Постанова № 25999714, 13.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13 вересня 2012 р. № 2-а- 9792/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зінченко А. В.,

при секретарі –Алавердян Є.А.

розглянувши в порядку письмового адміністративний позов Приватного підприємства «Харківбудмонтаж 2005»до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство «Харківбудмонтаж 2005», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова, в якому після уточнення позовних вимог, просив суд скасувати податкові повідомлення –рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 02.08.2010 року № 0000991540/0, від 07.09.2010 року №0000991540/1 та від 18.11.2010 року № 0000991540/2 у повному обсязі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства «ХАРКІВБУДМОНТАЖ 2005», про що було складено акт перевірки від 17.06.2010 р. №3193/15-409/33672743. Акт перевірки не був направлений на адресу підприємства та не був вручений уповноваженим особам підприємства.

Актом перевірки встановлено, що підприємством було порушено п.п. 7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 , п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями, а саме: невідповідність задекларованого підприємством податкового кредиту податковому зобов’язанню контрагента - ТОВ «Релан».

На підставі вказаного акту перевірки ПП «ХАРКІВБУДМОНТАЖ 2005»винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02.08.2010 р. №0000991540/0, яке отримане підприємством 07.08.2010 р.

Позивач не погодився з винесеним рішенням та оскаржив його до ДПА у Харківській області та до ДПА України.

За результатами розгляду скарги підприємства залишені без задоволення, а податкові повідомлення –рішення –без змін.

Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова винесені з порушенням діючого законодавства, протизаконні, а тому підлягають скасуванню.

Представник позивача в судове засідання не прибув, але надав до суду клопотання в якому позовні вимоги підтримав та просив справу розглядати без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, а тому суд приходить до висновку про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевикладене, суд відповідно до ст. 128 КАС України ухвалив проводити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ПП «Харківбудмонтаж 2005»пройшло передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набуло правового статусу суб’єкта господарювання –юридичної особи, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, як платник податків, зборів (обов’язкових платежів) взято на податковий облік ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова.

Судом також встановлено, що державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства «ХАРКІВБУДМОНТАЖ 2005», про що було складено акт перевірки від 17.06.2010 р. №3193/15-409/33672743. Акт перевірки не був направлений на адресу підприємства та не був вручений уповноваженим особам підприємства.

Актом перевірки встановлено, що підприємством було порушено п.п. 7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4 , п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР із змінами та доповненнями, а саме: невідповідність задекларованого підприємством податкового кредиту податковому зобов»язанню контрагента - ТОВ «Релан»за листопад 2008 року та ст.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ.

На підставі вказаного акту перевірки ПП «ХАРКІВБУДМОНТАЖ 2005»винесено податкове повідомлення-рішення від 02.08.2010 р. №0000991540/0. Вказаним податковим повідомленням –рішення позивачу донараховано податку на прибуток в розмірі 18564,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції) у розмірі 9282,00 грн.

Позивач не погодився з винесеним рішенням та оскаржив його до ДПІ та ДПА у Харківській області.

За результатами розгляду скарги підприємства залишені без задоволення, а податкові повідомлення –рішення –без змін.

ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова на підставі рішень про розгляду скарг позивача було винесено податкові повідомлення –рішення від 07.09.2010 року №0000991540/1 та від 18.11.2010 року № 0000991540/2.

Суд вказує, що статтею 42 Конституції України визначено, що кожен має право на підприємницьку діяльність не заборонену законом.

Згідно з визначенням частини 1 статті 19 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

За наслідками здійснення такої діяльності суб’єкт господарювання отримує дохід, з якого провадиться сплата податків.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону №168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

При дослідженні наданих матеріалів, судом встановлено, що розмір податку, зазначеного позивачем у декларації з ПДВ за листопад 2008 року, є меншим, ніж визначено за результатами документальної невиїзної перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації до складу податкового кредиту включено суми ПДВ по контрагенту ТОВ «Релан», який податкову звітність не подав, обсяги фінансово - господарської діяльності не декларував, податкові декларації не виписував.

Суд вказує, що відповідно до п.18 Порядку «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року за № 165 всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку –продавця.

Суд також зазначає, що відповідно до вимог п.3.4 порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року за №166 дані наведені в декларації мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках підписами відповідальних посадових осіб (( керівник, головний бухгалтер), печаткою.

Статтею 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 зазначеного Порядку.

Проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку про правомірність донарахування позивачу податкового зобов’язання з ПДВ та застосування штрафної санкції.

Суд вказує, що згідно приписів статті 67 Конституції України - кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, на думку суду, як суб'єкт владних повноважень довів правомірность прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача не правомірними та такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином не обґрунтовані, не підтверджені матеріалами справи, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 11, 69-72, 160-163,167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Харківбудмонтаж 2005»до державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Суддя А.В. Зінченко