Постанова № 26000668, 20.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20 червня 2012 року 10 год. 13 хв. № 2а-7205/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представника позивача Думи Ю.М., представника відповідача Приходька О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Іста Групп" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 20 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 28 травня 2012 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Іста Групп" (також далі за текстом - позивач) до державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі за тестом - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 13 лютого 2012 року № 0000652308 (також далі за текстом - оскаржуване рішення).

Ухвалою суду від 30 травня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваним рішенням відповідач протиправно збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 338585,00 грн. у зв'язку з порушенням ним п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України).

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх повністю. Додатково надала суду для долучення до матеріалів справи письмові пояснення щодо акту державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області від 08 листопада 2011 року № 2462/23-1/36832340 про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства "Опт-Бест" (також далі за текстом - ПП "Опт-Бест") з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) та податку на прибуток по взаємовідносинам з фермерським господарством "Рубас" (також далі за текстом - ФГ "Рубас") за період з 01 жовтня 2010 року по 30 вересня 2011 року (також далі за текстом - акт перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області), а також постанови про призначення позапланової документальної перевірки з питань дотримання податкового законодавства позивачем від 30 листопада 2011 року, винесеної старшим слідчим СВ ПМ ДПА у Кіровоградській області у кримінальній справі № 80-1283 (також далі за текстом - постанова слідчого від 30 листопада 2011 року).

Представник відповідача у судових засіданнях позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 12 червня 2012 року. Пояснив, що оскаржуване рішення винесено відповідачем згідно з вимогами чинного законодавства, оскільки позивачем безпідставно завищено податковий кредит по фінансово-господарських взаємовідносинах з ПП "Опт-Бест", які, у свою чергу, відповідачем визнано нікчемними у зв'язку з тим, що договори між вказаними суб'єктами господарювання укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період з 13 січня 2012 року по 23 січня 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 30 січня 2012 року № 906/23-08/33541100 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Опт-Бест" за період з 01 жовтня 2010 року по 30 вересня 2011 року (також далі за текстом - акт перевірки), відповідно до висновків якого позивачем порушено п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, у результаті чого завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ПП "Опт-Бест" у загальному розмірі 270867,82 грн., у тому числі по періодах: за серпень 2011 року - у розмірі 115817,94 грн.; за вересень 2011 року - у розмірі 155049,88 грн.

Перевірку проведено на підставі виданих відповідачем наказу № 237 від 13 січня 2012 року та направлення на перевірку № 56/23-08 від 13 січня 2012 року, згідно з п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України та у зв'язку з надходженням до відповідача постанови слідчого від 30 листопада 2011 року.

Не погоджуючись з актом перевірки, позивачем направлено письмові заперечення (вх. № 2629/10/зп від 03 лютого 2012 року), за результатами розгляду яких відповідачем надано письмову відповідь від 09 лютого 2012 року № 3626/10/23-0809 про залишення акту перевірки без змін.

На підставі акту перевірки, 13 лютого 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення, на яке позивачем направлено письмову скаргу вих. № 02-12/25 від 21 лютого 2012 року, за результатами розгляду якої Державною податковою адміністрацією у місті Києві прийнято письмове рішення від 11 квітня 2012 року № 2076/10/12-414 про залишення оскаржуваного рішення без змін, а скарги - без задоволення.

Суд не погоджується з доводами відповідача, які, зокрема, зазначено в акті перевірки, щодо нікчемності (фіктивності) договору, укладеного між позивачем та ПП "Опт-Бест", виходячи з наступних обставин.

Так, 30 липня 2011 року між позивачем та ПП "Опт-Бест" укладено договір поставки товару № 030/07 (також далі за текстом - договір поставки), за умовами якого ПП "Опт-Бест" передає, а позивач приймає та оплачує обладнання для систем відеоспостереження.

За твердженнями відповідача, договір поставки є нікчемним (фіктивним), оскільки фінансово-господарська діяльність ПП "Опт-Бест" здійснювалась поза межами правового поля, а договір поставки укладено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином, та з метою, що завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Такі твердження відповідача ґрунтуються на висновках акту перевірки ДПІ у Вишгородському районі Київської області, відповідно до яких ПП "Опт-Бест" проводило транзитні фінансові операції, спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди контрагентам, зокрема ФГ "Рубас", які не виконують свої податкові зобов'язання та здійснюють операції, які не мають реального товарного характеру.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 203, ст. 204, ч. 2 ст. 215, ч. 3 ст. 228, ч.ч. 1, 2 ст. 234 Цивільного кодексу України (також далі за текстом - ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Поряд з цим, в ухвалі Вищого адміністративного суду України № К-1470/09 від 15 квітня 2009 року викладено правову позицію стосовно того, що сам по собі факт допущення, на думку податкового органу, суб'єктом господарювання порушень певних встановлених законом правил господарської діяльності, здійснюваної на підставі певного договору, не є безумовною підставою для висновку про укладення такого договору з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Юридична відповідальність має здійснюватися на принципі законності, який полягає у тому, що така відповідальність настає за діяння, передбачені законом, та застосовується у спосіб, визначений законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України (також далі за текстом - ГК України), господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Державним податковим інспекціям, у свою чергу, надано право подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна, що передбачено п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

З викладених обставин вбачається, що відповідач, у разі необхідності, може звернутись до суду з позовом про визнання правочину недійним, а не самостійно давати правову оцінку таким правочинам.

При цьому, у листі Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 16 вересня 2011 року № 7319 зазначено, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, за переконанням суду, відповідач, роблячи висновок про нікчемність (фіктивність) договору, укладеного між позивачем та ПП "Опт-Бест", вийшов за межі своїх повноважень.

Крім того, у матеріалах справи міститься копія рішення Господарського суду міста Києва від 01 лютого 2012 року у справі № 14/572, яким саме підтверджено реальність здійснення позивачем та ПП "Опт-Бест" фінансово-господарських операцій за договором поставки.

З матеріалів справи, зокрема, актів перевірок та постанови слідчого від 30 листопада 2011 року вбачається, що прокуратурою Кіровоградської області порушено кримінальну справу № 80-1283 відносно голови ФГ "Рубас" ОСОБА_3 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України.

У ході розслідування кримінальної справи з'ясовано, що голова ФГ "Рубас", зловживаючи своїм службовим становищем, будучи наділеним правом єдиного підпису фінансово-платіжних документів, склав та подав до Світловодської ОДПІ податкові декларації з ПДВ ФГ "Рубас", до яких вніс завідомо неправдиві відомості та відобразив не підтверджену фактичними обставинами справи реалізацію підконтрольним йому суб'єктам господарювання сільськогосподарської продукції - гречки та картоплі, які не вирощував та не придбавав для цього, створивши реально діючому ПП "Опт-Бест" не підтверджений податковий кредит з ПДВ у розмірі 79,2 млн. грн. з обсягу поставки у загальному розмірі 475,22 млн. грн., достовірно знаючи про те, що такі фінансово-господарські операції ним не проводились.

У зв'язку з виявленими у ході розслідування кримінальної справи обставинами, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ФГ "Рубас" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 вересня 2008 року по 31 серпня 2011 року, за результатами якої укладені, зокрема, між ФГ "Рубас" та ПП "Опт-Бест" договори визнано нікчемними.

Також, у період з 26 жовтня 2011 року по 01 листопада 2011 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Опт-Бест" з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з ФГ "Рубас" за період з 01 жовтня 2010 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої з'ясовано, що укладені між ПП "Опт-Бест" та ФГ "Рубас" договори є нікчемними у зв'язку з тим, що фактично поставки товару на адресу ПП "Опт-Бест" від ФГ "Рубас" не здійснювались. Крім того, у ФГ "Рубас" відсутні необхідні умови для здійснення відповідної фінансово-господарської діяльності, а саме трудові ресурси, виробничо-складські приміщення та інше майно, необхідне для повноцінного здійснення такої діяльності.

За переконанням суду, висновки вказаних перевірок не мають жодного відношення до фінансово-господарських взаємовідносин між позивачем та ПП "Опт-Бест", тому відповідач неправомірно поклав на позивача відповідальність за можливі протиправні дії ПП "Опт-Бест".

Зокрема, у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" зазначено, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Відповідно до постанови Верховного Суду України від 13 січня 2009 року по справі № 09/05, покупець не може нести відповідальність ані за несплату податків продавцем, ані за можливу недостовірність відомостей про продавця, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності про таку недостовірність, зокрема, в частині ведення господарської діяльності продавцем.

Разом з тим, в акті перевірки не міститься інформації щодо обізнаності позивача про здійснення ПП "Опт-Бест" фінансово-господарської діяльності з порушенням вимог чинного законодавства.

Крім того, суд не погоджується з доводами відповідача, які, зокрема, зазначено в акті перевірки, щодо безпідставного нарахування позивачем податкового кредиту, виходячи з наступних обставин.

Так, згідно з п. 187.1 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В акті перевірки зазначено, що на виконання умов договору, ПП "Опт-Бест" виписало видаткові та податкові накладні у загальному розмірі 1908471,02 грн., у тому числі ПДВ 318078,51 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивачем, у свою чергу, суми ПДВ по таких податкових накладних у розмірі 270867,82 грн. включено до податкового кредиту за серпень у розмірі 115817,94 грн. та за вересень 2011 року у розмірі 155049,88 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 200.1. ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, чинним податковим законодавством передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту сплаченої суми ПДВ, яким є відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податків ПК України не передбачено.

Таким чином, за переконанням суду, позивач, сформувавши податковий кредит на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Опт-Бест", діяв у межах чинного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представник позивача надала достатньо доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, достатньо доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову, не надав.

На підставі викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Іста Групп" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У зв'язку з тим, що позивачем не заявлено вимогу про стягнення судового збору за рахунок бюджетних коштів, суд не присуджує на його користь здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "Іста Групп" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2012 року № 0000652308 державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Іста Групп" (ідентифікаційний код 33541100) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 338585,00 грн. (Триста тридцять вісім тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять гривень двадцять 00 копійок).

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам, роз'яснивши, що згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Крім того, роз'яснити, що відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 25 червня 2012 року