Рішення № 25988642, 04.09.2012, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

04.09.2012р. Справа №18/1415/12

За позовом Публічного акціонерного товариства "ЖЛК-Україна", вул.Сквирське шосе, 176, м.Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область,09109

до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 39622

про стягнення 49470,20 грн.

Суддя : Іваницький Олексій Тихонович

Секретар судового засідання: Жадан Т.С.

Представники сторін:

від позивача: Кононова Н.Ф. дов. №581 від 08.08.2012р.

від відповідача: представник не з'явився

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 49 470,20 грн. заборгованості за Договором дистрибуції №527 від 14.11.2011р.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи), відзив на позовну заяву не подав, вимоги п. 4 ухвали суду від 24.07.2012 року про порушення провадження у справі не виконав.

03.09.2012 року за вхідним № 11639д (канцелярії суду) генеральний директор ПАТ "ЖЛК-Україна" надав клопотання про зменшення розміру позовних вимог. Суд надане клопотання прийняв до розгляду, задовольнив та долучив до матеріалів справи.

З огляду на вищевикладене, та достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Роглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги частково виходячи з наступного:

14 листапада 2011 року між Публічним акціонерним товариством "ЖЛК-Україна" (ПАТ "ЖЛК-Україна") та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) укладено договір дистрибуції №527 (далі -Договір).

За умовами договору, Постачальник (ПАТ "ЖЛК-Україна") зобов"язується в установлений термін передати у власність Дистрибютору (ФОП ОСОБА_1) Товар (відповідно до розділу 1 Договору - молочна подукція в ассортименті), а Дистрибютор зобов"язується прийняти Товар і оплатити його вартість. Найменування та вартість товару указується в Специфікації. Специфікації, підписані уповноваженими представниками сторін і скріплена печатками, є невід"ємними частинами даного Договору.

Постачальник зобов"язується поставити Товар на умовах ИНКОТЕРМС за адресою м.Кременчук, вул.Кооперативна, 2а.

Пунктом 6.45 Договору встановлено що, Дистрибютор оплачує Постачальнику вартість Товару за відповідною накладаною протягом 10 календарних днів з моменту поставки.

Відповідно до наданих Позивачем видаткових накладних (а.с.10-23) Постачальником на адресу Дистрибютора було посталено Товар на загальну суму 57 720,42 грн., який останнім оплачений не був.

25 травня 2012 року ПАТ "ЖЛК-України" на адресу ФОП ОСОБА_1 було направлено претензію з вимогом сплатити заборгованість за поставлений Товар. Станом на день подачі позову до суду сума заборгованості становила 49 470,20 грн.

03.09.2012 року за вхідним № 11639д (канцелярії суду) за підписом генерального директора ПАТ "ЖЛК-Україна" надійшло клопотання про зменшення розміру Позовних вимог. В зв"язку з частковою оплатою Відповідачем заборгованості, Позивач просить суд припинити провадження в частині стягнення 1 750,00 грн. та стягнути 47 720,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов'язкову силу для сторін. Будучи пов'язаними взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов'язання.

Договір дистрибуції №527 від 14.11.2011р. за своєю правовою природою є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процессу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задовольнити частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір при частковому задоволенні позовних вимог покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 38, 43, 44 - 45, 47і, 49, 69, 75,77,82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Припинити провадження в частині стягнення 1750,00 грн. в зв"язку з відсутністю предмету спору.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1, 39622; р/р НОМЕР_2 в ПРУ АТ "Фінанси та кредит", МФО 331564) на користь Публічного акціонерного товариства "ЖЛК-Україна", код ЄДРПОУ 00445794 (вул.Сквирське шосе, 176, м.Біла Церква, Білоцерківський район, Київська область,09109; р/р 26009313848, в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) борг - 47720,20 грн., та судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1653,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.09.2012 року.

Суддя Іваницький О.Т.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.