Рішення № 25998038, 14.09.2012, Дарницький районний суд міста Києва

Справа № 2-1579/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"14" вересня 2012 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Дубаса В.А.,

при секретарі - Ридзель О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок залиття квартири, -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2011 року ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_3 звернулися до Дарницького райсуду м. Києва суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок залиття квартири. Свої вимоги мотивували тим, що вони (позивачі) є співвласниками у рівних долях квартири АДРЕСА_1, з вини мешканців квартири АДРЕСА_2 18.04.2011 року відбулось залиття згаданої квартири НОМЕР_1 у цьому ж будинку. Окрім матеріальної шкоди позивачам завдано, на їх думку, також і моральну шкоду у сумі 3000 грн., яка виразилась у необхідності звертатись до різних державних установ, юридичних організацій, що призвело нервової напруги, переживань.

З урахуванням останньої заяви про збільшення позовних вимог від 13.03.2012 року (а.с. 64-66) остаточні позовні вимоги були наступними: стягнути з відповідачів завдану матеріальну шкоду у сумі 10394 грн. 54 коп., моральну шкоду у сумі 3000 грн., судові витрати у вигляду судового збору, витрат на правову допомогу та витрат за послуги ЖЕД №201 та за розробку кошторисної документації.

Позивачі та їхній представник у судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Відповідачі та представник ОСОБА_5 у судове засідання з'явилась, позовних вимог не визнали, наполягали на недоведеності факту залиття, вини відповідачів у залитті, що відбулось, а також у ненанадання належних доказів розміру спричинених збитків.

Протягом розгляду справи неодноразово представником відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_6 заявлено клопотання про виклик у судове засідання у якості свідків службових осіб ЖЕД №201, які складали акт про залиття від 22.04.2012 року, однак судом ці клопотання були відхилені з огляду на вимоги ч 2 ст. 59 ЦПК України, оскільки обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, тобто факт залиття, його причини та висновки можуть бути підтверджені лише відповідним актом (який було складено згідно приписів Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій), а не показами свідків.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається зі свідоцтва про право власності на житло від 15.12.2003 року ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_3 є співвласниками у рівних долях квартири АДРЕСА_1 (а.с. 17).

Відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17 травня 2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207, у разі залиття квартир складається відповідний акт (про залиття, аварію, що трапилася на системі центрального опалення, гарячого або холодного водопостачання) згідно додатку № 4 до п.2.3.6 Правил.

Судом встановлено, що 18.04.2011 року мало місце залиття квартири АДРЕСА_1, що підтверджується відповідним актом від 22.04.2011 року, який складено працівниками ЖЕД №201 Управління житлового господарства Дарницького району м. Києва.

Свідок ОСОБА_8 (сусідка, мешкає у цьому ж будинку у квартирі НОМЕР_2) показала, що 18.04.2011 року зранку приблизно о 7 год. 00 хв. зайшла до квартири НОМЕР_1 до сусідки ОСОБА_9 та побачила, що відбувається затоплення у квартирі, затоплення відбувалось у туалеті, вода текла зі стелі.

Свідок ОСОБА_10 (сусід, мешкає у цьому ж будинку у квартирі НОМЕР_2) показав, що 18.04.2011 року зранку заходив до квартири НОМЕР_1 та бачив, що відбувається затоплення у квартирі, особисто допоміг відключити у квартирі електроенергію з метою безпеки.

Свідок ОСОБА_9 (мати ОСОБА_7 та ОСОБА_3.) показала, що зранку о 7 год. 00 хв. квартиру НОМЕР_1 у якій вона мешкає стало заливати, залиття почалось з туалету, вода текла зі стелі, у цей час у її квартирі була сусідка ОСОБА_11, разом з якою вони відразу побігли дзвонити у двері квартири НОМЕР_3, потім разом прибирали наслідки цього залиття.

Суд приходить до висновку, що залиття сталося з вини мешканців квартири АДРЕСА_1, що підтверджується згаданим вище актом про залиття.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 151 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності квартиру, зобовязані забезпечувати її схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт. Відповідно до ст. 177 ЖК України громадяни зобовязані забезпечувати схоронність жилих приміщень, дбайливо ставитися до санітарно-технічного обладнання.

Відповідно до ст.ст. 319, 322 ЦК України власність зобов'язує, власник не може використовувати право власності на шкоду правам громадян, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.

Власниками квартири АДРЕСА_2 у рівних долях є ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про що свідчить лист Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 23.07.2012 року.

У той же час згідно ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Сума матеріального збитку, заподіяного потерпілим особам (позивачам) повинна бути підтверджена таким засобом доказування, як Звіт про оцінку майна (актом оцінки майна), який за змістом має відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Право на практичну діяльність за відповідними напрямами оцінки майна та спеціалізаціями в межах цих напрямків надається суб»єктам оціночної діяльності після отримання відповідних сертифікатів, які видає Фонд державного майна України, що передбачено Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»

Перед визначенням розміру завданої шкоди має бути встановлено і зафіксовано характер спричинених пошкоджень, їх локалізація і кількість.

Оцінювачем такої шкоди може бути компетентний субєкт оціночної діяльності в контексті вимог ст.ст.5, 6 Закону "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" №2658-III, якого внесено до Державного реєстру оцінювачів, що веде Фонд державного майна України.

Визначення розміру завданої шкоди у відповідності до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»не проводилось.

Клопотання про призначення судово-будівельної експертизи як з метою встановлення причини залиття так і розміру завданих збитків внаслідок залиття сторонами у справі не заявлялось.

Суд критично ставиться до наданих позивачами та виготовлених ТОВ «ЮНІБУД ЕНЕРГО СЕРВІС»(код ЄДРПОУ 35363871) кошторисів, дефектного акту, акту обстеження, відомостей та інших документів щодо вартості ремонту залитої квартири, оскільки матеріали справи не містять у собі данних про уповноважність зазначеного товариства та його службових осіб, що виконували описані документи, на складання таких документів.

Більше того, як вбачається з листа Фонду державного майна України від 20.08.2012 року на запит адвоката ОСОБА_12 ТОВ «ЮНІБУД ЕНЕРГО СЕРВІС»(код ЄДРПОУ 35363871) не є субєктом оціночної діяльності, оскільки згаданого вище сертифікату не отримувало, до Державного реєстру оцінювачів не внесено.

За таких обставин позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди задоволенню не підлягають у зв'язку з недоведеністю їхнього розміру.

Вимоги позивачів про стягнення з відповідачів моральної шкоди також не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діяти чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(із подальшими змінами), заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Згідно з п. 5 згаданого Пленуму ВСУ відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Однак суду не надано жодних належних та допустимих доказів у підтвердження завдання будь-кому з позивачів моральної шкоди, суд не бере до уваги довідку з Київської міської станції швидкої медичної допомоги від 06.03.2012 року про надання медичної допомоги ОСОБА_7 (а.с. 55), оскільки не доведено наявність причинного зв'язку між погіршенням здоров'я та протиправними діями відповідачів у справі.

Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що вимоги позову не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, а тому позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відхилення судом позовних вимог, стягнення понесених судових витрат з відповідачів законом не передбачено.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні повної заяви відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: