Постанова № 26000537, 13.07.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13 липня 2012 року 15 год. 45 хв. № 2а-6585/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Данилишина В.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" до Київської міської ради, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Сапсан-СП", про часткове скасування рішення відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 15 травня 2012 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" (також далі за текстом - позивач, ТОВ "КВВФ "Сапсан") до Київської міської ради (також далі за текстом - відповідач), третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Сапсан-СП" (також далі за текстом - третя особа, ТОВ "Сапсан-СП"), про скасування п. 10 рішення відповідача від 01 березня 2001 року № 208/1185 "Про погодження місць розташування об’єктів" (також далі за текстом - оскаржуване рішення), а саме "Погодити товариству з обмеженою відповідальністю "Сапсан-СП", за умови виконання п. 10.1 цього рішення, місце розташування торговельного комплексу на вул. Андрія Малишка, 5 у Дніпровському районі орієнтовною площею 0,47 га, в тому числі:

- площею 0,28 га на частині земельної ділянки, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 09.04.68 № 480 "Про відвод Управлінню капітального будівництва Міськвиконкому земельної ділянки під житлове та культурно-побутове будівництво ІІ та ІІІ черги експериментального житлового масиву на північ Броварського шосе в Дарницькому районі" (лист-згода від 12.11.99 № 046-1332);

- площею 0,19 га на частині земельної ділянки, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 17.09.73 № 1465 "Про відведення земельної ділянки управлінню побутового обслуговування міськвиконкому під будівництво будинку побутових послуг по вул. Малишка в Дніпровському районі" (лист-згода від 30.06.2000 № 041-1255).

10.1. Товариству з обмеженою відповідальністю "Сапсан-СП":

10.1.1. Виконувати умови АПЗ Головкиївархітектури та технічні умови відповідних служб на приєднання об’єкта до інженерних мереж міста.

10.1.2. Майново-правові питання вирішувати в установленому порядку.

10.1.3. Питання пайової участі вирішити до початку будівництва відповідно до рішення Київради від 30.09.99 № 49/551 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" (дію пункту продовжено на 2001 рік рішенням Київської міської ради від 26.12.2000 № 156/1133)".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваним рішенням відповідач порушив право власності позивача на об’єкти нерухомості, розміщені на земельній ділянці на вулиці Андрія Малишка, 3 (5) у місті Києві (також далі за текстом - земельна ділянка). Пояснив, що оскаржуване рішення прийняте на основі відомостей, що не відповідають дійсності. Зокрема, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач виходив з того, що земельна ділянка експлуатувалась ТОВ "Сапсан-СП" з 1995 року та на ній розміщувались капітальні павільйони торговельного комплексу вказаного товариства. Проте, жодні правочини по відчуженню об’єктів нерухомості, що належать позивачу, на користь ТОВ "Сапсан-СП" не укладались, інші законні підстави набуття вказаним товариством прав на об’єкти, розміщені на земельній ділянці, також відсутні. На думку позивача, викладене підтверджує, що оскаржуване рішення, яким ТОВ "Сапсан-СП" погоджено розміщення на земельній ділянці торговельного комплексу, порушує права позивача на збудовані ним об’єкти.

У позові також міститься клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду. В обґрунтування поважності причин пропуску такого строку позивач зазначив наступне.

02 лютого 1998 року загальними зборами учасників позивача прийнято рішення про виключення зі складу учасників окремих осіб (також далі за текстом - рішення зборів від 02 лютого 1998 року), а 15 січня 1999 року загальними зборами учасників позивача прийнято рішення про ліквідацію позивача (також далі за текстом - рішення зборів від 15 січня 1999 року).

На підставі прийнятих рішень, 17 травня 1999 року Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією (також далі за текстом - Дніпровська РДА) прийнято рішення про скасування державної реєстрації позивача.

Дізнавшись про прийняті рішення, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом, за результатами розгляду якого судовим рішенням від 21 грудня 2009 року у справі № 25/343-6/97-32/529 рішення зборів від 02 лютого 1998 року та від 15 січня 1999 року визнано недійсними.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 жовтня 2010 року у справі № 2а-13294/09/2670 визнано неправомірними дії Дніпровської РДА, скасовано запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - ТОВ "КВВФ "Сапсан", та зобов’язано Дніпровську РДА внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про відміну державної реєстрації припинення ТОВ "КВВФ "Сапсан" із одночасним повідомленням засновників вказаного товариства про внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідного запису.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 вересня 2011 року у справі № К/9991/5565/11 вказану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва залишено без змін.

Викладене свідчить, що позивач у зв’язку з незаконною його ліквідацією фактично був позбавлений можливості звернутись до суду за захистом своїх порушених прав, що для суду є поважною причиною пропуску позивачем встановленого законом строку звернення до суду.

Так, згідно з ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі за текстом - КАС України), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, абзацу 1 ч. 2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 100, ч.ч. 1, 2 ст. 102 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку суд вирішує в порядку письмового провадження чи в судовому засіданні на розсуд суду. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду клопотання.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку про необхідність поновлення позивачу строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 17 травня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 18 червня 2012 року. Пояснила, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем у межах його повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства, що визначає порядок і процедуру отримання земельної ділянки комунальної власності в оренду. На момент прийняття оскаржуваного рішення земельна ділянка перебувала в користуванні ТОВ "Сапсан-СП" та в користування будь-яким іншим особам не передавалась. З огляду на те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення позивач не мав правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відповідач, погодивши ТОВ "Сапсан-СП" місце розташування торговельного комплексу на земельній ділянці, жодним чином не порушив права позивача.

Представник третьої особи позовні вимоги також не визнав та просив відмовити у їх задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, поданих до суду 05 червня 2012 року. На обґрунтування власної позиції зазначив, що ТОВ "Сапсан-СП" правомірно використовувало та продовжує використовувати земельну ділянку на підставі договору оренди, укладеного між відповідачем та ТОВ "Сапсан-СП" строком на 25 років для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу, зареєстрованого 21 липня 2005 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 66-6-00283. Пояснив, що з 2001 року, після погодження ТОВ "Сапсан-СП" місця розташування торговельного комплексу оскаржуваним рішенням відповідача, вказане товариство за власні кошти, а також із залученням кредитних коштів у період з травня 2001 року по квітень 2006 року здійснювало будівництво торговельного комплексу. Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Київського комерційного арбітражу" від 26 липня 2007 року з урахуванням додаткового рішення від 14 січня 2008 року та ухвали про виправлення описки від 08 лютого 2008 року за ТОВ "Сапсан-СП" визнано право власності на об’єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці. До того ж, право власності на вказані об’єкти за ТОВ "Сапсан-СП" зареєстроване Київським міським БТІ, про що свідчать видані вказаному товариству реєстраційні посвідчення № 004450, № 012785 та № 012786.

Представник третьої особи стверджував, що право користування земельною ділянкою позивача припинилось ще у 1998 році. При цьому зазначив, що земельна ділянка надавалась позивачу виключно для облаштування об’єктів, віднесених до малих архітектурних форм, які не є нерухомим майном, а оскільки з 1999 року позивач фактично був ліквідований, отже не він міг здійснювати будь-якої будівельної діяльності на земельній ділянці.

Викладені обставини, на думку представника третьої особи, є підтвердженням того, що права та інтереси позивача оскаржуваним рішенням не порушені.

Представник третьої особи у судове засідання 05 липня 2012 року не прибув, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. До суду 26 липня 2012 року надійшло письмове клопотання третьої особи про відкладення розгляду справи у зв’язку із знаходженням їх представника у щорічній відпустці по 16 липня 2012 року включно, яке суд відхиляє з огляду на необґрунтованість.

Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2011 року Київською міською радою прийнято рішення № 208/1185 "Про погодження місць розташування об’єктів", яким, зокрема, ТОВ "Сапсан-СП" погоджено місце розташування торговельного комплексу на вулиці Андрія Малишка, 5 у Дніпровському районі міста Києва, орієнтовною площею 0,47 га.

Вказане рішення прийняте відповідачем на підставі матеріалів попереднього погодження ТОВ "Сапсан-СП" місця розташування торговельного комплексу на вулиці Андрія Малишка, 5 у Дніпровському районі міста Києва, датованих 2000 роком (також далі за текстом - матеріали попереднього погодження).

У ході судового розгляду справи з’ясовано, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем прийнято до уваги акт приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об’єкту, будинку, споруди, зареєстрований 13 травня 1997 року Управлінням Держархбудконтролю ГоловКиївархітектури Київської міської державної адміністрації за № 115 (також далі за текстом - акт про прийняття в експлуатацію), у якому зазначено, що замовником будівництва виступає позивач.

Твердження представника відповідача, що оскаржуване рішення, на момент його прийняття, відповідало чинному законодавству про надання земель комунальної власності в оренду є безпідставним, оскільки з тексту п. 10 оскаржуваного рішення вбачається, що ТОВ "Сапсан-СП" лише погоджено місце розташування торговельного комплексу, питання ж надання земельної ділянки в оренду вказаному товариству взагалі не розглядалось.

Доводи представника ТОВ "Сапсан-СП" щодо розміщення вказаним товариством на земельній ділянці виключно об’єктів, віднесених до малих архітектурних форм, які не є об’єктами нерухомості, є необґрунтованими, оскільки станом на 2000 рік на земельній ділянці розміщувався торговельний комплекс з продажу промислових і дитячих товарів. До того ж, земельна ділянка до травня 1998 року перебувала в користуванні позивача, після чого передана в користування ТОВ "Сапсан-СП" на умовах договору оренди. Будівельні роботи ТОВ "Сапсан-СП" здійснювало з травня 2001 року по квітень 2006 року.

У зв’язку з тим, що спірні правовідносини виникли у 1998 році, суд при розгляді справи вважає за необхідне керуватися законодавством, чинним на момент їх виникнення, а саме Порядком надання земельних ділянок та оформлення права користування землею юридичним особам в місті Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 04 березня 1999 року № 148/249 (також далі за текстом - Порядок № 148/249), Положенням про порядок приймання в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів у місті Києві, затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 01 березня 1993 року № 249 (також далі за текстом - Положення № 249), Законом України "Про власність" (у редакції від 28 березня 1995 року), Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції від 01 липня 2004 року) та Законом України "Про планування і забудову територій" (у редакції від 20 квітня 2000 року).

Так, відповідно до п.п. 4.1, 4.13 Порядку № 148/249, юридична особа, зацікавлена у відведенні земельної ділянки, звертається з клопотанням про надання дозволу на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування об’єкта до Київської міської ради. До клопотання додаються: матеріали, що обґрунтовують площу земельної ділянки, її розміри, цільове використання та бажане місце розташування об’єкта на території міста (район, адреса); статут (положення) підприємства, установи, організації (нотаріально завірена копія); свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (нотаріально завірена копія); довідка про внесення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Рішення Київської міської ради про погодження місця розташування об’єкта є підставою для видачі АПЗ та дозволом на розробку проектно-кошторисної документації.

Згідно з п.п. 1.2, 3.1, 3.4, 3.5 Положення № 249, встановлені цим Положенням порядок і правила поширюються на всі види капітального будівництва об’єктів: нове будівництво, реконструкція, розширення, технічне переобладнання, незалежно від їх призначення, форм власності і джерел фінансування, а також на всі види ремонтно-реставраційних робіт.

Об’єкти будівництва виробничого і невиробничого призначення, що не входять до складу державного замовлення і споруджені на замовлення юридичних і фізичних осіб за власні кошти, закінчені будівництвом і підготовлені до експлуатації, приймаються в експлуатацію приймальними комісіями, які призначають відповідні органи, що затвердили проектно-кошторисну документацію на їх будівництво.

Приймальна комісія, керуючись цим Положенням, на підставі вказаних в п. 3.3 документів, результатів обслідування виконаних будівельно-монтажних робіт, інших галузевих нормативних документів приймає рішення про приймання об’єкту в експлуатацію і оформляє акт приймання в експлуатацію об’єкту по формі БНіП 3.01.04-87, додаток 4, до якої вносяться зміни: заміняється назва комісій; представники органів державного контролю і нагляду до складу комісій не входять; в п. 12 форми вказуються назви, номера і дати дозволів на експлуатацію об’єкту і найменування державних органів, що їх видали.

Акт оформляється в п’яти примірниках.

Замовником підписані приймальними комісіями акти з відповідними додатками пред’являються управлінню Держархбудконтролю міста Києва для реєстрації.

Акти приймальних комісій затверджуються органом, що призначив її, після реєстрації цих актів в управлінні Держархбудконтролю міста Києва, на яке покладається контроль за додержанням встановленого цим Положенням порядку приймання закінчених будівництвом об’єктів в експлуатацію.

З аналізу викладених норм вбачається, що документом, який підтверджує факт введення об’єкту будівництва експлуатацію є акт приймання в експлуатацію об’єкту по формі БНіП 3.01.04-87.

У матеріалах справи міститься копія акту прийняття в експлуатацію закінченого будівництва № 115, якою підтверджується прийняття в експлуатацію торговельного комплексу, розміщеного на земельній ділянці, саме позивачем.

Згідно з ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 26 Закону України "Про власність", право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності.

Об’єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, є грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

Згідно з абзацами 1, 5 ст. 23 Закону України "Про планування і забудову територій", забудова територій передбачає здійснення нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об’єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво). Будівництво об’єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.

Планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будинків і споруд власниками або користувачами здійснюється з урахуванням інтересів інших власників або користувачів земельних ділянок, будинків і споруд.

Відповідно до ст. 52, ч. 1 ст. 55 Закону України "Про власність", припинення права власності на будинок, інші будівлі, споруди або насадження у зв’язку з вилученням земельної ділянки, на якій вони розташовані, допускається лише у випадках і порядку, встановлених законодавчими актами України, і з попереднім відшкодуванням збитків в обсязі, передбаченому п. 4 ст. 48 цього Закону.

У разі незгоди власника з рішенням, що тягне за собою припинення права власності, воно не може бути виконано до вирішення спору судом, арбітражним судом або третейським судом. При розгляді спору вирішуються також усі питання відшкодування власникові завданих збитків.

Власник не може бути позбавлений права власності на своє майно, крім випадків, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України.

У ході судового розгляду справи з’ясовано, що жодних письмових доказів на підтвердження того, що збудованим до травня 1997 року торговельним комплексом правомірно володіло ТОВ "Сапсан-СП", ні у матеріалах попереднього погодження, ні у матеріалах адміністративної справи не міститься.

Також з’ясовано, що відповідач під час прийняття оскаржуваного рішення володів інформацією, що на земельній ділянці розташований торговельний комплекс, збудований саме позивачем. При цьому будь-яких правовстановлюючих документів, які б свідчили про правомірний перехід до ТОВ "Сапсан-СП" права власності на збудований позивачем торговельний комплекс, вказаним товариством ні до матеріалів попереднього погодження, ні до матеріалів адміністративної справи не додано.

До того ж, інформація про те, що ТОВ "Сапсан-СП" експлуатує торговельний комплекс, розташований на земельній ділянці із 1995 року, яка міститься у наявному в матеріалах справи листі ТОВ "Сапсан-СП" від 20 березня 2000 року № 17, та на підставі якої, зокрема, прийнято оскаржуване рішення, є недостовірною, оскільки з довідки Київського міського управління статистики № 9489 про внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що вказане товариство зареєстроване 30 квітня 1998 року, що виключає можливість експлуатування торговельного комплексу ТОВ "Сапсан-СП" у 1995 році.

Викладене свідчить про те, що п. 10 оскаржуваного рішення приймався відповідачем без урахування прав позивача як замовника будівництва і власника торговельного комплексу, зведеного у 1997 році на земельній ділянці.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача надали достатньо доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Представник відповідача та представник третьої особи у ході судового розгляду справи, за переконанням суду, достатньо доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються їх заперечення проти позову, не надали.

На підставі викладених обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" до Київської міської ради, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Сапсан-СП" про часткове скасування рішення відповідача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" до Київської міської ради, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю "Сапсан-СП", про часткове скасування рішення відповідача.

2. Скасувати п. 10 рішення Київської міської ради від 01 березня 2001 року № 208/1185 "Про погодження місць розташування об’єктів" а саме "Погодити товариству з обмеженою відповідальністю "Сапсан-СП", за умови виконання п. 10.1 цього рішення, місце розташування торговельного комплексу на вул. Андрія Малишка, 5 у Дніпровському районі орієнтовною площею 0,47 га, в тому числі:

- площею 0,28 га на частині земельної ділянки, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 09.04.68 № 480 "Про відвод Управлінню капітального будівництва Міськвиконкому земельної ділянки під житлове та культурно-побутове будівництво ІІ та ІІІ черги експериментального житлового масиву на північ Броварського шосе в Дарницькому районі" (лист-згода від 12.11.99 № 046-1332);

- площею 0,19 га на частині земельної ділянки, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 17.09.73 № 1465 "Про відведення земельної ділянки управлінню побутового обслуговування міськвиконкому під будівництво будинку побутових послуг по вул. Малишка в Дніпровському районі" (лист-згода від 30.06.2000 № 041-1255).

10.1. Товариству з обмеженою відповідальністю "Сапсан-СП":

10.1.1. Виконувати умови АПЗ Головкиївархітектури та технічні умови відповідних служб на приєднання об’єкта до інженерних мереж міста.

10.1.2. Майново-правові питання вирішувати в установленому порядку.

10.1.3. Питання пайової участі вирішити до початку будівництва відповідно до рішення Київради від 30.09.99 № 49/551 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" (дію пункту продовжено на 2001 рік рішенням Київської міської ради від 26.12.2000 № 156/1133)".

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна виробничо-впроваджувальна фірма "Сапсан" (ідентифікаційний код 21482012) здійснений ним судовий збір у розмірі 33,00 грн. (Тридцять три гривні 00 копійок) із Державного бюджету України.

4. Копії постанови направити сторонам.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин