Постанова № 25986946, 11.09.2012, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.09.2012 р. справа №5009/1591/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Азарової З.П.суддівГези Т.Д., Мартюхіної Н.О. При секретарі судового засідання: Куляс Т.Ю.За участю представників сторін: від позивача: не з'явивсявід відповідача 1:не з'явився від відповідача 2: Веселова О.С. -представник за довіреністю Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЗ Фінанс" м.Київ на рішення господарського суду Запорізької області від14 червня 2012р. у справі№ 5009/1591/12 (суддя Шевченко Т.М.)за позовом:Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя до відповідача 1:Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство № 12327" м.Запоріжжя до відповідача 2:Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЗ Фінанс" м.Київпро про визнання недійсними договорів

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.06.2012р. у справі №5009/1591/12 (суддя Шевченко Т.М.) задоволені позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя до відповідачів: Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство № 12327" м. Запоріжжя та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЗ Фінанс" м.Київ.

Визнано недійсним договір фінансового лізингу №0701/08-ФЛ від 30.07.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЗ Фінанс", м. Київ, та Відкритим акціонерним товариством "Автотранспортне підприємство № 12327", м. Запоріжжя.

Визнано недійсним договір іпотеки нежитлових приміщень від 01.08.2008 р., укладений між Відкритим акціонерним товариством "Автотранспортне підприємство № 12327", м. Запоріжжя, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЗ Фінанс", м. Київ.

Визнано недійсним договір застави від 01.08.2008 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЗ Фінанс", м. Київ, та Відкритим акціонерним товариством "Автотранспортне підприємство № 12327", м. Запоріжжя.

Судове рішення мотивоване тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належним чином.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЗ Фінанс" м.Київ, не погоджуючись з вказаним рішенням, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення по справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог заявник скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, а також неповне дослідження фактичних обставин справи. Скаржник вказує на те, що оспорювані договори не суперечать нормам чинного законодавства та були укладені сторонами з метою здійснення господарської діяльності. Апелянт зазначає, що факт існування зобов'язання ВАТ "АТП № 12327" перед ТОВ "ЛАЗ Фінанс" за договором фінансового лізингу № 0701/08-ФЛ на суму 6 338 167,20 грн. та існування договору іпотеки нежитлових приміщень від 01.08.2008 р. встановлено під час розгляду справи про банкрутство ВАТ "АТП № 12327".

Відкрите акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство № 12327" м.Запоріжжя надало суду відзив на апеляційну скаргу, у якому погоджується з її вимогами та просить рішення суду скасувати.

Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а тому таким, що не підлягає скасуванню. Просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення господарського суду -без змін.

Представники позивача та відповідача-1 у судове засідання Донецького апеляційного господарського суду не з'явились, причин неявки суду не повідомили. Сторони про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Приймаючи до уваги те, що позивач та відповідач-1 не використали наданого законом права на участь своїх представників в судовому засіданні по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглядати справу за їх відсутності, оскільки наявних матеріалів достатньо для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи та прийняття обґрунтованого рішення. Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, доводи заявників скарг, вислухавши представника сторони, який прибув в засідання суду, перевіривши повноту обставин справи та надану їм юридичну оцінку, судова колегія встановила.

Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до відповідачів: Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство № 12327" м. Запоріжжя та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЗ Фінанс" м.Київ про визнання недійсними: договору фінансового лізингу № 0701/08-ФЛ від 30.07.2008 р., договору іпотеки нежитлових приміщень від 01.08.2008 р., договору застави від 01.08.2008 р., укладених між відповідачами.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що оспорювані договори укладені без наміру створення правових наслідків, а тому є недійсними відповідно до ст. 234 ЦК України, ст. 207 ГК України, оскільки предмет лізингу не передавався, а акт прийому-передачі підписаний невповноваженою особою. Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя є кредитором у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство № 12327"; сума боргу ВАТ "АТП № 12327" перед Пенсійним фондом складає 2715,2 тис. грн. Включення кредиторських вимог ТОВ "ЛАЗ Фінанс", що забезпечені заставою майна боржника на підставі оспорюваних договорів фінансового лізингу, іпотеки та договору застави транспортних засобів, у розмірі 6 338 167,20 грн. до реєстру вимог кредиторів боржника фактично унеможливлює погашення кредиторської заборгованості боржника із внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та соціальне страхування, заборгованості із сплати податків та інших бюджетних платежів.

При розгляді справи господарським судом було встановлено, що 30.07.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЗ Фінанс"(лізингодавець, відповідач-2 по справі) в особі директора Діланяна С.А. та Відкритим акціонерним товариством "АТП № 12327"(лізингоодержувач, відповідач-1 по справі) в особі генерального директора Івченко О.О. був укладений договір фінансового лізингу № 0701/08-ФЛ, відповідно до пункту 1.1. якого лізингодавець передає лізингоодержувачу у користування на визначений договором строк транспортні засоби (предмет лізингу), які набуваються ним у власність у Постачальника відповідно до Специфікації (Додаток №1 до договору), а Лізингоодержувач сплачує за це Лізингові платежі на умовах даного Договору.

Відповідно до розділу 2 вказаного Договору лізингодавець на письмове замовлення Лізингоодержувача для потреб останнього купує у Постачальника предмет лізингу відповідно до вимог, визначених у Специфікації.

Згідно з умовами розділу 3 Договору (п. 3.2) лізингодавець зобов'язаний передати предмет лізингу в користування лізингоодержувачеві. Предмет лізингу реєструється лізингоодержувачем на своє ім'я. Лізингодавець надає Лізингоодержувачу всі необхідні документи, що дозволяють Лізингоодержувачу законно експлуатувати та володіти предметом лізингу.

01.08.2008 р. в забезпечення виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу між відповідачами 1 і 2 були укладені договір іпотеки нежитлових приміщень та договір застави, які посвідчені 02.08.2008 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А.В.

Не погоджуючись з вказаними договорами, позивач звернувся з вимогою про визнання їх недійсними. Оскаржуваним рішенням вимоги позивача задоволені у повному обсязі.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду у справі не відповідає вимогам норм чинного законодавства та підлягає скасуванню з наступних підстав.

Звертаючись із позовом про визнання договорів недійсними, Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя стверджує, що спірні договори укладені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами.

Заявивши позовні вимоги про визнання недійсними вищезазначених договорів, позивач обґрунтував свої вимоги, зокрема, тим, що оспорюванні правочини порушують його права, як кредитора Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство № 12327». На думку позивача, включення кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЗ Фінанс", як таких, що забезпечені заставою майна боржника на підставі спірних договорів фінансового лізингу, іпотеки та договору застави транспортних засобів, у сумі 6 338 167,20 грн. до реєстру вимог кредиторів боржника, фактично унеможливлює погашення кредиторської заборгованості боржника із внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та соціальне страхування, заборгованості із сплати податків та інших бюджетних платежів.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов до висновку, що Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя може бути позивачем у справі з підстав, визначених у ст. 207 ГК України та обґрунтувань, наведених у позовній заяві і доповненні до неї.

Однак, судова колегія апеляційного суду вважає такий висновок помилковим, оскільки відповідно до ст.ст. 1, 2 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом вказаних правових норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

В постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", зокрема, в частині 5 пункту 5 визначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Зокрема, положеннями ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного Кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

Пред'явлення позову про визнання недійсним правочину не є універсальним способом захисту прав, а застосовується з метою припинення для сторін правочину встановлених у ньому зобов'язань, проведення реституції сторін правочину, або відшкодування шкоди заподіяної сторонам недійсного правочину.

Підставою для визнання правочину недійсним є порушення сторонами закону саме на момент укладення договору (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Дослідивши матеріали справи, судова колегія апеляційного суду встановила, що позивач не є стороною спірних договорів, вказані договори укладені в період з 30.07.2008р. по 02.08.2008 р., тоді як провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство № 12327»порушено майже через рік - 02.06.2009 року. Тобто на момент укладення спірних договорів в 2008 році права позивача, як кредитора Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство № 12327», не могли бути порушені.

До того ж, питання порушення прав кредитора у процедурах банкрутства розглядаються судом, у провадженні якого знаходиться справа про банкрутство, відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд України (постанова від 10.11.2011 р. у справі № 14/010-11).

За наведених підстав, колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку, що Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя не має права на оспорювання правочинів боржника в окремому позовному провадженні.

Крім того, судова колегія, розглянувши матеріали справи, встановила, що помилковим є висновок суду першої інстанції стосовно фіктивного характеру, укладеного між сторонами договору фінансового лізингу з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

В пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснюється, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Також, Верховний Суд України зазначає, що позивач, який вимагає визнання такого правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача. Таке ж зобов'язання передбачено ст..33 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на наявність у відповідачів умислу на укладення фіктивних правочинів, без створення правових наслідків. Тобто, позивач не довів свої позовні доводи.

Судова колегія встановила, що предмет лізингу було передано лізингоотримувачу за актом приймання-передачі, але лізингові платежі не сплачувались, предмет лізингу було повернуто. Отже, сторонами вчинено дії, які свідчать про часткове виконання укладеного договору фінансового лізингу, а несплата лізингових платежів не може бути свідченням того, що лізингоотримувач не мав наміру їх сплачувати.

Слід також зазначити, що сам по собі факт невиконання або неналежного виконання сторонами умов правочину не робить його недійсним, зокрема, фіктивним. Невиконання або неналежне виконання угоди не може бути підставою для визнання її недійсною і у цьому разі сторона вправі вимагати розірвання договору або застосування інших встановлених наслідків. Таких висновків дотримується і Вищий господарський суд України у постанові від 05.04.2011 р. у справі № 35/115пд.

Необґрунтованими є і доводи позивача стосовно відсутності повноважень заступника директора Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство № 12327»на підписання акту приймання-передачі. Вказані акти підписані від імені лізингоодержувача -Дорохіним К.П. Актом від 02.08.08 предмети лізингу були передані у лізинг, а актом від 27.04.09 вони були повернуті лізингодавцю. Підпис особи, яка підписала акти, скріплений печатками підприємств. Факт фіктивності цих підписів та печаток не доведений належним чином. Крім того, після підписання договору лізингу предмет лізингу був переданий у заставу, про що підписаний договір. Пунктом 2.1.передбачено, що лізингодавець на письмове замовлення лізингоодержувача, для потреб останнього, купує у постачальника предмет лізингу відповідно до вимог визначених в Специфікації. Договір посвідчений нотаріально та зареєстрований за номером № 2456 (а.с.27-30).

Не приймаються до уваги висновок суду першої інстанції про те, що вказані акти свідчать про відсутність фактичного використання предметів лізингу, що свідчить про фіктивність угоди. Такий висновок є помилковим, оскільки з актів вбачається, що предмет лізингу був прийнятий лізингоодержувачем, але у зв'язку з технічними недоліками, він був залишений у м.Львові (виробника). Договір не був розірваний у встановленому порядку, тому лізингоодержувач повинен був сплачувати лізингові платежі. Невиконання цих зобов'язань не впливає на недійсність (фіктивність) договору.

Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що Відкрите акціонерне товариство «Автотранспортне підприємство № 12327»проти задоволення позову заперечувало, і того факту, що з його боку діяла неуповноважена особа, не підтвердило. Не вбачається і доказів того, що відповідач-2 не визнавав дій вказаної посадової особи, або вживав інші заходи негативного реагування. Викладене підтверджує, що дії заступника директора Відкритого акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство № 12327»з приймання предмету лізингу схвалені відповідачем-2.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду по даній справі не відповідає чинному законодавству, тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.33,43,49,99,101,103,104,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЗ Фінанс" м.Київ, на рішення господарського суду Запорізької області від 14.06.2012р. у справі №5009/1591/12- задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 14.06.2012р. у справі №5009/1591/12 - скасувати.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя до відповідачів: Відкритого акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство № 12327" м.Запоріжжя та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЗ Фінанс" м.Київ про визнання недійсними: договору фінансового лізингу № 0701/08-ФЛ від 30.07.2008 р., договору іпотеки нежитлових приміщень від 01.08.2008 р., договору застави від 01.08.2008 р., укладених між відповідачами у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у встановленому законодавством порядку протягом 20 днів через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий З.П.Азарова

Судді Т.Д.Геза

Н.О.Мартюхіна

надр. 7 прим:

1 прим. -у справу;

1 прим. -позивачу

2 прим. -відповідачам

2 прим. -ДАГС;

1 прим. -ГСЗО;