Рішення № 25986516, 06.09.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2012 р. Справа № 5019/1287/12

Господарський суд Рівненської області у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали справи за позовом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Компанія) до комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (далі -Підприємство) про стягнення заборгованості в сумі 54 438 грн. 84 коп.,

за участю представників:

позивача: Вознюка Є.В. за дов. від 7 лютого 2012 року № 14-310,

відповідача: Педича Д.П. за дов. від 3 травня 2012 року № 09-1058/06,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2012 року Компанія звернулася до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 14/2455/11, укладеного між позивачем та Підприємством 30 вересня 2011 року, з урахуванням додаткових угод до цього договору від 30 вересня 2011 року № 1 та від 11 жовтня 2011 року № 2, останньому в жовтні 2011 року був поставлений природний газ на загальну суму 389 408 грн. 55 коп. Оскільки відповідач взяте на себе за вказаним договором зобов'язання щодо оплати вартості отриманого газу виконав лише частково, заборгувавши позивачу 26 300 грн. 00 коп., останній, посилаючись на статті 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та статті 193, 216, 217, 231 Господарського кодексу України (далі -ГК України), просив суд стягнути з Підприємства вищезазначену суму боргу, а також 11 763 грн. 78 коп. пені, 12 194 грн. 62 коп. штрафу, 1 718 грн. 75 коп. інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 2 461 грн. 70 коп., нараховані у зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою господарського суду Рівненької області від 9 серпня 2012 року порушено провадження у справі № 5019/1287/12, розгляд якої було призначено на 23 серпня 2012 року.

До початку судового засідання, призначеного на 23 серпня 2012 року, через канцелярію суду надійшов відзив Підприємства від 21 серпня 2012 року, в якому відповідач частково визнав суму основного боргу, а також надав докази часткової сплати вказаної заборгованості. Крім того, представник відповідача просив суд зменшити суму стягуваних штрафних санкцій у зв'язку з незначною сумою основної заборгованості та тяжким фінансовим станом Підприємства.

У судовому засіданні, призначеному на 23 серпня 2012 року, була оголошена перерва до 6 вересня 2012 року.

Представник Компанії в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник Підприємства проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву Компанії.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2011 року між позивачем та Підприємством був укладений договір на купівлю-продаж природного газу № 14/2455/11, за умовами якого, з урахуванням додаткових угод до цього договору від 30 вересня 2011 року № 1 та від 11 жовтня 2011 року № 2, позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами, а покупець, у свою чергу, -прийняти та оплатити цей газ на умовах даного договору (а.с. 10-17).

Вказаний договір та додаткові угоди до нього підписані повноважними представниками сторін та скріплений печатками цих підприємств.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У пункті 6.3 договору сторони погодили, що в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 1 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування -до повного погашення заборгованості (пункт 11.1 договору).

Судом встановлено, що на виконання умов вищезазначеного договору позивач у жовтні 2011 року поставив відповідачу природний газ в обсязі 102,063 тис. куб. м. на загальну суму 389 408 грн. 55 коп., що підтверджується підписаними між сторонами актами прийому-передачі від 31 жовтня 2011 року, копії яких наявні у матеріалах даної справи (а.с. 18-19).

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором щодо поставки газу також свідчить відсутність з боку Підприємства претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

У позовній заяві Компанія просила суд стягнути з Підприємства 26 300 грн. 00 коп. основного боргу, що виник у останнього за укладеним між сторонами договором купівлі-продажу природного газу від 30 вересня 2011 року № 14/2455/11.

Проте судом встановлено, що Підприємство частково погасило вказану суму заборгованості до моменту звернення Компанії до суду із зазначеним позовом.

Так, судом встановлено, що згідно платіжних доручень: від 24 липня 2012 року № 510, від 25 липня 2012 року № 512, від 26 липня 2012 року № 514, від 30 липня 2012 року № 517, від 1 серпня 2012 року № 522 та від 2 серпня 2012 року № 524, в рахунок погашення суми основного боргу за договором купівлі-продажу природного газу від 30 вересня 2011 року № 14/2455/11 відповідачем було перераховано позивачу кошти на загальну суму 1 900 грн. 00 коп. (а.с. 56-61).

Відповідно до частини 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

З відбитку календарного штемпеля, проставленого відділенням поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла до суду позовна заява Компанії, вбачається, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права 2 серпня 2012 року (а.с. 44).

Оскільки на момент подачі даної позовної заяви був відсутній предмет спору щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 1 900 грн. 00 коп. і право позивача на отримання даної суми не було порушено відповідачем, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог Компанії в цій частині.

Крім того, до прийняття рішення у даній справі в рахунок погашення боргу за договором від 30 вересня 2011 року № 14/2455/11 Підприємством було перераховано позивачу кошти на загальну суму 6 000 грн. 00 коп. Даний факт підтверджується наданими відповідачем копіями платіжних доручень: від 6 серпня 2012 року № 526, від 9 серпня 2012 року № 530, від 13 серпня 2012 року № 532, від 14 серпня 2012 року № 534, від 16 серпня 2012 року № 538, від 17 серпня 2012 року № 540, від 21 серпня 2012 року № 543, від 23 серпня 2012 року № 545, від 27 серпня 2012 року № 552, від 29 серпня 2012 року № 556, від 30 серпня 2012 року № 557 та від 31 серпня 2012 року № 559 (а.с. 54-55, 83-92).

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмету спору.

За приписами пункту 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова) господарський суд припиняє провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Оскільки на час прийняття рішення у даній справі відповідачем в рахунок погашення суми основного боргу сплачено позивачу 6 000 грн. 00 коп., даний факт підтверджується наявними у матеріалах справи належними доказами та не спростовується позивачем, суд відповідно до вищезазначеної норми дійшов висновку про необхідність припинення провадження у справі в цій частині позовних вимог.

Водночас судом встановлено, що всупереч умовам договору відповідач взятий на себе обов'язок по оплаті вартості отриманого газу виконав лише частково, заборгувавши таким чином позивачу 18 400 грн. 00 коп.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума основного боргу за договором від 30 вересня 2011 року № 14/2455/11, яка складає 18 400 грн. 00 коп., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, не заперечується відповідачем, і останній на момент прийняття рішення не надав документів, що свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність позовної вимоги Компанії в частині стягнення з Підприємства вказаної суми.

Також у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем газу, останній просив суд стягнути з Підприємства 11 763 грн. 78 коп. пені, нарахованої на суму основного боргу з 14 листопада 2011 року по 9 липня 2012 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору на купівлю-продаж природного газу від 30 вересня 2011 року № 14/2455/11 передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Судом встановлено, що розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої Компанією, відповідає вищезазначеним приписам законодавства, положенням договору, а також є арифметично вірним.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просив суд стягнути з останнього штраф у розмірі 12 194 грн. 62 коп.

За частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 230 ГК України згідно з якою під штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування грошовими чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 вищезазначеної статті).

У пункті 7.2 договору сторони також погодили, що покупець при простроченні проведення розрахунків більше тридцяти днів зобов'язується в безспірному порядку додатково сплатити продавцю штраф у розмірі семи відсотків від суми простроченого платежу.

Заявлений Компанією до стягнення розмір штрафу також є арифметично вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства і положенням договору.

Водночас при дослідженні матеріалів справи суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно братись до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3.17.4 Постанови передбачено, що, вирішуючи, у тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач є збитковим підприємством та перебуває у тяжкому фінансовому становищі. Даний факт підтверджується наданими останнім звітом про фінансові результати з 2011 року по липень 2012 року, а також копіями постанов НКРЕ України "Про затвердження тарифу на теплову енергію КП "Здолбунівкомуненергія" від 14 грудня 2010 року № 1766, "Про затвердження тарифу на теплову енергію КП "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради" від 30 вересня 2011 року № 86, рішенням виконкому Здолбунівської міської ради Рівненської області "Про затвердження розмірів тарифів на послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання, що надаються КП "Здолбунівкомуненергія" для бюджетних та інших споживачів" від 23 вересня 2009 року № 253 та додатком № 1 до нього (а.с. 62-69).

З огляду на викладене та враховуючи, вказані виняткові обставини, зокрема, -невідшкодування державою різниці в тарифах на теплову енергію, а також ступінь виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання щодо оплати вартості поставленого йому природного газу, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру пені та штрафу, що підлягають стягненню з Підприємства, відповідно до 4 705 грн. 51 коп. та до 4 877 грн. 84 коп.

Також на підставі статті 625 ЦК України Компанія просила суд стягнути з відповідача три проценти річних в сумі 2 461 грн. 70 коп., нараховані на суму основного боргу з 14 листопада 2011 року по 12 липня 2012 року, а також 1 718 грн. 75 коп. втрат від інфляційних процесів, нарахованих з листопада 2011 року по липень 2012 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений Компанією до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню в повному обсязі.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.

Пунктом 4.12 Постанови визначено, що у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 вищезазначеного Закону припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з вказаним позовом Компанія згідно платіжного доручення від 25 липня 2012 року № 6522, перерахувала до Державного бюджету України 1 609 грн. 50 коп. судового збору (а.с. 5).

Оскільки провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 6 000 грн. 00 коп. основного боргу згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України підлягає припиненню, суд на підставі вказаної норми Закону дійшов висновку про необхідність повернення позивачу частини сплаченого ним судового збору в розмірі 177 грн. 39 коп.

Водночас абзацом 4 пункту 3.17.4 Постанови передбачено, що у резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України "Про судовий збір" суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради (35701, Рівненська область, місто Здолбунів, вулиця Шкільна, будинок 40А, ідентифікаційний код: 30032555) на користь Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код: 20077720) 18 400 (вісімнадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп. основного боргу, 4 705 (чотири тисячі сімсот п'ять) грн. 51 коп. пені, 4 877 (чотири тисячі вісімсот сімдесят сім) грн. 84 коп. штрафу, три проценти річних у розмірі 2 461 (дві тисячі чотириста шістдесят одна) грн. 70 коп., 1 718 (одну тисячу сімсот вісімнадцять) грн. 75 коп. інфляційних втрат, а також 1 375 (одну тисячу триста сімдесят п'ять) грн. 93 коп. судового збору.

Повернути Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" (01001, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6, ідентифікаційний код: 20077720) з Державного бюджету України 177 (сто сімдесят сім) грн. 39 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі № 5019/1287/12 в частині позовних вимог Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з комунального підприємства "Здолбунівкомуненергія" Здолбунівської міської ради 6 000 грн. 00 коп. основного боргу припинити.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11 вересня 2012 року

Суддя Є.В. Павленко