Рішення № 25995156, 17.09.2012, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2/0544/2725/2012

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 вересня 2012 року м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Мінаєв І.М.

при секретарі судового засідання Копійко Г.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання № 2 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

04.09.2012 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»(далі -ВАТ «Содовий завод») про стягнення заборгованості по заробітній платі з індексацією, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що вона працювала у відповідача на різних посадах безперервно з 1971 року по 1998 рік. Відповідно до наказу № 16 від 31.03.1993 року позивач була переведена до господарчого відділу управління прибиральником службових приміщень, де пропрацювала до 16.11.1998 року, коли наказом № 523 від 16.11.1998 року була звільнена з роботи за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Більше позивач ніде не працювала. При звільненні з підприємства відповідач був зобов'язаний провести з ОСОБА_1 повний розрахунок, однак, цього не зробив, мотивуючи це скрутним фінансовим становищем підприємства. Станом на час звільнення позивача заборгованість по заробітній платі відповідача перед ОСОБА_1 складала 735,67 грн. На час подання позову розмір проіндексованої заробітної плати позивача за період з липня 2009 року по 31 липня 2012 року складає 858,51 грн. Окрім того, позивач вважає, що ВАТ «Содовий завод»повинен виплатити на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, а саме: з 17.11.1998 року по 31.07.2012 року включно в сумі 11 319,00 грн. Після звільнення з роботи позивач неодноразово зверталась до відповідача за отриманням невиплаченої заробітної плати, але кожного разу отримувала відмову щодо цього через відсутність коштів у відповідача. Позивач зазначає, що діями відповідача їй була завдана суттєва моральна шкода, пов'язана з трудовими правовідносинами, яка виявилась у її моральних стражданнях і переживаннях через порушення відповідачем її законних прав та інтересів, гарантованих Конституцією України і чинним законодавством, в частині несвоєчасного отримання винагороди (заробітної плати) за свій труд, що призвело до втрати позивачем її налагоджених нормальних життєвих зв'язків, через що вона була вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Через провину відповідача щодо несвоєчасного розрахунку ОСОБА_1 не могла своєчасно і в повному обсязі оплачувати житлово-комунальні послуги, нести витрати по утриманню будинку, в якому вона мешкає, належним чином харчуватися, утримувати свою сім'ю, внаслідок чого позивач стала нервовою, роздратованою та пригніченою, стан її здоров'я погіршився, в т. ч. через тривалий час порушення її законних прав з боку відповідача. Позивач просила суд стягнути з ВАТ «Содовий завод»на її користь заборгованість по заробітній платі з індексацією в сумі 858,51 грн., а також її середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 17.11.1998 року по 31.07.2012 року включно, в сумі 11 319,00 грн., а також завдану їй моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн.

12.09.2012 року ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області за заявою позивача позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ВАТ «Содовий завод»індексації були залишені без розгляду. (а. с. 18)

Після залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення з ВАТ «Содовий завод»індексації позовні вимоги ОСОБА_1 зменшилися, позивач просить суд стягнути з ВАТ «Содовий завод»на її користь заборгованість по заробітній платі в сумі 735,67 грн., а також її середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 17.11.1998 року по 31.07.2012 року включно, в сумі 11 319,00 грн., а також завдану їй моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву з проханням розглядати справу без її участі, наполягала на задоволенні позовних вимог. (а. с. 23)

Представник відповідача ВАТ «Содовий завод»в судове засідання не з'явився, хоча відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а. с. 15, 21, 22), про причини неявки суду не повідомив, клопотання про розгляд справи у відсутність його представника не надав. Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Позивач не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд на підставі ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до трудової книжки позивача та довідки № 219 від 21.08.2012 року, виданої ліквідатором ВАТ «Содовий завод», наказом № 618 від 30.07.1971 року ОСОБА_1 була прийнята до Слов'янського Содового комбінату на посаду няні-санітарки в дитячий садок-яслі, 25.04.1975 року Слов'янський Содовий комбінат реформований у Слов'янське виробниче об'єднання «Хімпром»наказом МХП № 300. Наказом Фонду державного майна України № 50-АТ від 20.12.1995 року Слов'янське виробниче об'єднання «Хімпром»було реформовано у ВАТ «Содовий завод». Наказом № 523 від 16.11.1998 року ОСОБА_1 була звільнена з ВАТ «Содовий завод»за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. (а. с. 2-3)

Згідно з довідкою № 25-8393 від 09.08.2012 року, виданою ВАТ «Содовий завод», ОСОБА_1 дійсно працювала у ВАТ «Содовий завод», та була звільнена 16.11.1998 року. Заборгованість по заробітній платі складає 735,67 грн. Період виникнення заборгованості по заробітній платі -з лютого 1998 року по листопад 1998 року. Середній заробіток за два останніх місяці роботи становить 72,56 грн. (а. с. 4)

У відповідності до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом від 05.09.2012 року № 14611361, ВАТ «Содовий завод»знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності. Рішенням Господарського суду Донецької області від 04.09.2003 року по справі № 5/174Б АТ «Содовий завод»визнано банкрутом. (а. с. 8-10)

Частина перша ст. 47 КЗпП України зазначає, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Судом встановлено, що в день звільнення та по теперішній час розрахунок з позивачем не зроблений, ВАТ «Содовий завод»має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі, яка складає 735,67 грн., ці доводи документально підтверджені та ніким не оспорюються.

Таким чином, з наведених вище документів та доказів сторін вбачається, що ВАТ «Содовий завод»дійсно має заборгованість по заробітній платі перед позивачем ОСОБА_1, яка становить 735,67 грн., відповідач мав можливість провести розрахунок зі звільненим працівником у день звільнення, але вимог закону з боку відповідача виконано не було, чим порушено право позивача на своєчасний розрахунок при звільненні.

Позовні вимоги позивач під час розгляду справи не змінювала та не уточнювала і суд розглядає справу у межах заявлених позовних вимог.

Позивач звільнена 16.11.1998 року, до суду звернулася з позовом 04.09.2012 року, але відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, такі вимоги при зверненні до суду не мають обмежень певним строком, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 735,67 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, статтею 117 КЗпП України передбачається відповідальність власника або уповноваженого ним органу за невиплату належних звільненому працівникові сум у строки, встановлені ст. 116 КЗпП, шляхом виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Статтею 8 Конституції України передбачається її найвища юридична сила. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Враховуючи рекомендації, зазначені у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», при розгляді конкретних справ суди мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції України і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй, а тому відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України не можна двічі притягувати до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Крім цього, після ухвалення судом рішення про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та звернення його до виконання відносини, пов'язані з виплатою присудженої суми регулюються з урахуванням Закону України «Про виконавче провадження».

Саме такі правові позиції викладені в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2011 року.

Згідно з п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, та призначення пенсії.

Відповідно до довідки відповідача № 25-8393 від 09.08.2012 року (а. с. 4), середній заробіток за два останніх місяці складає 72,56 грн., з чого вираховується середньоденна заробітна плата, яка складає 03,30 грн. (загальна сума заробітної плати за два останніх місяці роботи : кількість робочих днів у вересні та жовтні 1998 року = середньоденна заробітна плата / 72,56 * 2 : 44 робочих днів = 03,30 грн.)

Вирішуючи питання стосовно стягнення заробітної плати за час затримки розрахунку, суд виходить з того, що відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника витрата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разу спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що позивач була звільнена з підприємства 16.11.1998 року, отримала трудову книжку на підприємстві, заборгованість по заробітній платі складає 735,67 грн., час затримки розрахунку при звільненні з виплати належних позивачу сум становить тринадцять років вісім місяців чотирнадцять днів.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці першому п. 20 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»від 24.12.1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він не був у цей день на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи -по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Заробіток за час затримки розрахунку за період з 17.11.1998 року по 31.07.2012 року включно становить: 03,30 грн. * 3 451 робочих дня = 11 388,30 грн.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 17.11.1998 року по 31.07.2012 року включно в сумі 11 319,00 грн., під час розгляду справи судом позивач позовні вимоги не змінювала та не уточнювала, та суд, не маючи повноважень виходити за межі позовних вимог, приходить до висновку, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, стягненню з відповідача підлягає середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.11.1998 року по 31.07.2012 року включно в сумі 11 319,00 грн.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Донецької області від 04.09.2003 року по справі № 5/174Б ВАТ «Содовий завод»визнано банкрутом.

Пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»передбачено, що у відповідності до правил глави XV КЗпП України, порушення справи про банкрутство юридичної особи не позбавляє її працівника права звернутись із заявою в органи по розгляду трудових спорів, у томі числі в районний (міський) суд.

Відповідно до п. 6 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди. Пункт 4 ст. 12 зазначеного Закону передбачає заборону стягнення на підставі виконавчих документів та заборону нарахування неустойки, інших санкцій за неналежне виконання грошових зобов'язань, тобто в даному випадку Законом не передбачено заборону винесення судових рішень про стягнення належних працівникам сум в разі порушення їх трудових прав.

Вирішуючи питання стосовно стягнення моральної шкоди, суд вважає дані вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 233 КЗпП України встановлений тримісячний строк, коли працівник може звернутися до суду з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Своїм рішенням від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 Конституційний Суд України визначив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями ст. ст. 116, 117, 2371 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, тобто строк звернення до суду про стягнення моральної шкоди позивачем не пропущений.

Відповідно до ст. 2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що внаслідок неправомірних дій відповідача, якими були порушені трудові права позивача, ОСОБА_1 дійсно зазнала моральних страждань, втратила нормальні життєві зв'язки, вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу, враховуючи обставини справи, вимоги розумності та справедливості, суд оцінює моральні страждання позивача в 500,00 грн.

Окрім того, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 214,60 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 115, 116, 117, 233, 2371 КЗпП України, ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод»про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди -задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», код ЄДРПОУ № 00204895, на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 735,67 грн. (сімсот тридцять п'ять грн. 67 коп.), середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 17.11.1998 року по 31.07.2012 року включно у розмірі 11 319,00 грн. (одинадцять тисяч триста дев'ятнадцять грн. 00 коп.) без урахування податку та інших обов'язкових платежів та 500,00 грн. (п'ятсот грн. 00 коп.) у відшкодування моральної шкоди, а всього 12 554,67 грн. (дванадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири грн. 67 коп.).

В задоволенні решти частини позовних вимог -відмовити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», код ЄДРПОУ № 00204895, судовий збір на користь держави у розмірі 214,60 грн. (двісті чотирнадцять грн. 60 коп.) на р/р 31210206700075, банк отримувача -ГУ ДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 37803368, отримувач -УДКС у м. Слов'янську (м. Слов'янськ), код платежу -22030001.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Суддя

Слов'янського міськрайонного суду І.М. Мінаєв