Рішення № 25995013, 11.09.2012, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 622/396/12

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

11.09.2012

Ружинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого -судді Митюк О.В.,

за участю секретаря - Дубравського С.В., Шахрай Н.П.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ружині цивільну справу за позовом

ОСОБА_2

до Приватного сільськогосподарського підприємства ім.Цюрупи

про визнання договору оренди землі недійсним, про витребування та повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

В лютому 2012 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом до приватного сільськогосподарського підприємства ім.Цюрупи обґрунтувавши свої вимоги тим, що відповідно до державного акту серії ЖТ №039967 він є власником земельні ділянки площею 2.5826 га, яка розташована на території Бистріївської сільської ради Ружинського району Житомирської області. В 2009 році йому стало відомо, що відповідач склав договір-оренди земельної ділянки в односторонньому порядку від 21.04.2009 року терміном на 5 років і користується його земельною ділянкою, та отримує певні прибутки. В зв"язку з цим позивач просить суд визнати недійсним договір оренди вказаної земельної ділянки з підстав, передбачених ст.203 ЦК України, як вчинений з недодержанням вимог закону та витребувати і повернути йому земельну ділянку. А також стягнути з відповідача судові витрати.

В судовому засіданні позивач та представник позивача свої позовні вимоги підтримали, пояснивши, що відповідно до державного акту серії ЖТ №039967 є власником земельні ділянки площею 2.5826 га, яка розташована на території Бистріївської сільської ради Ружинського району Житомирської області. В 2009 році йому стало відомо, що відповідач склав договір-орнеди землі в односторонньому порядку від 21.04.2009 року терміном на 5 років і користується його земельною ділянкою, та отримує певні прибутки. Однак вказаний договір він не підписував, що підтверджується висновком судово-почеркознавчої експертизи, яка була проведена по даній справі за клопотанням представника позивача. Також позивач пояснив та підтвердив той факт, що не заперечується сторонами, що орендну плату за земельну частку у відповідача він отримував. Крім того пояснив, що бажає сам займатися обробітком своє земельної ділянки, але до відповідача з відповідною заявою не звертався.

Представник відповідача відносно задоволення позову заперечив, зазначивши, що оспорюваний договір земельної ділянки відповідає волевиявленню його сторін, про що свідчать їхні підписи, а також укладений з додержанням вимог закону. Сторони виконували вказаний договір: відповідач користувався земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_2, а останній одержував орендну плату за її користування.

Суд, вислухавши пояснення сторін, оглянувши письмові докази по справі, встановив наступне.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом ОСОБА_2 на підставі державних актів на право приватної власності на землю серії ЖТ №039967 є власником земельні ділянки презначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2.5826 га, яка розташована на території Бистріївської сільської ради Ружинського району Житомирської області.

21 квітня 2009 року між ОСОБА_2 та ПСП ім..Цюрупи укладено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років.

10 листопада 2009 року зазначений договір зареєстровано у Ружинському відділі Житомирської регіональної філії центру ДЗК.

Позивач вважає, що договір не укладав і його не підписував, а тому він є неукладений, а відтак просив його вимоги задовольнити.

Відповідно до ст. 204, ч.1 ст. 215 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним

Відповідно до ст.ст.1, 13 Закону України «Про оренду землі», оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності, а договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов»язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов»язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно із ст. ст. 14, 16, 18, 19 вказаного Закону, договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі, набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Відповідно до ч. 1 ст.210, ч.3 ст.640 ЦК України та ч.1 ст.20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації і є набирає чинності з моменту його державної реєстрації.

Згідно із ч.3 ст.60 ЦК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Позивач, та його представник на підтримання своїх позовних вимог: як на доказ недійсності договору оренди земельної ділянки послався на висновок судово-почеркознавчої експертизи №146 від 16.05.2012р., яким встановлено, що підпис у договорі оренди, та акті приймання-передачі земельної ділянки виконаний не самим ОСОБА_2, а іншою особою.

Проте судом встановлено, що в зв"язку з відсутністю у позивача вільних зразків підпису, про що була подана письмова заява представника позивача, про надання яких неодноразово звертався експерт, а тому відповідно суд не мав можливості надати для дослідження експертові, вільні зразки підпису позивача, як це передбачено Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998р. №53\5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2004р. №144/5), а тому вказаний висновок експерта було здійснено лише на підставі експерементальних зразків його почерку, наданих для дослідження позивачем.

З наведених підстав, суд дає критичну оцінку висновку судово-почеркознавчої експертизи від 16.05.2012 року, і вважає, що вказаний висновок не може бути взятий до уваги як беззаперечний доказ, щодо підпису оспорюваного договору не самим ОСОБА_2.

В той же час з наданої відповідачем довідки на видачу орендної плати, пояснень представника відповідача, вбачається, що з часу укладення договору в 2009р. і до часу звернення з даним позовом до суду, тобто на протязі двох років, договір оренди виконувався обома сторонами відповідно до його умов, зокрема, відповідач використовував належні на той час ОСОБА_2 земельні ділянки, а останній отримував за це орендну плату. Даний факт позивач не заперечував. Оскільки ОСОБА_2 після укладення договору в подальшому отримував орендну плату за користування землею, то згідно ст. 241 ЦК України таким чином схвалив оскаржуваний ним правочин. Крім того, відомості про виплату натуроплати відповідачем позивачу суд розцінює як дотримання сторонами домовленості про оформлення виплати орендної плати письмово.

Підстави визнання недійсним договору оренди землі, передбачені частиною 2 статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Пунктом 9 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, передбачено, що підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання його недійсним є відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених пунктом 8 Порядку, а також порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 15 Закону України "Про оренду землі".

Крім того підстави для визнання договорів недійсними визначені статтями 215, 218-235 ЦПК України, і такі підстави повинні мати місце саме на час укладення такого договору.

Проте позивачем не доведено наявність зазначених у вказаних статтях порушень і те, що договір оренди земельної ділянки не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та таким, що не відповідав внутрішній волі самого позивача на момент його укладання.

А тому на підставі вищевикладеного, суд приходить до впевненості, що тривале (на протязі 2 років) виконання умов договору, укладеного між позивачем та відповідачем, свідчить, що укладення вказаного договору відповідало внутрішній волі ОСОБА_2

Таким чином, доводи позивача, та представника позивача, щодо не укладання ним договору оренди є необгрунтованими та такими, що не підлягають доказуванню.

Отже за таких обставин позивач не довів наявність умов, передбачених ст.215 ЦК України щодо недійсності правочину.

На підставі ст.ст. 203, 215, 218-235 ЦК України, керуючись ст.ст.10, 11,88, 31, 45,107, 88, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, ст.1, 13, 15 Закону України «Про оренду землі» суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського підприємства ім.Цюрупи про визнання договору оренди землі недійсним, про витребування та повернення земельної ділянки - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, яка не була присутня в судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя О. В. Митюк.