Постанова № 25998743, 13.09.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/10604/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Череповський Є.В.

при секретарі Пригода О.В.

за участю:

прокурор не з'явився

представник позивача Шпильова О.О.

відповідач не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом Прокурора Пролетарського району м. Донецька в інтересах держави в особі Управління Пенсійного Фонду України в Пролетарському районі м. Донецька до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 3 506,48 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Пролетарського району м. Донецька в інтересах держави в особі Управління Пенсійного Фонду України в Пролетарському районі м. Донецька (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 3 506,48 грн.

Позов мотивовано наявністю у відповідача заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка підлягає примусовому стягненню.

Прокурор у судове засідання не з'явився, про дату, місце й час розгляду справи був повідомлений належним чином, не повідомив суд про причини неявки у судове засідання.

У судове засідання представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце слухання справи був повідомлений належним чином, заяв, заперечень до суду не надав.

За таких обставин і відповідно до ст. 128 КАС суд визнав можливим розглянути справу без участі відповідача та на підставі доказів наявних у матеріалах справи.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури України покладені функції представництва інтересів держави в суді.

Відповідно до статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

Прокурор Пролетарського району м. Донецька в інтересах держави в особі Управління Пенсійного Фонду України в Пролетарському районі м. Донецька, оскільки його дії спрямовані на захист інтересів держави шляхом пред'явлення вимог про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків.

ОСОБА_2 зареєстроване як фізична особа підприємниць, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію від 06.11.2002 р. ідентифікаційний номер НОМЕР_1.

Відповідач знаходиться на обліку від 08.11.2002 року за № 05-22-11-4902 у позивача, про що зазначено у повідомленні про взяття на облік платника єдиного внеску.

Згідно позовної заяви, за період з 01.11.2010 р. по 01.01.2012 р. у відповідача виникла заборгованість за єдиним внеском у загальному розмірі 3 506,48грн.

У матеріалах справи наявні корінці вимог позивача до відповідача від 19.11.2010р. за № Ф-191У щодо сплати суми боргу по єдиному внеску у загальному розмірі 733,41грн., від 04.05.2011р. за № Ф-175-У щодо сплати суми боргу по єдиному внеску у загальному розмірі 757,14 грн., від 22.02.2012р. за № Ф-48-У щодо сплати суми боргу по єдиному внеску у загальному розмірі 201,08 грн.

Крім того, позивачем до матеріалів справи надані копії постанов про відкриття виконавчого провадження від 23.12.2010 р. ВП № 23438607 за вимогою позивача від 19.11.2010р. ВП 33-1685/11 за № Ф-191У, від 10.08.2011р. за вимогою позивача від 04.05.2011р. за № Ф-175-У та від 16.03.2012р. ВП № 31716707 за вимогою позивача від 22.02.2012р. за № Ф-48-У.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 1 ч. першої ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідач, як платник єдиного внеску, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, про що зазначено у п.1 ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з територіальним органом Пенсійного фонду за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Частиною 12 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується, про що зазначено у ч. 16 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Щодо посилання відповідача на включення до суми заборгованості штрафів та пені, суд зазначає, що за приписами абзацу другого 14 ст. 25 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення.

Відповідно до абзацу 3 частини 15 ст. 25 зазначеного Закону, суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 297 515,97 грн., що підтверджується витягами з картки особового рахунку відповідача, актом звірки, та не спростовується наданими відповідачем поясненнями.

Частиною другою ст. 12 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Пунктом 7 ч. 1 ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.

Частиною 4 ст. 25 зазначеного Закону встановлено, що у випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Підпунктами 1 та 2 п. 2.1 розділу ІІ Положення «Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002р. N 8-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 р. за N 442/6730, встановлено, що основними завданнями Управління є: облік платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - платники єдиного внеску) та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення.

Відповідно до пп. 1 п. 2.2 розділу ІІ зазначеного Положення, управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення.

Згідно п. 2.4 зазначеного Положення, управління має право стягувати несплачені суми єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів з їх платників.

Таким чином, заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування підлягає примусовому стягненню.

Щодо посилання відповідача на наявність відкритого виконавчого провадження за відповідними вимогами позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 6 ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Згідно абзацу 7 ч. 4 ст. 25 зазначеного Закону, у випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Таким чином, право звернення територіального органу Пенсійного фонду не обмежено наявністю або відсутністю заходів позасудового стягнення заборгованості.

Проте, при зверненні до суду щодо стягнення недоїмки територіальний орган Пенсійного фонду повинен припинити позасудові заходи стягнення боргу.

Тобто, наявність відкритого за вимогою територіального органу Пенсійного фонду виконавчого провадження не може бути підставою для відмови судом у задоволені позовних вимог щодо стягнення заборгованості. Однак, прийняття судового рішення про стягнення боргу є підставою для припинення позасудових заходів стягнення боргу, тобто, відкликання територіальним органом Пенсійного фонду своїх вимог, надісланих до державної виконавчої служби.

На підставі наведеного, Суд вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та вбачає наявність достатніх підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Прокурора Пролетарського району м. Донецька в інтересах держави в особі Управління Пенсійного Фонду України в Пролетарському районі м. Донецька до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 3 506,48 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного Фонду України в Пролетарському районі м. Донецька (ЄДРОПУ 21955468) суму заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 3 506 (три тисячі п'ятсот шість) гривень 48 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошена у судовому засіданні 13 вересня 2012 року.

Постанова в повному обсязі буде складено 17 вересня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Череповський Є.В.