Постанова № 25998266, 11.09.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

11 вересня 2012 р. (14:30 год.) Справа №2а-1183/12/0170/18

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі Карпенко Л.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор"

до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

представники сторін:

від позивача - Шаркова Наталія Геннадіївна, довіреність №б/н від 16.08.2012р.;

від відповідача - Казанцева Зарема Тухтаралієвна, довіреність №6239/9/38/10 від 03.08.2012р.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Новатор" (далі-Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим (далі - Відповідач) №0000212301 від 11.01.2012р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 117 024,00 грн. - за основним зобов'язанням та 1,00 грн. - за штрафними санкціями; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим №0000222301від 11.01.2010р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 42 192,00 грн. - за основним зобов'язанням та 1,00 грн. - за штрафними санкціями.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом невірно застосовані норми Податкового кодексу України та помилково зроблені висновки про безтоварний характер господарських операцій позивача із ТОВ "Вік Оіл Плюс". Позивач підкреслює, що товарність господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АРК від 27.01.2012 року відкрито провадження по справі, закінчене підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні ухвалою суду від 16.03.2012 року по справі призначено судово-економічну експертизу.

Ухвалою суду від 16.03.2012 р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням експертизи до одержання результатів експертизи.

25.07.2012 р. на адресу суду від ТОВ "Кримське експертне бюро" надійшов висновок №89/12 судової економічної експертизи по адміністративній справі №2а-1183/12/0170/18.

Ухвалою від 27.08.2012р. було поновлено провадження в адміністративній справі №2а-1183/12/0170/18.

Представник позивача у судовому засіданні 11.09.12 р. наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись, на те, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення Податкового кодексу України щодо віднесення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за нікчемним правочином, укладеним з ТОВ "Вік Оіл Плюс". Враховуючи зазначене вище, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Правова позиція відповідача викладена в письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с. 55-57).

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новатор" є юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи -00443737), зареєстрованою Виконавчим комітетом Джанкойської міської ради АР Крим 26.04.1991 року, що підтверджується довідкою АБ №410114 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Також, з Довідки АБ №410114 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що основними видами діяльності ТОВ "Новатор" по КВЕД є:

- 15.51.0 - перероблення молока та виробництво сиру;

- 15.43.0 - виробництво маргарину та аналогічних харчових жирів;

- 51.33.0 - оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією,

тваринним маслом та жирами;

- 51.51.0 - оптова торгівля паливом;

- 52.62.0 - роздрібна торгівля з лотків та ринках;

- 60.24.0 - діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Судом встановлено, що посадовими особами Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим була проведена документальна невиїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавтсва по взаємовідносинам з ТОВ "Вік Оіл Плюс" за травень 2011р., за наслідками перевірки складено акт від 27 лютого 2011 року №7941/23-1/00443737.

За висновками даного акту встановлено порушення позивачем п.198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, в результаті чого завищено податковий кредит з податок на додану вартість у травні 2011 року на загальну суму 159216,07 грн. в т.ч. по:

- податковій декларації з податку на додану вартість на суму ПДВ 42192,27 грн.;

- податковій декларації з податку на додану вартість (переробного підприємства) спеціального режиму оподаткування переробного підприємства на суму ПДВ 117023,80 грн.

Підставою для висновків про необґрунтованість віднесення до податкового кредиту вказаних сум ПДВ стали висновки Акту перевірки про безтоварність господарських операцій між ТОВ «Вік Оіл Плюс» та ТОВ «Новатор», оскільки зустрічною перевіркою ТОВ «Вік Оіл Плюс» не було підтверджено наявність поставки йому товару від його постачальника ТОВ "Торговий дім "Альпіна", що свідчить про безтоварність операцій, тобто операції за участю ТОВ «Вік Оіл Плюс» не спричиняють реального настання правових наслідків, є нікчемними, його діяльність була спрямована на надання податкової вигоди третім особам, а ТОВ «Новатор» є "вигодонабувачем".

Підставами для цього категоричного висновку є інформація про відсутність у ТОВ «Вік Оіл Плюс» основних фондів, виробничих та складських приміщень, транспортних засобів та технічного персоналу, а також про відсутність найменування перевізника в товарно-транспортних накладних, за якими здійснювалося перевезення палива від ТОВ "Торговий дім "Альпіна" до ТОВ «Вік Оіл Плюс».

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 11 січня 2012 року №0000222301 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 42192 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), застосованими на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України - 1,00 грн.;

- від 11 січня 2012 року №0000212301 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 117024 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), застосованими на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України - 1,00 грн.

Не погодившись з зазначеними рішеннями позивач оскаржував їх в адміністративному порядку до Джанкойської ОДПІ в АРК. За результатом розгляду заперечення позивача до акту перевірки податковим органам було прийнято рішення, якими заперечення до акту перевірки залишено без задоволення, а податкові повідомлення рішення -без змін.

Перевіряючи обґрунтованість визначення суми завишення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 159216,07 грн. ТОВ "Новатор", суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування податкових повідомлень - рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у зв'язку прийняттям таких повідомлень -рішень, яким позивачеві визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та нараховані штрафні санкції.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Перевіряючи реальність виконання договору поставки нафтопродуктів №0024 від 04.01.2011 р., укладеного між позивачем та ТОВ "Вік Оіл Плюс" (ін. код 36977514), суд зазначає наступне.

Так, між ТОВ «Вік Оіл Плюс» (Постачальник) та ВАТ «Новатор» (Покупець) був укладений Договір поставки нафтопродуктів № 0024 від 04.01.2011р. (а.с. 27), предметом якого є поставка нафтопродуктів, найменування, кількість та ціна яких вказуються в накладних документах на товар, які оформляються на кожну окрему партію товару (п. 1.1 договору).

Відповідно до пункту 2.2 постачання товару в рамках Договору здійснюється в рамках базису поставки СРТ - пункт призначення, вказаний покупцем в заявці на відвантаження Товару.

Згідно п. 3.1. Поставка товару здійснюється партіями протягом строку дії Договору. Строк поставки партії товару - два календарних дня з дня, наступного за виконанням пункту 4.1.

Пункт 4.1 Оплата за поставлену партію товару проводиться шляхом перерахування Покупцем 100% грошових коштів у національній валюті України на банківський рахунок згідно з виставленими рахунками. Днем поставки товару вважається дата отримання товару представником Покупця, проставлена в накладній (чи товаро-транспортній накладній) Оплата, яка була проведена проятгом вказаного строку, вважається своєчасною.

На виконання умов Договору Постачальником в травні 2011 р. від вантажено на адресу Покупця бензин А-76 в загальній кількості 48465 л. та дизельне пальне в загальній кількості 53370 л. на загальну суму 955296,35 грн. (в т.ч. ПДВ 159216,06 грн.). Поставка нафтопродуктів підтверджена наданими позивачем первинними документами бухгалтерського обліку, а саме видатковими накладними Постачальника:

- видаткова накладна №209 від 06.05.2011р. на загальну суму 30064,50 грн. у т. ч. ПДВ 50677,42 грн. з яких Бензин А-76 у кількості 14540 на суму 135949,00 грн. у т.ч. ПДВ - 22658,17 грн. та Диз. топлива у кількості 17790 л. на суму 168115,50 грн. у т.ч. ПДВ - 28019,25 грн.;

- видаткова накладна №230 від 17.05.2011р. на загальну суму 30064,50 грн. у т. ч. ПДВ 50677,42 грн. з яких Бензин А-76 у кількості 14540 на суму 135949,00 грн. у т.ч. ПДВ - 22658,17 грн. та Диз. топлива у кількості 17790 л. на суму 168115,50 грн. у т.ч. ПДВ - 28019,25 грн.;

- видаткова накладна №236 від 19.05.2011р. на Бензин А-76 у кількості 4845 л. на суму 44719,35 грн. у т.ч. ПДВ- 7453,23 грн.;

- видаткова накладна №256 від 27.05.2011р. на загальну суму 302448,00 грн. у т. ч. ПДВ 50480,00 грн. з яких Бензин А-76 у кількості 14540 на суму 135222,00 грн. у т.ч. ПДВ - 22537,00 грн. та Диз. топлива у кількості 17790 л. на суму 167226,00 грн. у т.ч. ПДВ - 27871 грн.,

отже на загальну суму 955296,35 грн. у т.ч. ПДВ - 159216,06 грн.

Судом із матеріалів справи вбачається, що транспортування придбаних нафтопродуктів здійснювалося найманим автотранспортом, що підтверджується наданими позивачем товарно-транс портними накладним №0605-1 від 06.05.2011р., №1705-1 від 17.05.2011р., №1905-4 від 19.05.2011р., № 2705-1 від 27.05.2011р. на відпуск нафтопродуктів за ф. № 1-ТТН (нафтопродукт) перевізників ФОП Канцур та ПП Кучеренко.

Суд звертає увагу на те, що досліджені документи на поставку нафтопродуктів містять всі обов'язкові реквізити первинних бухгалтерських документів, відповідають нормативним вимогам до таких документів, тому є належним підтвердженням фактичного здійснення господарських операцій з придбання покупцем (ТОВ «Новатор») у постачальника (ТОВ «Вік Оіл Плюс») товарів на загальну суму 955296,35 грн., вт.ч. ПДВ 159216,06 грн.

Судом встановлено, що позивачем від ТОВ «Вік Оіл Плюс»(ІПН 369775108286) були отримані податкові накладні:

- податкова накладна № 9 від 06.05.2011 на загальну суму поставки 304064,50 грн., в т.ч. ПДВ 50677,42 грн.,

- податкова накладна № 25 від 17.05.2011 на загальну суму поставки 304064,50 грн., в т.ч. ПДВ 50677,42 грн.,

- податкова накладна № 29 від 19.05.2011 на загальну суму поставки 44719,35 грн., в т.ч. ПДВ 7453,23 грн.,

- податкова накладна № 52 від 27.05.2011 на загальну суму поставки 302448,00 грн., в т.ч. ПДВ 50408,00 грн.

Дослідженням наданих податкових накладних ТОВ «Вік Оіл Плюс» встановлено, що вони виписані зареєстрованим платником ПДВ, оформлені належним чином, містять усі обов'язкові реквізити, відповідають усім законо давчим вимогам до первинного документу податкового обліку, тому є належною підставою для включення до складу податкового кредиту ТОВ «Новатор» ПДВ в загальній сумі 159216 грн., нарахованого у зв'язку з придбанням товарів для їх використання у власній господарській діяльності.

Також із наданих позивачем первинних документів бухгалтер ського обліку (забірні карти на отримання ПММ та подорожні листи) встанов лено, що придбане у ТОВ «Вік Оіл Плюс» паливо було використано для заправки власних автомобілів ТОВ «Новатор», які здійснювали збір молочної сировини для її подальшої переробки, що є основним видом господарської діяльності підприємства.

Суми податкового кредиту за травень 2011 р. по взаємовідносинам з ТОВ «Вік Оіл Плюс» визначені позивачем вірно. Це підтверджується належно оформленими документами первинного податкового обліку - податковими накладними постачальника ТОВ «Вік Оіл Плюс». Тому суд може зробити висновок про те, що документами позивача підтверджена право мірність включення ТОВ «Новатор» до складу свого податкового кредиту ПДВ в загальній сумі 159216 грн. на підставі податкових накладних постачальника ТОВ «Вік Оіл Плюс» (в тому числі 42192 грн. по основній Декларації з ПДВ та 117024 грн. по спеціальній Декларації переробного підприємства).

Матеріали справи свідчать, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання товарів у ТОВ «Вік Оіл Плюс» в травні 2011 року.

Судом встановлено, що постачальник товарів, придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідної господарської операції (травень 2011р.) був зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100272471 (а.с. 62) та мав право видавати податкову накладну. Податковий кредит за цією операцією складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою протягом травня 2011р. у зв'язку з придбанням товарів, виходячи з договірної (контрактної) вартості послуг.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що на момент складання податкової накладної контрагент (ТОВ «Вік Оіл Плюс») позивача був юридичною особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Суд зазначає, що згідно положень пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані товари, що підтверджено податковою накладною, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, суд приходить до висновку про додержання позивачем вимог пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Також, суд зазначає, що посилання податкового органу на порушення вимог закону при здійсненні господарських операцій за ТОВ "Торговий дім "Альпіна" (ЄДРПОУ 32765365) не можуть бути прийняті до уваги при вирішенні спору, оскільки відповідачем не надано жодного доказу того, що ТОВ "Торговий дім "Альпіна" є "ланкою" у ланцюгу постачання саме того товару, який є предметом договору позивача із ТОВ "Вік Оіл Плюс".

Твердження відповідача про порушення позивачем правил оподаткування пов'язується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод, укладених котрагентом позивача- ТОВ "Вік Оіл Плюс" із іншою особою - ТОВ "Торговий дім "Альпіна".

Однак ці доводи відповідача не мають жодного відношення до спірних правовідносин.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом постачальниками у ланцюгу постачання є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких постачальників, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Суб'єкти господарювання згідно частини першої статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ч. 1 ст. 215 ЦК України визначає, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України є лише підставою для визнання правочинів недійсними. При чому, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, правочин дійсність якого заперечується, або стороною, або іншою заінтересованою особою може бути визнаний недійсним тільки судом.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним (нікчемним) судом не вимагається.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочину, тому доводи відповідача щодо порушення позивачем правил оподаткування не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Саме ж по собі припущення контролюючого органу щодо можливої несплати постачальниками підприємства по ланцюгу необхідних сум ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні бюджетного відшкодування.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Також, Податковий кодекс України не ставить право платника-покупця на податковий кредит в залежність від наявності у його контрагента-продавця будь-яких виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів або трудових ресурсів, або від підтвердження обставин придбання товару його контрагентом.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з отримання послуг від контрагента позивача, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Звідси власне відсутність доказів сплати постачальниками позивача ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для зменшення податкового кредиту при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність позивача як платника ПДВ.

До того ж, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи не надав податкові декларації до податкового органу, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним відповідних сум ПДВ до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для визначення податку на додану вартість у розмірі 159216,07 грн. у зв'язку із виключенням цієї суми з податкового кредиту, який був сформульований позивачем відповідно до норм Податкового кодексу України.

А тому підстави для застосування податковими повідомленнями-рішеннями Джанкойської ОДПІ штрафних санкцій в загальній сумі 2 грн. відсутні.

Також, судово-економічною експертизою відповідно до висновку №89/12 від 24.07.2012 р. ТОВ "Кримське експертне бюро" були зроблені такі висновки:

- Висновки Джанкойської ОДПІ про збільшення суми грошового зобов'я зання з ПДВ на 159216 грн., викладені в акті перевірки № 7941/23-1/00443737 від 27.12.2011, не підтверджуються документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача.

- Суми податкового кредиту за травень 2011 р. по взаємовідносинам з ТОВ «Вік Оіл Плюс» визначені позивачем вірно. Це підтверджується належно оформленими документами первинного податкового обліку - податковими накладними постачальника ТОВ «Вік Оіл Плюс».

- Висновки Джанкойської ОДПІ АРК щодо придбання Позивачем у травні 2011 р. товарів у ТОВ «Вік Оіл Плюс», викладені в акті перевірки № 7941/23-1/00443737 від 27.12.2011, не підтверджуються документами первин ного бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Новатор». Видатковими накладними постачальника ТОВ "Вік Оіл Плюс" підтверджується придбання ТОВ "Новатор" в травні 2011 р. нафтопродуктів на загальну суму 955296,35 грн. в т.ч. ПДВ 159216,06 грн.

- Висновки Джанкойської ОДПІ щодо збільшення ТОВ «Новатор» грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 42192 грн. та 117024 грн., викладені в акті перевірки № 7941/23-1/00443737 від 27.12.2011, не підтверджуються документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача.

- Штрафні санкції у податкових повідомленнях-рішеннях № 0000212301 та № 0000222301 від 11.01.2011 не повинні нараховуватись.

- Висновки Джанкойської ОДПІ щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції між ТОВ «Новатор» та ТОВ «Вік Оіл Плюс», викладені в'акті перевірки № 7941/23-1/00443737 від 27.12.2011, не підтверджуються документами первинного бухгалтерського обліку ТОВ «Новатор».

- Використання придбаного у ТОВ «Вік Оіл Плюс» в травні місяці 2011 р. товару в господарській діяльності ТОВ «Новатор» підтверджується докумен тами первинного бухгалтерського обліку ТОВ «Новатор» - забірними картами на отримання ПММ та подорожніми листами вантажних автомобілів.

Отже, викладені обставини судом також підтверджуються висновком судової економічної експертизи, яку суд вважає повною та обґрунтованою і приймає у якості доказу по справі.

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд вважає податкові повідомлення-рішення від 11.01.2012 р. №0000212301 та №0000222301 є такими, що прийняті податковим органом протиправно, у зв'язку з чим підлягають скасуванню.

Згідно з п. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11у резолютивній частині судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 11.09.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 17.09.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим №0000212301 від 11.01.2012 р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим №0000222301 від 11.01.2012р.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор" судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору у розмірі 32,19 грн. та з проведення судової експертизи у розмірі 3984,50 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Панов О.І.