Рішення № 25986656, 14.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/9431-2012 14.09.12

За позовом До Про Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна» 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «М енд С форвардінг Ко» 2. Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» Стягнення 12 148,13 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники: Від позивача: Від відповідача 1: Від відповідача 2: Колпаков О.С. -представник за довіреністю Бойко Ю.А. -представник за довіреністю Не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»(далі-позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «М енд С форвардінг Ко» (далі-відповідач) про стягнення 12 148,13 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач на виконання своїх зобов'язань за договором добровільного страхування вантажів від 01.07.2011 здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику ТОВ «Мілє»у сумі 12 148,13 грн. у зв'язку з настанням 21.12.2011 страхового випадку -пошкодження вантажу (вбудований морозильник) під час транспортування, що здійснювалось перевізником ТОВ «М енд С форвардінг Ко».

Таким чином позивач вважає, що до нього в порядку ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування»перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини відповідача, який неналежним чином виконував свої обов'язки по договору перевезення №10-10/053-06 від 03.01.2006 щодо забезпечення збереження вантажу під час перевезення, мав місце факт пошкодження техніки (вбудованого морозильника).

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.07.2012 порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 01.08.2012.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.08.2012 було залучено до участі у справі у якості другого відповідача Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія»та відкладено розгляд справи на 31.08.2012.

Ухвалою від 31.08.2012 розгляд справи було відкладено до 14.09.2012.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити повністю.

Відповідач 1 заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідач 2 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений під розписку.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2011 року між Товариством з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»(страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілє»(страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування вантажів № 5001.00.0214381, відповідно до якого страховик бере на себе зобов'язання при настанні страхового випадку відшкодовувати страхувальнику нанесену матеріальну шкоду відповідно до умов договору.

21.12.2012 року ТОВ «Мілє»звернулось до ТДВ «Альянс Україна»із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку, а саме пошкодження вантажу (вбудований морозильник FN 9752 і) під час транспортування, що здійснювалось перевізником ТОВ «М енд С Форвардінг Ко»за маршрутом пос. Чайка, вул. Дачна, 1 - м. Кременчук, вул. Цурупи, 29,4.

ТДВ «Альянс Україна»розглянуло заяву та додані до неї документи ТОВ «Мілє»та прийняло рішення про визнання заявленої події страховим випадком.

Відповідно до Видаткової накладної № И03204-001 від 21.12.11 р. вартість вбудованого морозильника РК 9752 і становить 22 087,50 грн.

Відповідно до Розрахунку вартості пристрою (додаток до картонки некондиційного пристрою) ТОВ «Мілє»встановило остаточну ціну реалізації пошкодженого вбудованого морозильника - 9 939,38 грн.

У зв'язку з цим сума страхового відшкодування (з урахуванням умов договору страхування) склала 22 087,50 - 9 939,38 = 12 148,13 грн.

На підставі страхового акту №0132611 від 08.02.2012 позивачем було сплачено страхове відшкодування у розмірі 12 148,13 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1573 від 09.02.2012 р.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно п.16.3 Договору страхування вантажів після сплати страхового відшкодування Страховику, за його згодою, у межах виплаченої ним суми страхового відшкодування переходять права вимоги до третіх осіб, що несуть відповідальність за заподіяні збитки (право регресу).

Відтак позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права вимоги до відповідальної за збитки особи в межах здійсненої виплати.

З матеріалів справи вбачається, що перевезення вантажу здійснювалось на підставі Договору №10-10/053-06 від 03.01.2006 року (далі - Договір перевезення) та товарно-транспортної накладної № 03204-001-01 від 21.12.2011 року.

Так, 03.01.2006 між ТОВ «Мілє»та ТОВ «М енд С Форвардінг Ко»було укладено договір перевезення вантажу №10-10/053-06, на виконання умов якого та на підставі товарно-транспортної накладної № 03204-001-01 від 21.12.2011 відповідач здійснив перевезення вантажу, зокрема вбудованого морозильника FN 9752 і.

Відповідно до п.2.1.3 Договору перевезення Виконавець зобов'язаний забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення та до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій особі.

Відповідно до п. 4.3 Договору перевезення у випадку пошкодження Виконавцем обладнання та техніки під час навантажувально-розвантажувальних робіт або транспортування, Виконавець зобов'язується відшкодувати вартість пошкодженого предмета.

Відповідно до Акту передачі пошкодженого при транспортуванні товару № 03204-001 від 21.12.2011, зазначено, що ТОВ «М енд С Форвардінг Ко»передав, а ТОВ «Мілє»прийняв наступний пошкоджений товар: вбудований морозильник FN 9752 і, фабричний номер 1203560315. Даний Акт підписаний представниками ТОВ «М енд С Форвардінг Ко»та ТОВ «Мілє».

Таким чином вказаним актом засвідчено факт пошкодження вантажу (вбудований морозильник) під час здійснення його перевезення відповідачем-1, що не заперечується сторонами у справі.

Вказаний акт є двостороннім, складеним за участю представників замовника (вантажовідправника) та перевізника (відповідача-1), а тому є належним доказом у справі.

Відповідно Висновку сервісного центру від 28.12.2011 року, зазначеного в Акті огляду пристрою (вбудований морозильник FN 9752 і) «пошкодження отримані при транспортуванні. Ремонт неможливий, так як корпус морозильника є нерозбірним і не поставляється як запасна частина».

Таким чином особою, відповідальною за настання страхового випадку, а саме пошкодження вантажу під час здійснення перевезення, є відповідач-1, який в порушення умов Договору перевезення не забезпечив збереження вантажу, у зв'язку з чим обладнання (вбудований морозильник FN 9752 і) зазнало пошкодження.

Позивач звернувся до відповідача-1 з претензією №01-09/424 від 26.03.2012 про відшкодування в порядку регресу виплаченої позивачем суми страхового відшкодування у розмірі 12 148,13 грн.

Відповідач-1 надіслав відповідь на претензію №01.03/450 від 26.04.2012, відповідно до якої повідомив, що його цивільна відповідальність за втрату та пошкодження вантажу, прийнятого до перевезення, застраховано за договором добровільного страхування, укладеного з відповідачем-2.

До матеріалів справи було залучено договір добровільного страхування відповідальності експедитора №007627 від 18.10.2011, укладений між ТОВ «М енд С форвардінг Ко»(відповідач-1) та ПраТ «Українська транспортна страхова компанія»(відповідач-2), відповідно до умов якого відповідачем-2 було застраховано відповідальність відповідача-1 за фінансові збитки, понесені замовником транспортно-експедиційних послуг, що здійснюються відповідачем-1, внаслідок невиконання відповідачем-1 частково чи повністю своїх договірних зобов'язань, включаючи збитки, завдані внаслідок пошкодження вантажу, прийнятого до експедирування.

Відповідно до п.2 Договору добровільного страхування №007627 від 18.10.2011 страхова сума по одному випадку складає 1 500 000 грн., строк дії договору з 22.10.2011 по 21.10.2012, територія дії договору -Україна.

Відповідно до п.2.1.3 договору відповідач-2 зобов'язаний при настанні страхового випадку зробити виплату страхового відшкодування у відповідності з розділом 4 цього договору.

Аналогічне положення містить ст.20 Закону України «Про страхування», відповідно до якої страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачені договором строки.

Таким чином, у зв'язку з тим, що відповідальність відповідача-1 за збитки, завдані внаслідок пошкодження вантажу, прийнятого до експедирування, застраховано відповідачем-2, що підтверджується договором добровільного страхування №007627 від 18.10.2011, то саме відповідач-2 зобов'язаний відшкодувати позивачу шкоду, заподіяну відповідачем-1, в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже згідно приписів даної статті Закону, до позивача перейшло право вимоги в межах фактичних витрат, яке має ТОВ «Мілє»до відповідача-1 у зв'язку із пошкодженням прийнятого до перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження стались не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає -у разі пошкодження вантажу -в розмірі суми, на яку зменшилась його вартість (ч.3 ст. 314 Господарського кодексу України).

На підтвердження розміру матеріального збитку, завданого страхувальнику позивача ТОВ «Мілє»внаслідок пошкодження вантажу при його перевезенні, відповідачем-1 було надано суду Звіт про незалежну експертну оцінку розміру майнової шкоди, завданої власнику морозильника Miele FN 9752 зав. №1203560315 від 21.12.2011, згідно якого розмір майнової шкоди, завданої власнику морозильника, складає 4 748,00 грн.

Відтак позивач набув право вимоги до відповідальної за збитки особи у сумі 4 748,00 грн.

Позивач претензією №01.09/787 від 18.06.2012 звертався до відповідача-2 з вимогою про виплату суми страхового відшкодування у розмірі 12 148,13 грн. в порядку регресу. Проте відповідач-2 відповіді на неї не надав, відшкодування в порядку регресу шкоди, завданої відповідачем-1 страхувальникові позивача, не здійснив.

Відповідно до п.4.8 договору добровільного страхування №007627 від 18.10.2011 від розміру страхового відшкодування відраховується франшиза, що зазначена у п.1.5 цього договору.

Розмір безумовної франшизи при відшкодуванні збитків, становить 2 500 грн. за кожним страховим випадком (п.1.5 договору).

Отже, відповідач-2 зобов'язаний відшкодувати позивачу з урахуванням розмірів лімітів відповідальності та франшизи, суму грошових коштів у розмірі 2 248,00 грн. (4 748,00 грн. -2 500 грн. франшиза).

Відповідно до ст..1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак відповідач-1 зобов'язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (суму франшизи) у розмірі 2 500 грн.

Таким чином, оцінивши подані докази та вислухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення в порядку регресу 12 148,13 грн. страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення частини суми страхового відшкодування у розмірі 2 500,00 грн. з відповідача-1 та частини суми страхового відшкодування у розмірі 2 248,00 грн. з відповідача-2.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М енд С форвардінг»(02092, м. Київ, вул.. Довбуша, 37, ЄДРПОУ 32305728) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Україна»(04119, м. Київ, вул.. Дегтярівська, 21-Г, ЄДРПОУ 32253690) суму страхового відшкодування у розмірі 2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн.. 00 коп. та витрат по оплаті судового збору у розмірі 314 (триста чотирнадцять) грн.. 53 коп.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»(01033, м. Київ, вул.. Саксаганського, 77, ЄДРПОУ 22945712) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Україна»(04119, м. Київ, вул.. Дегтярівська, 21-Г, ЄДРПОУ 32253690) суму страхового відшкодування у розмірі 2 248 (дві тисячі двісті сорок вісім) грн.. 00 коп. та витрат по оплаті судового збору у розмірі 314 (триста чотирнадцять) грн.. 53 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Є.Б. Куркотова