Постанова № 25999146, 06.09.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/11038/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:51

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мєзєнцева Є.І.

при секретарі Небраті Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Маріупольського міського центру зайнятості - робочого органу Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (представник Гавриленков Д.Ю., довіреність від 03.09.12) до ОСОБА_2 (представник до судового засідання не з'явився) про стягнення грошової суми виплаченого забезпечення (допомога по безробіттю) у розмірі 2302,92 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Маріупольський міський центр зайнятості - робочого органу Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про стягнення грошової суми виплаченого забезпечення (допомога по безробіттю) у розмірі 2302,92 грн. (а.с.а.с.2-5).

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на норми Закону України «Про зайнятість населення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», а також Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року №60/62, зокрема зазначає, що в порушення приписів чинного законодавства відповідач під час перебування на обліку в центрі зайнятості отримував дохід від окружної виборчої комісії територіального виборчого округу №58.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, заявлені у позовній заяві, просив їх задовольнити.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

В силу частини 2 статті 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Суд перебував у нарадчій кімнаті 06.09.12 року з 1149 до 1152 години.

Вислухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Маріупольський міський цент зайнятості, як робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, окрім іншого, контролює правильність витрат за страхуванням на випадок безробіття та проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення у встановленому порядку.

При цьому, розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Статтею 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» унормовано, спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.

За результатом дослідження матеріалів справи судом встановлено, що 07 липня 2009 року відповідач звернувся до Маріупольського міського центру зайнятості з заявою про надання статусу безробітного, при цьому зазначивши, що у разі неповідомлення позивача про отримання будь-якого доходу в період перебування на обліку в службі зайнятості, зобов'язується добровільно повернути зайво виплачене йому матеріальне забезпечення на випадок безробіття (а.с.7).

Згідно статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що приносить доход у грошовій або іншій формі.

Статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

За вимогами статті 2 Закону України «Про зайнятість населення», у разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу.

Так, наказом Орджонікідзевської районної філії Маріупольського міського центру зайнятості від 07.07.2009 року відповідачу було надано статус безробітного, призначено допомогу по безробіттю та наказом від 10.07.2009 року розпочато виплату допомоги по безробіттю, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії персональної картки безробітного ОСОБА_2 (а.с.6) та витяг з наказів про прийняті службою зайнятості рішення по вказаній особі (а.с.8).

Статтею 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що одним з видів забезпечення за цим Законом є матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, а до соціальних послуг за цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення» належить професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація.

Застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу (ч.1 ст.22 Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).

Пунктом 1 статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим держаним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

Між тим, за змістом частини 2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Водночас, приписами частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» унормовано, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та наданих соціальних послуг.

За даними матеріалів справи, під час звіряння позивачем даних з Державною податковою адміністрацією був встановлений факт працевлаштування відповідача в період перебування його на обліку як безробітного у центрі зайнятості, про що Орджонікідзевською районною філією Маріупольського міського центру зайнятості відповідно до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України і Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 року №60/62, було складено акт №415 від 05.11.2010 року (а.с.а.с.12-13).

Із суті вказаного акту, зокрема, вбачається приховування відповідачем відомостей про працевлаштування на тимчасову роботу або здійснення іншої діяльності за винагороду, у період одержання допомоги по безробіттю, в окружній виборчій комісії територіального виборчого округу №58 з 17.01.2010 року по 28.02.2010 року.

Наразі, сума незаконно отриманої відповідачем допомоги по безробіттю за означений період складає 2302,92 грн., що підтверджується довідкою позивача від 13.12.2010 року №054410637 (а.с.14).

В свою чергу, у зв'язку із необхідністю повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, позивачем на адресу відповідача направлявся лист від 10.11.2010 року №10-847, в якому останньому пропонувалось у добровільному порядку повернути грошову суму сплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 2302,92 грн. (а.с.15).

Однак, оскільки сума сплаченої допомоги по безробіттю у добровільному порядку відповідачем повернута не була, позивач звернувся в порядку статті 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» до суду з розглядуваним позовом.

Згідно частини 4 статті 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України «Про зайнятість населення», адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовуються.

За таких обставин, строк звернення позивача до адміністративного суду не є пропущеним.

Таким чином, здійснивши сукупний аналіз наведених вище обставин справи в розрізі правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов висновку про незаконність отримання відповідачем допомоги по безробіттю за період з 17 січня 2010 року по 28 лютого 2010 року у розмірі 2302,92 грн., внаслідок чого позовні вимоги Маріупольського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2-15, 17-18, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Маріупольського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми виплаченого забезпечення (допомога по безробіттю) у розмірі 2302,92 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 грошову суму виплаченого забезпечення (допомога по безробіттю) у розмірі 2302,92 грн. (дві тисячі триста дві гривні дев'яносто дві копійки) на р/р 37170300901052 в ГУДКСУ Донецької області, ЄДРПОУ 24815706, МФО 834016.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частини у судовому засіданні 06 вересня 2012 року в присутності представника позивача.

Повний текст постанови складений 06 вересня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена через Донецький окружний адміністративний суд в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Мєзєнцев Є.І.