Рішення № 25987028, 13.09.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2012 р.Справа № 5023/3224/12 вх. № 3224/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

за участю

позивача - Полешко Л.М. (довіреність №157/8 від 03 січня 2012 року)

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова", м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга", м.Харків

про стягнення 11203,45 гривень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга" (надалі -Відповідач) суми заборгованості у розмірі 11203,45 гривень, у тому числі, 7172,48 гривень суми основного боргу, 3944,60 гривень суми нарахованої пені, 64,85 гривень суми 3% річних, 21,52 гривень суми інфляційних втрат. Заявлену вимогу обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки №164/166, укладеного між сторонами 25 січня 2010 року. Крім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача судовий збір у розмірі 1641,00 гривень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 липня 2012 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09 серпня 2012 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 серпня 2012 року було відкладено розгляд справи на 04 вересня 2012 року у зв'язку з неявкою Відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 вересня 2012 року було відкладено розгляд справи на 13 вересня 2012 року у зв'язку з неявкою сторін.

13 вересня 2012 року представник Позивача надав через канцелярію суду клопотання (вх.№15288), в якому просив суд долучити до матеріалів справи документи на підтвердження заявлених позовних вимог. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні 13 вересня 2012 року підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у відкрите судове засідання 13 вересня 2012 року свого представника не направив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав. Про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою господарського суду Харківської області про порушення провадження у справі від 23 липня 2012 року Відповідача було повідомлено про розгляд даної справи, що підтверджується поштовим повідомленням від 30 липня 2012 року (а.с.34), суд в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами без участі представника Відповідача.

Суд, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника Позивача, встановив наступне.

25 січня 2010 року між Державним підприємством "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольга" був укладений договір поставки №164/166. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов спірного договору, а саме п.1.1 договору, продавець (Відповідач) зобов'язувався поставити товар, а покупець (Позивач), в свою чергу, отримати і оплатити відповідний товар в обсязі та по ціні, відповідно до специфікації, вказаної у п.1.2. даного договору.

Відповідно до п.2.3. договору, оплата партії товару здійснюється покупцем (Позивачем) у формі попередньої оплати вартості, вказаної у договорі на підставі рахунку продавця (Відповідача) за узгодженими цінами у повному обсязі (100%).

Валюта розрахунків - гривня.

Відповідно до п.3.7. даного договору, партія товару за цим договором вважається постаченою продавцем (Відповідачем) і прийнятою покупцем (Позивачем) за кількістю - відповідно видатковій накладній та рахунку-фактурі.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач здійснив 100% передплату товару на суму 146953,20 гривень, що підтверджується банківськими виписками, наявними у матеріалах справи (а.с.17-22). Але Відповідач поставив товар за спірним договором лише на суму 139780,72 гривень, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- накладна №PH-0007323 від 26 жовтня 2010 року на суму 20875,14 гривень;

- накладна №PH-0007324 від 26 жовтня 2010 року на суму 77544,58 гривень;

- накладна №PH-0004617 від 27 липня 2010 року на суму 41361,00 гривень.

За таких обставин, сума основного боргу Відповідача перед Позивачем за недопоставлений товар складала 7172,48 гривень.

З метою досудового врегулювання спору Позивачем була направлена претензія №157/п-З від 01 лютого 2012 року про повернення перерахованої суми у розмірі 7172,48 гривень в десятиденний строк (відповідно до п.6.4 договору), що підтверджується описом вкладення (а.с.27). Однак, Відповідач не повернув Позивачу вищевказану суму за недопоставлений товар, відповіді на претензію не надав.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч.1 ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До того ж ч.2 ст.193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи викладене, та те, що на момент прийняття рішення по справі у матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем заборгованості в добровільному порядку, суд вважає заявлену вимогу Позивача щодо стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 7172,48 гривень нормативно та документально обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача суми пені у розмірі 3944,60 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.6.4 спірного договору, при передплаті й у випадку порушення терміна постачання товару, покупець (Позивач) має право вимагати повернення перерахованих коштів. Продавець (Відповідач) зобов'язаний перерахувати кошти у 10-денний термін з часу висунення вимоги щодо повернення. Інакше останній зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 0,5% від вартості передплати за кожен календарний день неповернення коштів.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши розрахунок суми стягуваної пені Позивача, перевіривши період відповідного нарахування останнім, дійшов висновку про те, що період нарахування є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, але сума нарахованої пені перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, а тому пеня підлягає стягненню з Відповідача у розмірі 327,27 гривень, в іншій частині суми стягуваної пені слід відмовити.

Щодо заявленої вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 21,52 гривень суми інфляційних втрат та 64,85 гривень суми 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунки Позивача щодо кожної із нарахованих санкцій, перевіривши періоди нарахування останнім вказаних сум інфляційних втрат та 3% річних, дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними, та відповідають нормам чинного законодавства, а тому підлягають стягненню з Відповідача у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем до позовної заяви було надано оригінал платіжного доручення №2270 про сплату судового збору на суму 1641,00 гривень від 20 червня 2012 року. У позовній заяві останній просив суд стягнути відповідну суму з Відповідача.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про державний бюджет на 2012 рік", на 2012 рік установлена мінімальна заробітна плата у місячному розмірі: з 1 січня -1073,00 гривні.

Враховуючи викладене, сума мінімального судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1609,50 гривнень, а немайнового характеру 1073 гривні.

Отже, суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, керується ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір у розмірі 1609,50 гривень покладається на Відповідача, в решті стягуваної суми судового збору відмовити.

На підставі вищевикладеного та ст.129 Конституції України, ст.ст.526, 599, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 193 Господарського суду України, та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольга" (61030, м.Харків, Червонозаводський р-н, вул.Біологічна, 7, код ЄДРПОУ 23462996, р/р №26004301814711 у філії "ПІБ" м.Харкова, МФО 351458) на користь Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова" (49008, м.Дніпропетровськ, вул.Криворізька, 1, код ЄДРПОУ 14308368, р/р №26004132026100 у КБ "Приватбанк", МФО 305299) 7172,48 гривень суми основного боргу, 327,27 гривень пені, 64,85 гривень суми 3% річних, 21,52 гривень суми інфляційних втрат та 1609,50 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені у розмірі 3617,33 гривень відмовити.

В частині стягнення 31,50 гривні судового збору відмовити.

Повне рішення складено 14 вересня 2012 року.

Суддя Аріт К.В.

Справа № 5023/3224/12