Рішення № 25986240, 13.09.2012, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.09.12 Справа № 8/5014/1809/2012

За позовом прокурора міста Лисичанська в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Луганській області, м. Луганськ,

до Відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля", м. Лисичанськ Луганської області, в особі Відокремленого підрозділу "Шахта ім. Д.Ф. Мельникова" Відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля", м. Лисичанськ Луганської області,

за участю Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Лисичанської міської ради Луганської області, м. Лисичанськ Луганської області -

про стягнення 80 547 грн. 88 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від заявника -Кудіна Т.А. -прокурор, - посвідчення №395 від 23.04.12 року;

від позивача - Землянська О.С. -юрисконсульт, - довіреність №27 від 03.09.12 року;

від відповідача - Радько А.К. -помічник директора, - довіреність №77 від 10.07.12 року; Какуля І.О. -інженер з охорони навколишнього середовища, - довіреність №102 від 03.08.12 року;

від 3-ї особи - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: прокурором в інтересах держави в особі позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача шкоди у сумі 80547,88 грн., з посиланням на те, що її спричинено відповідачем шляхом порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, а саме: здійснення скидів у річку Верхня Біленька зворотних вод у період з 01.01.2010 року по 01.11.2010 року з вмістом забруднюючих речовин з перевищенням вмісту забруднюючих речовин, а у період з 01.11.2010 року по 31.10.2011 року - без дозволу на спеціальне водокористування.

На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 06.08.12 року до 20.08.12 року та з 20.08.12 року до 03.09 12 року -з метою надання сторонам можливості надати додаткові докази.

06.08.12 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог (вих.№02-1348 від 06.08.12 року), яку мотивовано тим, що Державною екологічною інспекцією у Луганській області перевірено розрахунок розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі, - у зв'язку з чим було перераховано розмір відшкодування збитків, який склав 108976,94 грн. (розрахунок зазначеної суми додано до заяви) (том 1, а.с.39-55).

З урахуванням того, що заява відповідає приписам ч.4 ст. 22 ГПК України, судом її прийнято та враховано при вирішенні спору по суті.

До початку судового засідання 13.09.12 року від прокурора та сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні прокурор та позивач підтримали позовні вимоги у повному обсязі (з урахуванням заяви про їх збільшення) (том 1, а.с.91-92;93-4;95; та ін.).

Відповідач позов ( у т.ч. з урахуванням його уточнення) не визнав, посилаючись на те, що його діяльність зі скидання вод узгоджується з приписами ст.ст.40,70 та 110 Водного кодексу України; вимоги прокурора та позивача не у повній мірі ґрунтуються на акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №212 від 15-31.10.2011 року; у його (відповідача) діях відсутня вина у порушенні чинного природоохоронного законодавства, а тому він не повинен нести за це відповідальність (заперечення на позов від 26.07.12 року за вих.№1246; та ін.) (том 1, а.с.27-28;83-84; та ін.).

Третя особа до судового засідання не з'явилася, але через канцелярію суду 03.08.12 року надала відзив на позовну заяву (без номеру та без дати), згідно якому повністю підтримує позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі позивача та не заперечує проти їх задоволення; розгляд справи просить здійснити без її участі (том 1, а.с.36).

Прокурор та сторони не заперечили проти розгляду справи за відсутності третьої особи.

І.Заслухавши учасників розгляду спору, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Виробнича діяльність Відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" (далі -ВАТ "Лисичанськвугілля"), правонаступником якого з 06.06.12 року є Публічне акціонерне товариство "Лисичанськвугілля" (далді -ПАТ "Лисичанськвугілля") (том 1, а.с.126-141), у т.ч. його відокремленого підрозділу "Шахта ім. Д.Ф.Мельникова, може шкідливо впливати на навколишнє природне середовище, а тому його згідно приписів постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.08 року №212 "Про затвердження критеріїв розподілу суб'єктів господарювання за ступенем ризику їх господарської діяльності для навколишнього природного середовища та періодичності здійснення заходів державного нагляду (контролю)" віднесено до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Метою діяльності ПАТ "Лисичанськвугілля" (том 1, а.с.126-141) та його відокремленого підрозділу (том 1, а.с.11-12) є, між іншим, видобуток вугілля, а також охорона земної поверхні та розташованих на ній будівель, споруд, водоймищ і насаджень від негативного впливу, усунення інших факторів, що заподіюють шкоду довкіллю.

29.06.11 року Державною екологічною інспекцією у Луганській області (далі -екологічна інспекція) видано наказ №484/1 "Щодо здійснення планових заходів", - яким затверджено перелік суб'єктів господарювання, щодо яких будуть проведені планові заходи зі здійснення державного нагляду (контролю) у 3 кварталі 2011 року, у т.ч. і комплексна перевірка ВАТ "Лисичанськвугілля" (п.5 додатку до наказу) (том 1, а.с.70-73).

13.10.11 року від прокуратури міста Лисичанська Луганської області (далі - прокуратура) на адресу Державної екологічної інспекції у Луганській області надійшов лист від 11.10.11 року за вих. №2197вих-11р., у якому, з посиланням на ст.ст.8,20 Закону України "Про прокуратуру" та необхідність проведення перевірки додержання вимог законодавства щодо поводження з відходами в діяльності ВАТ "Лисичанськвугілля", - запропоновано надати спеціаліста для участі у цій перевірці протягом 2011 року (том 1, а.с.69).

14.10.11 року екологічною інспекцією, з посиланням на вищезгаданий лист прокуратури, видано наказ №721 "Про відрядження для участі у перевірці", відповідно до якого до вищезазначеної прокуратури відряджено головного спеціаліста відділу екологічного контролю атмосферного повітря та поводження з відходами, державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Луганської області Пшеничну Ю.С. та головних спеціалістів того ж відділу Стебницьку Н.В. та Дерун Л.В. -на період з 17.10.11 року по 18.10.11 року включно (том 1. а.с.68).

Як вбачається з наявних у справі доказів, у період з 15.10.11року по 31.10.11 року зазначеними фахівцями на підставі наказів екоінспекції від 29.06.11 року №484/1 та від 14.10.11 року №721 здійснено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ВАТ "Лисичанськвугілля" (назва -на час проведення перевірки), за результатами якої складено однойменний акт за №212 від 15-31.10.11 року (том 1, а.с.15-17).

В акті відсутні посилання на вручення вищеназваними державними інспекторами керівнику товариства або уповноваженій ним особі направлення на право здійснення перевірки, - але позивач та відповідач підтвердили, а останній, крім того, надав до справи:

повідомлення від 04.10.11 року за вих. №17-2614 на ім'я ВАТ "Лисичанськвугілля" - про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства (том 2, а.с.41);

та направлення від 04.10.11 року за вих. №17-2615 на те ж ім'я -на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ВАТ "Лисичанськвугілля" (том 2, а.с.42).

Відповідач підтвердив факт вручення цих документів керівнику товариства.

Як зазначено у розділі акту "Перевіркою встановлено", - Відокремлений підрозділ "Шахта ім. Д.Ф.Мельникова" (далі -шахта) є первинним водокористувачем. При видобуванні вугілля попутно шахтою здійснюється видобування шахтної води, яка після очищення на очисних спорудах підприємства по рельєфу місцевості відводиться в річку Верхня Біленька. Факт відведення шахтних вод по рельєфу місцевості є порушенням вимог ст. 70 Водного кодексу України.

З 01.11.10 року спецводокористування шахта здійснює без дозволу, що є порушенням ст.44 Водного кодексу України. У попередній період спецводокористування вона здійснювала на підставі дозволу за № Укр057Луг, виданого 26.11.07 року на термін до 01.11.10 року.

Згідно наданої довідки за період з 01.01.10 року по 31.12.10 року шахтою скинуто в річку Верхня Біленька 940,3 тис. м3 шахтних вод; з 01.01.11 року по 30.09.11 року -70,0 тис. м3; з 01.10.11 року по 31.10.11 року -81,189 тис. м3 шахтних вод.

Аналітичний контроль за якістю шахтних вод, що відводяться від очисних споруд, здійснюється ТОВ ЛВЕФ "Зефір". Графік гідрохімконтролю узгоджений з Державною екологічною інспекцією у Луганській області. Періодичність проведення гідрохімконтролю -1 раз у квартал. Результати досліджень є лише за 4 квартал 2010 року. Недотримання графіку гідрохімконтролю є порушенням вимог ст. 44 Водного кодексу України.

В ході перевірки було відібрано та проаналізовано проби стічних вод шахти в річку В.Біленька вище та нижче скиду; проби також відбиралися у 2010 році.

В акті наведено аналітичні дані про середньо-фактичний вміст забруднюючих речовин у зворотних водах, що відводяться шахтою, за період з 01.01.10 року по 25.10.11 року.

За результатами перевірки позивач дійшов висновків, що при порівнянні концентрацій середньо-фактичного вмісту та дозволених концентрацій встановлено, що вміст забруднюючих речовин у зворотних водах у 2010 році перевищує затверджені нормативи ГДС забруднюючих речовин зі зворотними водами по нітритах -у 6,2 разів, по сульфатах -в 1,1 разів, хлоридах -у 1,14 разів, азоту амонійному -у 1,28 разів, залізу загальному -у 1,16 разів, - що є порушенням вимог ст. 44 Водного кодексу України (том 1, а.с.15-17).

На підтвердження вищенаведених висновків акту позивач надав до справи наступні документальні докази:

1)акти відбору проб води: №54 від 03.06.10 року (том 1, а.с.96); №58 від 18.06.10 року (том 1, а.с.99); №59 від 22.06.10 року (том 1, а.с.102); від 25.10.11 року №98 (том 1, а.с.105);

2)протоколи вимірювань показників складу та властивостей проб води; №54 від 08.06.10 року (том 1, а.с.97-98); №58 від 24.06.10 року (том 1, а.с.100-101); №59 від 24.06.10 року (том 1. а.с.103-104); №98 від 03.11.11 року (том 1, а.с.106-108);

3)довідку про кількість шахтних вод, скинутих шахтою у річку В.Біленька у період з 25.08.-09 року по 30.06.10 року (том 2, а.с.4);

4)протоколи визначення складу і властивостей проб стічних та природних вод: №6 від 25.05.10 року; №38 від 14.09.10 року; №54 від 01.12.10 року (том 1, а.с.30-32);

5)дозвіл на спеціальне водокористування №Укр057Луг4184057, виданий Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Луганській області 26.11.07 року на термін до 01.11.10 року (том 2. а.с.51-56);

6)інші докази.

Отже, в ході перевірки, здійсненої позивачем, факт скиду відповідачем стічних вод з перевищенням затверджених нормативів ГДС забруднюючих речовин зі зворотними водами у період з 01.01.10 року по 31.10.10 року, а також факт скиду таких вод без дозволу на спеціальне водокористування у період з 01.11.10 року 31.10.11 року - документально доведено.

Крім того, екологічною інспекцією в ході зазначеної перевірки було складено протокол про адміністративне правопорушення №004925 від 12.12.11 року, згідно якому у діях інженера з охорони довкілля шахти ім. Д.Ф.Мельникова Какулі Інеси Олександрівни виявлено склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 48 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП) та ст. 44 Водного кодексу України, - який правопорушником підписано без заперечень (том 2, а.с.48).

12.12.11 року названою інспекцією винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №0049123, згідно якій інженера з охорони довкілля шахти ім. Д.Ф.Мельникова Какулю І.О. за порушення ст. 48 КУпАП притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у сумі 136,00 грн. (том 2, а.с.47), - яку правопорушником підписано без заперечень.

20.12.11 року Какуля І.В. сплатила зазначений штраф в доход державного бюджету, що підтверджується квитанцією №К11/К/18 від 20.12.11 року на суму 136,00 грн. (том 2, а.с.46).

З викладеного у попередніх 3-х абзацах цього рішення вбачається, що відповідач визнав факт наявності власної вини у вчиненні виявлених екологічною інспекцією порушень чинного природоохоронного законодавства.

04.11.11 року за результатами перевірки позивач спрямував на адресу відповідача Припис щодо усунення порушень вимог природоохоронного законодавства (вих. №б/н) (том 1, а.с.109-110).

Крім того, 11.01.12 року за вих. №11-105 екологічна інспекція звернулася до відповідача з претензією на суму 80547,88 грн. та висунула вимогу -відшкодувати вказану суму збитків на користь місцевого бюджету міста Лисичанська (том 1, а.с.112), - але, як вбачається з наявних у справі доказів, відповідач не вчинив таких дій.

Акт перевірки від 15-31.10.11 року за №212, а також складені на його підставі інші документи, про які сказано вище у цьому рішенні, відповідач не оспорив.

Оцінивши цей акт, суд дійшов висновку, що він відповідає приписам чинного законодавства.

Процедура проведення згадуваної у рішенні перевірки регламентована Порядком організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженим наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.08 року №464, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.01.09 року за №18/16034 (далі -Порядок №464).

Цей Порядок визначає процедуру проведення перевірок з питань здійснення державного контролю у сфері охорони навколишнього природного середовища та оформлення їх результатів (п.1.2).

Пункт 1.3 містить імперативний припис: даний Порядок поширюється на державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Державної екологічної інспекції, Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони навколишнього природного середовища, Державної екологічної інспекції в областях, містах Києві та Севастополі, Державної екологічної інспекції з охорони довкілля Північно-Західного регіону Чорного моря, Державної екологічної інспекції Азовського моря, Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції та суб'єктів господарювання (юридичних та фізичних осіб).

Згідно п.2.2 Порядку №464 для здійснення перевірки керівником відповідно органу Мінприроди або його заступником видається наказ про проведення перевірки, який має містити:

найменування суб'єкта господарювання, підстава перевірки та предмет перевірки;

період, за який буде здійснюватись перевірка;

визначення виконавців перевірки із залученням, у разі потреби, спеціалістів інших органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками).

Відповідно до норм пунктів 2.3 та 3.8 Порядку на підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки (додаток 1), яке підписується керівником або заступником керівника органу Мінприроди (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Перед початком перевірки державні інспектори зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення на перевірку та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу Мінприроди, і надати копію направлення (п.4.3 Порядку).

З наявних у справі доказів видно, що екологічною інспекцією дотримано приписів пунктів 2.2, 2.3 та 3.8 Порядку.

Позивач належним чином документально підтвердив вид та підстави проведення спірної (планової) перевірки, - у такий спосіб виконавши приписи пунктів 3.2-3.4 Порядку.

Як уже сказано вище у цьому рішенні, позивачем до справи додано документальні докази, які підтверджують висновки екоінспекції про вчинення спірного правопорушення (у т.ч. документальні докази факту відбору проб зворотних (стічних) вод; результати лабораторних досліджень останніх; та т.і.), - що відповідає приписам пунктів 4.6 та 4.16 Порядку, в якому сказано, що при здійсненні перевірок на об'єктах, діяльність чи експлуатація яких пов'язана із впливом на довкілля шляхом викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти, розміщення відходів, забруднення ґрунтів, проводиться перевірка здійснення суб'єктом господарювання інструментально-лабораторних вимірювань при виробничому контролі за дотриманням встановлених нормативів, а також, у разі необхідності, здійснення відбору проб та інструментально-лабораторні вимірювання за дотриманням суб'єктами господарювання встановлених нормативів.

Як вбачається з наявних у справі доказів, екоінспекцією при проведенні вищезгаданої перевірок виконано вимоги п.4.18 Порядку, згідно якому у разі виявлення під час проведення перевірки порушення вимог природоохоронного законодавства, за які згідно з КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, державні інспектори складають протокол про адміністративне правопорушення відповідно до наказу Мінприроди України від 05.07.04 року №264.

Такий протокол та постанову до нього додано до справи.

Отже, з урахуванням вищевикладеного та норм ст.ст.32-34 ГПК України, у суду маються достатні підстави вважати зазначений акт перевірки належним та допустимим доказом у справі.

Заперечуючи проти позову, відповідач, крім вищезгаданих доводів, послався також на те, що ним вживалися заходи, спрямовані на продовження терміну дозволу на спеціальне водокористування №Укр057Луг4184057 від 26.11.07 року або отримання нового дозволу, - на підтвердження чого він надав низку документальних доказів (службове листування, договори та т.і.) (том 2, а.с.19-35;62-77; та ін.).

Не заперечуючи проти доведеності самого факту здійснення відповідачем низки зазначених заходів, - суд при вирішенні цього спору виходить з того, що наслідком згаданих заходів не стало продовження терміну дії дозволу на спеціальне водокористування або отримання нового такого дозволу.

Сторони не змогли врегулювати спір у досудовому порядку, що стало підставою для звернення прокурора з цим позовом до суду.

Суд погоджується з розрахунком уточненої суми позову, наданим до справи позивачем (том 1, а.с.40-55).

Відповідач позов не визнав, але доводи позивача не спростував.

ІІ.Заслухавши учасників розгляду спору, оцінивши наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 1 Закону України від 25.06.91 року №1264-ХІІ "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі -ЗУ №1264-ХІІ) завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Частинами 1-3 ст. 16 цього Закону встановлено, що управління охороною навколишнього природного середовища полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.

Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.

Повноваження спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів визначені статтею 20 Закону.

До їх числа (серед інших) віднесені право: державного контролю за використанням поверхневих і підземних вод, подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; складання протоколів та розгляд справ про адміністративні правопорушення в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів (відповідно - пункти "б", "з" та "и" ч.1 ст. 20 Закону).

Такими уповноваженими органами на місцях є Державні екологічні інспекції в областях.

Відповідно до приписів ст. 35 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища" державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюється Радами та їх виконавчими і розпорядчими органами, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими державними органами.

Державному контролю підлягають використання і охорона поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони республіки, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища та ін.

Порядок здійснення державного контролю за охороною навколишнього природного середовища та використанням природних ресурсів визначається цим Законом та іншим законодавством України.

Пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.06 року №548, зареєстрованого у Мінюсті України 13.02.07 року за №120/13387 (було чинним на час виникнення спірних правовідносин) (далі -Положення №548) визначено, що державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі є спеціальним підрозділом Мінприроди, який підзвітний та підконтрольний в частині здійснення державного контролю Державній екологічній інспекції.

(Нове Положення про державну екологічну інспекцію у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.11 року №429, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 25.11.11 року за №1347/20085).

Інспекція в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території.

Повноваження Інспекції поширюються на територію відповідної області.

Як зазначено у п.2 Положення №548, інспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, наказами Мінприроди та Держеконінспекції, а також цим Положенням.

Відповідно до п.4 Положення екоінспекції надано низку прав, у тому числі здійснення державного контролю за: додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, у сфері поводження з відходами; додержданняумов виданих дозволів; додержанням правил, нормативів, стандартів у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, поводження з відходами; забрудненням навколишнього природного середовища внаслідок викидів та скидів шляхом проведення інструментально-лабораторних вимірювань показників складу та властивостей, у тому числі забруднюючих речовин, у межах галузі атестації на право виконання цих вимірювань; та ін.

Пунктом 5 Положення визначено, що екоінспекція має право обстежувати в установленому порядку підприємства, установи і організації (та ін.) з метою перевірки додержання ними вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів, поводження з відходами; виконувати в установленому порядку відбір проб, інструментально-лабораторні вимірювання показниів складу та властивостей, у т.ч. забруднюючих речовин на об'єктах обстеження; складати акти перевірок і протоколи про адміністративні правопорушення та розглядати справи про адміністративні правопорушення у межах повноважень, визначених законом; давати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до її повноважень.

Таким чином, законом позивачу надано право на здійснення вищезгаданої перевірки.

В ході розгляду цього спору у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством України, встановлено, що сама перевірка, яка стала підставою для виникнення цього спору, ним проведена з дотриманням чинного законодавства.

Пунктом 1 частини 1 ст. 29 Водного кодекесу України (далі -ВКУ) встановлено, що забезпечення раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів передбачають, між іншим, видачу дозволів на спеціальне водокористування.

Згідно п.2.1 Інструкції про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об'єкти із зворотними водами, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 15.12.94 року №116, зареєстрованим у Мін'юсті України 22.12.94 року за №313/523 (далі -Інструкція про ГДС), скид зворотних вод у водні об'єкти є одним з видів спеціального водокористування і здійснюється на основі дозволів, які видаються у встановленому порядку.

Статтею 38 Водного кодексу визначено, що нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин встановлюються з метою поетапного досягнення екологічного нормативу якості води водних об'єктів. Порядок розробки та затвердження нормативів гранично допустимого скидання та перелік забруднюючих речовин, що нормуються, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У пункті 1.8. Інструкції про ГДС надано визначення поняття "умови скиду зворотних (стічних, скидних, дренажних) вод, згідно якому це - сукупність встановлених на сучасний період і перспективу характеристик витрат, складу і властивостей зворотних вод, режиму і місця їх скиду до водного об'єкта; у цьому ж пункті визначені складові цього поняття.

Пунктом 1.9 даної Інструкції встановлено, що гранично допустимий скид (ГДС) речовини - показник максимально допустимої в одиницю часу кількості (маси) речовини, що відводиться із зворотними водами у поверхневі та морські води, який з урахуванням встановлених обмежень на скид цієї речовини від інших джерел забруднення гарантує дотримання норм її вмісту в заданих контрольних створах (пунктах) водного об'єкта. Таким чином, величини ГДС речовин визначаються і встановлюються, як правило, для кожного із сукупності випусків зворотних вод, пов'язаних єдністю водного об'єкта (тобто за басейновим принципом), з урахуванням оптимального розподілу його асимілюючої спроможності.

Величини ГДС речовин встановлюються: для скидів зворотних вод безпосередньо у водні об'єкти з нормованою якістю води (ВНЯ); для скидів в інші зосередження вод - у водогосподарські системи (ВГС) та частини природних ландшафтів (див. п.1.3), що мають гідрографічний зв'язок з ВНЯ; для скидів у ВГС, що використовуються відповідно до п.1.2.

В інших випадках можуть встановлюватись обмеження на скид зворотних вод, виходячи з галузевих норм використання ВГС, вимог охорони підземних вод, охорони інших природних середовищ.

В силу припису пункту 3 ч.1 ст. 44 ВК України водокористувачі зобов'язані дотримуватися встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та лімітів скидання заруднюючих речовин, а відповідно до п.9 - здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Згідно частині 1 ст. 48 Водного кодексу спеціальне водокористування -це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Як зазначено у ст. 49 ВКУ, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається державними органами охорони навколишнього природного середовища -у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення.

Порядок надання дозволу на спеціальне водокористування врегульовано Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженим постановою Кабінету Мінстрів України від 13.03.02 року №321 (далі -Порядок №321), відповідно до пунктів 2 та 4 якого такі дозволи видаються державними управліннями екології та природних ресурсів в областях.

Відповідно до ст. 50 Кодексу строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування, та у разі необхідності можуть бути продовжені на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування.

Як сказано у п.2.32 Інструкції про ГДС, за місяць до закінчення строку дії встановлених ГДС речовин підприємство-водокористувач повинно звернутися до місцевого органу Мінприроди України з клопотанням про перегляд ГДС, з представленням розрахунку чи уточнення проекту діючих ГДС речовин. Якщо після закінчення строку дії ГДС речовин підприємство-водокористувач не подає клопотання про його перегляд або продовження, то орган Мінприроди України повинен скасувати дозвіл на спецводокористування і ліміти скидів забруднюючих речовин встановлювати на рівні ГДК.

Пункт 2.33 Інструкції містить імперативний припис: без затвердження ГДС речовин дозволи на спеціальне водокористування видаватися не будуть.

Підприємства-водокористувачі несуть відповідальність за порушення вищенаведених приписів (п.2.34).

Частиною 1 ст. 70 Водного кодексу України визначено, що скидання стічних вод у водні об'єкти допускається лише за умови наявності нормативів гранично допустимих концентрацій та встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин.

В силу статті 73 Кодексу підприємства, установи і організації, які експлуатують дренажні системи для ліквідації підтоплення, заболочення чи вторинного засолення зрошуваних земель, зобов'язані впроваджувати ефективні технології для зниження рівня природного і техногенного забруднення дренажних вод перед скиданням їх у водні об'єкти. Умови скидання цих вод у водні об'єкти встановлюються

державними органами охорони навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини 1 ст. 95 Кодексу усі води (водні об'єкти) підлягають охороні від забруднення.

Статтею 110 Водного кодексу встановлено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, між іншим, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Згідно статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених доводів суд дійшов висновку, що прокурор та позивач належним чином довели законність та обгрунтованість позовних вимог, з огляду на що вони підлягають задоволенню у повному обсязі (з урахуванням їх уточнення).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд керується ст.ст.44 та 49 ГПК України та повністю покладає їх на відповідача.

Судом взято до уваги, що відповідно до п.11 ст.5 Закону України від 08.07.11 року №3674-УІ "Про судовий збір" органи прокуратури звільнені від сплати судового збору при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в судах.

Підпунктом 1 пункту 2 частини 2 ст. 4 названого Закону встановлено, що у разі звернення до господарського суду з позовом майнового характеру (до їх категорії належить спір по цій справі) позивач зобов'язаний сплатити на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 та не більше 60 мінімальних заробітних плат, встановлених Законом України "Про державний бюджет на 2012 рік" на 1 січня 2012 року (1073,00 грн.) -тобто, відповідно, 1609,50 грн. та 64380,00 грн.

Оскільки ціна позову (з урахуванням її уточнення) становить 108976,94 грн., - то з відповідача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у сумі 2179,54 грн.

На підставі викладеного, ст.ст.2(.38,44,48,49,70,73,95,110 та 111 Водного кодексу України, керуючись ст.ст.43,22,32-34,36,43,44,49,75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнипти у повному обсязі.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля", місто Лисичанськ Луганської області, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Лисичанськвугілля", в особі Відокремленого підрозділу "Шахта ім. Д.Ф.Мельникова" ВАТ "Лисичанськвугілля", правонаступником якого є ПАТ "Лисичанськвугілля", ідентифікаційний код 26349183, який знаходиться за адресорю: місто Лисичанськ, вул. Первомайська, 217 Луганської області, - на користь спеціального фонду місцевого бюджету міста Лисичанська Луганської області, на р/р 33115331700051, код ЄДРПОУ -37800278, УДКС України у м.Лисичанську ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013, код платежу за бюджетногю класифікацією -24062100, банк одержувача - УДКСУ у Луганській області, - шкоду, завдану державі порушенням природоохоронного законодавства, у сумі 108976 (сто вісім тисяч дев'ятсот сімдесяти шість) грн. 94 коп.; видати наказ після набнання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Лисичанськвугілля", місто Лисичанськ Луганської області, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Лисичанськвугілля", в особі Відокремленого підрозділу "Шахта ім. Д.Ф.Мельникова" ВАТ "Лисичанськвугілля", правонаступником якого є ПАТ "Лисичанськвугілля", ідентифікаційний код 26349183, який знаходиться за адресою: місто Лисичанськ, вул. Первомайська, 217 Луганської області, - на користь Державного бюджету України на рахунок 31214206783006, отримувач -УДКСУ у м. Луганську, код ОКПО -37991503, МФО 804013, банк отримувача -ГУ ДКСУ у Луганській області, ККД -22030001, символ -206, судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) у сумі 2179 (дві тисячі сто сімдесят дев'ять) грн. 54 коп.; наказ після набрання рішенням законної сили видати Державній податковій інспекції у місті Лисичанську Луганської області.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 13.09.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано -14 серпня 2012 року.

Суддя А.П.Середа