Постанова № 25999738, 11.09.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5464/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Чеснокової А.О.,

при секретарі - Пшенишному В.С.,

за участю:

представника позивача - Ровни Л.І.,

представника відповідача - Кокошка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Груп" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

15 серпня 2012 року позивач Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр - Агро - Груп" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 19 203, 84 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено вимоги статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а саме: підприємство не виконало нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості 2 робочих місць, що має наслідком, відповідно до положень статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", накладення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 18753, 84 грн., та пені в сумі 450,00 грн. у зв'язку з порушенням терміну сплати адміністративно-господарських санкцій.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову, зазначаючи, що на протязі півроку, починаючи з 01 червня 2011 року на підприємстві працювало 2 інваліди, а з 01 січня 2011 року по 31 травня 2011 року в зв'язку з тим, що на підприємстві взагалі працював тільки один працівник, у підприємства не було можливості влаштувати на роботу інвалідів, в зв'язку з чим просив відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Згідно частин 2, 3 цієї статті підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, установи, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Статтею 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний.

Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення" державна служба зайнятості має право одержувати від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників та направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з незалежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством.

Згідно з Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій" форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці. У разі необхідності підбору працівників за сприяння центрів зайнятості фізичні особи, у тому числі підприємці, також можуть інформувати центри зайнятості про наявність вакансій за цією формою.

У графі 15 Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік (форма № 10-ПІ), наданого відповідачем Полтавському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві за цей період становила 52 особи.

На виконання вимог статей 18, 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачем обраховано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів - 2 особи. Разом із тим, згідно цього ж Звіту, на підприємстві в 2011 році не працював жоден працівник, якому відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність.

Однак, як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, даний звіт був наданий Полтавському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів з помилкою, оскільки на підприємстві фактично з 01 червня 2011 року працювало 2 інваліди: ОСОБА_5 та ОСОБА_6. На підтвердження даного факту відповідачем надано копію наказів про прийом на роботу від 01 червня 2011 року № 2, № 5 (арк.с. 24, 25), копію довідок МСЕК (арк.с.28, 37), витяги з облікової картки вищезазначених осіб щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу (арк.с. 38-49)

Згідно довідки Лубенського МЦЗ № 1121 від 10 серпня 2012 року відповідач у 2011 році звіт за формою № 3-ПН із заповненням графи 15 про наявність вільних робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів не подавав.

Таким чином, підприємством не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 2 робочих місць за 6 місяців 2011 року.

Відповідно до статті 20 вказаного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. У відповідності до частини 2 статті 20 зазначеного Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік, поданого до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, підтверджується, що на підприємстві відповідача в 2011 році працювало 52 працівника, фонд оплати праці у вказаному році складав 487600, 00 грн., середньорічна заробітна плата одного штатного працівника складає 9376, 92 грн.

Враховуючи зазначене, за 2 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 18 квітня 2012 року (термін сплати встановлено частиною 4 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" до 15 квітня року, наступним за роком, у якому відбулося порушення нормативу) повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції за 06 місяців 2011 року у розмірі 9 376,92 грн.

У зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій у встановлений строк, позивачем відповідно до частини 2 статті 20 цього ж Закону нараховано пеню.

З урахуванням викладеного, за 06 місяців 2011 року позивачу належить сплатити пеню в розмірі 225, 00 грн.

Оскільки вказані суми не сплачені відповідачем, згідно частини 5 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", то вони можуть бути стягнуті в примусовому порядку за відповідним рішенням суду.

Відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

З урахуванням викладеного, виходячи із загальних норм права стосовно відповідальності за встановлення в діях або бездіяльності особи складу правопорушення, елементами якого є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками, суд приходить до висновку, що відповідачем не дотримано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 06 місяців 2011 року, в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Груп" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Агро-Груп" (37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Комсомольська, 24, р/р 26004401343375 ЗАТ "ОТП-банк", МФО 300528, код 31854705) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (36014, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, р/р 31210230700011 в ГУДКС України в Полтавській області, МФО 831019, отримувач - УДКСУ у Лубенському районі, код ЄДРПОУ 37710415) адміністративно-господарські санкції у розмірі 9 376 (дев'ять тисяч триста сімдесят шість) гривень 92 коп. та пеню за порушення термінів сплати адміністраивно-господарських санкцій у розмірі 225 (двісті двадцять п'ять) гривень 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 17 вересня 2012 року.

Суддя А.О. Чеснокова