Рішення № 25985956, 12.09.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-7/10690-2012 12.09.12

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант»

до Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія «Гарант-Авто»

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 2 298,15 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Сукорянський Є.О. -довіреність № 01/226-158 від 05.04.2012;

від відповідача: Бартусевич Б.В. -довіреність № 310-1-4/38 від 23.12.2012;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант»звернулося в господарський суд м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія «Гарант-Авто»про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 2 298,15 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну Гриневича Л.О., який є страхувальником позивача, було завдано матеріальної шкоди, яка була відшкодована позивачем в якості страхового відшкодування. У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 2 298,15 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 1609,50 грн. -судового збору.

Ухвалою від 09.08.2012 порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 05.09.2012.

В судовому засіданні 05.09.2012 оголошено перерву до 12.09.2012.

В судовому засіданні 12.09.2012 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в їх задоволенні відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.09.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2009 між Гриневич Олександром Леонідовичем (далі по тексту - страхувальник) та Товариством з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант»(далі по тексту - страховик, позивач, ТДВ СК «Альфа-Гарант») був укладений Договір № 06-Z/20-016-00217 добровільного страхування наземного транспортного засобу, що є предметом застави (далі за текстом - Договір), за умовами якого був застрахований транспортний засіб марки let Aveo», державний номер ВК 1846 АМ.

Відповідно до Договору страхування страховик повинен відшкодовувати шкоду, що трапилась в результаті страхового випадку, а саме: пошкодження, втрата або знищення транспортного засобу або додаткового обладнання внаслідок ДТП -дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу.

З матеріалів справи слідує, що 01.12.2009 в м. Дубно по вул. Шевченка сталося ДТП, в результаті якого зіткнулися застрахований транспортний засіб, яким керувала Гриневич О.Л., та транспортний засіб марки «ВАЗ-2101», державний номер 32443 РВ, яким керував Васькевич С.С., у результаті чого застрахованому транспортному засобу було завдано пошкодження (довідка про ДТП від 01.12.2009 та висновок № 98 експертного товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку, завданого власнику в разі пошкодження колісного транспортного засобу (КТЗ) Shevrolet Aveo SF69Y реєстраційний номер ВК1846АМ від 07.12.2009, наявні у матеріалах справи).

Відповідно до Страхового акту № СТ/09/3500 від 12.02.2010 вартість матеріального збитку, завданого застрахованому транспортному засобу склала 2 084,04 грн. (копія страхового акту в матеріалах справи).

У зв'язку зі зверненням страхувальника до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (копія заяви в матеріалах справи), позивачем було визнано вищезазначену дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком, про що складено відповідні страхові акти, видано накази на здійснення виплати страхового відшкодування страхувальникові (зазначені документи містяться в матеріалах справи) у розмірі 2 084,04 грн.

Відповідно до ст. 22, 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті її цивільного права, має право на їх відшкодування. Шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, і звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Договір укладений між позивачем та страхувальником за своєю правовою природою є договором страхування. Правовідносини щодо страхування регулюються нормами Цивільного кодексу України, зокрема, главою 67 ЦК України.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Майнова шкода, завдана страхувальникові позивача була відшкодована позивачем відповідно до умов Договору, однак постановою міськрайонного суду Рівненської області від 21.12.2009 винним у ДТП визнано водія транспортного засобу марки «ВАЗ-2101», державний номер 32443 РВ Васькевича С.С., відповідно до єдиної централізованої бази даних МТСБУ цивільно-правова відповідальність Васькевича С.С. на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ТДВ СК «Альфа-Гарант»відповідно до Полісу серія ВС/1107141, що в свою чергу є підставою для відшкодування завданої майнової шкоди відповідачем.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відповідності до вимог ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

14.07.2011 позивачем на адресу відповідача направлялася претензія на виплату страхового відшкодування (копія листа в матеріалах справи) з проханням компенсувати в порядку регресу витрати позивача по відшкодуванню матеріальної шкоди в розмірі 2 084,04 грн., однак відповідачем відповіді виплату коштів не здійснено, на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судом встановлено, що страховик виконав своє грошове зобов'язання 12.02.2010 року на підтвердження чого позивач надав суду платіжне доручення № 351 від 12.02.2010 на суму 2 084,04 грн. (копія платіжного доручення міститься в матеріалах справи).

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в розмірі 2 084,04 грн.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, керуючись ч. 36.5. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 161,75 грн.

Відповідно до ч. 36.5. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Як слідує з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 161,75 грн. є обґрунтованим, нараховане відповідно до законодавства, тому підлягає задоволенню.

В зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості по регресній вимозі позивачем було нараховано 3 % річних в розмірі 31,52 грн., та 20,84 грн. -інфляційних втрат.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми в розмірі 31,52 грн. та інфляційних втрат в розмірі 20,84 грн., є обґрунтованими, нараховані відповідно до законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, м. Київ, Провулок Новопечерський, буд. 19/3, код ЄДРПОУ 16467237) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант»(01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 32382598) 2084 (дві тисячі вісімдесят чотири) грн. 04 коп. -збитків в порядку регресу, 129 (сто двадцять дев'ять) грн. 21 коп. -пені, 31 (тридцять одну) грн. 52 коп. -3 % річних, 20 (двадцять) грн. 84 коп. -інфляційних втрат, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 13.09.2012.