Постанова № 25999159, 31.08.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/4914/12

категорія 8.2.1

31 серпня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Черноліхова С.В. ,

при секретарі - Талько А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Інвест" до Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

ТОВ "Надра Інвест" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області від 18.05.2010 року №0000192301/0, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 244496,00 грн., з яких 162997,00 грн. основний платіж та 81499,00 грн. штрафні (фінансові) санкції. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що Законом України "Про податок на додану вартість" не заборонено відносити до складу податкового кредиту податкові накладні попередніх звітних періодів в межах передбачених Законом строків давності, а тому, на думку позивача, товариство правомірно включило до складу податкового кредиту січня 2008 року 49878 грн. по податкових накладних отриманих у 2006-2007 роках. Що стосується реалізації продукції, за цінами, нижчими собівартості, то позивач зазначив, що ТОВ "Надра Інвест" сформувало податковий кредит у 2009 році на загальну суму 127926,00 грн. на підставі належно оформлених податкових накладних, як того вимагає Закон України "Про податок на додану вартість". Вказаний Закон не містить обмеження при формуванні ціни на продукцію з розрахунку собівартості товару, реалізація продукції товариством здійснювалася за звичайними (ринковими) цінами, які встановлюються договорами, а тому позивач вважає неправомірними висновки відповідача і як наслідок нечинним податкове повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Представник відповідача повторно у судове засідання не з'явився, заперечення на позов не надав, а тому суд вирішив провести розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів справи відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Встановлено, що Володарсько-Волинською МДПІ була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Надра Інвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, про що складено акт №24/5/23-07/33093694 від 30.04.2010 року.

В результаті проведення перевірки встановлено порушення п.п. 7.2.6, п. 7.2, п.п. 7.4.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: товариством завищено податковий кредит декларації за січень 2008 року в сумі 49878 грн., у зв'язку з тим, що до складу податкового кредиту включено податкові накладні, які оформлені в період 2006-2007 роки та завищено податковий кредит декларації за 2009 рік на загальну суму 127926 грн., у зв'язку з реалізацією товариством продукції за цінами, нижчими за фактичну собівартість, а до валових витрат підприємства віднесено собівартість готової продукції в повному обсязі. В результаті допущеного порушення було зменшено від'ємне значення податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду рядок 26 декларації за січень 2010 року за №9000296858 в сумі 14807 грн. та донараховано податку на додану вартість в сумі 162997 грн., в тому числі по періодах: за серпень 2008 року на 24264 грн., за квітень 2009 року на 4687 грн., за травень 2009 року на 374 грн., за червень 2009 року на 49283 грн., за липень 2009 року 13918 грн., за серпень 2009 року на 16492 грн., за вересень 2009 року на 1818 грн., за жовтень 2009 року на 35016 грн., за листопад 2009 року на 15421 грн., за грудень 2009 року на 1725 грн.

На підставі акту перевірки Володарсько-Волинською МДПІ 18 травня 2010 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000192301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 244496 грн., а саме: основний платіж - 162997 грн., штрафні (фінансові) санкції - 81499 грн.

Щодо завищення ТОВ "Надра Інвест" податкового кредиту за січень 2008 року, то суд дійшов наступного висновку.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість та формування податкового кредиту визначено статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Зазначена норма Закону не містить ніяких вказівок та обмежень по строкам отримання податкової накладної, і не обмежує строк дії права платників податків на формування податкового кредиту.

Законом України "Про податок на додану вартість", зокрема, підпунктами 7.4.2, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, не заборонено відносити до складу податкового кредиту податкові накладні попередніх звітних періодів.

Судом встановлено, що товариством до складу податкового кредиту січня 2008 року включені податкові накладні попереднього звітного періоду 2006-2007 років (а.с. 39-50), тобто з дотриманням строку давності в 1095 днів.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Даною нормою Закону надано право подавати таку скаргу, а не встановлено обов'язок для покупця на її подання.

Суд зазначає, що податкові накладні постачальниками товарів були надані позивачу у січні 2008 року.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за січень 2008 року податкові накладні попередніх звітних періодів (2006-2007 років).

Щодо завищення податкового кредиту за 2009 рік при здійснені позивачем операцій з продажу продукції за цінами, нижчими від ціни її виробництва, то суд зазначає слідуюче.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Надра Інвест" займається видобування гранітів Маславського родовища і протягом 2009 року здійснювало його реалізацію.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Порядок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни передбачений підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 зазначеного Закону, який має бути дотриманий.

Згідно із вказаною нормою, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Як видно із змісту вказаних норм, визначення розміру звичайних цін шляхом визначення їх на рівні фактичної собівартості, Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено.

У ході розгляду справи представниками відповідача не надано доказів на підтвердження направлення ТОВ "Надра Інвест" запиту щодо обґрунтування рівня договірних цін на відвантажену продукцію та вчинення інших дій, спрямованих на встановлення рівня звичайних цін.

Слід зазначити, що стаття 62 Господарського кодексу України передбачає, що господарюючий суб'єкт, який за своїми ознаками є підприємством, самостійно здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

Згідно з визначенням, наведеним у Господарському кодексі України, ціна (тариф) є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання.

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Відповідно до статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання на всі види продукції (робіт, послуг) самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. Виняток становлять види продукції (робіт, послуг), щодо яких встановлено державні ціни. Тобто реалізація товарів продавцем за цінами нижчими від ціни собівартості чи придбання не є законодавчо забороненою.

Чинне законодавство України гарантує суб'єктам господарювання вільне здійснення господарської діяльності на власний ризик та надає можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу.

При цьому законодавчо закріплена заборона втручання державних органів у господарську діяльність підприємств, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Недосягнення мети як то отримання прибутку не може вважатися порушенням вимог чинного законодавства за умови, що судами була перевірена економічна доцільність відповідних господарських операцій.

Судом встановлено, що позивач не здійснював реалізацію товарів, ціни на які регулюються законодавством, а при визначенні ціни на граніт ТОВ "Надра Інвест" виходило із оцінки ситуації на відповідному ринку та низької якості сировини, що відноситься до власних ризиків підприємницької діяльності та підтверджується результатами контрольного огляду (геологічного обстеження) якості сировини на ділянці видобувних робіт Маславського родовища гранітів, який проведено Рівненською геологічною експедицією (а.с. 79,80), договором поставки (а.с. 81), прайс-листами інших підприємств, які здійснюють діяльність у сфері видобування та реалізації гранітів (а.с. 134-137).

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене та той факт, що ціна продажу готової продукції позивачем визначалась виходячи із звичайних цін, а відповідач згідно ч. 2 ст. 71 КАС України зворотного не довів, суд дійшов висновку, що ТОВ "Надра Інвест" протягом 2009 року правомірно було сформовано податковий кредит на суму 127926,00 грн. під час реалізації гранітів Маславського родовища.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області від 18.05.2010 р. №0000192301/0 є неправомірним.

Керуючись ст.ст. 71, 72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Володарсько - Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області від 18.05.2010 р. №0000192301/0.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 05 вересня 2012 р.