Постанова № 25999501, 12.09.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4161/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі - Вороніній І.О.,

за участю:

представника позивача - Ровної Л.І.,

представника відповідача - Панченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Тайга і К" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

25 червня 2012 року позивач Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Тайга і К" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 14762 грн. 65 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що у зв'язку із невиконанням нормативу робочих місць по працевлаштуванню інвалідів (однієї особи) відповідачем у порушення вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не нараховано та не сплачено адміністративно - господарські санкції в розмірі 14570 грн. 59 коп. та пеню в розмірі 192 грн. 06 коп., які підлягають стягненню на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

28 серпня 2012 року до суду надійшли письмові заперечення відповідача, в яких останнім зазначено, що на виконання вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" Приватним підприємством "Тайга і К" було створене робоче місце для працевлаштування інваліда, до центру зайнятості подавалися звіти про наявність на підприємстві вакансій водія, сторожа. У 2011 році на підприємстві протягом п'яти місяців працювала водієм одна особа- інвалід.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно поданого відповідачем до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік форми 10-ПІ від 10 лютого 2012 року (вх. № 3333 від 27.02.2012 року) середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 17 осіб. При цьому у звіті зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), становить 1 особу, та кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідачем відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (рядок 03) становить 1 особу.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Частинами 1, 2 статті 19 цього Закону встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, який становить чотири відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Згідно із розрахунком, наданим позивачем, кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів у відповідача в 2011 році відповідно до нормативу 4% становить 1 особу (17 х 0,04).

З огляду на викладене, середньооблікова кількість штатних працівників Приватного підприємства "Тайга і К", яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, повинна становити 1 особу.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік форми 10-ПІ від 10 лютого 2012 року (список інвалідів, які працювали в 2011 році на Приватному підприємстві "Тайга і К") (зворот а.с. 3) на Приватному підприємстві "Тайга і К" протягом 5 місяців працював інвалід 3 групи ОСОБА_4

Згідно із частиною 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарського-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач позбавлений обов'язку сплачувати штрафні санкції за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда у 2011 році за січень - травень 2011 року, тому позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що протягом решти семи місяців 2011 року на підприємстві працювали інваліди, що свідчить про неповне виконання Приватним підприємством "Тайга і К" нормативу робочих місць по працевлаштуванню інвалідів у спірному періоді.

Згідно Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420 "Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення " формою звітності роботодавців про наявність вакантних місць, в тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, є форма № 3-ПН „Звіт про наявність вакансій ", яка відповідно до пункту 4 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення " подається роботодавцями до державної служби зайнятості щомісячно.

Цей звіт є водночас і запитом про направлення до роботодавця інвалідів для працевлаштування, оскільки центр зайнятості, отримавши інформацію від інвалідів насамперед про їх бажання працювати, а від роботодавця -про намір та можливості працевлаштувати інвалідів, не тільки має змогу, а й зобов'язаний відреагувати на можливості конкретного роботодавця забезпечити інвалідів певною працею та бажання конкретних інвалідів реалізувати своє право на працевлаштування з врахуванням індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, наявних у них кваліфікації та знань.

Згідно листа Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості від 22.06.2012 року вих. № 2091 (а.с. 15) Приватним підприємством "Тайга і К" протягом 2011 року до Кременчуцького МРЦЗ звіти про наявність вільних робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів (за формою № 3-ПН) не подавалися.

Таким чином, доводи відповідача про те, що у 2011 році ним подавалися звіти про наявність вакансій, створених для інвалідів є необґрунтованими.

Інших доказів про те, що відповідач інформував центр зайнятості або інші служби про наявність робочого місця для інваліда та просив направити інваліда для працевлаштування, суду не надано.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій слід здійснювати на підставі уточненого звіту про зайнятість населення у зв'язку з тим, що відповідачем було помилково розраховано суму середньорічної заробітної плати штатного працівника, яка у 2011 році становила 12980 грн., а не 14570,59 грн., виходячи з наступного.

Згідно пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"" звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Судом встановлено, що звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік подано відповідачем до відділення Фонду та прийнято позивачем 27.02.2012 р. (а.с. 3).

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що уточнений звіт позивачем не прийнято, перевірка його показників не проведена, оскільки відповідач не звертався з відповідною заявою про проведення позапланової перевірки, що унеможливлює її проведення та відповідно прийняття уточненого звіту.

Відповідно до пункту 5 Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"", позапланова виїзна перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за рішенням суду, у разі звернення фізичних та юридичних осіб про порушення роботодавцем вимог законодавства, за бажанням роботодавця та у разі неподання роботодавцем звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів або подання такого звіту з помилками, що призвели до несплати суми адміністративно-господарських санкцій або сплати їх у неповному обсязі.

За таких обставин, суд вважає, що позивач був позбавлений права провести позапланову перевірку та прийняти уточнений звіт.

Суд також не приймає до уваги копії розрахунково-платіжних відомостей, які не підписані посадовими особами відповідача та містять дописки від руки про сумісництво певних осіб, оскільки вони не є належними та допустимими доказами у справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій слід здійснювати за показниками звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік, який було подано відповідачем до відділення Фонду 27.02.2012 р. (вх. № 3333), а саме виходячи з середньорічної заробітної плати штатного працівника 14570,59 грн. (а.с. 3).

З огляду на те, що в червні - грудні 2011 року на підприємстві інваліди не працювали, відповідач повинен сплатити адміністративно - господарські санкції згідно із статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування 1 інваліда у 2011 році за сім місяців 2011 року в розмірі 8499 грн. 51 коп. = ((14570 грн. 59 коп.: 12) х 7 місяців) х 1 чол. Де, 14570 грн. 59 коп. - середньорічна заробітна плата штатного працівника згідно рядка 05 звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік.

Відповідно до частин 3, 5 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Згідно із частиною 2 статті 20 цього Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, сума пені за порушення відповідачем термінів сплати адміністративно-господарських санкцій становить 112 грн. 20 коп. = (8499 грн. 51 коп. х 0,02%) х 66 днів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 8499 грн. 51 коп. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 112 грн. 20 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Тайга і К" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Тайга і К" (код ЄДРПОУ 13965957) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 8499 грн. 51 коп. (вісім тисяч чотириста дев'яносто дев'ять гривень п'ятдесят одна копійка) та пеню в розмірі 112 грн. 20 коп. (сто дванадцять гривень двадцять копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 17 вересня 2012 року.

Суддя С.С. Сич