Постанова № 25999027, 31.05.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2012 року Справа № 1170/2а-282/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Тарасенко О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будфактура" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будфактура" (надалі - ТОВ "Будфактура") звернулося до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - Кіровоградська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000172360 від 17.01.12.

Позов мотивовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 550 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн., прийняте Кіровоградською ОДПІ на підставі акту перевірки №177/23-6/32504822 від 28.12.11 "Про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Будфактура" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в декларації з податку на додану вартість за період січень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ "Розетка.Уа". За результатами перевірки податковий орган дійшов до висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ТОВ "Розетка.Уа", яке, ніби-то, здійснює діяльність з надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій. Позивач, стверджуючи про необґрунтованість та безпідставність вказаних висновків та доводячи дійсність господарських взаємовідносин, поставлених під сумнів відповідачем, наполягає на правомірності формування ним податкового кредиту за цими господарськими операціями і просить суд визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 25.05.12 замінено відповідача у справі - Кіровоградську об'єднану державну податкову інспекцію - її правонаступником - Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби .

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Представник відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, стверджуючи про правомірність висновків акту перевірки та спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки податковий кредит у сумі 550 грн. сформований позивачем за правочином з ТОВ "Розетка.Уа", який визнаний податковим органом нікчемним. Посилаючись на результати проведеної податковими органами перевірки ТОВ "Розетка.Уа", якою встановлено відсутність в останнього необхідних умов для здійснення господарської діяльності, стверджує, що фактично його діяльність полягала у наданні податкової вимоги третім особам. З цих підстав просив суд у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будфактура" зареєстроване як юридична особа (а.с. 55), перебуває на податковому обліку в Кіровоградській ОДПІ, є платником податку на додану вартість.

Посадовими особами Кіровоградської ОДПІ на підставі наказу №4262 від 26.12.11 (а.с. 38) проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в декларації з податку на додану вартість за період січень 2011 року по взаємовідносинах із ТОВ "Розетка. Уа", результати якої оформлено актом №177/23-6/32504822 від 28.12.11 (а.с. 39-52).

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено відсутність поставок товарів та укладання угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період січень 2011 року щодо придбання ТОВ "Будфактура" товарів (робіт, послуг) у контрагента постачальника ТОВ "Розетка.Уа" не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій; у зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно з п.1, п.5 ст. 203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України встановлено нікчемні правочини та порушення п. 198.3, п. 198.6, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість за січень 2011 року в сумі 550 грн.

На підставі цього акту Кіровоградською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000172360 від 17.01.12, яким позивачеві згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до ч.1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, за порушення пп. 198.3, 198.6, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на суму 550 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 грн., усього - 551 грн. (а.с. 53).

Перевіряючи правомірність цього рішення, суд дійшов до таких висновків.

Вбачається, що предметом спору є висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ у січні 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ "Розетка.Уа", що призвело до збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 550 грн. Порушення податкового законодавства кваліфіковані відповідачем за пп. 198.3, 198.6, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (пункт 198.2 статті 198 ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом наведених норм, право платника податку на додану вартість на податковий кредит виникає на підставі сукупності юридичних фактів, а саме - придбання платником податку товарів/послуг з нарахуванням сум податку в ціні придбання, що підлягає сплаті іншому платнику цього податку - постачальнику товарів/послуг; характеристика товарів/послуг з метою оподаткування як таких, що призначені для використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності покупця - платника податку; підтвердження суми податку податковою накладною, митною декларацією чи іншими подібними документами.

Необхідною умовою віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових (грошових) зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Адже наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції.

Таким чином, витрати по сплаті податку на додану вартість для цілей включення до складу податкового кредиту та визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Досліджуючи обставини реальності господарських операцій позивача, на підставі яких ним сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем в частині правомірності формування податкового кредиту, суд встановив, що у січні 2011 року ТОВ "Будфактура", скориставшись мережею Інтернет, замовило на сайті інтернет-магазину ТОВ "Розетка.Уа" наступні товари: фотоапарат Саnon PowerShot SX 130 IS Silver, карту пам'яті Kingston SDHC 8 GB SD4/8GB, зарядний прилад для акумуляторів АА/ААА Ansmann Smart 2400 + 2AA 2400 m, фотоапарат Canon PowerShot F3100 IS Silver, чохол для фото Riva case 7024 (PU Black) на загальну суму 3302, 62 грн.

Передача товару оформлена видатковими накладними № 19876 від 28.01.11, № 20005 від 28.01.11 (а.с. 81, 94) із видачею податкових накладних №3092 від 28.01.11, №3091 від 28.01.11 (а.с. 82, 96), а оплату за товар покупцем проведено згідно з рахунками - фактурами №СФ-0019876 від 25.01.11, №СФ-0020005 від 25.01.11 (а.с. 80, 95), про що свідчить копія виписки по банківському рахунку позивача за 28.01.11. (а.с. 97).

Суму ПДВ з вказаних операцій за податковими накладними №3092 від 28.01.11, №3091 від 28.01.11 у розмірі 550,44 грн. віднесено позивачем до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за січень 2011 року (а.с. 98-100, 106-107).

Надходження товарів, як виробничих запасів, відображено в бухгалтерському обліку підприємства відповідними проводками в журналі-ордері №6 за січень 2011 року (а.с. 111).

З пояснень представника позивача встановлено, що оскільки одними з видів діяльності ТОВ "Будфактура" є монтаж та встановлення збірних конструкцій, зокрема вікон та дверей, а також виготовлення каркасних конструкцій і покрівель, про що свідчать дані ЄДРПОУ (а.с. 26), тому фотоапаратура та обладнання до неї придбані товариством з метою використання у власній господарській діяльності, зокрема для фотографування кінцевих результатів виконаних робіт та їх демонстрації замовникам.

Аналізуючи характер взаємовідносин позивача та ТОВ "Розетка.Уа", суд дійшов до висновку, що вони випливають із угод, які за своєю правовою природою є договорами поставки, укладеними на відстані.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічне визначення міститься у частині 1 статті 265 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

За визначеннями, наведеними у пункті 1.2 Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.04.07 №103, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 16.10.07 за №1181/14448, дистанційна торгівля - форма продажу товарів поза торговельними або офісними приміщеннями, за якої вибір товару та його замовлення не збігаються у часі з безпосереднім передаванням вибраного товару споживачем; договір, укладений на відстані, - договір, укладений продавцем із споживачем за допомогою засобів дистанційного зв'язку; засоби дистанційного зв'язку - телекомунікаційні мережі, поштовий зв'язок, телебачення, інформаційні мережі, зокрема Інтернет, які можуть використовуватися для укладення договорів на відстані; продаж товарів на замовлення - вид торгівлі, за якої споживач укладає договір купівлі-продажу товарів із продавцем на відстані за допомогою засобів дистанційного зв'язку або здійснює їх попереднє замовлення безпосередньо в продавця.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 2.6 вказаного Порядку суб'єкти господарювання можуть продавати товари на замовлення споживачів через спеціалізовані магазини, крамниці, магазини-склади, через відділи замовлень магазинів (крамниць), а також за допомогою засобів дистанційного зв'язку. Замовлення на товари приймаються від споживачів у порядку, встановленому суб'єктом господарювання (безпосередньо у магазині, за допомогою засобів дистанційного зв'язку, за місцем роботи громадян на підприємствах, установах, організаціях, з доставкою). Доставка замовлень проводиться в узгоджений зі споживачем час. Форма і порядок оплати за товари, що придбаваються, визначаються за погодженням між споживачем і суб'єктом господарювання. При доставці прийнятого за допомогою засобів дистанційного зв'язку замовлення на непродовольчі товари, на які нормативними документами встановлено гарантійні строки, споживачу передається технічний паспорт чи інший документ, що його замінює. У цих документах обов'язково робиться відмітка про дату продажу (день доставки) та найменування суб'єкта господарювання, що виконав замовлення, яка завіряється штампом (печаткою) і підписом уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Пунктами 1.14, 1.18 цього Порядку передбачено, що розрахунки за продані товари та надані послуги можуть здійснюватися готівкою та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) відповідно до законодавства. Разом з товаром споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проданої продукції, який засвідчує факт купівлі товару та/або надання послуги. Відпуск товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями проводиться в упакованому вигляді, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу або не випливає із суті зобов'язання.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, видами діяльності ТОВ "Розетка.Уа" є: роздрібна торгівля побутовими електротоварами, радіо- та телеапаратурою; посередництво у торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля радіотелевізійною апаратурою та засобами звуко- та відео запису, оптова торгівля офісною технікою та устаткуванням. (а.с. 56 -58)

Представник позивача у судовому засіданні пояснила, що при замовленні товарів через інтернет-магазин ТОВ "Розетка.Уа" було обумовлено умови розрахунків з постачальником: попередня оплата в безготівковій формі; умови поставки: отримання товару на складі представництва ТОВ "Розетка.Уа", розташованого у м. Кіровограді по вул. Родніковій, 86. Оформивши на сайті замовлення та отримавши від ТОВ "Розетка.Уа" рахунки-фактури №СФ-0019876 від 25.01.11, №СФ-0020005 від 05.01.11, позивач перерахував на розрахунковий рахунок продавця кошти за замовлений товар. Придбаний товар отримано на складі, що розташований у м. Кіровограді по вул. Родніковій, 86, директором ТОВ "Будфактура" Перехрестом М.П. на підставі довіреностей №3446 та №3447 від 28.01.11, які зареєстровані у журналі реєстрації довіреностей. (а.с. 108-110). Разом з товарами також було отримано документи, необхідні для їх оприбуткування - податкові та видаткові накладі. На пропозицію суду про надання технічних паспортів на придбані фотоапарати, представник позивача пояснила, що наразі вони не збереглися, оскільки передбачений річний гарантійний строк закінчився у січні 2012 року.

Як вбачається зі змісту акту перевірки №177/23-6/32504822 від 28.12.11 та не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні, під час проведення документальної перевірки зміст правочинів, укладених позивачем з ТОВ "Розетка. Уа", податковим органом не з'ясовувався, обставини укладання та виконання цих правочинів, а також реальність господарських операцій, опосередкованих ними, не досліджувалися, податкові накладні не перевірялися. Між тим судом встановлено, що всі первинні документи, на підставі яких позивачем у січні 2011 року сформовані дані податкового обліку по взаємовідносинах з ТОВ "Розетка.Уа", були надані позивачем до податкового органу 15.12.11 на виконання запиту останнього (а.с. 75).

Таким чином, судом установлено, що право на податковий кредит у позивача по взаємовідносинах з ТОВ "Розетка.Уа" виникло внаслідок фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, підтверджено належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, обставини, наведені відповідачем, як підстави для невизнання податкового кредиту, сформованого позивачем за рахунок сум податку на додану вартість, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням товарів у ТОВ "Розетка.Уа", знаходяться поза межами вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки товари придбані з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а суми ПДВ, що віднесені до складу податкового кредиту, підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

Між тим, як встановлено судом, фактичною підставою для визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість у спірному податковому повідомленні-рішенні послугував викладений в акті перевірки №177/23-6/32504822 від 28.12.11 висновок про відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, а також про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ "Розетка. Уа". Воднораз, в підґрунтя такого висновку покладено акт перевірки ДПІ в Печерському районі м. Києва №517/23-2/37193071 від 16.05.11 "Про результати документальної невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Розетка.Уа" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.11 по 28.02.11", яким встановлено нікчемність правочинів, укладених між ТОВ "Розетка.Уа" та підприємствами - постачальниками (ТОВ "Отрина", ТОВ "Каріте"), оскільки у ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з відсутністю (ненаданням для перевірки) договорів про господарські відносини, актів приймання-передачі товару, довіреностей документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. (а.с. 76 - 79).

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як роз'яснено у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У ході розгляду справи зазначені факти відповідачем не доведено, так само як і не надано доказів на підтвердження недотримання сторонами правочинів в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, що згідно зі статтею 215 ЦК України є підставою для визнання правочинів недійсними.

Відповідач, стверджуючи про нікчемність вчинених позивачем правочинів, не довів наявність у нього мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

Між тим, заперечуючи фактичне придбання позивачем товарів у ТОВ "Розетка.Уа", податковий орган послався на безтоварність операцій між цим контрагентом та його постачальниками - ТОВ "Отрина", ТОВ "Каріте", з яким позивач не перебував у правовідносинах.

У зв'язку з цим суд зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №21-47а10 від 31.01.11, яка в силу статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Суд, дослідивши у судовому засіданні обставини здійснення господарських операцій, на підставі яких сформовані дані податкового обліку, поставлені під сумнів відповідачем, та оцінивши відносини, які склалися безпосередньо між учасниками цих операцій, дійшов до висновку, що господарські операції з придбання позивачем у ТОВ "Розетка.Уа" товарів мали місце та фактично здійснені. Відомості про ці господарські операції містяться у первинних документах, які наявні у позивача та підтверджують здійснення господарських операцій. Вказані первинні документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704. У судовому засіданні достовірність цих документів відповідачем не спростовано.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що ТОВ "Будфактура", сплативши суми податку на додану вартість в ціні товарів, отримало податкові накладні, складені належним чином, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності віднесення ним до податкового кредиту таких сум податку на додану вартість та безпідставності висновків відповідача про порушення вимог пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування йому грошових зобов'язань. Будь-якими належними і допустимими доказами відповідач не підтвердив свої висновки та не спростував доводи позивача про фактичне здійснення господарських операцій, за правочинами, визнаними ним нікчемними.

У ході судового розгляду судом не здобуто доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з поставки товарів позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків та позбавляли його права на податковий кредит.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з частиною 3 статті 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Оскільки відповідачем не доведено суду фактів порушення ТОВ "Будфактура" норм податкового законодавства при формуванні податкового кредиту у січні 2011 року, тому застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні відповідачем не доведено правомірність податкового повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ №0000172360 від 17.01.12, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Зважаючи на задоволення позову, суд вважає за необхідне присудити позивачеві з Державного бюджету України здійснені ним судові витрати у сумі 107,30 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Будфактура" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0000172360 від 17.01.12.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю "Будфактура" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 107, 30 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш

Повний текст постанови складено 05.06.12.