Рішення № 25986561, 11.09.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.09.12 Справа № 5021/1118/12.

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Сумирибгосп», м. Суми

до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області, м. Суми

про визнання угоди не дійсною

СУДДЯ С.В. ЗАЄЦЬ

За участю представників сторін:

від позивача: Жулавський С.А., довіреність б/н від 04.01.2012 р.

від відповідача: Пономаренко С.В., довіреність № 50 від 20.07.2012р.

У судовому засіданні брала участь секретар судового засідання Стефашина Ж.М.

Суть спору: Позивач просить суд визнати недійсним пункт 2 договору від 14 грудня 2011 року про внесення змін до договору оренди державного майна від 01.02.2001р. № 181 та розрахунок плати за перший (вересень 2011 року) місяць оренди державного майна від 14 грудня 2011 року, а також стягнути з відповідача на користь позивача витрати по оплаті судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що пункт 2 договору від 14 грудня 2011 року суперечить пункту 8 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу (далі по тексту - Методика розрахунку), оскільки розмір орендної ставки при розрахунку річної орендної плати за формулою передбаченою п. 8 Методики розрахунку визначений не 10%, як це передбачено п.14 Додатку №2 до Методики розрахунку, а 16 %. Так, розмір орендної плати за вересень місяць 2011 року визначений на підставі розрахунку плати за перший (вересень 2011 року) місяць оренди державного майна від 14 грудня 2011 року, що був укладений сторонами договору про внесення змін до договору оренди державного майна від 01 лютого 2001 року № 181 від 14 лютого 2011 року та є його невід'ємною частиною. Розрахунок орендної плати за вересень місяць 2011 року (базовий місяць) здійснений з урахуванням індексу інфляції за вересень місць 2011 року на підставі розміру річної орендної плати, яка була визначена за формулою пункту 8 Методики розрахунку. Зокрема, П пл = Вп*Сор/100, де Вп - вартість орендованого майна, грн., Сор - орендна ставка, визначена згідно з додатком №2, відсотки. Порядок використання формули, передбаченої п.8 Методики видно на прикладі розрахунку плати за перший місяць (січень 2007 року) оренди державного майна від 05 березня 2007 року.

Крім того, позивач у своїх поясненнях заперечує те, що позивач орендує цілісний майновий комплекс. Зокрема позивач зазначає, що статус майна, як цілісного майнового комплексу визначає не оцінка майна або попередні розрахунки з розміру орендної плати. Сукупність майна може бути визначена цілісним майновим комплексом, якщо характеристики майна сумарно відповідають вимогам ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Зокрема відповідно до ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» під цілісним майновим комплексом розуміється господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

Згідно заперечень на позовну заяву від 17.08.2012р. та від 10.09.2012р. відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Представник відповідача пояснив, що орендна ставка 16 % при розрахунку річної орендної плати визначена Додатком №1 Методики розрахунку, так як позивач орендує згідно договору оренди державного майна №181 від 01 лютого 2001 року цілісний майновий комплекс. В обґрунтування власної позиції відповідач послався на те, що майно, яке орендує позивач необхідне для забезпечення функціонування системи ставків. Зазначений набір об'єктів забезпечує нормальне функціонування всіх об'єктів виробничого процесу і обумовлює закінчений цикл вирощування товарної риби. Вартість орендованого майна була визначена за результатами оцінки цілісного майнового комплексу. Розділом 2.1. аудиторського висновку про фінансову звітність ВАТ «Сумирибгосп» від 14.03.2007р. підтверджено факт передачі в оренду ЦМК. Також відповідач посилається на рішення господарського суду Сумської області від 11.08.2005р. у справі № 5/405-05 та рішення господарського суду Сумської області від 30.01.2006р. у справі № 14/614-05.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги повністю, а представник відповідача заперечує проти їх задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази, суд встановив -

01 лютого 2001 року між ВАТ «Сумирибгосп» (Орендар) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області (Орендодавець) був укладений договір оренди державного майна № 181., згідно п. 1.1. якого предметом договору є державне майно - ставки. За актом прийому-передачі 01 лютого 2001 року позивачу було передано гідротехнічні споруди, греблі, дамби, водовипуски та інше майно в кількості 75 одиниць.

14 грудня 2011 року між ПАТ «Сумирибгосп» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області був укладений договір про внесення змін до договору оренди державного майна від 01.02.2001 р. №181. Згідно пункту 2 договору від 14 грудня 2011 року позивач та відповідач дійшли згоди викласти пункт 3.1. договору оренди державного майна від 01 лютого 2001 року №181 в новій редакції, відповідно до якої орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.95 р. №786, і становить без ПДВ за перший місяць оренди після перегляду її розміру - вересень 2011 року - 59499 грн. 45 коп. Орендна плата за вересень 2011 року визначена з врахуванням індексу інфляції.

Перелік майна, що орендується визначений в Акті прийому передачі від 01.02.2001 року до договору оренди державного майна від 01.02.2001 р. №181.

Позивач орендує греблі ставків - штучні гідротехнічні споруди (в акті приймання передачі міститься не точна назва, а саме «ставки»). За допомогою греблі утворюється обмежена земельна ділянка, яку можна заповнити водою і в подальшому використовувати в господарській діяльності. Але заповнення водою здійснюється штучно за допомогою насосних станцій та системи трубопроводів, що входять до складу насосної станції. Використання в господарській діяльності тільки греблі ставка без насосних станції та системи трубопроводів не можливо.

Зазначе6ні греблі ставків знаходяться в різних частинах Сумської області. В Сумському районі, село Верхня Сироватка (позиції 46,47, 48, 58, 74 акту приймання передачі до договору оренди №181), в Конотопському районі (позиції №11-23, 53-56, 60, 61, 66-70 акту приймання передачі), Глухівському районі (позиції № 63-65 акту приймання передачі), м. Суми (позиції №25-28 акту приймання-передачі). На стави розробляється технічна документація (водогосподарський паспорт) в якому зазначається технічні характеристики ставів та схема ставів з визначенням гідротехнічних споруд та інженерного обладнання (насосних станцій). Серед технічних характеристик є порядок наповнення ставів. Відповідно до водогосподарських паспортів ставкового рибного господарства ВАТ «Сумирибгосп» рибцех «Есмань» (Глухівський район), рибцеха «Сироватка» (Сумський район, Краснопільський район), рибцеха «Суми» ділянка 1 (м. Суми), риб цеха «Конотоп» (Конотопський район) заповнення ставів здійснюється з використанням насосних станцій. Насосні станції потребують живлення - електричної енергії. Для постачання електричної енергії потрібні лінії електропередач. І насосні станції і лінії електропередач є власністю позивача (позиції 17, 21, 27, 28, 29, 32, 36, 71, 72 - 77 акту передачі нерухомого майна у власність ВАТ «Сумирибгосп»). Відповідач в оренду позивачу не передавав насосних станцій та ліній електропередач. Позивач вважає, що греблі ставків, оренду яких здійснює позивач не можна використовувати в господарській діяльності без насосних станцій та ліній електропередач. Тому, на думку позивача, орендоване майно не можна вважати цілісним майновим комплексом, так як тільки його використання не зможе забезпечити завершений цикл виробництва.

Крім того, для забезпечення господарської діяльності в сфері рибного виробництво необхідно наявність складів для комбікормів, мінеральних добрив, гаражів для транспортних засобів, що перевозять рибу та інше. Але все це майно є власністю позивача (позиція 3 - 6, 8, 9, 13 - 16, 20, 22, 24, 25, 26, 30, 31, 34, 35 акту передачі нерухомого майна у власність ВАТ «Сумирибгосп»).

Відповідно до ст. 191 Цивільного кодексу України, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

Статтею 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачена така ознака цілісного майнового комплексу, як наявність земельної ділянки, що надана орендарю орендодавцем разом з господарським об'єктом. Позивач здійснює вирощуванні риби і тому земельні ділянки повинні бути призначені для розведення, утримання та вирощування риби.

Земельні ділянки на яких розташоване орендоване майно та які призначені для розведення, вирощування, утримання риби відповідач в оренду не надавав. Земельні ділянки позивач використовує на підставі державних актів на право постійного землекористування (а.с. 59-63).

Розведення, вирощування, утримування та вилов риби передбачає наявність плав засобів, косарок для очерету, годівниць для риби. Відповідно до бухгалтерської довідки від 05.09.2012 року №341. Позивачу на праві власності належать плав засоби, косарки для очерету, годівниці для риб. Без використання даних засобів вирощування, розведення, утримання та вилов риби є не можливим.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема акту прийому-передачі від 01 лютого 2001 року до договору оренди державного майна №181 від 01 лютого 2001 року позивачу було передано в оренду гідротехнічні споруди, греблі, дамби, водовипуски та інше майно в кількості 75 одиниць. Передане в оренду майно представляє собою об'єкти нерухомого майна. Використання тільки даного майна, без використання іншого майна, такого як насосні станції, лінії електропередач, плав засоби, годівниці риб, склади та інше, не дозволить здійснювати господарський процес з завершеним циклом виробництва (розведення, вирощування, утримування та вилов риби).

Отже сукупність орендованого майна не можна вважати господарським об'єктом з завершеним циклом виробництва - цілісним майновим комплексом. Орендоване майно є нерухомим майном, що в сукупності не представляє собою цілісний майновий комплекс. Таким чином, застосування орендної ставки у розмірі 16 відсотків є безпідставним і розрахунок орендної плати за вересень місяць 2011 року (базовий місяць) здійснений невірно.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, в якій містяться загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи все викладене, позовні вимоги в частині визнання недійсним пункту 2 договору про внесення змін до договору оренди державного майна від 01.02.2001 р. №181 від 14 грудня 2011 року визнаються судом правомірними, обґрунтованими, повністю підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про визнання недійсним розрахунку плати за перший (вересень 2011 року) місяць оренди державного майна від 14 грудня 2011 року, то суд відмовляє у задоволенні даної вимоги виходячи з наступного.

У відповідності з ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Також суд може захистити іншим способом, встановленим законом або договором. Отже, даною нормою не встановлено такого способу захисту права, як визнання недійсним розрахунку орендної плати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним пункт 2 договору від 14 грудня 2011 року про внесення змін до договору оренди державного майна від 01.02.2001 р. № 181, укладеного між Публічним акціонерним товариство «Сумирибгосп» (40002, м. Суми, вул. Роменська, 105, код 00476760) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області (40024, м. Суми, вул. Харківська, 30/1, код 21124686).

3. В іншій частині - відмовити

Повне рішення складено 13.09.2012р.

СУДДЯ С.В. ЗАЄЦЬ