Постанова № 25999076, 12.09.2012, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2012 року 2а-4086/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Мергеля М.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Натуральний харч»до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у Київській області про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

29.08.2012 приватне акціонерне товариство «Натуральний харч»(далі -позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у Київській області (далі -відповідач, Податковий орган) про скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 31.07.2012 №100370-21-0333/0376, яким застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн. (далі -спірне рішення).

Вказані позовні вимоги обґрунтовані тим, що при прийняті спірного рішення Податковий орган помилково застосував абзац восьмий частини другої ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»№ 481/95-ВР (далі -Закон № 481/95-ВР), оскільки для застосування фінансової санкції, передбаченою цією нормою, має бути вчинено комплексне порушення, яке полягає у необладнані спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 цього Закону.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. При цьому в судовому засіданні представник позивача наголошував, що перевірка проводилась саме у магазині Товариства з продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, який не є закладом громадського харчування.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив суд відмовити з огляду на таке.

В ході проведеної перевірки магазина, що використовується Товариством для здійснення господарської діяльності, Податковим органом виявлено відсутність наочної інформації про заборону куріння та відсутність місць для куріння з наочною інформацією про шкоду куріння, чим вчинено порушення, передбачене абзацом восьмим частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР. Згідно з наданими продавцем магазину ОСОБА_1 письмовими поясненнями щодо виявленого порушення законодавства зазначила, що в магазині відсутня така табличка, оскільки не знала про необхідність її існування.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принцип рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу в.о. начальника Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби України у Київській області Говоруна І.М. від 24.07.2012 № 290-к «Про відрядження та проведення фактичної перевірки», направлень № 759 і № 760 від 24.07.2012 на проведення фактичної виїзної перевірки, керуючись п.п. 80.2.5 ст. 80 Податкового кодексу України (далі - ПК України), з метою контролю за дотриманням суб'єктом господарювання вимог ПК України, Закону № 481/95-ВР, Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідачем проведено фактичну перевірку, за результатами якої складено акт № 327/21-0331/21470477 від 24.07.2012 (далі -Акт перевірки).

Правомірність проведення перевірки Товариством не оскаржується.

У Акті перевірки зафіксовано, зокрема, факт відсутності у закладі наочної інформації про заборону куріння, яка складається із графічного знаку та слів «Куріння заборонено!». У зв'язку з чим, Податковий орган дійшов висновку про порушення Товариством статті 15-2 Закону № 481/95-ВР.

Акт перевірки від суб'єкта господарювання підписано особою, у присутності якої здійснено перевірку -продавцем ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. При цьому ОСОБА_1 надала письмові пояснення від 24.07.2012, які полягали у наступному: «При перевірці податкової служби встановлено, що в магазині відсутня наочна інформація про заборону куріння в приміщенні тому, що не знала, що така табличка має бути. У нас в магазині ніхто не курить.»

31.07.2012 Податковий орган прийняв рішення про застосування фінансових санкцій № 100370-21-0333/0376, яким згідно з абзацом восьмим частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР -нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 цього Закону, вирішив застосувати до Товариства фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн., а також зобов'язав Товариство сплатити у встановленому законодавством порядку цей штраф на вказані у рішенні реквізити.

Листом від 31.07.2012 № 1757/10/21-0312 Товариство повідомлено про прийняте рішення, порядок і строки його оскарження, порядок сплати штрафу.

Не погоджуючись с прийнятим Податковим органом рішенням про застосування фінансових санкцій № 100370-21-0333/0376 від 31.07.2012, Товариство оскаржило його до суду. При цьому факт відсутності у закладі наочної інформації про заборону куріння, передбаченої статтею 15-2 Закону № 481/95-ВР, яка складається із графічного знаку та слів «Куріння заборонено!», Товариством не заперечується.

На підтвердження тієї обставини, що магазин Товариства, у якому проводилась перевірка, не є закладом громадського харчування, представником позивача надані копії ліцензій Серії АГ за №№ 460113, 460637, додатку до ліцензії № 110156408144, торгового патенту Серії ТПБ № 662343 та довідки про реєстрацію книги обліку розрахункових операцій № НОМЕР_1.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до пункту 80.1. статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) та відповідно до пункту 80.2.5. цієї ж статті ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності такої обставини, як отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, визначає Закон № 481/95-ВР.

Так, статтею 15-2 вказаного Закону встановлені обмеження щодо споживання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів. Зокрема частинами другою-дев'ятою цієї статті встановлені обмеження щодо споживання саме тютюнових виробів, які передбачають наступне.

Забороняється куріння тютюнових виробів: 1) у ліфтах і таксофонах; 2) у закладах охорони здоров'я; 3) у навчальних та освітньо-виховних закладах; 4) на дитячих майданчиках; 5) на спортивних майданчиках; 6) у під'їздах жилих будинків; 7) у підземних переходах; 8) у громадському транспорті (включаючи транспорт міжнародного сполучення) (частина друга).

Забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів: 1) у закладах громадського харчування; 2) у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ; 3) у приміщеннях закладів культури; 4) у приміщеннях закритих спортивних споруд; 5) у приміщеннях підприємств, установ та організацій всіх форм власності (частина третя).

У місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!" (частина четверта).

У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: "Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!" (частина п'ята).

У закладах громадського харчування відводиться не менше 50 відсотків площі торгових залів таких закладів для обслуговування осіб, які не курять (частина шоста).

Власник або уповноважені ним особи чи орендарі відповідних споруд, окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити наочну інформацію про розташування таких місць та про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів (частина сьома).

У місцях для куріння має бути розміщено прямокутний графічний знак із текстом такого змісту: "Місце для куріння" та інформація про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів, із текстом такого змісту: "Куріння шкодить Вашому здоров'ю!" (частина восьма).

Суд не бере до уваги доводи позивача стосовно того, що положення частини третьої ст. 15-2 Закону № 481/95-ВР не можуть бути застосовані до приміщення, де проводилась перевірка, оскільки останнє не є закладом громадського харчування, а є магазином з продажу алкогольних та тютюнових виробів, з огляду на таке.

Заборону куріння тютюнових виробів, крім спеціально відведених для цього місць, встановлено у приміщеннях підприємств, установ та організацій всіх форм власності (пункт 5 частини третьої статті 15-2 Закону № 481/95-ВР). Суд вважає, що магазин, у якому проводилась перевірка, відноситься до таких приміщень і відповідно заборона куріння тютюнових виробів розповсюджується на цей магазин, крім спеціально відведених для цього місць.

Як зазначалось вище, частиною сьомою статті 15-2 Закону № 481/95-ВР власника або уповноважених ним осіб чи орендарів відповідних споруд, окремих приміщень зобов'язано відвести спеціальні місця для куріння, обладнати їх та розмістити відповідну наочну інформацію.

Водночас, судом встановлено та не заперечується сторонами, що спеціальні місця для куріння тютюнових виробів у магазині не відведені.

Суд вважає, що керівником суб'єкта господарювання, який розташований у певному приміщенні, може бути прийнято рішення про заборону куріння у всьому приміщенні. При цьому таке рішення має носити візуальний прояв у вигляді наочної інформації про заборону куріння, передбаченої частиною четвертою статті 15-2 Закону № 481/95-ВР. Цього Товариством зроблено не було.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність порушень з боку Товариства приписів частин третьої, четвертої і сьомої статті 15-2 Закону № 481/95-ВР.

Згідно з абзацом восьмим частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у разі необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 цього Закону, у розмірі 3400 гривень.

Саме згідно з вказаною вище нормою Податковий орган прийняв спірне рішення, що суд вважає правомірним, оскільки рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду справи доводи позивача не знайшли свого підтвердження.

В той же час, суд вважає, що відповідач доказав правомірність спірного рішення.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене не на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, то суд не присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 17 вересня 2012 р.