Постанова № 25998959, 06.09.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/9436/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13.59

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді

при секретарі Симонові Д,Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс»

до Луганської митниці

Головного управління Державної казначейської служби України у

Луганській області

про скасування рішень, стягнення ПДВ у розмірі 97 105,41 грн.

за участі:

представника позивача Ніколаєнко О.О.

представників відповідача 1 Чумак С.Ю., Остапець Д.В.

представник відповідача 2 не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Луганської митниці Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, в якому з урахуванням наданих у подальшому уточнень просило визнати протиправними дії Луганської митниці щодо відмови в застосуванні митної вартості, заявленої позивачем у вантажних митних деклараціях: №702190001/2012/000486 від 15.02.12, №702190001/2012/000499 від 16.02.12, №702190001/2012/000591 від 21.02.12; скасувати рішення Луганської митниці "про визначення митної вартості" від 10.02.12р. №702190001/2012/000008/1, від 14.02.12р. №702190001/2011/000012/1, від 16.02.12р. №702190001/2011/000013/1; стягнути з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» надмірно сплачену за вантажними митними деклараціями від 15.02.2012р. №702190001/2012/000486, від 16.02.2012р. №702190001/2012/000499, від 21.02.2012р. №702190001/2012/000591 суму податку на додану вартість в загальному розмірі 97 105,41 грн.

Ухвалою від 06.09.2012р. позовна заява у частині вимог про визнання протиправними дії Луганської митниці щодо відмови в застосуванні митної вартості, заявленої позивачем у вантажних митних деклараціях: №702190001/2012/000486 від 15.02.12; №702190001/2012/000499 від 16.02.12; №702190001/2012/000591 від 21.02.12 залишена без розгляду.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту № 7К1/70-11 від 23 червня 2011 року, укладеного між ТОВ "Лемтранс"(покупець) та ВАТ "Выксунский металлургический завод" (продавець, РФ) в особі ВАТ "ОМК-Сталь", продавець зобов'язався передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах DAР "Інкотермс 2010" (станція Соловей) залізничні колеса, кількість, строки поставки та ціна яких зазначаються у специфікаціях, що додаються до контракту та є його невід'ємною частиною. Згідно угоди від 23.12.11 ТОВ «Лемтранс» гарантує закупку залізничних колес на ВАТ «ВМЗ» у кількості не менш, ніж 1106 штук (7 вагонів) щомісяця протягом першого півріччя 2012 року по ціні 615 доларів США за штуку. За умови збільшення обсягів поставок відповідно змінюється ціна.

13 січня 2012 року сторонами була підписана специфікація № 13 до зазначеного вище контракту, відповідно до якої продавець зобов'язується передати у власність покупця товар "колеса суцільнокатані діаметром по колу катання 957 мм та з діаметром посадочного отвору у ступиці 190 мм" кількістю 1106 штук ціною 615 доларів США за штуку.

Вартість товару була оплачена на користь продавця в 100-відсотковому розмірі шляхом внесення передплати на підставі рахунку-проформи № 36 від 20.01.12 та підтверджується меморіальним ордером № 1 від 24.01.12.

Згідно п. 4.3 наведеного вище контракту у випадку перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в якості авансового платежу ціна товару, що оплачений, зміні не підлягає.

В межах виконання зазначеного вище контракту та специфікації до нього у лютому 2012 позивачем на митну територію України в зоні діяльності Луганської митниці ввозився товар "колеса залізничні суцільнокатані". Для проведення митного оформлення цього товару позивачем до Луганської митниці були подані вантажні митні декларації типу "ІМ 40": №702190001/2012/000339 від 08.02.12, №702190001/2012/000461 від 14.02.12, №702190001/2012/000511 від 16.02.12. Вартість товару у всіх випадках визначена декларантом за першим методом такого визначення (за ціною угоди). До кожної ВМД був наданий комплект обов'язкових документів для визначення митної вартості товару, передбачений пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006р. Крім обов'язкових документів також були надані експортні декларації країни відправлення, паспорти якості, декларації митної вартості, транспортні (залізничні) накладні, дозвільні документи, угода про поставку колес на перше півріччя 2012 року, лист контрагента за договором, експертний звіт.

На етапі здійснення митного контролю за визначенням митної вартості товару на поданих декларантом позивача деклараціях митної вартості у всіх випадках посадовою особою Луганської митниці були зроблені написи про необхідність подання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме: 1) інформації щодо підстав зниження ціни товарів згідно п.4.2 кнтракту, 2) інших документів за бажанням декларанта.

Зважаючи на те, що дя отримання запитуваних митним органом документів був необхідний деякий час, з метою уникнення простою транспорту, декларант позивача зробив напис на деклараціях митної вартості про неможливість подання додаткових документів відразу. Крім того, на декларації митної вартості форми ДМВ -1 до ВМД №702190001/2012/000339 декларант позивача навів, що «надано додаткові документи: 1 рахунок-проформа № 36 від 20.01.12; 2) меморіальний валютний ордер № 1 від 24.01.12, 3) угода бн від 23.12.2011 р. 4) лист ОАО «ОМК-Сталь» № АКД-ТОР/84-02/26997 від 17.11.2011 р.

У зв'язку з ненаданням додаткових документів відповідач-1 самостійно розрахував митну вартість з використанням 6-го (резервного) методу такого визначення та видав рішення про визначення митної вартості товару. Попередньо подані ВМД анульовані шляхом видачи карток відмови в подальшому митному оформленні.

Позивач здійснив митне оформлення товару відповідно до Порядку випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затвердженого наказом Держмитслужби України № 230 від 17.03.08 р., шляхом сплати до державного бюджету суми ПДВ згідно з митною вартістю, визначеною митним органом. У зв'язку з цим були оформлені вантажні митні декларації типу "ІМ 40": №702190001/2012/000591 від 16.02.12, № 702190001/2012/000499 від 16.02.12 та №702190001/2012/000486 від 15.02.12 із зазначенням скоригованої митної вартості.

В межах терміну дії гарантійних зобов'язань заявою від 05.03.2012р. № 06-03/12 декларант позивача надав до Луганської митниці обґрунтування вартості товару відповідно до п.4.2. Контракту, як вимагала митниця на декларації митної вартості, та лист ВАТ «ВМЗ» від 27.03.12 № АКД-ТОР/84-02/10047, в якому виробник підтверджує дійсність ціни на товар.

Листами від 04.05.2012 року № 3-15/4389 та від 10.05.12 № 3-15/4540 відповідач-1 відмовив у застосуванні митної вартості, заявленої декларантом. Підставами для відмови стало неподання позивачем додаткових відомостей для підтвердження заявленої митної вартості.

Позивач не згоден із рішеннями митного органу у зв'язку з тим, що ним були виконані всі вимоги Митного кодексу України та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою КМ України від 20.12.2006р. № 1766, оскільки обов'язкові та додаткові документи підтверджують, що заявлена декларантом митна вартість товарів базується на об'єктивних та документально підтверджених даних.

Крім того, з посиланням на Бюджетний кодекс України, Положення про Державну казначейську службу в Україні, яке затверджене Указом Президента України від 13.04.2011 року №460/2011 зазначає про обов'язок відповідача-2 зі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету України за рішеннями суду. Позивач вказує, що метою адміністративного судочинства є захист прав та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади. Враховуючи це суд зобов'язаний стягнути з державного бюджету України суму надмірно сплаченого при вищезазначених митних оформленнях ПДВ у розмірі 97 105,41 грн., оскільки таке у повній мірі поновить порушені права позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на викладені в позові обставини.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити, надав до суду заперечення проти позову, в обґрунтування яких зазначив, що відповідно до постанови КМУ від 09.04.08 № 339 (в редакції постанови КМУ від 27.12.10 № 1229) контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснювався шляхом проведення перевірки документів, усного опитування посадових осіб, співставлення рівня заявленої митної вартості з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Рішення про визначення митної вартості товару були винесені у зв'язку з ненаданням декларантом позивача додаткових документів, у тому числі: 1. висновків про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (ДП „Укрпромзовнішекспертиза"); 2. інформації зовнішньоторгівельних організацій про вартість товару та / або стровини; 3. інформації щодо факторів, які мали вплив на зниження вартості імпортованих товарів; 4. інших документів за бажанням декларанта, що підтверджують заявлену митну вартість товару; 5. сертифікат про походження товарів.

Наявні та надані у подальшому позивачем документи не довели, що заявлена позивачем митна вартість товару базується на об'єктивних, документально підтверджених даних. Просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідач -2 - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області у судове засідання представника не направив, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, заяв або клопотань від нього до суду не надходило. У зв'язку з наведеним відповідно до ст.. 128 КАС України справу вирішено у відсутність представника відповідча-2 на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши подані сторонами документи та відомості, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" зареєстровано в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена 15.10.1999 р., включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом юридичної особи №30600592, здійснює господарську діяльність на підставі Статуту.

Відповідач -1 - Луганська митниця у відповідності до статті 14 Митного Кодексу України є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи.

Відповідач - 2 - Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області є суб'єктом владних повноважень, який у відповідності д ст. 25 Бюджетного кодексу України вправі здійснювати безспірне списання коштів державного бюджету України на підставі рішень суду.

Судом встановлено, що відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту № 7К1/70-11 від 23 червня 2011 року (надалі - Контракт), укладеного між ТОВ "Лемтранс" (покупець) та ВАТ "Выксунский металлургический завод" (продавець, РФ) в особі ВАТ "ОМК-Сталь", продавець прийняв зобов'язання передати, а покупець прийняти та оплатити на умовах DAР "Інкотермс 2010" (станція Соловей) залізничні колеса, кількість, строки поставки та ціна яких зазначаються у специфікаціях, що додаються до контракту та є його невід'ємною частиною.

13 січня 2012 року сторонами Контракту була підписана специфікація № 13, відповідно до якої продавець зобов'язується передати у власність покупця товар "колеса суцільнокатані діаметром по колу катання 957 мм та з діаметром посадочного отвору у ступиці 190 мм" кількістю 1106 штук ціною 615 доларів США за штуку (а.с. 14).

Вартість товару була оплачена на користь продавця в 100-відсотковому розмірі шляхом внесення передплати на підставі рахунку-проформи № 36 від 20.01.12 та підтверджується меморіальним ордером № 1 від 24.01.12 (а.с. 16).

В межах виконання зазначеного вище Контракту та специфікації до нього у лютому 2012 позивачем на митну територію України в зоні діяльності Луганської митниці ввозився товар "колеса залізничні суцільнокатані". Для проведення митного оформлення цього товару позивачем через митного брокера - ПП „Фірма „Ліра-2007" до Луганської митниці були подані вантажні митні декларації типу "ІМ 40": №702190001/2012/000339 від 08.02.12, №702190001/2012/000461 від 14.02.12, №702190001/2012/000511 від 16.02.12. Вартість товару у всіх випадках визначена декларантом за першим методом (за ціною угоди) щодо такого визначення. Щодо кожного з митних оформлень за цими ВМД судом встановлено наступне.

1. До ВМД № 702190001/2012/000339 від 08.02.12 відповідно до відомостей графи 44 позивачем були надані: лист погодження на здійснення митного оформлення; транзитна декларація, транспортні накладні; зовнішньоекономічний контракт зі специфікацією № 13 та додатковими угодами № 3 та № 4; інвойси № 0200, 0198, 0199; паспорти якості №№500, 497, 499; експортна декларація країни відправлення №10408070/310112/0000319 (а.с. 17-30).

На декларації митної вартості (ДМВ-1) до цієї ВМД у графі „для відміток митного органу" посадовою особою Луганської митниці у декларанта були запитані наступні документи:

1) інформація щодо підстав заниження ціни товарів (п.4.2 контракту);

2) інші документи за бажанням декларанта (а.с.39).

На зворотному боці декларації митної вартості 08.02.12 декларант позивача зробив написи «Надано додаткові документи: 1) рахунок-проформа № 36 від 20.01.12; 2) меморіальний валютний ордер № 1 від 24.01.12, 3) угода бн від 23.12.2011 р. 4) лист ВАТ «ОМК-Сталь» № АКД-ТОР/84-02/26997 від 17.11.2011 р.» та 10.02.12: «надати додаткові інші документи немає можливості».

10. 02.2012 Луганською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості №702190001/2012/000008/1, згідно якого митна вартість заявленого до митного оформлення товару "залізничні колеса" визначена за шостим (резервним) методом визначення митної вартості (а.с. 40). Причиною відмови у застосуванні першого методу, заявленого декларантом, визначено неподання необхідних додаткових документів. Митну вартість визначено на підставі рівня митної вартості товару, митне оформлення яких вже здійснено за ВМД №110010000/2012/000430 від 24.01.12 із розрахунку 670 доларів США за шт.

Того ж дня відповідач-1 видав Картку відмови у митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон України №702190001/1/00052, у зв'язку з виданням зазначеного вище рішення про визначення митної вартості товару (а.с. 41).

Після отримання відповідного дозволу митниці за заявою від 10.02.12р. № 10/02-3 позивач подав нову ВМД № 702190001/2012/000486 від 15.02.12 зі скоригованою згідно рішення митниці митною вартістю під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми ПДВ. Розрахунок сум ПДВ, що підляагли сплаті до держбюджету наведений в графі 47 ВМД.

2. До ВМД №702190001/2012/000461 від 14.02.12 відповідно до відомостей графи 44 були надані: лист погодження на здійснення митного оформлення;транзитна декларація, транспортні накладні; зовнішньоекономічний контракт зі специфікацією № 13 та додатковими угодами № 3 та № 4; інвойси № 0263, 0264; паспорти якості №№ 561, 563; експортні декларації країни відправлення №№ 10408070/050212/0000414, 10408070/050212/0000413 (а.с. 45-55).

На декларації митної вартості (ДМВ-1) до цієї ВМД у графі „для відміток митного органу" посадовою особою Луганської митниці у декларанта були запитані наступні документи:

1) інформація щодо підстав заниження ціни на товари відповідно до п.4.2 контракту;

2) інші документи за бажанням декларанта (а.с. 56).

На зворотному боці декларації митної вартості 14.02.12 декларант позивача зробив напис «надати додаткові інші документи немає на даний час можливості».

14.02.2012 Луганською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості №702190001/2012/000012/1, згідно якого митна вартість заявленого до митного оформлення товару "залізничні колеса" визначена за шостим (резервним) методом визначення митної вартості (а.с. 57). Причиною відмови у застосуванні першого методу, заявленого декларантом, визначено неподання додаткових документів. Митну вартість визначено на підставі рівня митної вартості товару, митне оформлення яких вже здійснено за ВМД №110010000/2012/000430 від 24.01.12 із розрахунку 670 доларів США за шт.

Того ж дня відповідач-1 видав Картку відмови у митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон України №702190001/1/00056, у зв'язку з виданням зазначеного вище рішення про визначення митної вартості товару (а.с. 58).

Після отримання відповідного дозволу митниці за заявою від 14.02.12 № 14/02-1 позивач оформив нову ВМД № 702190001/2012/000499 від 16.02.12 зі скоригованою згідно рішення митниці митною вартістю під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми ПДВ. Розрахунок сум ПДВ, що підлягали сплаті до держбюджету наведений в графі 47 ВМД (а.с. 60).

3. До ВМД №702190001/2012/000511 від 16.02.12 відповідно до відомостей у графі 44 були надані: лист погодження на здійснення митного оформлення; транзитна декларація, транспортні накладні; зовнішньоекономічний контракт зі специфікацією № 13 та додатковими угодами № 3 та № 4; інвойси № 0326, 0368; паспорти якості №№ 630, 642; експортні декларації країни відправлення №№ 10408070/050212/0000463, 10408070/050212/0000486 (а.с. 61-71).

На декларації митної вартості (ДМВ-1) до цієї ВМД у графі „для відміток митного органу" посадовою особою Луганської митниці у декларанта були запитані наступні документи:

1) інформацію щодо підстав заниження ціни на товари згідно п.4.2 контракту;

2) інші документи за бажанням декларанта (а.с. 72).

На зворотному боці декларації митної вартості 16.02.12 декларант позивача зробив напис «надати інші додаткові документи на даний час немає можливості».

16.02.2012 Луганською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості №702190001/2012/000013/1, згідно якого митна вартість заявленого до митного оформлення товару "залізничні колеса"визначена за шостим (резервним) методом визначення митної вартості (а.с. 73). Причиною відмови у застосуванні першого методу, заявленого декларантом, визначено неподання додаткових документів. Митну вартість визначено на підставі рівня митної вартості товару, митне оформлення яких вже здійснено за ВМД №110010000/2012/000430 від 24.01.12 із розрахунку 670 доларів США за шт.

Того ж дня відповідач-1 видав картку відмови у митному оформленні чи пропуску товарів через митний кордон України №702190001/1/00058 у зв'язку з виданням зазначеного вище рішення про визначення митної вартості товару (а.с. 74).

Після отримання відповідного дозволу митниці за заявою від 16.02.12 № 16/02-1 позивач оформив нову ВМД № 702190001/2012/000591 від 16.02.12 зі скоригованою згідно рішення митниці митною вартістю під гарантійні зобов'язання шляхом сплати до державного бюджету суми ПДВ. Розрахунок сум ПДВ, що підлягали сплаті до держбюджету наведений в графі 47 ВМД (а.с. 76).

Відповідно до статті 264 МКУ у разі потреби в підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки. Можливість подання додаткових документів в підтвердження визначеної митної вартості після здійснення митного оформлення також передбачена Порядком випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України, затверджених наказом Держмитслужби України від 17.03.08 № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 березня 2008 р. за N 259/14950

Строк дії гарантійних зобов'язань становить 90 календарних днів з дати випуску товару у вільний обіг.

В межах терміну дії гарантійних зобов'язань у заяві від 05.03.2012р. № 06-03 /12 декларант позивача надав до Луганської митниці обґрунтування вартості товару з урахуванням п.4.2. Контракту та лист ВАТ «ВМЗ» від 27.03.12 № АКД-ТОР/84-02/10047, в якому виробник підтверджує дійсність ціни на товар та правила застосування п. 4.2 Контракту.

Листами від 04.05.2012 року № 3-15/4389 та від 10.05.12 № 3-15/4540 відповідач-1 відмовив у застосуванні митної вартості, заявленої декларантом. Підставами для відмови стало неподання позивачем додаткових відомостей для підтвердження заявленої митної вартості.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, визначивши правову норму, яку належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до наступного.

Поняття митної вартості визначено статтею 259 Митного кодексу України (у редакції на час спірних правовідносин, надалі - МК України). Згідно з нею митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГАТТ). Згідно до частини 2 статті VII ГАТТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, і не повинна ґрунтуватись на вартості товару вітчизняного походження або на довільних чи фіктивних оцінках.

Згідно зі статтею 262 МК України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються декларантом митному органу шляхом подання декларації митної вартості в порядку та умовах декларування митної вартості, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. №1766.

За приписами статті 264 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пункт 7 постанови Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006р. № 1766 "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження" (надалі - Порядок) визначає перелік обов'язкових документів, які декларант зобов'язаний подати для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пункт 11 Порядку передбачає, що окрім обов'язкових документів, декларантом для підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів також можуть бути подані й додаткові документи.

Також в пункті 11 Порядку зазначено, що посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".

Відповідно до пункту 14 Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

З аналізу вказаних норм вбачається, що праву митного органу вимагати необхідні для підтвердження митної вартості відомості кореспондує обов'язок декларанта з їх надання. Тільки у разі невиконання такого обов'язку митний орган уповноважений визначити митну вартість товарів на підставі наявних відомостей.

Зважаючи на такі наслідки бездіяльності декларанта, встановленню підлягають підстави, за яких такий обов'язок не виконаний ним - чи пов'язані вони з об'єктивною неможливістю надання витребуваних митним органом відомостей. Можливість надання таких відомостей залежить, у тому числі, від їх формулювання у декларації митної вартості - воно має бути чітким, містити вичерпний перелік документів.

Такий висновок обумовлений обмеженнями посадової особи митного органу у вимаганні від декларанта документів, не зазначених у графі "Для відміток митного органу". Зазначення у цій графі "інші документи" робить такий обов'язок невизначеним, а тому фактично унеможливлює його повне виконання.

Враховуючи, що однією з позицій, яка вимагалася відповідачем-1 від декларанта позивача, є «інші документи за бажанням декларанта» суд дійшов висновку про те, що ненадання відомостей на таку вимогу не може бути підставою для виникнення права на визначення митної вартості у митного органу.

Більш того, судом враховано, що на зворотньому боці декларації митної вартості ДМВ-1 №702190001/2012/000399 від 08.02.2012р. (а.с. 39) декларантом позивача зазначено, що ним на вимогу посадової особи митного органу надаються: рахунок-проформа №36 від 20.01.2012р.; меморіальний ордер №1 від 24.01.2012 року; угода б/н від 23.12.2011 року; лист ВАТ «ОМК - Сталь» №АКД-Т01/84-02/26997 від 17.11.2011 року.

Отже у цій частині вимоги відповідача-1 були виконані. Однак не зважаючи на це, ним була самостійно у рішенні №702190001/2012/000008/1 від 10.02.2012 року визначена митна вартість спірного товару. Підстав неврахування наданих декларантом позивача документів на підтвердження заявленої ним митної вартості відповідач-1 не навів. У польшому ці документи одразу додавалися до вантажних митних декларацій, що підтверджується зазначенням їх у рядку 44.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача-1 на те, що він вимагав від декларанта позивача документи за його бажанням. Надання додаткових документів відповідно до п. 11 Порядку є правом, а не обов'язком декларанта. Їх ненадання як невикористання права не має наслідком виникнення у митного органу повноважень на визначення митної вартості на підставі інших відомостей.

За таких самих підстав суд не приймає до уваги посилання відповідача-1 на те, що він вимагав від декларанта позивача: 1. висновків про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (ДП „Укрпромзовнішекспертиза"); 2. інформації зовнішньоторгівельних організацій про вартість товару та / або стровини; 3. інформації щодо факторів, які мали вплив на зниження вартості імпортованих товарів; 4. інших документів за бажанням декларанта, що підтверджують заявлену митну вартість товару; 5. сертифікат про походження товарів.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 11 Порядку посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу". Ця графа у спірних деклараціях митної вартості не містить вказаних документів, а отже твердження про їх витребування є безпідставним.

Що стосується надання декларантом позивача другої позиції з переліку відомостей, визначених відповідачем-1 як такі, що необхідні для підтвердження задекларованої митної вартості, судом встановлене наступне.

Я вже зазначалося, відповідачем-1 у грфі «Для відміток митного органу» усіх трьох спірних декларацій митної вартості витребовувалася інформація щодо підстав заниження ціни на товари згідно п.4.2 контракту.

Даним пунктом Контракту передбачено, що зі зміною цін на матеріальні ресурси та ставок залізничного тарифу ціна товару може змінюватися. Про зміну цін продавець засобами факсимільного зв'язку або телеграфом повідомляє покупця. Уразі незгоди покупця з новими цінами він повідомляє про це протягом 10 днів продавцю. При відсутності заперечень у зазначений строк ціни вважаються узгодженими та вступають в силу з моменту підписання додаткової угоди, оформленої у встановленому порядку (а.с. 8).

Одночасно пунктом 10.5 Контракту передбачено, що зміни та/або доповнення до цього котракту мають бути вчинені у письмовій формі та підписані уповноважними представниками обох сторін.

Пунктом 1.1. Контракту визначено, що кількість, строки поставки та ціна товару зазначаються у специфікаціях, що додаються до контракту та є його невід'ємною частиною.

13 січня 2012 року сторонами була підписана специфікація № 13 до зазначеного вище контракту, відповідно до якої продавець зобов'язується передати у власність покупця товар "колеса суцільнокатані діаметром по колу катання 957 мм. та з діаметром посадочного отвору у ступиці 190 мм" кількістю 1106 штук ціною 615 доларів США за штуку.

Виходячи саме з цієї ціни у спірних ВМД позивачем заявлена митна вартість. Враховуючи таке, відсутні підстави вважати, що мала місце зміна ціни, передбачена п. 4.2 Контракту.

Крім того, відповідно до п. 7 Порядку у переліку обов'язкових документів, які декларант зобов'язаний подати для підтвердження заявленої митної вартості зазначений зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього. Зважаючи на те, що зміна ціни у відповідності до п. 4.2 та 10.5 Контракту повинна супроводжуватися підписанням додаткової угоди, така угода, у разі її наявності, повинна надаватися під час митного оформлення.

У зв'язку з відсутністю додаткової угоди щодо зміни ціни у додатках до спірних ВМД, у відповідача-1 не було підстав вважати наявною таку зміну. А отже й вимагати інформацію щодо підстав заниження ціни на товари відповідач-1 також підстав не мав.

Також судом приймається до уваги, що декларантом позивача до прийняття рішень про визначення митної вартості відповідачеві-1 надавалася копія меморіального валютного ордеру №1 від 24.01.2012 року. Це підтверджується зазначенням даного документа на зворотньому боці ДМВ-1 №702190001/2012/000399 від 08.02.2012р. та графі 44 ВМД №702190001/2012/000461 від 14.02.12, №702190001/2012/000511 від 16.02.12.

Відповідно до п. 4.3 Контракту у разі перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у якості авансового платежа, вартість оплаченого товару зміні не підлягає.

Як вбачається зі змісту графи «Призначення платежу» меморіального валютого ордеру №1 від 24.01.2012 р. (а.с. 16) позивачем здійснена передоплата згідно з контрактом №7К1/70-11 від 23.06.2011р. за рахунком №36 від 20.01.2012р. У вказаному рахунку зазначено, що постачання товару за ним відбувається згідно зі специфікацією № 13 від 13.01.2012р. та за ціною 615 доларів США за одиницю.

З наведеного вбачається, що позивачем була здійснена передплата за спірний товар, що у відповідності до п. 4.3 Контракту виключає можливу зміну ціни.

Крім того, у наданому відповідачеві-1 листі ВАТ «Выксунский металлургический завод» №АКД-ТОР/84-02/10047 від 27.03.2012р. (а.с. 79) підтверджувалася незмінність визначеної у специфікації ціни 615 доларів СШа за одиницю товару.

Таким чином у відповідача-1 були відсутні підстави вважати, що зміна ціни мала місце, а отже вимоги надати для підтвердження заявленої митної вартості інформацію щодо підстав заниження ціни на товар є необґрунтованими.

З огляду на наведене вимоги посадових осіб відповідача-1 до декларанта позивача, викладені у графі «Для відміток митного органу», щодо надання додаткових відомостей для підтвердження заявленої митної вартості є безпідставними та не грунтуються на положеннях законодавства. Відтак у позивача на законних підставах не виник обов'язок з надання таких додаткових відомостей, а отже у відповідача-1 не виникло право на визначення митної вартості. Тому позовні вимоги про скасування рішень Луганської митниці про визначення митної вартості від 10.02.2012р. №702190001/2012/000008/1, від 14.02.2012р. №702190001/2012/000012/1, від 16.02.2012р. №702190001/2012/000013/1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» надмірно сплачену за вантажними митними деклараціями від 15.02.2012р. №702190001/2012/000486, від 16.02.2012р. №702190001/2012/000499, від 21.02.2012р. №702190001/2012/000591 суму податку на додану вартість в загальному розмірі 97 105,41 грн. суд зазначає насттупне.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України 2. Державна казначейська служба України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

У відповідності з цією нормою та ст.ст. 43, 102 Податкового кодексу України наказом Державної митної служби України вiд 20 липня 2007 р. N 618 (зареєстровано в Мiнiстерствi юстиції України 25 вересня 2007 р. за N 1097/14364) затверджений Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на вiдповiдних рахунках митного органу як передоплата, i митних та iнших платежiв, помилково та/або надмiрно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здiйснюється митними органами (надалі - Порядок повернення).

Згідно з п. 2 розділу 1 цього Порядку він визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, i митних та iнших платежiв, помилково та/або надмiрно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здiйснюється митними органами, у тому числi у випадках, зазначених у статтi 264, частинi четвертiй статтi 284 Митного кодексу України та в мiжнародних договорах України.

У відповідності з п. 1 розділу 3 Порядку повернення для повернення з Державного бюджету України митних та iнших платежiв, помилково та/або надмiрно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здiйснюється митними органами, платником податкiв до загального вiддiлу митного органу, яким здiйснювалось оформлення митної декларацiї, подається заява довiльної форми, яка пiдписується керiвником i головним бухгалтером суб'єкта господарської дiяльностi або фiзичною особою.

Подання такої заяви із зазначенням напрямів зарахування коштiв, якi повертаються передбачене також Порядком взаємодiї митних органiв з органами Державного казначейства України в процесi повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмiрно зарахованих до бюджету митних та iнших платежiв, контроль за справлянням яких покладається на митнi органи, який затверджений спільним наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України вiд 20 липня 2007 р. N 611/147 (зареєстровано в Мiнiстерствi юстицiї України 25 вересня 2007 р. за N 1095/14362, надалі - Порядок взаємодії).

Крім того, подання заяви як підстави для повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) передбачено ст..ст. 43, 102 Податкового кодексу України. При цьому така заява може бути подана не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати.

Судом встановлено, що із заявою про повернення з бюджету коштів у сумі 97 105,41грн. позивач до відповідачів не звертався. Відповідно, висновок, який передбачений пунктом 7 Порядку повернення та пунктом 2 Порядку взаємодії, до органів державного казначейства не надходив.

Таким чином, з боку відповідачів 1 та 2 відсутня бездіяльність із неповернення позивачеві з державного бюджету сплачених ним коштів, оскільки підстав для такого повернення вони не отримували.

Що стосується повернення коштів у відповідності з затвердженим постановою КМ України від 3 серпня 2011 р. N 845 Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів (п.3).

Стосовно податкових зобов'язань за спірними вантажними митними деклараціями, відсутні судові рішення, які набрали законну силу, щодо їх надмірної або помилкової сплати. Отже відсутні відповідні виконавчі документи, які б могли слугувати підставою для твердження про невиконання відповідачем-2 вимог законодавства.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення з державного бюджету України коштів у сумі 97 105,41грн. є передчасними, неправомірними і тому не підлягають задоволенню.

Аналогічну правову позицію навів Вищий адміністративний суд України у постановах від 24 квітня 2012 року по справі К/9991/46486/11, від 05 липня 2012 року К-25220/10.

У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог щодо вимог про стягнення з Державного бюджету України суми податку на додану вартість в загальному розмірі 97 105,41 грн. судові витрати, які відповідають даним позовним вимогам, відповідно до ст.. 94 КАС України стягненню на користь позивача не підлягають.

Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 69-71, 86, 87, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» до Луганської митниці, Головного правління Державної казначейської служби України у Луганській області про скасування рішення Луганської митниці про визначення митної вартості від 10.02.2012р. №702190001/2012/000008/1, від 14.02.2012р. №702190001/2012/000012/1, від 16.02.2012р. №702190001/2012/000013/1; стягнення з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс» надмірно сплачену за вантажними митними деклараціями від 15.02.2012р. №702190001/2012/000486, від 16.02.2012р. №702190001/2012/000499, від 21.02.2012р. №702190001/2012/000591 суму податку на додану вартість в загальному розмірі 97 105,41 грн. задовольнити частково.

Скасувати рішення Луганської митниці про визначення митної вартості від 10.02.2012р. №702190001/2012/000008/1, від 14.02.2012р. №702190001/2012/000012/1, від 16.02.2012р. №702190001/2012/000013/1.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина рішення проголошена у судовому засіданні 06 вересня 2012р. Постанова складена у повному обсязі 11 вересня 2012р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.