач протиправно збільшив позивачу суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 60835,00 грн. у зв'язку з порушенням ним п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України).

Ухвалою суду від 05 червня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 03 липня 2012 року. Пояснила, що оскаржуване рішення відповідачем складено правомірно, оскільки позивач не мав права на формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних приватним підприємством "Фіто Сервіс Плюс" (також далі за текстом - ПП "Фіто Сервіс Плюс"), так як договір, укладений між позивачем та вказаним підприємством, є нікчемним та таким, що вчинений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період з 21 березня 2012 року по 27 березня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 30 березня 2012 року № 323/22-522-35013851 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача в частині дотримання вимог податкового законодавства України щодо формування податкового кредиту при взаємовідносинах з ПП "Фіто Сервіс Плюс" за період з 01 лютого 2011 року по 30 червня 2011 року (також далі за текстом - акт перевірки).

Згідно з висновком акту перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема: 1) п.п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) у загальному розмірі 60833,00 грн., у тому числі за лютий 2011 року - у розмірі 50000,00 грн. та за березень 2011 року - у розмірі 10833,00 грн.; 2) п.п. 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 Цивільного кодексу України (також далі за текстом - ЦК України) в частині недодержання вимог вказаних норм у момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем з ПП "Фіто Сервіс Плюс" за період з 01 лютого 2012 року по 30 червня 2011 року.

Перевірку проведено на підставі виданих відповідачем наказу від 20 березня 2012 року № 89, направлення від 21 березня 2012 року № 162, відповідно до підпункту 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України та на виконання постанови про призначення перевірки від 06 лютого 2012 року, прийнятої старшим слідчим прокуратури міста Одеси у кримінальній справі № 02201100183 (також далі за текстом - постанова про призначення перевірки).

Акт перевірки позивачем оскаржено в адміністративному порядку шляхом направлення відповідачу заперечень № 123/07 від 05 квітня 2012 року, за результатами розгляду яких відповідачем надано відповідь від 12 квітня 2012 року № 2418/10/22-511 про залишення висновків акту перевірки без змін.

На підставі акту перевірки, 17 квітня 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "ПДВ по вітчизняних товарах" у розмірі 60833,00 грн. за основним платежем та у розмірі 2,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд не погоджується з викладеними в акті перевірки висновками відповідача щодо нікчемності укладеного між позивачем та ПП "Фіто Сервіс Плюс" договору, протиправністю формування позивачем податкового кредиту, а також правомірністю складання оскаржуваного рішення, виходячи з наступних обставин та аналізу наявних у матеріалах справи документів.

Так, згідно з п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

В акті перевірки зазначено, що перевірку проведено, зокрема, на виконання постанови про призначення перевірки, зі змісту якої вбачається, що у провадженні прокуратури міста Одеси знаходиться кримінальна справа № 02201100183, порушена за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (також далі за тестом - КК України), за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення приватного підприємства "Ілвекс-Груп" (також далі за текстом - ПП "Ілвекс-Груп").

У ході розслідування кримінальної справи встановлено, що встановлені слідством особи, за попередньою змовою з невстановленими слідством особами, шляхом придбання та створення підприємств з ознаками фіктивності створили "конвертаційний центр", який використовували з метою прикриття незаконної діяльності та умисного ухилення від сплати податків шляхом незаконного формування податкового кредиту.

Використовуючи реквізити та банківські рахунки фіктивних підприємств, вказані особи документально оформлювали неіснуючі фіктивні фінансово-господарські операції щодо отримання та продажу товарно-матеріальних цінностей (також далі за текстом - ТМЦ), надання послуг, виконання робіт тощо, після чого вказані документи первинного бухгалтерського обліку передавались на адресу реально діючих суб'єктів господарської діяльності для їх подальшого відображення в бухгалтерському та податковому обліку, з метою незаконного формування податкового кредиту і валових витрат, заниження своїх податкових зобов'язань з ПДВ.

Зокрема, за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року встановлені та невстановлені слідством особи, використовуючи придбане ними фіктивне ПП "Фіто Сервіс Плюс", шляхом створення документальної видимості проведення фінансово-господарських операцій, безпідставно створили податковий кредит з ПДВ відповідним підприємствам, у результаті чого останніми занижено податкові зобов'язання, що призвело до ненадходження відповідних сум до Державного бюджету України та, як наслідок, спричинило матеріальну шкоду в особливо великому розмірі.

У ході розслідування кримінальної справи також встановлено, що позивач формував свій податковий кредит по операціях з придбання робіт, товарів та послуг у ПП "Фіто Сервіс Плюс".

Так, 01 лютого 2011 року між позивачем та ПП "Фіто Сервіс Плюс" укладено договір купівлі-продажу № 02/15, за умовами якого ПП "Фіто Сервіс Плюс" продає, а позивач купує належну ПП "Фіто Сервіс Плюс" продукцію (капусту білокачанну) загальною вартістю 365000,00 грн. з ПДВ (також далі за текстом - договір купівлі-продажу).

В акті перевірки зазначено, що у звітності ПП "Фіто Сервіс Плюс" не відображено взаємовідносини з позивачем за лютий-березень 2011 року у загальному розмірі 60833,00 грн., у зв'язку з чим відповідач прийшов до висновку про невідповідність договору купівлі-продажу вимогам закону, тобто про його нікчемність. Такі доводи відповідача ґрунтуються на тому, що позивач та ПП "Фіто Сервіс Плюс" не мали реальних фінансово-господарських відносин, зокрема, не здійснювали жодних операцій, спрямованих на реальне настання наслідків за договором купівлі-продажу. Крім того, на думку відповідача, вказаний договір суперечить моральним засадам суспільства та є таким, що укладений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

Поряд з цим, згідно з ч. 1 ст. 203, ст. 204, ч. 2 ст. 215, ч. 3 ст. 228, Цивільного кодексу України (також далі за текстом - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

При цьому, в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15 квітня 2009 року викладено правову позицію стосовно того, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України (також далі за текстом - ГК України), господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Державним податковим інспекціям, у свою чергу, надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна, що передбачено п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

З викладених норм вбачається, що відповідач, у разі необхідності, може звернутись до суду з позовом про визнання правочину недійним, а не самостійно давати правову оцінку таким правочинам.

У листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16 вересня 2011 року № 7319 зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач, роблячи висновок про нікчемність договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та ПП "Фіто Сервіс Плюс", вийшов за межі своїх повноважень.

Стосовно відповідальності позивача за можливі протиправні дії ПП "Фіто Сервіс Плюс" суд зазначає наступне.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" зазначено, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Поряд з цим, будь-яких доказів щодо обізнаності позивача про фіктивне підприємництво ПП "Фіто Сервіс Плюс" та здійснення ним незаконної фінансово-господарської діяльності представником відповідача суду не надано.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії ПП "Фіто Сервіс Плюс".

Крім того, суд не погоджується з доводами відповідача, які, зокрема, зазначено в акті перевірки, щодо безпідставного нарахування позивачем податкового кредиту, виходячи з наступного.

Так, згідно з п. 187.1 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/ послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В акті перевірки зазначено, що у ході перевірки встановлено неправомірне завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ у розмірі 60833,00 грн., нарахованого на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Фіто Сервіс Плюс".

Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 200.1. ст. 200, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, чинним податковим законодавством передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту сплаченої суми ПДВ, яким є відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податків ПК України не передбачено.

Таким чином, позивач, нарахувавши податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих ПП "Фіто Сервіс Плюс", діяв у межах чинного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача надав достатньо доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, достатньо доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову, не надала.

На підставі викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжинський консервний завод" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжинський консервний завод" до державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування рішення відповідача.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 квітня 2012 року № 0000982305 державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Ніжинський консервний завод" (ідентифікаційний код 35013851) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 60835,00 грн. (Шістдесят тисяч вісімсот тридцять п'ять гривень 00 копійок).

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжинський консервний завод" (ідентифікаційний код 35013851) здійснений ним судовий збір у розмірі 608,35 грн. (Шістсот вісім гривень тридцять п'ять копійок) із Державного бюджету України.

4. Копії постанови у повному обсязі направити сторонам.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 17 липня 2012 року