Рішення № 25986216, 04.09.2012, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" вересня 2012 р. Справа № 9/058-12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Електроприлад»

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 15 568, 42 грн.

Суддя Сокуренко Л.В.

Представники:

Від позивача Головатий А.В. (дов. № б/н від 17.10.2011 р.)

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Публічного акціонерного товариства «Електроприлад»до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 15 568, 42 грн.

Ухвалою суду від 21.06.2012 р. порушено провадження у справі № 9/058-12 та призначено розгляд справи на 10.07.2012 р.; зобов'язано позивача подати: пропозиції стосовно складу осіб, які братимуть участь у справі; оригінали установчих документів (для огляду) та їх копії (для долучення до матеріалів справи), на підставі яких діє позивач (установчий договір, статут, положення, свідоцтво про державну реєстрацію тощо), довідку з органу статистики про знаходження позивача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення Відповідача до ЄДРПОУ станом на час винесення даної ухвали; власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, нема справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та нема рішення цих органів з такого спору; всі оригінали доданих до позовної заяви документів або письмові пояснення з зазначенням поважних причин їх відсутності; докази направлення на адресу відповідача рахунків на оплату; зобов'язано відповідача подати: оригінали (для огляду) та копії (для залучення до матеріалів справи) статутних документів, копію свідоцтва про державну реєстрацію, копію довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на дату винесення ухвали, відзив на позов з документальним обґрунтуванням його висновків, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, довідки з органу статистики про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, довідки про найменування і номери рахунків відповідача відкритих у банківських установах або органах Державного казначейства України, інші докази стосовно заявлених вимог.

У судове засідання 10.07.2012 р. представник позивача з'явився; представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 10.07.2012 р. розгляд справи відкладено на 26.07.2012 р., зобов'язано сторін виконати вимоги ухвали суду від 21.06.2012 р.

У судове засідання 26.07.2012 р. представник позивача з'явився; представник відповідача вдруге не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Крім того, представником позивача подано клопотання про продовження строку розгляду спору.

Частиною третьою статті 69 Господарсько-процесуального кодексу встановлено, що у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи викладене, судом клопотання позивача про продовження строку розгляду спору розглянуто та задоволено.

Ухвалою суду від 26.07.2012 р. розгляд справи відкладено на 04.09.2012 р.; зобов'язано позивача подати оригінали документів; зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 10.07.2012 р.

27.08.2012 р. через канцелярію господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 37 342,46 грн., з яких 15 568,42 -основна заборгованість за договором, 21 406,58 грн. -пеня за прострочення зобов'язань, 351,89 грн. -3% річних та 15,57 грн. -інфляційні втрати.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи викладене, судом вказана заява представника позивача прийнята до розгляду.

У судове засідання 04.09.2012 р. представник позивача з'явився; представник відповідача втретє не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»).

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві та довідці ЄДРПОУ, то суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача також не надходило.

Враховуючи те, що відповідач про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2010 р. між Відкритим акціонерним товариством «Електроприлад», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Електроприлад»(далі - позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі -відповідач) було укладено договір оренди № 280 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позивач передає, а відповідач приймає в оренду нежитлові приміщення, загальною площею 13,0 кв.м. на 2 поверсі корпусу № 2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі позивача і є його власністю. Майно передається в оренду для розміщення офісу.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що відповідач вступає в строкове платне користування майном після підписання сторонами акту прийому-передачі. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у відповідача права власності на це майно (п. 1.3. договору).

Згідно п. 7.1. договору даний договір вступає в силу з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі майна в оренду та діє до 31.12.2010 р. У випадку відсутності заяви однієї з сторін про припинення чи зміну договору оренди на протязі одного місяця до закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на той самий строк та на тих же умовах.

Умови даного договору зберігають силу на протязі всього строку його дії, а в частині зобов'язань відповідача щодо орендної плати і сплати комунальних платежів -до повного виконання зобов'язань.

На виконання умов договору оренди № 280, 01.10.2010 р. між сторонами було укладено акт прийому-передачі приміщень, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв нежиле приміщення, загальною площею 13,0 кв.м., що знаходиться на 2 поверсі корпусу № 2 за адресою: АДРЕСА_1.

Вказаний акт складений в двох примірниках, по одному для кожної сторони, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх мокрими печатками.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

В силу п. 3.1. орендна плата одного квадратного метру орендованого приміщення становить 120 грн., включаючи ПДВ. Загальна сума орендної плати за місяць становить 1 560 грн., в тому числі ПДВ -260 грн. Комунальні послуги (електроенергія, тепло- водопостачання) сплачуються за дійсними розцінками і тарифами на основі наданих позивачем рахунків.

Орендна плата та комунальні послуги сплачуються відповідачем кожного місяця за поточний місяць, не пізніше 5 числа кожного місяця, на основі наданих позивачем рахунків (п. 3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору розмір орендної плати і комунальних послуг може бути переглянутий за вимогою однієї з сторін у випадку зміни методики розрахунків, цін, тарифів, податків, індексу інфляції, інших випадках, передбачених законодавством.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що відповідач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати орендні платежі та платежі за комунальні послуги.

Проте, як зазначає позивач, за час дії договору оренди нежитлового приміщення № 280 від 01.10.2010 р., тобто з 01.10.2010 р. по 30.11.2011 р., відповідач оплатив орендні платежі лише частково на загальну суму 6 680,00 грн., чим порушив взяті на себе зобов'язання.

Відповідно до розрахунку позивача за період з 01.10.2010 р. по 30.11.2011 р., заборгованість ФОП ОСОБА_1 за договором оренди № 280 від 01.10.2010 р., з урахуванням часткових проплат відповідача, становить 15 568,42 грн.

З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо сплати орендних платежів, 06.02.2012 р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 20 від 03.02.2012 р. з вимогою перерахувати суму боргу у розмірі 15 568,42 грн. протягом 5-ти банківських днів на рахунок позивача, яку відповідач отримав особисто 09.02.2012 р., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення від 06.02.2012 р.

Проте, відповідач відповіді на вказану претензію не надав та не погасив існуючу заборгованість.

Частиною 6 ст. 283 ГК України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В силу ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Частиною 1 ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 283 ГК України об'єктом оренди може бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно ч. 3 ст. 285 ГК України орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на вищевикладене, господарським судом встановлено, що позивач свої зобов'язання щодо передачі в оренду нерухомого майна виконав належним чином, відповідно до умов договору оренди нерухомого майна № 280 від 01.10.2010 р., проте відповідач не сплатив в повному обсязі передбачену договором орендну плату. Тобто, він є таким, що порушив умови виконання зобов'язання.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, доказів відсутності боргу або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Електроприлад» щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суми основного боргу у розмірі 15 568,42 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, зі змісту заяви про уточнення позовних вимог № 160 від 27.08.2012 р. вбачається, що позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача пені за прострочення оплати орендних платежів у розмірі 21 406,58 грн. за період з 01.12.2011 р. по 31.08.2012 р., тобто за 9 місяців.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 ст. 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що за несвоєчасне здійснення розрахунків, передбачених даним договором, відповідач сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

В силу ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, в постанові Верховного суду України від 07.11.2011 р. у справі № 5002-2/5109-2010, прийнятої за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення про пріоритетність норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яким обмежено розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, над положенням ч. 2 ст. 551 ЦК України зазначено, що яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на вищевикладене, перевіривши, наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що сума нарахованої позивачем пені перевищує ту, що обчислена судом на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Крім того, суд встановив, що період за який позивачем нараховано пеню є необґрунтованим, оскільки, у відповідності до ст. 232 ГК України, вказаний період не може перевищувати шести місяців.

Так, згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, суд зробив розрахунок за період з 01.12.2011 р. по 01.06.2012 р.

Так, згідно розрахунку здійсненого судом за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.»розмір пені складає 1 200,09 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення15568.4201.12.2011 - 22.03.20121137.7500 %0.042 %*747.0715568.4223.03.2012 - 01.06.2012717.5000 %0.041 %*453.02Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Електроприлад»щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 пені підлягають задоволенню частково у розмірі 1 200,09 грн.

Також, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 351,89 грн. за період з 01.12.2011 р. по 31.08.2012 р.

Статтею 625 ЦК України передбачено можливість стягувати за прострочення виконання грошового зобов'язання проценти річних. Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Проценти річних, передбачені коментованою статтею, є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Електроприлад»щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 3% річних у розмірі 351,89 грн. підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат за період з 01.12.2011 р. по 31.07.2012 р. у розмірі 15,57 грн.

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Господарський суд зазначає, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом позивача, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо позивач приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Аналогічна правова позиція міститься у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»в якому зазначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що він здійснений обґрунтовано за період з 01.12.2011 р. по 31.07.2012 р. та є арифметично вірним.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Електроприлад»щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 інфляційних втрат у розмірі 15,57 грн. підлягають задоволенню.

В повній мірі дослідивши обставини справи, наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Електроприлад»щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

При частковому задоволенні позову, витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись: ст.ст. 22, 33, 43, 49, 82-84 ГПК України, господарський суд Київської області, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (09214, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Електроприлад»(04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 17, код ЄДРПОУ 00227554 ) суму основного боргу у розмірі 15 568 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот шістдесят вісім) грн. 42 коп., пеню у розмірі 1 200 (одна тисяча двісті) грн. 09 коп., 3% річних у розмірі 351 (триста п'ятдесят одна) грн. 89 коп., інфляційні втрати у розмір 15 (п'ятнадцять) грн. 57 коп. та судовий збір у розмірі 740 (сімсот сорок) грн. 37 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Л. В. Сокуренко

Рішення суду підписане 11.09.2012 р.