Постанова № 26000653, 20.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20 червня 2012 року 11 год. 13 хв. № 2а-6669/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Стадницькій Ю.Є., за участю представників позивача Грибкової К.О., Симич М.Г., Сукманюк О.О., представника відповідача Горбаня І.І., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом дочірнього підприємства "Гранд Плаза" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України) у судовому засіданні 20 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 16 травня 2012 року надійшов позов дочірнього підприємства "Гранд Плаза" (також далі за текстом - позивач, ДП "Гранд Плаза") до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (також далі за текстом - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 березня 2012 року № 000007156 відповідача в частині відмови позивачу у наданні позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (також далі за текстом - ПДВ) у розмірі 14868098,00 грн. за січень, лютий, березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2011 року (також далі за текстом - оскаржуване рішення-1) та податкового повідомлення-рішення від 28 квітня 2012 року № 0000111505 позивача повністю (також далі за текстом - оскаржуване рішення-2).

Ухвалою суду від 18 травня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваними рішеннями відповідач протиправно відмовив позивачу у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ, а саме: оскаржуваним рішенням-1 - у розмірі 14868098,00 грн. за січень, лютий, березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2011 року; оскаржуваним рішенням-2 - у розмірі 1545268,00 грн. за лютий 2012 року.

У судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх повністю. Визнали, що позивач повторно задекларував суму з ПДВ, заявлену до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за березень 2011 року у розмірі 72799,00 грн. та за травень 2011 року у розмірі 24290,00 грн. Додатково надали суду для долучення до матеріалів справи письмові докази на підтвердження факту правомірного, відповідно до будівельних робіт, які фактично виконувались та фактично оплачувались, формування позивачем податкового кредиту, внаслідок чого утворилось від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту та виникло право на бюджетне відшкодування за перевірені відповідачем періоди.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих у судовому засіданні 11 червня 2012 року. На підтвердження правомірності винесення оскаржуваних рішень зазначив, що у ході проведених відповідачем у період з 31 січня 2012 року по 20 лютого 2012 року та з 12 квітня 2012 року по 17 квітня 2012 року перевірок позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з ПДВ, заявлених до відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за відповідні податкові періоди, з'ясовано, що позивачем безпідставно задекларовано суми з ПДВ, заявлені до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ за січень, лютий, березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2011 року у розмірі 14965187,00 грн. та за лютий 2012 року у розмірі 1545268,00 грн. Наголосив, що правомірність нарахування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту відповідачем не піддається сумніву.

Відповідно до ст. 55 КАС України, у судовому засіданні 20 червня 2012 року судом здійснено заміну відповідача - державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва його правонаступником - державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період з 31 січня 2012 року по 20 лютого 2012 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 27 лютого 2012 року № 18/07-02/25196533 про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів: за січень, лютий, березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2011 року (також далі за текстом - акт перевірки-1).

Згідно з висновком акту перевірки-1, відповідно до вимог п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (також далі за текстом - ПК України), виявлено відсутність права у позивача на отримання бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2011 року у розмірі 2103937,00 грн., за лютий 2011 року у розмірі 895831,00 грн., за березень 2011 року у розмірі 402155,00 грн., за травень 2011 року у розмірі 339567,00 грн., за червень 2011 року у розмірі 1300926,00 грн., за липень 2011 року у розмірі 2276971,00 грн., за серпень 2011 року у розмірі 2376747,00 грн., за вересень 2011 року у розмірі 3144520,00 грн., за жовтень 2011 року у розмірі 2124533,00 грн.

Вказаний акт перевірки позивачем оскаржено в адміністративному порядку шляхом направлення відповідачу заперечення № 24 від 02 березня 2012 року, за результатами розгляду якого відповідачем надано позивачу відповідь від 12 березня 2012 року № 270/10/15-610 про неприйняття до уваги наведених у запереченні аргументів.

На підставі акту перевірки-1, 15 березня 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення-1, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у загальному розмірі 14965187,00 грн.

Крім того, у період з 12 квітня 2012 року по 17 квітня 2012 року відповідачем проведено додаткову перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 17 квітня 2012 року № 72/15-5/25196553 про результати камеральної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого до відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів: за лютий 2012 року (також далі за текстом - акт перевірки-2).

Відповідно до акту перевірки-2, перевіркою правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ порушень не виявлено, а при розрахунку показників розділу ІІІ "Розрахунки з бюджетом" податкової декларації з ПДВ за лютий 2012 року виявлено порушення п. 200.5 ст. 200 ПК України, що полягає у відсутності в позивача права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 1545268,00 грн., оскільки позивач має обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Вказаний акт перевірки позивачем також оскаржено в адміністративному порядку шляхом направлення відповідачу заперечення № 15 від 23 квітня 2012 року, за результатами розгляду якого відповідачем надано позивачу відповідь від 28 квітня 2012 року № 10072/10/25-5 про залишення акту перевірки-2 без змін.

На підставі акту перевірки-2, 28 квітня 2012 року відповідачем складено оскаржуване рішення-2, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у загальному розмірі 1545268,00 грн.

Суд погоджується з висновками відповідача, викладеними у вказаних актах перевірки, та правомірністю складання відповідачем вказаних оскаржуваних рішень, виходячи з наступних обставин.

Так, згідно з підпунктом 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Документальна позапланова виїзна перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Відповідно до п. 200.11 ст. 200 ПК України, за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У ході перевірок встановлено, що суми, заявлені до бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ, склалися внаслідок проведення позивачем будівельних та інженерних робіт по проекту реконструкції нежилого приміщення, розташованого за адресою: вул. Прорізна, 24/39, літ. А, м. Київ (також далі за текстом - нежиле приміщення), під готель за проектом "Реконструкція нежитлового будинку під готель з влаштуванням нового атикового, мансардного та технічного поверхів в існуючому будинку, реставрацією фасадів, влаштуванням підземного паркінгу та нової п'ятиповерхової прибудови в дворовому просторі будинку" (також далі за текстом - реконструкція нежилого приміщення).

Згідно з підпунктом "в" п. 200.14 ст. 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 200.5 ст. 200 ПК України, не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Тобто, платник ПДВ, який мав обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, має право на бюджетне відшкодування при умові відображення на балансі підприємства надходження основних фондів.

Вказана заборона на відшкодування ПДВ запроваджена з метою попередження неправомірного формування податкового кредиту зазначеною категорією платників податку.

У листі Державної податкової адміністрації № 1366/7/07-1417 від 27 січня 2010 року "Про надання роз'яснення" (чинному на момент розгляду справи та постановлення рішення) також зазначено, що надання права на бюджетне відшкодування особі, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, у разі, якщо нарахування податкового кредиту відбулося внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів залежить від того, чи відображено на балансі підприємства надходження (придбання, створення) основних фондів.

Згідно з підпунктом 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 ПК України, основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 6 ст. 139 Господарського кодексу України (також далі за текстом - ГК України), залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів.

Товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.

У наказі Міністерства фінансів України № 205 від 28 квітня 2001 року "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 18 "Будівельні контракти" (чинному на момент розгляду справи та постановлення рішення) також зазначено, що будівництво - спорудження нового об'єкта, реконструкція, розширення, добудова, реставрація і ремонт об'єктів, виконання монтажних робіт.

Тобто, будівництво - це процес, у результаті якого створюються основні фонди або товари у розумінні ст. 139 ГК України.

З аналізу наявних у матеріалах справи поданих позивачем податкових декларацій з податку на прибуток підприємства вбачається, що обсяги оподатковуваних операцій позивача за останні 12 календарних місяців дійсно менші, ніж заявлена ним сума бюджетного відшкодування, проте нежиле приміщення, реконструкція якого проводилася позивачем, на його балансі не відображено.

Натомість, спорудження (будівництво) основних фондів (реконструкція нежилого приміщення) відображено на бухгалтерському рахунку 15 "Капітальні інвестиції", що, у свою чергу, підтверджує не введення основних засобів в експлуатацію та не відображення їх на балансі позивача. Про це також свідчить відсутність відображення позивачем показників приросту (убутку) балансової вартості запасів, амортизаційних відрахувань, витрат на поліпшення основних фондів, що включаються до складу валових витрат, які повинні бути відображені в додатку К1/1 та додатку АМ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств або у звіті про результати спільної діяльності на території України за відповідний період при наявності на балансі підприємства основних засобів.

З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що позивач не мав права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ за січень, лютий, березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2011 року та за лютий 2012 року.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача достатньо доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, не надали.

Представник відповідача у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, надав достатньо доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги дочірнього підприємства "Гранд Плаза" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-12, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову дочірнього підприємства "Гранд Плаза" до державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 березня 2012 року № 000007156 відповідача в частині відмови позивачу у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 14868098,00 грн. (Чотирнадцять мільйонів вісімсот шістдесят вісім тисяч дев'яносто вісім гривень 00 копійок) за січень, лютий, березень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2011 року та податкового повідомлення-рішення відповідача від 28 квітня 2012 року № 0000111505 повністю.

Копії постанови у повному обсязі направити сторонам, роз'яснивши, що згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Крім того, роз'яснити, що відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 25 червня 2012 року