Постанова № 25999434, 10.09.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5498/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Серги С.М.,

при секретарі - Лайко О.В.,

за участю:

представників позивача - Булочкіна Т.В., Краснопір В.М.,

представника відповідача - Шульги Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Науково-виробничого підприємства "Фероліт" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про результати розгляду скарги, -

В С Т А Н О В И В:

20 серпня 2012 року Науково-виробниче підприємство "Фероліт" (далі-позивач, НВП "Фероліт") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі-відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000562301/293, № 0000552301/292 від 26.03.2012, рішення про результати розгляду скарги № 146/2 від 07.06.2012.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність зафіксованих в акті перевірки висновків перевіряючих щодо заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, оскільки валові витрати у розмірі 1240,00 грн є документально підтвердженими, а податковий кредит сформований в порядку, встановленому Податковим кодексом України, на підставі належним чином оформленої податкової накладної.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію нікчемністю договору, укладеного між позивачем та ТОВ "Промислова група ДМФ". Наголошував на відсутності у контрагента трудових ресурсів, виробничого, транспортного та торгівельного обладнання, складських приміщень.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 23.02.2012 по 29.02.2012 Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку НВП "Фероліт" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Промислова група ДМФ" за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 у зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 20.01.2012 № 2482/10/23-116.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складений акт № 128/23-209/31103705 від 07.03.2012, в якому відображені порушення позивачем підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 пунктів 135.1, 135.5 статті 135, пунктів 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, та встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 628,00 грн, пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2012 року у розмірі 248,00 грн.

На підставі акту перевірки винесені:

податкове повідомлення-рішення № 0000562301/293 від 26.03.2012, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 249,00 грн, в тому числі, за основним платежем - 248,00 грн, за штрафними санкціями - 1,00 грн;

податкове повідомлення-рішення № 0000552301/292 від 26.03.2012, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 628,00 грн, в тому числі за основним платежем - 628,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження скарги НВП "Фероліт" залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення № 0000562301/293, № 0000552301/292 від 26.03.2012 - без змін.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ "Промислова група ДМФ" укладено договір № 23/05/11 від 23.05.2011, відповідно до якого ТОВ "Промислова група ДМФ" приймає на себе зобов'язання по постачанню товару в асортименті, кількості, у терміни та за ціною згідно із специфікаціями, що є невід'ємною частиною договору, а позивач зобов'язується прийняти та оплати товар (а.с. 79-82).

Відповідно до специфікації № 1 від 23.05.2012 постачанню підлягав товар - мило господарче, 72 % (200 гр) у кількості 800 шт. на загальну суму 1488,00 грн (а.с. 63).

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від ТОВ "Промислова група ДМФ" зазначений товар і проведено його оплату, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії податкової та видаткової накладних, рахунку-фактуру, платіжного доручення (а.с. 84-87),товарно-транспортної накладної та подорожного листа (а.с. 155-156), банківської виписки (а.с. 188).

На підтвердження здійснення господарських операцій ТОВ "Промислова група ДМФ" виписано позивачу податкову накладну № 52 від 23.05.2012 (а.с.86).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що отриманий товар (мило господарче) використаний на виробництві на виконання приписів чинного трудового законодавства та Колективної угоди.

Зокрема, пунктом 7.1.14 Колективної угоди від 07.11.2000 передбачено, що підприємство зобов'язано на роботах, пов'язаних із забрудненням, видавати робочим мило (а.с. 21-23).

З матеріалів справи суд вбачає, що мило господарче видано працівникам НВП "Фероліт", про що свідчать акти на списання, списки на отримання мила (а.с. 92-145).

Твердження представника відповідача про відсутність доказів перевезення спростовуються наданими позивачем копіями товарно-транспортної накладної та подорожнього листа (а.с. 155-156).

Представник позивача пояснив суду, що перевезення товару здійснено власними силами на автомобілі, що належить позивачу, у зв'язку з терміновою виробничою потребою в оплаченому товарі.

Доводи відповідача про відсутність у ТОВ "Промислова група ДМФ" необхідних умов для здійснення господарських операцій, відсутності основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, суд не приймає до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на їх підтвердження.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на незнаходження за своєю юридичною адресою контрагента ТОВ "Промислова група ДМФ"- ДП "Промзіз-центр" та відсутності у останнього трудових ресурсів, транспортного та виробничого обладнання як на доказ заниження НВП "Фероліт" податку на додану вартість та податку на прибуток, оскільки жодних фактів, які б вказували на те, що товар, реалізований позивачеві ТОВ "Промислова група ДМФ", придбаний останнім саме у ДП "Промзіз-центр" відповідачем під час перевірки не встановлено та суду не наведено. Вимоги ухвали від 21.08.2012 про зобов'язання надати докази придбання ТОВ "Промислова група ДМФ" мила господарчого, реалізованого в подальшому позивачу, саме у ДП "Промзіз-центр" Кременчуцькою ОДПІ не виконано.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Дослідженням письмових доказів, долучених позивачем до матеріалів справи, судом встановлено правомірне відображення позивачем у бухгалтерському обліку операцій з придбання товару у ТОВ "Промислова група ДМФ".

Суд вважає, що висновки відповідача в акті перевірки щодо нікчемності угод, укладеної між позивачем та вказаним контрагентом не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства також з огляду на наступне.

Частиною 2 статі 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В ході розгляду справи судом не встановлено обставин, які б вказували на укладення між позивачем та ТОВ "Промислова група ДМФ" договору з метою, спрямованою на незаконне заволодіння майном держави або з іншими протиправними цілями. Відповідачем не представлено суду доказів, які б свідчили про те, що умови договорів купівлі-продажу, укладених між позивачем та його контрагентами, ними порушені.

Навпаки, виконання договорів характеризується дотриманням кожною стороною його умов: надання послуг та їх оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, проте жодних доказів на підтвердження вини позивача або його контрагентів відповідачем не представлено.

Враховуючи викладене, позивачем вимоги частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України щодо спрямовання правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, порушені не були.

Згідно з підпунктом 14.1.27 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В ході судового розгляду не встановлено порушення позивачем вказаних правових норм при обліку господарських операцій з ТОВ "Промислова група ДМФ", а тому донарахування відповідачем податку на прибуток у розмірі 628,00 грн є неправомірним.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за травень 2012 року суму податку на додану вартість у розмірі 248,00 грн здійснено НВП "Фероліт" на підставі виписаної ТОВ "Промислова група ДМФ" податкової накладної № 52 від 23.05.2012, що підтверджується актом перевірки та не заперечується сторонами. Накладна містить адресу місцезнаходження покупця, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Промислова група ДМФ" на момент здійснення господарської операції судом не встановлено.

Отже, в ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно, на підставі належним чином оформленої податкової накладної включено до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за травень 2012 року суму податку на додану вартість у розмірі 248,00 грн, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в ході судового розгляду жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень відповідачем не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що спірні податкові повідомлення - рішення є правовими актами індивідуальної дії, які відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнаються судом протиправними і скасовуються, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000562301/293, № 0000552301/292 від 26.03.2012.

Оцінюючи обгрунтованість заявлених позовних вимог щодо визнання нечинним та скасування рішення ДПА у Полтавській області про результати розгляду скарги № 146/2 від 07.06.2012, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Рішення суб'єкта владних повноважень в розумінні норм Кодексу адміністративного судочинства України - це офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Разом з тим, само по собі рішення про результати розгляду скарги, в якому зафіксовані обставини перевірки, факти виявлених порушень, заперечення та доводи скаржника, не має обов'язкового характеру в сфері публічно-правових відносин, оскільки не містить правового обов'язку щодо сплати податкових зобов'язань та не спонукає платника податків до вчинення будь-яких дій, тому не може оскаржуватися в адміністративному порядку. Податкове повідомлення-рішення є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке породжує для суб'єкта господарювання правові наслідки, а саме - обов'язок сплатити суму грошового зобов'язання.

Згідно із частиною 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

У зв'язку з цим, провадження по справі в частині позовних вимог про визнання нечинним та скасування рішення ДПА у Полтавській області про результати розгляду скарги № 146/2 від 07.06.2012 підлягає закриттю.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" регламентовано, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що розмір судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру становить 1 відсоток розміру майнових вимог, але не менше 0,1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 2 розмірів мінімальних заробітних плат; розмір судового збору за подання позовних заяв немайнового характеру становить 0,03 розміру мінімальної заробітної плати.

У зв'язку з цим, з державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню витрати у вигляді судового збору у розмірі 107,30 грн, сплачені згідно з платіжним дорученням № 3247 від 09.08.2012, у розмірі 107,30 грн, сплачені відповідно до платіжного доручення № 3246 від 09.08.2012 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Науково-виробничого підприємства "Фероліт" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0000562301/293, № 0000552301/292 від 26 березня 2012 року визнати протиправними та скасувати.

Провадження по справі в частині позовних вимог про визнання нечинним та скасування рішення Державної податкової служби у Полтавській області про результати розгляду скарги від 07.06.2012 № 1538/10/10-215 закрити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Науково-виробничого підприємства "Фероліт" витрати у вигляді судового збору у розмірі 107,30 грн, сплачені згідно з платіжним дорученням № 3247 від 09 серпня 2012 року, у розмірі 107,30 грн, сплачені відповідно до платіжного доручення № 3246 від 09 серпня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з одночасним направленням копії скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 17 вересня 2012 року.

Суддя С.М. Серга