Рішення № 25988769, 10.09.2012, Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 1420/1214/2012

Провадження 2/1420/433/2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06 вересня 2012 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого -судді Головко Л.І.

при секретарі Гречці С.Є.,

за участю представника позивача Бабошиної В.В.,

представника відповідачів ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Мегабанк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Мегабанк»про визнання недійсним договору іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

15 жовтня 2009 року публічне акціонерне товариство (далі -ПАТ) «Мегабанк»звернулося до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області із зазначеним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 28 березня 2008 року між ним та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 55-14П/2008, відповідно до якого ПАТ «Мегабанк»надало ОСОБА_3 кредит у сумі 300 000 грн. на споживчі цілі із відсотковою ставкою за користування, що складає 18 % річних, строком до 27 березня 2018 року, а останній був зобов'язаний щомісячно сплачувати ПАТ «Мегабанк»платіж в рахунок погашення кредиту та відсотків за його користування. Для забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_3 за вказаним договором відповідачка ОСОБА_4 поручилася перед відповідачем своїм майном -передала в іпотеку за іпотечним договором від 28 березня 2008 року земельну ділянку площею 0,25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за цільовим призначенням -обслуговування житлового будинку та господарських будівель. Також для забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором між ПАТ «Мегабанк»та ОСОБА_5 укладено договір поруки № 55-14П/2008-п від 28 березня 2008 року, яким остання поручилася перед позивачем за виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором і взяла на себе обов'язки як солідарний з позичальником боржник з повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, а також інших платежів у разі порушення ним цих зобов'язань. ОСОБА_3 не виконував своїх зобов'язань зі сплати обов'язкового щомісячного платежу в рахунок повернення кредиту та сплати відсотків за його користування. Його заборгованість за зазначеним вище договором станом на 21 серпня 2012 року складає 549330 грн. 18 коп., з яких: 287360 грн. 27 коп. -залишок кредиту; 175215 грн. 16 коп. -заборгованість зі сплати відсотків та 4 486 грн. 03 коп. -заборгованість зі сплати штрафних санкцій. Посилаючись на викладене, просив достроково розірвати вказаний вище кредитний договір, стягнути з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 солідарно суму заборгованості за цим договором та звернути стягнення на предмет іпотеки для погашення за рахунок коштів, одержаних від продажу, заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором.

05 червня 2012 року ОСОБА_4 звернулася до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області із зустрічним позовом до ПАТ «Мегабанк», в якій просила визнати недійсним зазначений вище договір іпотеки від 28 березня 2008 року. В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_4 послалась на невідповідність цього договору абз. 5 ст. 6 Закону України «Про іпотеку».

Ухвалою суду від 05 червня 2012 року вказані позови об'єднані в одне провадження.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги у повному обсязі. Зустрічний позов не визнала, вважаючи вимоги ОСОБА_4 безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідачів -ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - у судовому засіданні позовні вимоги ПАТ «Мегабанк»не визнала, просила про задоволення вимог за зустрічним позовом.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного.

28 березня 2008 року між ПАТ «Мегабанк»та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 55-14П/2008, відповідно до якого позивач надав відповідачеві кредит у сумі 300000 грн. на споживчі цілі із відсотковою ставкою за користування, що складає 18 % річних, а останній був зобов'язаний щомісячно сплачувати ПАТ «Мегабанк»платіж в рахунок погашення кредиту та відсотків за його користування. Відповідно до п. 7.2 цього договору, у разі порушення зобов'язань за договором відповідач повинний сплачувати позивачеві штраф. Кінцевий строк повернення кредиту становив 27 березня 2018 року.

ОСОБА_3 не виконував своїх зобов'язань зі сплати обов'язкового щомісячного платежу в рахунок повернення кредиту та сплати відсотків за його користування. Його заборгованість за зазначеним вище договором станом на 21 серпня 2012 року складає 549330 грн. 18 коп., з яких: 287360 грн. 27 коп. -залишок кредиту; 175215 грн. 16 коп. - заборгованість зі сплати відсотків та 4 486 грн. 03 коп. -заборгованість зі сплати штрафних санкцій. Ці обставини підтверджуються розрахунком заборгованості з кредитного договору №55-14П/2008 від 28.03.2008р. (т. 2 а. с. 57-81).

Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оскільки неповернення відповідачем кредиту завдає шкоди позивачу, вимоги останнього про дострокове розірвання договору кредиту підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в строк, встановлений в договорі, одностороння відмова від зобов'язання, якщо інше не встановлено договором, не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 66 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(в редакції Закону від 20.09.2001р.), державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України. В Положенні Національного банку України «Про кредитування»№ 246 від 28.09.1995р. зазначено, що кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником тільки в письмовій формі, які визначають взаємні зобов'язання та відповідальність сторін і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторін.

Відповідач ОСОБА_3 порушив умови договору та не виконав взяті на себе зобов'язання, тобто в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов'язань, а тому у суду є підстави для задоволення позову в цій частині.

Разом із тим, як випливає зі змісту ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 1 ст. 261 ЦПК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права.

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що про неналежне виконання позичальником ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором позивач дізнався в липні 2008 року, а з позовною заявою звернувся у вересні 2009 року, тобто з пропуском річного строку позовної давності.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої зазначено у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором між ПАТ «Мегабанк»та ОСОБА_5 укладено договір поруки № 55-14П/2008-п від 28 березня 2008 року, яким остання поручилася перед позивачем за виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором і взяла на себе обов'язки як солідарний з позичальником боржник з повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, а також інших платежів у разі порушення ним цих зобов'язань.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як зазначено в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»(п. 22), обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК Україна порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Також зі змісту ст. 554 ЦК України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 ЦК України).

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, про яку згадувалося вище, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За таких обставин, підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача 462 575 грн. 43 коп. в рахунок залишку за тілом кредиту та відсотків за його користування, а вимога ПАТ «Мегабанк»про стягнення з ОСОБА_5 суми заборгованості за кредитним договором солідарно з ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Також як спосіб виконання зобов'язань 28 березня 2008 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки земельної ділянки площею 0,25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за цільовим призначенням -обслуговування житлового будинку та господарських будівель.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Абзацом 5 ст. 6 Закону України «Про іпотеку»визначено, що якщо в іпотеку передається земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), які належать іпотекодавцю на праві власності, така земельна ділянка підлягає передачі в іпотеку разом із будівлями (спорудами), на якій вони розташовані.

Відповідно до п. 1.2 спірного іпотечного договору, предметом іпотеки є земельна ділянка для обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею 0,25 га, кадастровий номер 4825184801:04:012:0002, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з дослідженої судом копії свідоцтва про право власності на жилий будинок від 16 лютого 1993 року (т. 2 а. с. 97), ОСОБА_4 на праві приватної власності належить цілий жилий будинок з прилеглими до нього будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, тобто на вищезазначеній земельній ділянці, що є предметом іпотеки.

Суд дійшов висновку, що положення спірного іпотечного договору суперечать абз. 5 ст. 6 Закону України «Про іпотеку», а відтак є підстави для задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 про визнання договору іпотеки від 28 березня 2008 року недійсним.

Посилання позивача на пропуск ОСОБА_4 строку позовної давності звернення до суду із зазначеною вимогою судом не беруться до уваги, оскільки відповідачка, дізнавшись про порушення своїх прав, звернулась до Київського районного суду м. Харкова 24 листопада 2010 року, тобто до спливу строку позовної давності, і той факт, що ухвалою вказаного суду від 10 лютого 2011 року (т. 1 а. с. 181) позов було залишено без розгляду і позивачці роз'яснено її право на повторне звернення до суду із даним позовом, свідчить про перерив перебігу строків позовної давності.

Посилання представника відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на те, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28 грудня 2011 року припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, а тому є припиненими зобов'язання за спірними договорами поруки та іпотеки, суд вважає безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що кредит ПАТ «Мегабанк»надавало саме фізичній особі ОСОБА_3, а не суб'єкту підприємницької діяльності.

Позивачем сплачено в рахунок судового збору за звернення до суду із цим позовом 1708 грн. 50 коп., в рахунок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи -120 грн., що підтверджується відповідними меморіальними ордерами. За зустрічним позовом ОСОБА_4 сплачено 107 грн. 30 коп. в рахунок судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтвердженні судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов публічного акціонерного товариства «Мегабанк»до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки -задовольнити частково.

Кредитний договір № 55-14П/2008 від 28 березня 2008 року, укладений між публічним акціонерним товариством «Мегабанк»та ОСОБА_3 -достроково розірвати.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Мегабанк»в рахунок заборгованості станом на 21 серпня 2012 року за кредитним договором № 55-14П/2008 від 28 березня 2008 року -462 575 (чотириста шістдесят дві тисячі п'ятсот сімдесят п'ять) гривень 43 копійки, а також 1 828 (одну тисячу вісімсот двадцять вісім) гривень 50 копійок -в рахунок відшкодування судових витрат.

В задоволенні іншої частини вимог публічного акціонерного товариства «Мегабанк»-відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Мегабанк»про визнання недійсним договору іпотеки -задовольнити повністю.

Визнати недійсним іпотечний договір від 28 березня 2008 року, що був укладений між публічним акціонерним товариством «Мегабанк»та ОСОБА_4, а саме на земельну ділянку площею 0,25 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за цільовим призначенням - обслуговування житлового будинку та господарських будівель, для погашення за рахунок коштів, одержаних від продажу, заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 55-14П/2008 від 28 березня 2008 року.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Мегабанк»на користь ОСОБА_4 -107 (сто сім) гривень 30 копійок -в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, -у той же строк з дня отримання ними його копії.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: