Постанова № 25999037, 03.08.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/11060/11

категорія 8.2

03 серпня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Черноліхова С.В. ,

при секретарі - Талько А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брукіт" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Брукіт" звернулося до суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 10 травня 2011 року № 0000232301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток з основного платежу в розмірі 37305, 00 грн. та штрафної (фінансової санкції) в розмірі 9326, 00 грн., № 0000242301 про збільшення податку на додану вартість в розмірі 18116, 00 грн., у тому числі: 14493, 00 грн. основного платежу і 3623, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000051702 про збільшення прибуткового податку на 1301, 15 грн., у тому числі: 1040, 92 грн. основного платежу і 260, 23 грн. штрафних (фінансових) санкцій, податкову вимогу № 93 від 27 жовтня 2011 року про сплату 71955, 55 грн. податкового боргу, з яких: 57475, 55 грн. основного платежу і 14480, 55 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В обґрунтування позову зазначило, що підставою для нарахування податку на прибуток у розмірі 19706, 75 грн. і частину податку на додану вартість стало неправомірне віднесення Товариством до складу валових 78827, 00 грн. витрат і до складу податкового кредиту 15765, 00 грн. ПДВ з вартості наданих юридичних, посередницьких послуг, послуг по навантажувальним роботам та обслуговуванню автомобілів, факт придбання яких і використання у господарській діяльності підприємства не підтверджено документально. З такими висновками відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Брукіт" не погоджується, оскільки факт придбання і використання вказаних послуг підтверджується актами приймання-передачі, податковими і видатковими накладними, рахунками-фактурами, договорами, які складені належним чином. Ще однією підставою для нарахування податку на прибуток підприємств та ПДВ стало включення до складу валових витрат і податкового кредиту сум ПДВ у зв'язку із придбанням у ПП "Техіндустрія" колеса ведучого, футіровки бокової до СМД 118 великої, плити футіровочної, у ТОВ "Спецтехнологія" - грохота, насоса піскового, що не призначаються для використання у господарській діяльності Товариства і факт їх оприбуткування не підтверджено товарно-транспортними накладними. На спростування таких доводів Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області позивач зазначив, що факт отримання придбаних товарно-матеріальних цінностей підтверджується первинними документами (накладними, рахунками, договорами), які містять всі передбачені законодавством реквізити, у бухгалтерському обліку придбаний у ПП "Техіндустрія" товар оприбутковано на рахунку 281 для подальшої реалізації. Також податок на прибуток підприємства у розмірі 1659, 50 грн. було нараховано за невірне застосування позивачем нових норм амортизації (10 %) придбаних у АБ "ДіамантБанк" транспортних засобів, тоді як потрібно застосовувати старі норми (6,25 %). При цьому Товариство вказувало на те, що придбані транспортні засоби 2006 року випуску, тому їх амортизація здійснювалася за нормами, що встановлені з 01 січня 2004 року (10 %). Не погоджувався позивач і з нарахуванням зобов'язання по прибутковому податку робітників, оскільки суми цього податку були сплачені повністю у встановлені законом строки та розмірах. Оскільки податкова вимога сформована на підставі неправомірних рішень від 10 травня 2011 року № 0000232301 і № 0000242301, тому і вона підлягає скасуванню.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю і просили їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали і просили у їх задоволенні відмовити. Пояснили, що оспорювані рішення є правомірними, оскільки винесені на підставі обґрунтованих висновків перевірки про віднесення позивачем до складу валових витрат і податкового кредиту сум ПДВ з вартості наданих юридичних, посередницьких послуг, послуг по навантажувальним роботам та обслуговуванню автомобілів, факт придбання яких і використання у господарській діяльності підприємства не підтверджено документально; у зв'язку із придбанням у ПП "Техіндустрія" колеса ведучого, футіровки бокової до СМД 118 великої, плити футіровочної, у ТОВ "Спецтехнологія" - грохота, насоса піскового, що не призначаються для використання у господарській діяльності Товариства і факт їх оприбуткування не підтверджено товарно-транспортними накладними; невірної амортизації 2 транспортних засобів за новими нормами (10 %); безпідставного надання податкової соціальної пільги і неутримання податку з доходів у вигляді сум виплачених фізичним особам, які не перебувають у трудових відносинах. Оскільки правомірними є повідомлення-рішення, тому правомірною є і сформована на їх підставі податкова вимога.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що у ході проведеної працівниками Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції виїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Брукіт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року виявлено порушення:

- вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на 43429, 00 грн. (за І квартал 2008 року - 4948, 00 грн., півріччя 2008 року - 7073, 00 грн., ІІІ квартали 2008 року - 7073, 00 грн., 2008 рік - 9339, 00 грн., півріччя 2009 року - 13274, 00 грн., ІІІ квартали 2009 року - 29923, 00 грн., 2009 рік - 34090, 00 грн.) внаслідок віднесення до складу валових витрат вартість наданих ТОВ "Юр-ком" юридичних послуг у сумі 5000, 00 грн., наданих ТОВ "Поліграфія" посередницьких послуг у розмірі 4065, 00 грн., наданих ПП "Юлвіс" послуг по навантажувальним роботам на 16667, 00 грн., наданих ТОВ "МК Сервіс" послуг по обслуговуванню автомобілів на 53095, 00 грн. на підставі актів виконаних робіт, в яких відсутня інформація про фактично понесені витрати, витрат з ціни придбаних у ПП "Техіндустрія" колеса ведучого ЕКГ-5 у сумі 8340, 00 грн., футіровки бокової до СМД118 великої у розмірі 11450, 00 грн., плити футіровочної у сумі 8500, 00 грн., у ТОВ "Спецтехнологія" грохота, насоса піскового у сумі 35467, 00 грн. без документального підтвердження їх транспортування і отримання покупцем, завищення суми амортизаційних відрахувань придбаних у АБ "Діамант Банк" транспортних засобів на 6638, 00 грн. у результаті застосування норми амортизації 10% замість 6,25 %, та інших порушень;

- вимог підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на 14493, 00 грн. (лютий 2008 року - 1668, 00 грн., березень 2008 року - 2290, 00 грн., травень 2008 року - 1700, 00 грн., жовтень 2008 року - 1000, 00 грн., листопад 2008 року - 813, 00 грн., грудень 2008 року - 924, 00 грн.) внаслідок віднесення до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 1000, 00 грн. з вартості наданих ТОВ "Юр-ком" юридичних послуг, ПДВ у розмірі 813, 00 грн. з ціни наданих ТОВ "Поліграфія" посередницьких послуг, ПДВ у сумі 3333, 00 грн. з вартості наданих ПП "Юлвіс" послуг по навантажувальним роботам, ПДВ у сумі 10619, 00 грн. з вартості наданих ТОВ "МК Сервіс" послуг по обслуговуванню автомобілів, факт придбання яких і використання у господарській діяльності підприємства не підтверджено документально, 5658, 00 грн. ПДВ з ціни придбаних у ПП "Техіндустрія" колеса ведучого ЕКГ-5, футіровки бокової до СМД 118 великої, плити футіровочної, 7093, 00 грн. ПДВ з ціни придбаних у ТОВ "Спецтехнологія" грохота, насоса піскового, що не призначаються для їх використання у господарській діяльності Товариства і факт їх оприбуткування не підтверджено товарно-транспортними накладними;

- вимог підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6, пункту 7.1 статті 7, підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", у результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб за 2009 рік на 1040, 92 грн. внаслідок безпідставного надання податкової соціальної пільги і неутримання податку з доходів у вигляді сум виплачених фізичним особам, які не перебувають у трудових відносинах.

За результатами перевірки складено акт № 521/23-01/33555087 від 14 квітня 2011 року (а.с. 14-37).

На підставі вказаного акта 10 травня 2011 року податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000232301 про збільшення Товариству суми грошового зобов'язання з податку на прибуток з основного платежу в розмірі 43429, 00 грн. та штрафної (фінансової санкції) в розмірі 10857, 00 грн., № 0000242301 про збільшення податку на додану вартість усього 18116, 00 грн., у тому числі: 14493, 00 грн. основного платежу і 3623, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000051702 про збільшення прибуткового податку з робітників на 1301, 15 грн., у тому числі: 1040, 92 грн. основного платежу і 260, 23 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Не погоджуючись з цими повідомленнями-рішеннями, Товариство подавало на них скарги до податкових органів, які залишені без задоволення, а повідомлення-рішення від 10 травня 2011 року № 0000232301, № 0000242301, № 0000051702 - без змін.

27 жовтня 2011 року відповідачем сформовано податкову вимогу № 93 про сплату узгодженого грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 53903, 55 грн. і по податку на додану вартість у сумі 18052, 00 грн.

Позивач оскаржує рішення № 0000242301 і № 0000051702 у повному обсязі, а з рішенням № 0000232301 - в частині збільшення податку на прибуток з основного платежу в розмірі 37305, 00 грн. та штрафної (фінансової санкції) в розмірі 9326, 00 грн.

Щодо віднесення до складу валових витрат вартості наданих юридичних, посередницьких послуг, послуг по навантажувальним роботам та обслуговуванню автомобілів.

В акті перевірки (а.с. 17-18) зазначено, що ТОВ "Брукіт" за період, що перевірявся, здійснювало придбання послуг на загальну суму 78827, 00 грн., а саме: у ТОВ "Юр-ком" юридичних послуг у сумі 5000, 00 грн., у ТОВ "Поліграфія" посередницьких послуг у розмірі 4065, 00 грн., у ПП "Юлвіс" послуг по навантажувальним роботам на 16667, 00 грн., у ТОВ "МК Сервіс" послуг по обслуговуванню автомобілів на 53095, 00 грн., на підставі актів виконаних робіт, в яких відсутня інформація про фактично понесені витрати. Оскільки в актах відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництвом, продажем продукції, тому відсутнє документальне підтвердження отримання наданих послуг.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пункту 5.11 статті 5 зазначеного Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Підстави та порядок формування платником податків валових витрат регламентується положеннями статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", яких платник зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови недотримання них формування валових витрат може бути визнано неправомірним.

Із змісту вказаних правових норм слідує, що підставою для включення витрат до складу валових є наявність відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, що підтверджують ці витрати.

Про виконання своїх зобов'язань перед позивачем ТОВ "Юр-ком" по наданню юридичних послуг, ТОВ "Поліграфія" по наданню посередницьких послуг, ПП "Юлвіс" - послуг по навантажувальним роботам, ТОВ "МК Сервіс" - послуг по обслуговуванню автомобілів свідчать акт приймання-передачі наданих юридичних послуг від 31 жовтня 2008 року (а.с. 58), податкова накладна від 31 жовтня 2008 року (а.с. 59), договір про надання послуг № БР-1/12-2008 від 01 листопада 2008 року (а.с. 60-61), акт виконаних робіт до нього від 28 листопада 2008 року (а.с. 62), податкова накладна від 28 листопада 2008 року (а.с. 63), акт здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с. 64), податкова накладна від 31 грудня 2009 року (а.с. 65), рахунки-фактури (а.с. 66-68), акт виконаних робіт від 05 травня 2009 року (а.с. 69), акт виконаних робіт від 04 червня 2009 року (а.с. 70-71), податкові накладні (а.с. 72-75), договір поставки № 20/10-219 (а.с. 133-136), видаткова накладна від 31 жовтня 2008 року (а.с. 152), рахунок-фактура від 31 жовтня 2008 року (а.с. 153), податкова накладна від 31 жовтня 2008 року (а.с. 154), копії яких є у матеріалах справи.

Всі акти приймання-передачі містять реквізити, передбачені частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у тому числі, вказівку на зміст господарських операцій, кількість господарських операцій і їх вартість.

Серед обов'язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, перелік яких містить частина 2 статті 9 вказаного Закону, зазначення зв'язку отриманих послуг з господарською діяльністю платника податків не передбачено.

За таких обставин, висновки податкового органу про відсутність в актах виконаних робіт підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язку з господарською діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Брукіт" є необґрунтованими, а нарахування податку на прибуток з цих підстав у розмірі 19706, 75 грн. - неправомірним.

Стосовно віднесення до складу валових витрат по придбанню товарно-матеріальних цінностей у ПП "Техіндустрія" і ТОВ "Спецтехнологія".

Перевіряючими в акті (а.с. 17-19) вказано, що ТОВ "Брукіт" за період, що перевірявся, придбано у ПП "Техіндустрія" колесо ведуче ЕКГ-5 у сумі 8340, 00 грн., футіровку бокову до СМД 118 великої у розмірі 11450, 00 грн., плиту футіровочну у сумі 8500, 00 грн., у ТОВ "Спецтехнологія" - грохот, насос пісковий у сумі 35467, 00 грн. без документального підтвердження їх транспортування і отримання покупцем.

При цьому суд зазначає, що відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Про факт здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток свідчать рух активів у процесі здійснення господарської операції, наявність податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та наявність зв'язку між фактом придбання товарів і господарською діяльністю платника податку.

Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, визначають товарно-транспортну накладну як основний документ на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень автомобільним транспортом. Товарно-транспортна накладна виступає первинним документом бухгалтерського обліку.

Суд також вважає за необхідне зазначити, якщо певна господарська операція між суб'єктами господарювання (платниками податку) не відбулася, чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Тобто, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно, право на валові витрати та податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Судом встановлено, що 19 лютого 2008 року між позивачем (Покупець) та ПП "Техіндустрія" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 19-02 (а.с. 46). За умовами вказаного договору (пункт 1.1) Продавець зобов'язується продати, а Покупець - прийняти й оплатити товарно-матеріальні цінності виробничо-технічного призначення і запасні частини до гірського технологічного обладнання.

Позивачем надано накладні і рахунки (а.с. 47-52), з яких вбачається, що Товариство придбало у ПП "Техіндустрія" колесо ведуче ЕКГ-5 вартістю 8340, 00 грн., футіровку бокову до СМД 118 великої вартістю 11450, 00 грн., плиту футіровочну вартістю 8500, 00 грн. Про їх реалізацію, отже, отримання від продавця, свідчать надані позивачем первинні документи, копії яких є у матеріалах справи.

На підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу № 01/09-09 від 01 вересня 2009 року (а.с. 53-55), укладеного з ТОВ "Спецтехнологія", позивачем надано податкову та видаткову накладну (а.с. 56-57). З них вбачається, що Товариство придбало у ТОВ "Спецтехнологія" грохот ПИЛ-43 вартістю 26560, 83 грн., насос пісковий 5ГР-3 вартістю 8905, 83 грн.

Про отримання позивачем від ТОВ "Спецтехнологія" придбаних товарно-матеріальних цінностей свідчать договір зберігання від 01 жовтня 2010 року (а.с. 137-140), за умовами якого ТОВ "Триєра" зобов'язується зберігати майно (грохот, насос пісковий), передане йому ТОВ "Брукіт", і повернути у цілості на першу вимогу Поклажодавця. Про передачу вказаного майна свідчить акт прийому-передачі майна на зберігання від 01 жовтня 2010 року (а.с. 141).

Про реалізацію у подальшому придбаного грохота свідчать рахунок фактура від 30 березня 2012 року, податкова і видаткова накладні, копії яких є у матеріалах справи.

Всі документи складені належним чином, відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем у зв'язку із придбанням у ПП "Техіндустрія" колеса ведучого, футіровки бокової до СМД 118 великої, плити футіровочної, у ТОВ "Спецтехнологія" - грохота, насоса піскового і використання їх у подальшій господарській діяльності підтверджені всіма необхідними належним чином оформленими документами, ведення яких передбачено правилами податкового обліку, тобто, доведено факт їх отримання від контрагентів. Дані витрати пов'язані з господарською діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Брукіт", тому обґрунтовано були віднесені до складу валових витрат, і, як наслідок, неправомірним є нарахування податку на прибуток підприємства у сумі 15939, 00 грн.

Стосовно амортизаційних відрахувань.

В акті № 521/23-01/33555087 від 14 квітня 2011 року перевіряючими зроблено висновок про невірне застосування позивачем нових норм амортизації (10 %) придбаних у АБ "ДіамантБанк" транспортних засобів, тоді як потрібно застосовувати старі норми (6,25 %).

Відповідно до підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації, згідно з підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 вказаної статті Закону, підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Судом встановлено, що ТОВ "Брукіт" були придбані у АБ "Діамантбанк" 2 автомобілі марки МАЗ 551608-236. Вказані обставини підтверджуються податковою і видатковою накладними від 24 березня 2009 року (а.с. 78).

Відповідно до підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", автомобільний транспорт відноситься до 2 групи основних фондів.

Відповідно до пункту 1 розділу "Перехідні положення" Закону України від 01 липня 2004 року № 1957-IV "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 1 січня 2004 року у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів. Амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв'язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 1 січня 2004 року, здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 1 січня 2004 року. При цьому для цілей податкового обліку платники податку зобов'язані вести окремий облік витрат, понесених у зв'язку з придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 1 січня 2004 року.

До 1 січня 2004 року для 2 групи основних фондів діяла норма амортизації 6, 25 %, а з 01 січня 2004 року, згідно з підпунктом 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", встановлено норми амортизації у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 2 - 10 відсотків.

Як вбачається із копій свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (а.с. 76-77), автомобілі марки МАЗ 551608-236 (д/н НОМЕР_4, НОМЕР_5), 2006 року випуску, придбані позивачем у 2009 році.

Оскільки вказані автомобілі виготовлені та придбані Товариством після 01 січня 2004 року, тому для їх амортизації, з врахуванням викладених правових норм, повинна застосовуватися норма амортизації 10 %, що і було зроблено позивачем.

За таких обставин, позивач правомірно амортизував придбані автомобілі, тому нарахування податку на прибуток у розмірі 1659, 50 грн. є необґрунтованим.

Враховуючи викладене вище, податкове повідомлення-рішення від 10 травня 2011 року № 0000232301 в частині збільшення ТОВ "Брукіт" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток з основного платежу в розмірі 37305, 00 грн. та штрафної (фінансової санкції) в розмірі 9326, 00 грн. є неправомірним, а позовні вимоги про його скасування - обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості наданих юридичних, посередницьких послуг, послуг по навантажувальним роботам та обслуговуванню автомобілів.

В акті перевірки (а.с. 23) перевіряючими вказано, що позивач відніс до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 1000, 00 грн. з вартості наданих ТОВ "Юр-ком" юридичних послуг, ПДВ у розмірі 813, 00 грн. з ціни наданих ТОВ "Поліграфія" посередницьких послуг, ПДВ у сумі 3333, 00 грн. з вартості наданих ПП "Юлвіс" послуг по навантажувальним роботам, ПДВ у сумі 10619, 00 грн. з вартості наданих ТОВ "МК Сервіс" послуг по обслуговуванню автомобілів, факт придбання яких і використання у господарській діяльності підприємства не підтверджено документально.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону, є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Як вже зазначалося вище, факт надання позивачеві ТОВ "Юр-ком" юридичних послуг (ПДВ у сумі 1000, 00 грн.), ТОВ "Поліграфія" - посередницьких послуг (ПДВ у розмірі 813, 00 грн.), ПП "Юлвіс" - послуг по навантажувальним роботам (ПДВ у сумі 3333, 00 грн.), ТОВ "МК Сервіс" - послуг по обслуговуванню автомобілів (ПДВ у сумі 10619, 00 грн.) свідчать акт приймання-передачі наданих юридичних послуг від 31 жовтня 2008 року (а.с. 58), податкова накладна від 31 жовтня 2008 року (а.с. 59), договір про надання послуг № БР-1/12-2008 від 01 листопада 2008 року (а.с. 60-61), акт виконаних робіт до нього від 28 листопада 2008 року (а.с. 62), податкова накладна від 28 листопада 2008 року (а.с. 63), акт здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с. 64), податкова накладна від 31 грудня 2009 року (а.с. 65), рахунки-фактури (а.с. 66-68), акт виконаних робіт від 05 травня 2009 року (а.с. 69), акт виконаних робіт від 04 червня 2009 року (а.с. 70-71), податкові накладні (а.с. 72-75), договір поставки № 20/10-219 (а.с. 133-136), видаткова накладна від 31 жовтня 2008 року (а.с. 152), рахунок-фактура від 31 жовтня 2008 року (а.с. 153), податкова накладна від 31 жовтня 2008 року (а.с. 154), копії яких є у матеріалах справи.

Всі податкові накладні містять реквізити, передбачені частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", у тому числі, вказівку на зміст господарських операцій, кількість господарських операцій і їх вартість.

Серед обов'язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, перелік яких містить частина 2 статті 9 вказаного Закону, зазначення зв'язку отриманих послуг з господарською діяльністю платника податків не передбачено.

За таких обставин, позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту 15765, 00 грн. ПДВ з вартості наданих юридичних, посередницьких послуг, послуг по навантажувальним роботам та обслуговуванню автомобілів, тому нарахування податковим органом зобов'язання по ПДВ з цих підстав є неправомірним.

Щодо віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ з ціни придбаних товарно-матеріальних цінностей у ПП "Техіндустрія" і ТОВ "Спецтехнологія".

Як зазначено перевіряючими (а.с. 23), Товариство безпідставно включило до податкового кредиту сум ПДВ з ціни придбаних у ПП "Техіндустрія" колеса ведучого ЕКГ-5 (1668, 00 грн. ПДВ), футіровки бокової до СМД 118 великої (2290, 00 грн. ПДВ), плити футіровочної (1700, 00 грн. ПДВ), 7093, 00 грн. ПДВ з ціни придбаних у ТОВ "Спецтехнологія" грохота, насоса піскового, що не призначаються для їх використання у господарській діяльності позивач і факт їх оприбуткування не підтверджено товарно-транспортними накладними.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Як вже зазначалося вище, для підтвердження даних податкового обліку беруться до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

19 лютого 2008 року між позивачем (Покупець) та ПП "Техіндустрія" (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 19-02 (а.с. 46). За умовами вказаного договору (пункт 1.1) Продавець зобов'язується продати, а Покупець - прийняти й оплатити товарно-матеріальні цінності виробничо-технічного призначення і запасні частини до гірського технологічного обладнання.

Позивачем надано накладні і рахунки (а.с. 47-52), з яких вбачається, що Товариство придбало у ПП "Техіндустрія" колесо ведуче ЕКГ-5 (1668, 00 грн. ПДВ), футіровку бокову до СМД 118 великої (2290, 00 грн. ПДВ), плиту футіровочну (1700, 00 грн. ПДВ). Про їх реалізацію, отже, отримання від продавця, свідчать надані позивачем первинні документи, копії яких є у матеріалах справи.

На підтвердження виконання умов договору купівлі-продажу № 01/09-09 від 01 вересня 2009 року (а.с. 53-55), укладеного з ТОВ "Спецтехнологія", позивачем надано податкову та видаткову накладну (а.с. 56-57). З них вбачається, що Товариство придбало у ТОВ "Спецтехнологія" грохот ПИЛ-43, насос пісковий 5ГР-3 (7093, 00 грн. ПДВ).

Про отримання позивачем від ТОВ "Спецтехнологія" придбаних товарно-матеріальних цінностей свідчать договір зберігання від 01 жовтня 2010 року (а.с. 137-140), за умовами якого ТОВ "Триєра" зобов'язується зберігати майно (грохот, насос пісковий), передане йому ТОВ "Брукіт", і повернути у цілості на першу вимогу Поклажодавця. Про передачу вказаного майна свідчить акт прийому-передачі майна на зберігання від 01 жовтня 2010 року (а.с. 141).

Про реалізацію у подальшому придбаного грохота свідчать рахунок фактура від 30 березня 2012 року, податкова і видаткова накладні, копії яких є у матеріалах справи.

Оскільки факт отримання позивачем від контрагентів придбаних товарно-матеріальних цінностей, подальше їх використання у господарській діяльності Товариства підтверджено первинними документами, які складені належним чином, відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що виключає обов'язкову наявність товарно-транспортних по їх транспортуванню, тому нарахування Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області зобов'язання по ПДВ з цих підстав є неправомірним.

Враховуючи викладене вище, податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 10 травня 2011 року № 0000242301 про збільшення товариство з обмеженою відповідальністю "Брукіт" податку на додану вартість усього 18116, 00 грн., у тому числі: 14493, 00 грн. основного платежу і 3623, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, є неправомірним, а позовні вимоги про його скасування - обґрунтованими.

Щодо нарахування податку з доходів фізичних осіб.

В акті перевірки (а.с. 24-25) зазначено, що Товариство не у повній мірі за період, що перевірявся, утримало податок з доходів фізичних осіб внаслідок безпідставного надання податкової соціальної пільги у сумі 725, 92 грн. та не утримало податок з доходів у вигляді сум виплачених фізичним особам, які не перебувають у трудових відносинах.

Згідно з статтею 2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року № 889-IV (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), платником податку з доходів фізичних осіб є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний оподатковуваний дохід; чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року; доходи з джерелом їх походження з України, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх виплаті; іноземні доходи.

Відповідно до підпунктів 6.3.1, 6.3.2 пункт 6.3 статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати). Платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту. Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги (далі - заява про відмову від пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту. Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги. Податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунктом, без подання заяви про застосування пільги.

Ставка податку, відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.

Відповідно до підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподаткованого доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахуванню) цього податку до бюджету. Якщо оподаткований дохід нараховується , але не виплачується платнику податку особою що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Підпунктом 16.3.2 пункту 16.3 статті 16 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" визначено, що юридична особа за своїм місцезнаходженням, одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платником податку доходів сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні розподільчі рахунки, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства України.

Згідно з абзацом "а" пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходів, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Відповідно до абзацу "а" підпункту 20.3.1 пункту 20.3 статті 20 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", особами, відповідальними за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, є така особа - податковий агент.

На спростування висновків податкового органу позивачем надано карту рахунку 6411, журнал-ордер і відомість по рахунку 6411 (прибутковий податок), уточнюючі розрахунки сум доходу, платіжні доручення від 09 липня 2010 року, 13 вересня 2010 року, 01 жовтня 2010 року, 17 листопада 2010 року, 23 грудня 2010 року, копії яких є у матеріалах справи. З наданих доказів вбачається, що Товариство у встановлені законом строки та розмірах сплатило податок з доходів фізичних осіб (працівників), тобто, виконало у повній мірі свій обов'язок, передбачений Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до статті 71 КАС України, він як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність свого рішення.

За таких обставин, висновки податкового органу щодо заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб на 1040, 92 грн. не підкріплені належними доказами, тому рішення від 10 травня 2011 року № 0000051702 про збільшення прибуткового податку на 1301, 15 грн., у тому числі: 1040, 92 грн. основного платежу і 260, 23 грн. штрафних (фінансових) санкцій, є неправомірним, а позовні вимоги про його скасування - обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Стосовно податкової вимоги.

27 жовтня 2011 року відповідачем сформовано податкову вимогу № 93 (а.с. 41) про сплату узгоджених сум грошових зобов'язань по податку на прибуток підприємств у розмірі 53903, 55 грн. і по податку на додану вартість у сумі 18052, 00 грн., які виникли станом на 27 жовтня 2011 року.

Судом встановлено, що вказана вимога сформована на підставі рішень від 10 травня 2011 року № 0000232301 і № 0000242301.

Оскільки повідомлення-рішення від 10 травня 2011 року № 0000232301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток з основного платежу в розмірі 37305, 00 грн. та штрафної (фінансової санкції) в розмірі 9326, 00 грн., і № 0000242301 про збільшення податку на додану вартість усього 18116, 00 грн., у тому числі: 14493, 00 грн. основного платежу і 3623, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, суд вважає протиправними і скасовує їх, тому скасуванню підлягає і вимога № 93 від 27 жовтня 2011 року у частині суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями в розмірі 64300, 55 грн., у тому числі: з податку на прибуток в розмірі 46248, 55 грн.; з податку на додану вартість в розмірі 18052, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції від 10.05.2011 року №0000232301 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток з основного платежу в розмірі 37305,00 грн. та штрафної (фінансової санкції) в розмірі 9326,00 грн.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції від 10.05.2011 року №0000242301 та №0000051702.

Скасувати податкову вимогу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції від 27.10.2011 року №93 в частині суми податкового боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями в розмірі 64300,55 грн., у тому числі: з податку на прибуток в розмірі 46248,55 грн.; з податку на додану вартість в розмірі 18052,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 08 серпня 2012 р.